Рішення

від 28.05.2024 по справі 640/5405/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року № 640/5405/20

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (далі позивач, ТОВ «Кернел-Трейд») з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі відповідач, контролюючий/податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004694203 від 06.12.2019, №0004104203 від 08.10.2019, №0004114203 від 08.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність та необґрунтованість висновків актів перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки відповідачем не було проведено аналізу господарських операцій між ТОВ «Кернел-Трейд» та його контрагентами, а здійснено аналіз господарських операцій між з юридичними особами, які не мають жодного відношення до діяльності ТОВ «Кернел-Трейд». Вважає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій дослідженню підлягають відносини між учасниками відповідної господарської операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій між платником податків та його контрагентами. Позивачем наголошено, що реальність здійснення господарських операцій та факт отримання товарно-матеріальних цінностей між ТОВ «Кернел-Трейд» та його контрагентами підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до поданого до суду відзиву на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства, в результаті виявлених під час перевірки порушень. Відповідач зазначив про неможливість простеження ланцюгу придбання товару, підтвердження факту придбання товару та реальності здійснення господарських операцій, оскільки документування без фактичного здійснення операцій, а саме: перевезення, зберігання або власного виробництва свідчить про недостовірність інформації, зазначеної в первинних документах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою Окружним адміністративним судом м. Києва вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 прийнято до провадження адміністративну справу. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

На підставі наказів від 20.08.2019 №1671 та від 04.04.2019 №746 Офісом великих платників податків ДПС:

- у період з 22.08.2019 по 12.09.2019 проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» по декларації за червень 2019 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн;

- у період з 09.04.2019 по 11.11.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах ТОВ «Агро МІКС» та ТОВ «Агро Раунд» за 2017 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результати проведеної перевірки, призначеної відповідно до наказу від 20.08.2019 №1671, контролюючим органом складено Акт від 20.09.2019 №121/28-10.42.03/31454383, відповідно до висновків якого встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року на загальну суму ПДВ 161 511 681,00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2019 року на 70 122 807,00 грн. та суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2019 року на 91 388 874,09 грн.

За результатами проведеної перевірки, призначеної згідно наказу від 04.04.2019 №746, податковим органом складено Акт від 15.11.2019 №455/28-10-42-03/31454383, відповідно до висновків якого встановлено порушення підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті встановлено заниження податку на прибуток підприємства у сумі 39 106 407,00 грн: за 2017 рік в сумі 39 106 407,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 20.09.2019 №121/28-10-42-03/31454383 та з урахуванням висновку про результати розгляду заперечення від 07.10.2019 №23/28-10-42-03/31454383 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0004104203 та №0004114203.

На підставі висновків Акту перевірки від 15.11.2019 №455/28-10-42-03/31454383 уповноваженими відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019 №0004694203.

Не погоджуючись із висновками актів перевірок і, стверджуючи про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та встановлених у справі обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України встановлено, що податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-XIV) що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону №996-XIV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно частини першої статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частиною другою статті 3 Закону №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно вимог частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), що підлягає врахуванню відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшла наступних висновків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд погоджується з таким висновками, не вбачає підстав для відступу від нього та зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання в його межах від посадової особи відомостей щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише відсутність у контрагентів платника податків матеріальних і трудових ресурсів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 08.10.2019 №0004104203 та №0004114203, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, за перевіряємий період позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Зерно Трест», ТОВ «СТЕН АРС», ТОВ «Агро-Холдінг 2014», ТОВ «БЦ Агро Лідер», ТОВ «Агроекоконсалт», ТОВ «Машівка-Агро-Альянс», ТОВ «Тім Агро Трейд», ТОВ «Бізнесхолдинггруп», ТОВ «Ленд Агро Фарм», ТОВ «Бест Інформа Груп», ТОВ «Агро-Хім Центр», ТОВ «Баварія Груп», ТОВ «Клємєнтіно», ТОВ «Мирне Плюс», ТОВ «Трайдент Капітал», ФГ «Маяк-2», ТОВ «АГРО-ФІЛД», ТОВ «Інвестиційна Компанія «Енергоперспектива», ТОВ «Вест Активис», ТОВ «Форнес», ТОВ «АГРО-ТРЕЙД», ТОВ «ВІНКОР-АГРО СІВЕР», ТОВ «Українські аграрні інвестиції», ТОВ «Колосс Груп», ТОВ «Презента Преміум», ТОВ «Інокс Сервіс», ТОВ «Агрозернохолдинг», ТОВ «БЛЕ СІ Агро», ТОВ АГРО СПП», ТОВ «Трейдагрохім», ТОВ «Регіон-СХ Трейд», ТОВ «ІНАРГО ТС».

Суд зазначає, що під господарською діяльністю, у розумінні статті 3 Господарського кодексу України, є діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З метою здійснення власної господарської діяльності позивачем було укладено ряд договорів поставки зернових культур.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Кернел-Трейд» та його контрагентами, до матеріалів справи долучено електронний носій (а.с. 29), на якому містять електронній копії первинних документів, засвідчених ЕЦП, зокрема:

- договори поставки від 31.05.2019 № БЦ1703/19, від 15.03.2019 № БЦ1389/19, від 13.02.2019 № БЦ1314/19, від 06.02.2019 № БЦ1218/19, від 07.02.2019 № БЦ1285/19, від 08.02.2019 № БЦ1290/19, від 11.02.2019 № БЦ1294/19, від 28.02.2019 № БЦ1354/19, від 02.10.2018 № БЦ430/19, від 03.10.2018 № БЦ444/19, від 04.10.2018 № БЦ454/19, від 05.10.2018 № БЦ464/19, від 08.10.2018 № БЦ484/19, від 09.10.2018 №БЦ496/19, від 10.10.2018 №БЦ509/19, від 11.10.2018 №БЦ530/19, від 12.10.2018 №БЦ543/19, від 16.10.2018 №БЦ565/19, від 16.10.2018 №БЦ566/19, від 25.10.2018 №БЦ658/19, від 26.10.2018 №БЦ674/19, від 31.10.2018 №БЦ756/19, від 03.11.2018 №БЦ784/19, від 07.11.2018 №БЦ828/19, від 08.11.2018 №БЦ840/19 тощо;

- рахунки на оплату від 31.05.2019 № 52, від 31.05.2019 № 53, від 02.06.2019 № 54, від 15.03.2019 № 24, від 11.03.2019 № 20, від 12.03.2019 № 21, від 06.02.2019 № 5, від 07.02.2019 № 6, від 10.02.2019 № 7, від 11.02.2019 № 9, від 28.02.2019 № 12, від 28.02.2019 № 13, від 01.10.2018 №196, від 02.10.2018 №197, від 02.10.2018 №198, від 03.10.2018 №202, від 04.10.2018 №203, від 05.10.2018 №204, від 06.10.2018 №205, від 07.10.2018 №206, від 08.10.2018 №208, від 08.10.2018 №207, від 09.10.2018 №210, від 09.10.2018 №209, від 10.10.2018 №213, від 11.10.2018 №214, від 13.10.2018 №215, від 14.10.2018 №216, від 15.10.2018 №217, від 16.10.2018 №218, від 16.10.2018 №219, від 25.10.2018 №220, від 26.10.2018 №221, від 31.10.2018 №222, від 03.11.2018 №223, від 07.11.2018 №224, від 08.11.2018 №225 тощо;

- видаткові накладні від 31.05.2019 № 264, від 31.05.2019 № 266, від 02.06.2019 № 265, від 15.03.2019 № 114, від 11.03.2019 № 105, від 12.03.2019 №106, від 06.02.2019 № 50, від 07.02.2019 № 51, від 09.02.2019 № 58, від 11.02.2019 № 66, від 28.02.2019 № 74, від 28.02.2019 № 76, від 01.10.2018 №251, від 02.10.2018 №252, від 02.10.2018 №253, від 03.10.2018 №259, від 04.10.2018 №272, від 05.10.2018 №273, від 06.10.2018 №274, від 06.10.2018 №275, від 08.10.2018 №277, від 08.10.2018 № 276, від 09.10.2018 №279, від 09.10.2018 №278, від 10.10.2018 №280, від 11.10.2018 № 281, від 13.10.2018 №282, від 14.10.2018 №283, від 15.10.2018 № 284, від 16.10.2018 №285, від 16.10.2018 №286, від 25.10.2018 №287, від 26.10.2018 №288, від 31.10.2018 №289, від 03.11.2018 №290, від 07.11.2018 №291, від 08.11.2018 №292 тощо.

Проаналізувавши та дослідивши надані позивачем докази судом встановлено, що за перевіряємий період, на підставі вищеперелічених документів позивач здійснював господарську діяльність з ТОВ «Зерно Трест», ТОВ «СТЕН АРС», ТОВ «Агро-Холдінг 2014», ТОВ «БЦ Агро Лідер», ТОВ «Агроекоконсалт», ТОВ «Машівка-Агро-Альянс», ТОВ «Тім Агро Трейд», ТОВ «Бізнесхолдинггруп», ТОВ «Ленд Агро Фарм», ТОВ «Бест Інформа Груп», ТОВ «Агро-Хім Центр», ТОВ «Баварія Груп», ТОВ «Клємєнтіно», ТОВ «Мирне Плюс», ТОВ «Трайдент Капітал», ФГ «Маяк-2», ТОВ «АГРО-ФІЛД», ТОВ «Інвестиційна Компанія «Енергоперспектива», ТОВ «Вест Активис», ТОВ «Форнес», ТОВ «АГРО-ТРЕЙД», ТОВ «ВІНКОР-АГРО СІВЕР», ТОВ «Українські аграрні інвестиції», ТОВ «Колосс Груп», ТОВ «Презента Преміум», ТОВ «Інокс Сервіс», ТОВ «Агрозернохолдинг», ТОВ «БЛЕ СІ Агро», ТОВ АГРО СПП», ТОВ «Трейдагрохім», ТОВ «Регіон-СХ Трейд», ТОВ «ІНАРГО ТС» суд вважає, що вказані вище первинні документи підтверджують обставини щодо досягнення ділової мети та руху активів під час здійснення позивачем власної господарської діяльності.

Матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено, що надані позивачем первинні документи містять неправдиві (недостовірні) відомості.

Водночас, як вбачається Акту перевірки від 20.09.2019 №121/28-10.42.03/31454383, податковий орган здійснив аналіз господарських операцій між контрагентами позивача та ТОВ «МОНПАРНАС», ТОВ «ІНВЕСТ-АГРО-ТРЕЙД», ТОВ «ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС», ТОВ «АГРО-АМСТЕЛ», ТОВ «ІНТЕРПРАЙС ГРУП», ТОВ «ПОЛІС СТІЛ», ТОВ «ФОНЕД», ТОВ «КРОНА-ЛАЙТ», ТОВ «ТРЕЙДФІСТ», ТОВ «Агрофірма «Маяки», ТОВ «Смарт Агро Інвест», ТОВ «ФГ «Агропрайм», ТОВ «ФГ «Агросейл», ТОВ «Прогрес Агро Трейд», ТОВ «Бест Інформ Груп», ТОВ «Даріотрейд», ТОВ «Суми Агро Ферма», ТОВ «Зерноопторг», ФГ «Заграва», ТОВ «Агро-Хім Центр», ТОВ «Моноліт-Агро», ТОВ «Славутич», ТОВ «Інтерпрайс Груп», ТОВ «Трейдфіст», ТОВ «Агроюкрейн», ТОВ «Нетекспрес», ПСП «Дніпро», ФГ «Рідний край 2000», ТОВ «Альта Вікс», ТОВ «ФГ «ЛІКОМ ЮА», ТОВ «Презента Преміум», ФГ «Аграрна традиція», ТОВ «Західний Аграрний Холдинг», ТОВ «Мостпром», ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД», ТОВ «Благодійний Союз», ТОВ «Форест Санрайз», ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське», ТОВ «Агрофірма «Терра-2014», які не мають відношення до діяльності позивача.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та особами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою, якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість.

Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 року в справі №815/4992/16.

Разом з тим, суд звертає увагу, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, рішення ЄСПЛ "Булвес АД проти Болгарії", як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається:... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.

У даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ «Кернел-Трейд» у взаємовідносинах з його контрагентами у встановленому законом порядку.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них роботи та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що відповідачем під час проведення перевірки додаткових документів та/або інформації від платника податків не запитувалося.

Посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства особами, які не є контрагентами позивача за наявними у справі матеріалами, в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами в межах спірних правовідносин.

Щодо посилань контролюючого органу, як на підставу для прийняття оскаржуваних рішень, на інформацію, наявну в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, суд зазначає наступне.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг).

Будь якої інформації щодо наявності такого, що набрав законної сили вирок суду, в якому встановлено обставини щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентами відповідачем також надано не було, а судом не встановлено.

Суд відхиляє посилання контролюючого органу на аналіз даних інформаційних систем ДПС України «Податковий блок», яким встановлено відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей, з огляду на те, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №2а/0470/4526/12, постанові Верховного Суду від 19.03.2021 по справі №460/143/19.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків Акту перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0004104203 та №0004114203, у зв`язку з чим останні є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.12.2019 №0004694203, суд зазначає наступне.

За перевіряємий період позивач здійснював господарську діяльність з ТОВ «Агро Раунд» та ТОВ «Агро Мікс».

Перевіркою встановлено, що постачання товару ТОВ «Агро Раунд» на адресу ТОВ «Кернел Трейд» здійснювалось на виконання договорів поставки від 01.05.2017 №Н2477/17, від 02.05.2017 №Н2476/17, від 04.05.2017 №Н2484/17, від 04.05.2017 №Н2483/17, від 03.05.2017 №Н2482/17, від 03.05.2017 №Н2481/17, від 03.05.2017 №Н2497/17, від 10.05.2017 №2513/17, від 12.05.2017 №Н2535/17, від 12.05.2017 №Н2534/17, від 19.05.2017 №Н2570/17, від 19.05.2017 №2569/17, від 19.05.2017 №Н2574/17, від 19.05.2017 №Н2573/17, від 19.05.2017 №Н2572/17, від 22.05.2017 №Н2600/17, від 22.05.2017 №Н2599/17, від 22.05.2017 №Н2601/17, від 24.05.2017 №Н2613/17, від 24.05.2017 №Н2612/17, від 25.05.2017 №Н2617/17, від 26.05.2017 №Н2624/17, від 29.05.2017 №Н2661/17 та доповнень до них.

На виконання умов вказаних договорів позивачем надано:

- видаткові накладні від 02.06.2017 №РН-0000003, №РН-0000007, від 03.06.2017 №РН-0000008, №РН-0000009, від 04.06.2017 №РН-0000011, від 05.06.2017 №РН-0000012, від 01.06.2017 №РН-0000013, від 06.06.2017 №РН-0000014, від 08.06.2017 №РН-0000020, від 09.06.2017 №0000021, від 09.06.2017 №РН-0000022, від 10.06.2017 №РН-0000023, від 13.06.2017 №РН-0000036, від 12.06.2017 №РН-0000038, від 28.06.2017 №РН-0000102, від 29.06.2017 №РН-0000106;

- складські квитанції від 13.06.2017 №224, від 13.06.2017 №149, від 13.06.2017 №7781, від 13.06.2017 №45, від 13.06.2017 №208.

Постачання товару ТОВ «Агро Микс» на адресу ТОВ «Кернел Трейд» здійснювалось на виконання договорів поставки від 01.06.2017.№Н2662/17, від 01.06.2017 №Н2643/17, від 07.06.2017 №Н2670/17, від 07.06.2017 №Н2669/17, від 09.06.2017 №Н2674/17, від 13.06.2017 №Н2688/17, від 13.06.2017 №Н2687/17, від 13.06.2017 №Н2686/17, від 13.06.2017 №2685/17, від 13.06.2017 №2684/17, від 14.06.2017 №Н2693/17, від 16.06.2017 №Н2698/17, від 19.06.2017 №Н2712/17, від 23.06.2017 №Н2728/17, від 27.06.2017 №Н2735/17 та доповнень до них.

На виконання умов вказаних договорів позивачем надано:

- видаткові накладні від 29.05.2017 №РН-0000091, від 02.05.2017 №РН-0000001, від 03.05.2017 №РН-0000002, від 04.05.2017 №РН-0000003, від 02.05.2017 №РН-0000004, від 03.05.2017 №РН-0000005, від 04.05.2017 №РН-0000006, від 04.05.2017 №РН-0000007, від 04.05.2017 №РН-0000008, від 01.05.2017 №РН-0000009, від 02.05.2017 №РН-0000010, від 03.05.2017 №РН-0000011, від 05.05.2017 №РН-0000013, від 06.05.2017 №РН-0000014, від 06.05.2017 №РН-0000015, від 07.05.2017 №РН-0000016, від 08.05.2017 №РН-0000017 тощо;

- складські квитанції від 12.05.2017 №203, від 25.05.2017 №187, від 12.05.2017 №139, від 19.05.2017 №178, від 23.05.2017 №182, від 19.05.2017 №106, від 24.05.2017 №334, від 04.05.2017 №155, від 23.05.2017 №162, від 19.05.2017 №187.

В Акті перевірки від 15.11.2019 №455/28-10-42-03/31454383 контролюючий орган посилається на те, що ТОВ «Кернел Трейд» приймав зерно у власність від ТОВ «Агро Раунд» в місці поставки, а саме:

- ТОВ «Прометей», ТОВ «Прометей Траст», ТОВ «Прометей Сайлос» (54030, Миколаївська область, Центральний район, вулиця Пушкіна, 8);

- ПрАТ «Гайчук Агро» (70150, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Тернувате, вул. Елеваторна, 4).

Відповідач вказує, в товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з ТОВ «Агро Раунд» в графі «перевізник» вказано ТОВ «Зернова Компанія «Прометей». Відповідно до проведеного аналізу товарно-транспортних накладних, наданих під час здійснення контрольно-перевірочних заходів, та інформації, отриманої з бази АС АРМ НАІС ДАІ встановлено власників автотранспортних засобів, які надавали послуги перевезення соняшнику на замовлення ТОВ «Зернова компанія «Прометей».

Згідно протоколів допиту свідків в рамках кримінального провадження №32018100110000021 власники повідомили, що вони не здійснювали перевезення соняшника на замовлення ТОВ «Зернова Компанія «Прометей».

Однак, суд звертає увагу, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

У той же час, доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Агро Микс» суд вважає безпідставними з огляду на відсутність прямих доказів, які свідчать про порушення позивачем та його безпосереднім контрагентом податкової дисципліни та правил ведення господарської діяльності.

В постанові від 04.12.2018 у справі №802/851/18-а Верховний Суд висловив правову позицію, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі №826/4565/14, одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (постанова ВС від 23 травня 2018 року у справі №804/2551/13-а).

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №2а-7462/10/2170).

Таким чином, зважаючи на відсутність прямих доказів, які свідчать про порушення позивачем та його безпосередніми контрагентами податкової дисципліни та правил ведення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на обставини порушення позивачем положень Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту та витрат за операціями поставки послуг за участю ТОВ «Агро Раунд» та ТОВ «Агро Мікс».

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 04.03.2020 №1089780, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 21 020,00 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 21 020,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019, №0004694203, від 08.10.2019 №0004104203 та від 08.10.2019 №0004114203.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (адреса: 01001, місто Київ, провулок Шевченка Тараса, 3, код ЄДРПОУ 31454383) судовий збір у розмірі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (адреса: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ43141471).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.