Рішення

від 29.05.2024 по справі 120/440/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 травня 2024 р. Справа № 120/440/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловоз Сервіс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловоз Сервіс» (далі ТОВ «Тепловоз Сервіс», позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі акту камеральної перевірки ГУДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року № 0219530406, яким до ТОВ «Тепловоз Сервіс» застосовано штрафні санкції в сумі 140271,70 грн.

Окремо зауважує, що електронний кабінет платника податку містить два акти камеральної перевірки за одним і тим же номером, але з різним розрахунком штрафу.

Також позивач не погоджується із визначеними податковим органом граничними термінами реєстрації, податкової накладної. Оскільки формування ППР здійснюється з урахуванням того, що граничним терміном реєстрації зазначених у ньому та акті камеральної перевірки податкової накладної було 15.07.2022 року, з урахуванням чого й вирахувано дні прострочення. Однак, з 01.04.2022 року по 31.10.2022 року товариство було платником єдиного податку за ставкою 2%, тому податковий орган мав би врахувати положення ПКУ, які існували на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема у п. 69.1 підр. 10 «Інші перехідні положення» розд. ХХ містить виключні норми для обставин, які існували на час повернення платника з єдиного податку (2%) на загальну систему оподаткування, щодо реєстрації в ЄРПН після такого повернення вже виписаних податкових накладних.

Крім того, позивач не погоджується із розміром штрафних санкцій, наголошує, що 12.01.2023 року прийнято Закон № 2876 про внесення змін до ПКУ, яким розміри штрафів значно зменшено від 2% до 25%. При цьому наголошує, що вказаний закон має зворотну силу оскільки пом`якшує відповідальність особи, а тому застосовується до правовідносин щодо невчасної реєстрації податкової накладної.

Ухвалою від 16.01.2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав не надання позивачем належних доказів сплати судового збору.

19.01.2024 року на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем до суду направлено докази сплати судового збору.

Ухвалою від 24.01.2024 року відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.02.2024 року до суду подано відзив на позовну заяву, за змістом якого слідує, що у результаті проведення камеральної перевірки щодо порушень термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних товариством на підставі п. 75.1 ст. 75 ПК України та у порядку, визначеному п. 76.2 ст. 76 ПК України, встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строків, визначених п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Представник відповідача окремо наголошує, що п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції ЗУ № 2260 віл 12.05.2022 року визначено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає з 01.02.2022 по 31.05.2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15.07.2022 року.

Підпунктом 69.1 п. 69 ПК України розділу Х у редакції Закону України від 13.12.2022 року № 2836 санкції починають застосовуватися з 27.05.2022 року.

Згідно з пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ "У разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються".

Уразі порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов?язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але на більше 1020 гривень, при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.

А тому розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.1 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-14) є неможливим.

Відтак, зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований несвоєчасно після набрання чинності Законом № 2876-1Х або до накладних, строк реєстрації яких закінчено станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року). У зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.

16.02.2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що підстава незгоди відповідача із позовними вимогами пояснюється змістом штучно створених ним обставин для прийняття оскаржуваного ППР та застосування штрафу. При цьому, відповідачем не пояснюється факт надіслання позивачу два акти камеральної перевірки із однаковими індивідуальними зовнішніми реквізитами, але різним внутрішнім змістом, тобто встановленими під час перевірки фактами. У додатку до ППР здійснено розрахунок штрафу на підставі встановлених в акті порушень термінів реєстрації ПН. Проте, у акті камеральної перевірки зазначаються одні відомості про кількість днів порушення термінів реєстрації ПН: 182, 220, 221, а в розрахунку штрафу зовсім інші: 351, 390, 391, 391. У зв`язку з чим просить позовні вимоги задовольнити та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Дослідивши наявні у справі докази та аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ГУ ДПС у Вінницькій області проведена камеральна перевірка щодо порушень термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН ТОВ «Тепловоз Сервіс» (код ЄДРПОУ 41711556) на підставі п. 75.1 ст. 75 ПК України та у порядку, визначеному п. 76.2 ст. 76 ПК України, якою встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН протягом строків, визначених п. 201.10 ст. 201 ПК України.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом складено акт камеральної перевірки № 22744/02-32-04-06-07/41711556 від 29.11.2023 року.

30.11.2023 року зазначений акт направлено платнику податків до його електронного кабінету, а також направлено лист № 37546/02-32-04-06-12 від 30.11.2023 року з інформацією про вид документа.

З даного акту слідує, що платником ТОВ «Тепловоз сервіс» (код ЄДРПОУ 41711556) порушено терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування по таких податкових накладних в ЄРПН протягом строків визначених п. 201.10 ст. 201 та / або п. 89 п.п. 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Згідно абз. 2 п. 76.3 ст. 76 ІІ розділу ПКУ камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків, визначених ст. 102 ПК України.

Згідно з ЄРПН платником податків допущено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних /розрахунків коригування до таких накладних: - ПК № 2 від 01.02.2022 року, дата реєстрації 30.06.2023 року граничний термін реєстрації в ЄРПН 15.07.2022 року порушення граничного терміну реєстрації в ЄРПН 351, сума ПДВ 300991,76; ПК № 3 від 17.03.2022 року, дата реєстрації 08.08.2023 року граничний термін реєстрації в ЄРПН 15.07.2022 року порушення граничного терміну реєстрації в ЄРПН 390, сума ПДВ 2500; ПК № 6 від 24.02.2022 року, дата реєстрації 09.08.2023 року граничний термін реєстрації в ЄРПН 15.07.2022 року порушення граничного терміну реєстрації в ЄРПН 391, сума ПДВ 33000; ПК № 1 від 16.03.2022 року, дата реєстрації 09.08.2023 року граничний термін реєстрації в ЄРПН 15.07.2022 року порушення граничного терміну реєстрації в ЄРПН 391, сума ПДВ 4250.

Отже, дані камеральної перевірки свідчать про порушення ТОВ «Тепловоз Сервіс» термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, протягом строків, визначених п. 201.10 ст. 201 та/або п. 89 п.п. 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Як зазначає позивач, після ознайомлення товариством з актом від 30.11.2023 року, останнім, виявлено зазначені зі сторони податкового органу помилкові відомості щодо застосування граничних термінів реєстрації ПН в ЄРПН, які у ньому зазначені. Для цього, позивачем було надано довідку ГУ ДПС у Вінницькій області про перебування ТОВ «Тепловоз Сервіс» платником єдиного податку (2%) до 31.12.2022 року. Виявлену помилку зі сторони податкового органу було враховано та усунуто, і складено інший акт камеральної перевірки, який податковим органом направлено на електронну адресу позивача 05.12.2023 року.

З даного акту слідує, що платником ТОВ «Тепловоз сервіс» (код ЄДРПОУ 41711556) порушено терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування таких податкових накладних в ЄРПН протягом строків, визначених п. 201.10 ст. 201 та/або п. 89 п.п. 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Згідно абз. 2 п. 76.3 ст. 76 ІІ розділу ПКУ камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків, визначених ст. 102 ПК України.

Згідно з ЄРПН платником податків допущено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних /розрахунків коригування до таких накладних, а саме: - ПК № 2 від 01.02.2022 року, дата реєстрації 30.06.2023 року граничний термін реєстрації в ЄРПН 30.12.2022 року порушення граничного терміну реєстрації в ЄРПН 182, сума ПДВ 300991,76; ПК № 3 від 17.03.2022 року, дата реєстрації 08.08.2023 року граничний термін реєстрації в ЄРПН 30.12.2022 року порушення граничного терміну реєстрації в ЄРПН 220, сума ПДВ 2500; ПК № 6 від 24.02.2022 року, дата реєстрації 09.08.2023 року граничний термін реєстрації в ЄРПН 30.12.2022 року порушення граничного терміну реєстрації в ЄРПН 221, сума ПДВ 33000; ПК № 1 від 16.03.2022 року, дата реєстрації 09.08.2023 року граничний термін реєстрації в ЄРПН 30.12.2022 року порушення граничного терміну реєстрації в ЄРПН 221, сума ПДВ 4250.

Отже, дані камеральної перевірки свідчать про порушення ТОВ «Тепловоз Сервіс» термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, протягом строків, визначених п. 201.10 ст. 201 та/або п. 89 п.п. 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

В подальшому за результатом камеральної перевірки ТОВ «Тепловоз Сервіс» щодо порушень термінів реєстрації податкових накладних, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0219530406 від 15.12.2023 року, яким за платежем «ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (3014060100)» застосовано штраф у сумі 140271 грн. 70 коп.

Зазначене податкове повідомлення-рішення надіслане до електронного кабінету позивача 19.12.2023 року, що підтверджується листом № 41330/6/02-32-04-06-12 від 19.12.2023 року.

Вважаючи, що зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1. стаття 75 ПК України, визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

За приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи а зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

При цьому, згідно з абзацом 4 цього ж пункту 201.10 статті 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В силу абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

З аналізу процитованих положень можна зробити висновок, що продавець товарів/послуг зобов`язаний зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

За своєю правовою природою норма, викладена в абзаці 4 пункту 201.10 статті 201 ПК України, є нормою зобов`язального характеру (норма-припис), а отже має існувати норма, яка передбачає відповідальність за невиконання платником податку зобов`язання у вигляді обов`язку реєстрації податкової накладної.

Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Так, згідно пункту 120-1.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Таким чином, на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Разом із тим, згідно з пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Таким чином, перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Виходячи з наведених норм у взаємозв`язку з обставинами справи судом встановлено, що позивачем дійсно порушено передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України граничні терміни реєстрації податкових накладних, що не заперечується й самим позивачем.

Суд зазначає, що у контексті застосування пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України правове значення має саме факт вчинення відповідного порушення, складом, якого, в даному випадку, є порушення строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.

Таким чином, суд вважає, що обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахованих штрафних санкцій, а не для встановлення застосовності вказаної норми ПК України у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого.

Водночас, пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Однак, Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану, який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу Перехідні положення ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Згідно підпункту 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Тобто, Законом № 2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.

При цьому, підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України скасовано дію мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних передбачено лише для платників податків щодо реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до 27.05.2022 (тобто до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану») за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022.

Суд наголошує, що реєстрація податкових накладних була здійснена вже у період дії Закону № 2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, яким поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок, у тому числі щодо порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, за виключенням тих випадків, коли граничний термін їх реєстрації припадає на період з 24.02.2022 по 27.05.2022 (наявне інше нормативне обґрунтування).

У свою чергу, граничні терміни реєстрації жодної із зазначених у акті перевірки податкових накладних, не підпадають під період звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію, що передбачений підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення у редакції Закону № 2260-ІХ.

Так, особливістю операцій із реєстрації податкових накладних є їх тривалість у часі, а тому, в даному випадку, необхідно враховувати плинність та змінюваність законодавства, адже відправною точкою для притягнення до відповідальність платників податків за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України, є саме дата здійснення реєстрації податкових накладних, а не дата їх складання.

При цьому, слід враховувати, що при здійсненні правозастосування, суд має комплексно та системно застосовувати законодавства, враховуючи при цьому мету (ціль) та завдання того чи іншого нормативно-правового акту.

Вносячи Законом № 2260-ІХ зміни до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення, законодавець переслідує мету унормування саме особливостей операцій із реєстрації податкових накладних, що є тривалими у часі, а надто, за умови попередньої дії вимог законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних на період дії карантину.

Отже, суд констатує, що позивач порушив терміни реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за що починаючи з 27.05.2022 підлягає притягненню до фінансової відповідальності.

Надаючи оцінку твердженням позивача стосовно того, що податковим органом прийнято два акти камеральної перевірки за одним і тим же номером 22744/02-32-04-06-07/41711556, але з різним розрахунком штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Як встановлено з наявних матеріалів справи, ГУ ДПС у Вінницькій області проведена камеральна перевірка щодо порушень термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН ТОВ «Тепловоз Сервіс», за результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт камеральної перевірки № 22744/02-32-04-06-07/41711556 від 29.11.2023 року. Даний акт містить відомості щодо граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, якими є дата 15.07.2022 року.

30.11.2023 року зазначений акт направлено платнику податків до його електронного кабінету.

З даного акту слідує, що платником ТОВ «Тепловоз сервіс» порушено терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування по таких податкових накладних в ЄРПН протягом строків визначених п. 201.10 ст. 201 та / або п. 89 п.п. 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Як зазначає позивач, після ознайомлення з даним актом від 30.11.2023 року, останнім, виявлено зазначені зі сторони податкового органу помилкові відомості щодо застосування граничних термінів реєстрації ПН в ЄРПН. Для цього, позивачем надано довідку ГУ ДПС у Вінницькій області про перебування ТОВ «Тепловоз Сервіс» платником єдиного податку (2%) до 31.12.2022 року. Виявлену помилку зі сторони податкового органу враховано та усунуто, у зв`язку з чим складено інший акт камеральної перевірки, який податковим органом направлено до електронного кабінету позивача 05.12.2023 року.

У виправленому акті, направленому до електронного кабінету позивача 05.12.2023 року, податковим органом відкореговано граничні терміни реєстрації в ЄРПН податкових накладних та зазначено кінцеву дату реєстрації 30.12.2022 року.

Із зазначеного слідує, що при розгляді даної справи суд оцінює акт камеральної перевірки № 22744/02-32-04-06-07/41711556 із відкоригованою табличною частиною стосовно граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, який направлено до електронного кабінету позивача 05.12.2023 року. Більше того, відповідач у відзиві на адміністративний позов також посилався на виправлену табличну частину в частині строків реєстрації.

Щодо зауважень, висловлених позивачем відносно кількості днів прострочення та відповідно нарахування штрафних санкцій, суд зазначає, що п. 69.1 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України, зазначено, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки, за умови виконання ними податкових обов`язків щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

В даному випадку, слід врахувати, що позивач з 01.04.2022 року по 31.10.2022 року був платником єдиного податку за ставкою 2 %, про що було повідомлено податковий орган.

Отже, досліджуючи зміст Розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, який є додатком до податкового повідомлення-рішення, судом встановлено, що податковий орган використовуючи спеціальний нормативний припис ч. 3 ст. 69.1 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України, який почав діяти з 27.05.2023 року зазначив граничним терміном реєстрації податкових накладних 15.07.2022 року та виклав розрахунок таким чином: - податкова накладна № 2, дата складання 01.02.2022 року, дата реєстрації в ЄРПН 30.06.2023 року, кількість днів порушення визначено 351, у зв`язку з чим розмір штрафу склав 40%; -податкова накладна № 3, дата складання 17.03.2022 року, дата реєстрації в ЄРПН 08.08.2023 року, кількість днів порушення визначено 390, у зв`язку з чим розмір штрафу склав 50%; - податкова накладна № 6, дата складання 24.02.2022 року, дата реєстрації в ЄРПН 09.08.2023 року, кількість днів порушення визначено 391, у зв`язку з чим розмір штрафу склав 50%; - податкова накладна № 1, дата складання 16.03.2022 року, дата реєстрації в ЄРПН 09.08.2023 року, кількість днів порушення визначено 391, у зв`язку з чим розмір штрафу склав 50%.

Тобто, розрахунок податковим органом здійснено по першому акту, який було надіслано позивачу до його електронного кабінету 29.11.2023 року. При цьому, відповідачем не враховано приписи ч. 8 п. 69.1 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України, а саме, у разі повернення на загальну систему оподаткування, яке відбулося з 01.11.2022 року, а відтак, граничний термін для реєстрації податкових накладних настає 30.12.2022 року. Яким, скориговано кількість днів затримки реєстрації податкових накладних з 351 днів до 182 дні по накладній № 2; з 390 днів до 220 дні по накладній № 3; з 391 дні до 221 дня по накладній № 6; з 391 дня до 221 дня по накладній № 1, та надіслав до електронного кабінету позивача 05.12.2023 року.

Отже, із зазначеного слідує, що вказані дані у розрахунку штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, який є додатком до податкового повідомлення-рішення від 15.12.2023 року № 0219530406, не відповідає виправленим даним від 05.12.2023 року, що прямо вказує на його протиправність, оскільки строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи, що в даному випадку має місце, і як помилка в розрахунку застосованих до позивача санкцій, і помилка в застосуванні правової норми, суд дійшов висновку, що податковий орган невірно застосував норми законодавства при обчисленні розміру штрафу та неправомірно нарахував позивачу штраф у розмірі 40 та 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України саме контролюючі органи, а не суд мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків. Функція судового контролю під час розгляду справ про адміністративні правопорушення полягає у перевірці правомірності винесеного рішення податкового органу і не може виражатися у здійсненні замість суб`єкта владних повноважень його службової діяльності, яка полягає у визначенні у порядку, встановленому цим законодавством, сум податкових та грошових зобов`язань платників податків.

У зв`язку із зазначеним, податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню не через відсутність у позивача обов`язку щодо своєчасної реєстрації податкових накладних, а у зв`язку з невірним розрахунком штрафних санкцій. При цьому суд не зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок штрафних санкцій замість контролюючого органу, перебираючи таким чином його повноваження.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа 826/15139/16 (К/9901/1450/17) та від 17.04.2018 (справа 2а-10031/12/2670).

З наведеного суд доходить висновку про неправомірність розрахунку суми штрафу в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 15.12.2023 року № 0219530406, що в свою чергу свідчить про його невідповідність критеріям, визначеним частини 2 статті 2 КАС України, та відповідно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 15.12.2023 року № 0219530406.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем не дотримані.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 2684,50 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами 2-3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас, в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому, покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

З наданих позивачем до матеріалів справи документів встановлено, 01.05.2023 року між ТОВ «Тепловоз Сервіс» та адвокатом Пригоцьким В.А., укладено договір № 48 про надання правничої допомоги (послуги) адвоката щодо представлення та захисту прав клієнта.

Відповідно до акту прийому-передачі послуг від 09.01.2024 року, складеного згідно договору від 01.05.2023 року № 48, підтверджено, що адвокатом було надано послуги правничої допомоги щодо представлення інтересів клієнта, зокрема: у грудні 2023 року по січень 2024 року адвокатом було досліджено обставини справи (4,5 годин витрачено часу) та у зазначений час здійснено письмове оформлення заяви до суду та ї подання (7 годин витрачено часу), загальна сума гонорару адвоката склала 11500 грн.

Також зазначено, що одна година роботи адвоката становить 1005 грн (15% мінімальної заробітної плати в Україні 6700 Х15%).

Узв`язку з чим, сума гонорару становить 11557,50 грн (11,5 Х 1005).

В подальшому, згідно платіжної інструкції від 28.12.2023 року, позивач перерахувала кошти за надані адвокатом послуги в сумі 11557,50 грн.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

За змістом клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач заперечує щодо відшкодування витрат на правову допомогу, вказуючи на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11557.50 грн є завищеним та неспівмірним зі складністю справи.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховується чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи.

Враховуючи те, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, те, що дана справа належить до справ незначної складності, суд дійшов висновку, що розмір правничої допомоги є неспівмірним зі складністю справи.

Отже, суд доходить висновку про зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 5000 грн, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст.73-77,90,94,139,241,245,246,250,255,295КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 15.12.2023 року №0219530406.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловоз Сервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області, сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 2684,50 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні п`ятдесят копійок).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловоз Сервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Тепловоз Сервіс" (вул. Келецька, 53, оф. 412, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 41711556).

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Рішення суду сформовано: 29.05.2024.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна