Постанова

від 03.09.2024 по справі 640/5405/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5405/20 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Бродацької І.А., за участі представника позивача Авраменка С.Г., представника відповідача Норець В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

05.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (надалі - ТОВ «Кернел-Трейд») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004694203 від 06.12.2019, №0004104203 від 08.10.2019 та №0004114203 від 08.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність та необґрунтованість висновків актів перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки відповідачем не було проведено аналізу господарських операцій між ТОВ «Кернел-Трейд» та його безпосередніми контрагентами, а здійснено аналіз господарських операцій між з юридичними особами, які не мали жодних правовідносин з позивачем ТОВ «Кернел-Трейд», тобто по ланцюгу взаємовідносин підприємства.

Позивач наголосив, що висновки податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами є безпідставними, спростовуються наданими позивачем первинними документами які мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками здійснення таких господарських відносин.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019, №0004694203, від 08.10.2019 №0004104203 та від 08.10.2019 №0004114203.

Приймаючі рішення у справі суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки правомірність спірних рішень не підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимоги відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру здійснення операцій щодо поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача, оскільки податковий орган встановив неможливість простеження по ланцюгу придбання товару, підтвердження факту придбання товару та реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу, і документування зроблено без фактичного здійснення операцій, а саме щодо перевезення, зберігання або власного виробництва, що свідчить, на думку апелянта, про недостовірність інформації, зазначеної в первинних документах.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає за огляду на таке.

Обставини справи.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказів від 20.08.2019 №1671 та від 04.04.2019 №746 Офісом великих платників податків ДПС:

- у період з 22.08.2019 по 12.09.2019 проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» по декларації за червень 2019 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн;

- у період з 09.04.2019 по 11.11.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах ТОВ «Агро МІКС» та ТОВ «Агро Раунд» за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результати проведеної перевірки, призначеної відповідно до наказу від 20.08.2019 №1671, контролюючим органом складено Акт від 20.09.2019 №121/28-10.42.03/31454383, відповідно до висновків якого встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року на загальну суму ПДВ 161 511 681,00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2019 року на 70 122 807,00 грн. та суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2019 року на 91 388 874,09 грн. (т.1 а.с.92).

За результатами проведеної перевірки, призначеної згідно наказу від 04.04.2019 №746, податковим органом складено Акт від 15.11.2019 №455/28-10-42-03/31454383, відповідно до висновків якого встановлено порушення підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті встановлено заниження податку на прибуток підприємства у сумі 39 106 407,00 грн: за 2017 рік в сумі 39 106 407,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 20.09.2019 №121/28-10-42-03/31454383 та з урахуванням висновку про результати розгляду заперечення від 07.10.2019 №23/28-10-42-03/31454383 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0004104203 та №0004114203 (т.1 а.с.5, 7).

На підставі висновків Акту перевірки від 15.11.2019 №455/28-10-42-03/31454383 уповноваженими відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019 №0004694203 (т.1 а.с.9).

Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України встановлено, що податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-XIV) що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону №996-XIV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно частини першої статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частиною другою статті 3 Закону №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно вимог частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду.

Таким чином, вищевказані нормами закону дають підстави зробити висновок, що при розгляді справи по суті слід надати аналіз реальності господарської діяльності позивача з його контрагентами через подані сторонами документи податкової звітності та бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту, та визначитися чи мали ці господарські операції ознаки спричинення зміни майнового стану платника податків.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 08.10.2019 №0004104203 та №0004114203.

Так матеріалами справи підтверджено, що відповідач під час перевірки зробив висновок про нереальність господарський операцій позивача з його контрагентами через аналіз податкової інформації не контрагентів позивача, а інших підприємств, які не мали договірних відносин з позивачем, тобто по ланцюгу між підприємствами.

Отже, зі змісту акту перевірки від 20.09.2019 №121/28-10.42.03/31454383, вбачається, що податковий орган здійснив аналіз господарських операцій між контрагентами позивача та підприємствами: ТОВ «МОНПАРНАС», ТОВ «ІНВЕСТ-АГРО-ТРЕЙД», ТОВ «ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС», ТОВ «АГРО-АМСТЕЛ», ТОВ «ІНТЕРПРАЙС ГРУП», ТОВ «ПОЛІС СТІЛ», ТОВ «ФОНЕД», ТОВ «КРОНА-ЛАЙТ», ТОВ «ТРЕЙДФІСТ», ТОВ «Агрофірма «Маяки», ТОВ «Смарт Агро Інвест», ТОВ «ФГ «Агропрайм», ТОВ «ФГ «Агросейл», ТОВ «Прогрес Агро Трейд», ТОВ «Бест Інформ Груп», ТОВ «Даріотрейд», ТОВ «Суми Агро Ферма», ТОВ «Зерноопторг», ФГ «Заграва», ТОВ «Агро-Хім Центр», ТОВ «Моноліт-Агро», ТОВ «Славутич», ТОВ «Інтерпрайс Груп», ТОВ «Трейдфіст», ТОВ «Агроюкрейн», ТОВ «Нетекспрес», ПСП «Дніпро», ФГ «Рідний край 2000», ТОВ «Альта Вікс», ТОВ «ФГ «ЛІКОМ ЮА», ТОВ «Презента Преміум», ФГ «Аграрна традиція», ТОВ «Західний Аграрний Холдинг», ТОВ «Мостпром», ТОВ «ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД», ТОВ «Благодійний Союз», ТОВ «Форест Санрайз», ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське», ТОВ «Агрофірма «Терра-2014».

Тобто, апелянт не заперечував, що позивач не мав господарських зобов`язань і відносин з вказаними підприємствами.

Натомість позивач надав документи, з якими підприємствами він у перевіряємий період здійснював господарські операції: з ТОВ «Зерно Трест», ТОВ «СТЕН АРС», ТОВ «Агро-Холдінг 2014», ТОВ «БЦ Агро Лідер», ТОВ «Агроекоконсалт», ТОВ «Машівка-Агро-Альянс», ТОВ «Тім Агро Трейд», ТОВ «Бізнесхолдинггруп», ТОВ «Ленд Агро Фарм», ТОВ «Бест Інформа Груп», ТОВ «Агро-Хім Центр», ТОВ «Баварія Груп», ТОВ «Клємєнтіно», ТОВ «Мирне Плюс», ТОВ «Трайдент Капітал», ФГ «Маяк-2», ТОВ «АГРО-ФІЛД», ТОВ «Інвестиційна Компанія «Енергоперспектива», ТОВ «Вест Активис», ТОВ «Форнес», ТОВ «АГРО-ТРЕЙД», ТОВ «ВІНКОР-АГРО СІВЕР», ТОВ «Українські аграрні інвестиції», ТОВ «Колосс Груп», ТОВ «Презента Преміум», ТОВ «Інокс Сервіс», ТОВ «Агрозернохолдинг», ТОВ «БЛЕ СІ Агро», ТОВ АГРО СПП», ТОВ «Трейдагрохім», ТОВ «Регіон-СХ Трейд», ТОВ «ІНАРГО ТС».

У перевіряючих не було зауважень щодо правильності оформлення первинної документації позивача з вказаним контрагентами.

Зокрема, на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Кернел-Трейд» та його контрагентами, до матеріалів справи долучено електронний носій (а.с. 29), на якому містять електронній копії первинних документів, засвідчених ЕЦП, зокрема:

- договори поставки від 31.05.2019 № БЦ1703/19, від 15.03.2019 № БЦ1389/19, від 13.02.2019 № БЦ1314/19, від 06.02.2019 № БЦ1218/19, від 07.02.2019 № БЦ1285/19, від 08.02.2019 № БЦ1290/19, від 11.02.2019 № БЦ1294/19, від 28.02.2019 № БЦ1354/19, від 02.10.2018 № БЦ430/19, від 03.10.2018 № БЦ444/19, від 04.10.2018 № БЦ454/19, від 05.10.2018 № БЦ464/19, від 08.10.2018 № БЦ484/19, від 09.10.2018 №БЦ496/19, від 10.10.2018 №БЦ509/19, від 11.10.2018 №БЦ530/19, від 12.10.2018 №БЦ543/19, від 16.10.2018 №БЦ565/19, від 16.10.2018 №БЦ566/19, від 25.10.2018 №БЦ658/19, від 26.10.2018 №БЦ674/19, від 31.10.2018 №БЦ756/19, від 03.11.2018 №БЦ784/19, від 07.11.2018 №БЦ828/19, від 08.11.2018 №БЦ840/19 тощо;

- рахунки на оплату від 31.05.2019 № 52, від 31.05.2019 № 53, від 02.06.2019 № 54, від 15.03.2019 № 24, від 11.03.2019 № 20, від 12.03.2019 № 21, від 06.02.2019 № 5, від 07.02.2019 № 6, від 10.02.2019 № 7, від 11.02.2019 № 9, від 28.02.2019 № 12, від 28.02.2019 № 13, від 01.10.2018 №196, від 02.10.2018 №197, від 02.10.2018 №198, від 03.10.2018 №202, від 04.10.2018 №203, від 05.10.2018 №204, від 06.10.2018 №205, від 07.10.2018 №206, від 08.10.2018 №208, від 08.10.2018 №207, від 09.10.2018 №210, від 09.10.2018 №209, від 10.10.2018 №213, від 11.10.2018 №214, від 13.10.2018 №215, від 14.10.2018 №216, від 15.10.2018 №217, від 16.10.2018 №218, від 16.10.2018 №219, від 25.10.2018 №220, від 26.10.2018 №221, від 31.10.2018 №222, від 03.11.2018 №223, від 07.11.2018 №224, від 08.11.2018 №225 тощо;

- видаткові накладні від 31.05.2019 № 264, від 31.05.2019 № 266, від 02.06.2019 № 265, від 15.03.2019 № 114, від 11.03.2019 № 105, від 12.03.2019 №106, від 06.02.2019 № 50, від 07.02.2019 № 51, від 09.02.2019 № 58, від 11.02.2019 № 66, від 28.02.2019 № 74, від 28.02.2019 № 76, від 01.10.2018 №251, від 02.10.2018 №252, від 02.10.2018 №253, від 03.10.2018 №259, від 04.10.2018 №272, від 05.10.2018 №273, від 06.10.2018 №274, від 06.10.2018 №275, від 08.10.2018 №277, від 08.10.2018 № 276, від 09.10.2018 №279, від 09.10.2018 №278, від 10.10.2018 №280, від 11.10.2018 № 281, від 13.10.2018 №282, від 14.10.2018 №283, від 15.10.2018 № 284, від 16.10.2018 №285, від 16.10.2018 №286, від 25.10.2018 №287, від 26.10.2018 №288, від 31.10.2018 №289, від 03.11.2018 №290, від 07.11.2018 №291, від 08.11.2018 №292 тощо.

Таким чином, суд першої інстанції проаналізувавши та дослідивши надані позивачем докази, зробив висновок, що позивач здійснював господарську діяльність з ТОВ «Зерно Трест», ТОВ «СТЕН АРС», ТОВ «Агро-Холдінг 2014», ТОВ «БЦ Агро Лідер», ТОВ «Агроекоконсалт», ТОВ «Машівка-Агро-Альянс», ТОВ «Тім Агро Трейд», ТОВ «Бізнесхолдинггруп», ТОВ «Ленд Агро Фарм», ТОВ «Бест Інформа Груп», ТОВ «Агро-Хім Центр», ТОВ «Баварія Груп», ТОВ «Клємєнтіно», ТОВ «Мирне Плюс», ТОВ «Трайдент Капітал», ФГ «Маяк-2», ТОВ «АГРО-ФІЛД», ТОВ «Інвестиційна Компанія «Енергоперспектива», ТОВ «Вест Активис», ТОВ «Форнес», ТОВ «АГРО-ТРЕЙД», ТОВ «ВІНКОР-АГРО СІВЕР», ТОВ «Українські аграрні інвестиції», ТОВ «Колосс Груп», ТОВ «Презента Преміум», ТОВ «Інокс Сервіс», ТОВ «Агрозернохолдинг», ТОВ «БЛЕ СІ Агро», ТОВ АГРО СПП», ТОВ «Трейдагрохім», ТОВ «Регіон-СХ Трейд», ТОВ «ІНАРГО ТС» та надані первинні документи підтверджують обставини щодо досягнення ділової мети та руху активів під час здійснення позивачем власної господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Отже, доводи апелянта, що надані позивачем первинні документи містять неправдиві (недостовірні) відомості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів вважає необхідним наголосити, що висновки податкового органу про нереальность господарських операцій позивача із зазначеними його контрагентами ґрунтуються лише на тому, що господарська діяльність зазначених товариств пов`язана з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків та має ознаки нереальності здійснення, проте надані позивачем первинні документи є належними, достатніми та допустимими доказами на спростування таких висновків податкового органу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.12.2019 №0004694203, суд зазначає наступне.

Так, в акті перевірки від 15.11.2019 №455/28-10-42-03/31454383 відповідач зазначає: «ТОВ «Кернел Трейд» приймав зерно у власність від ТОВ «Агро Раунд» в місці поставки, а саме: ТОВ «Прометей», ТОВ «Прометей Траст», ТОВ «Прометей Сайлос» (54030, Миколаївська область, Центральний район, вулиця Пушкіна, 8); ПрАТ «Гайчук Агро» (70150, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Тернувате, вул. Елеваторна, 4), проте, вказує відповідач, в товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з ТОВ «Агро Раунд» в графі «перевізник» вказано ТОВ «Зернова Компанія «Прометей». Відповідно до проведеного аналізу товарно-транспортних накладних, наданих під час здійснення контрольно-перевірочних заходів, та інформації, отриманої з бази АС АРМ НАІС ДАІ встановлено власників автотранспортних засобів, які надавали послуги перевезення соняшнику на замовлення ТОВ «Зернова компанія «Прометей», а згідно протоколів допиту свідків в рамках кримінального провадження №32018100110000021 власники повідомили, що вони не здійснювали перевезення соняшника на замовлення ТОВ «Зернова Компанія «Прометей».

Суду надано документи, з яких вбачається, що позивач у перевіряємий період здійснював господарську діяльність з ТОВ «Агро Раунд» та ТОВ «Агро Мікс».

На підтвердження реальності господарських операцій з цими контрагентами позивач надав документи: договори постачання товару між ТОВ «Агро Раунд» та ТОВ «Кернел Трейд» від 01.05.2017 №Н2477/17, від 02.05.2017 №Н2476/17, від 04.05.2017 №Н2484/17, від 04.05.2017 №Н2483/17, від 03.05.2017 №Н2482/17, від 03.05.2017 №Н2481/17, від 03.05.2017 №Н2497/17, від 10.05.2017 №2513/17, від 12.05.2017 №Н2535/17, від 12.05.2017 №Н2534/17, від 19.05.2017 №Н2570/17, від 19.05.2017 №2569/17, від 19.05.2017 №Н2574/17, від 19.05.2017 №Н2573/17, від 19.05.2017 №Н2572/17, від 22.05.2017 №Н2600/17, від 22.05.2017 №Н2599/17, від 22.05.2017 №Н2601/17, від 24.05.2017 №Н2613/17, від 24.05.2017 №Н2612/17, від 25.05.2017 №Н2617/17, від 26.05.2017 №Н2624/17, від 29.05.2017 №Н2661/17 та доповнень до них.

Первинна документація: видаткові накладні від 02.06.2017 №РН-0000003, №РН-0000007, від 03.06.2017 №РН-0000008, №РН-0000009, від 04.06.2017 №РН-0000011, від 05.06.2017 №РН-0000012, від 01.06.2017 №РН-0000013, від 06.06.2017 №РН-0000014, від 08.06.2017 №РН-0000020, від 09.06.2017 №0000021, від 09.06.2017 №РН-0000022, від 10.06.2017 №РН-0000023, від 13.06.2017 №РН-0000036, від 12.06.2017 №РН-0000038, від 28.06.2017 №РН-0000102, від 29.06.2017 №РН-0000106; складські квитанції від 13.06.2017 №224, від 13.06.2017 №149, від 13.06.2017 №7781, від 13.06.2017 №45, від 13.06.2017 №208.

Крім того, відбулось постачання товару ТОВ «Агро Микс» на адресу ТОВ «Кернел Трейд» відповідно до договорів поставки від 01.06.2017.№Н2662/17, від 01.06.2017 №Н2643/17, від 07.06.2017 №Н2670/17, від 07.06.2017 №Н2669/17, від 09.06.2017 №Н2674/17, від 13.06.2017 №Н2688/17, від 13.06.2017 №Н2687/17, від 13.06.2017 №Н2686/17, від 13.06.2017 №2685/17, від 13.06.2017 №2684/17, від 14.06.2017 №Н2693/17, від 16.06.2017 №Н2698/17, від 19.06.2017 №Н2712/17, від 23.06.2017 №Н2728/17, від 27.06.2017 №Н2735/17 та доповнень до них.

На виконання умов вказаних договорів позивачем надано: видаткові накладні від 29.05.2017 №РН-0000091, від 02.05.2017 №РН-0000001, від 03.05.2017 №РН-0000002, від 04.05.2017 №РН-0000003, від 02.05.2017 №РН-0000004, від 03.05.2017 №РН-0000005, від 04.05.2017 №РН-0000006, від 04.05.2017 №РН-0000007, від 04.05.2017 №РН-0000008, від 01.05.2017 №РН-0000009, від 02.05.2017 №РН-0000010, від 03.05.2017 №РН-0000011, від 05.05.2017 №РН-0000013, від 06.05.2017 №РН-0000014, від 06.05.2017 №РН-0000015, від 07.05.2017 №РН-0000016, від 08.05.2017 №РН-0000017 тощо; складські квитанції від 12.05.2017 №203, від 25.05.2017 №187, від 12.05.2017 №139, від 19.05.2017 №178, від 23.05.2017 №182, від 19.05.2017 №106, від 24.05.2017 №334, від 04.05.2017 №155, від 23.05.2017 №162, від 19.05.2017 №187.

Правильність оформлення наданих позивачем первинних документів до цих правовідносин також відповідачем не заперечувалось.

Таким чином, суд першої інстанції робить висновок, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Колегія суддів вражає такий висновок суду першої інстанції правильним, оскільки він зроблений з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Крім того, колегія суддів наголошує, що суду не були надані докази того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Також, суд звертає увагу, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Крім того, надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст виготовлено 09.09.2024.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 р.- залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк