Рішення

від 29.05.2024 по справі 320/46256/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року № 320/46256/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства Мегабанк до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство Мегабанк звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2023 № 670/Ж10/31-00-07-03-01-20.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі якого складено податкове повідомлення-рішення від 07.04.2023 № 670/Ж10/31-00-07-03-01-20, щодо заниження суми податку з доходу нерезидента при виплаті доходу нерезидента з джерелом його походження з України є необгрунтованими та безпідставними.

Зокрема, зауважено, що під час перевірки надати витребувані документи на вимогу відповідача було неможливим, оскільки основна документація банку зберігалась на території, на якій ведуться бойові дії.

Також зазначено, що застосування штрафних санкцій прийнято контролюючим органом всупереч вимогам статей 36, 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 суддею Кочановою П.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13 лютого 2024 року.

В судовому засіданні 13.02.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 05.03.2024.

Представник відповідача надав 15.02.2024 відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що податкове повідомлення-рішення прийнято законно та правомірно.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 закінчено підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.04.2024.

У судовому засіданні 09.04.2024 року відкладено розгляд справи до 30.04.2024 року.

У судовому засіданні 30.04.2024 року оголошено перерву до 15 травня 2024 року о 15 год. 30 хв.

У судовому засіданні повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог АТ «Мегабанк» відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Присутній у судовому засіданні 15.05.2024 року представник позивача заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача щодо розгляду у порядку письмового провадження означеної справи послався на розсуду суду.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Усною (Протокольною) ухвалою суду від 15.05.2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Акціонерного товариства «Мегабанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2019 по 30.09.2022 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2019 по 30.09.2022, за результатами якої складено акт від 14.03.2023 № 435/Ж5/31-00-07-03-01-15/09804119.

Відповідно до висновків вказаного акту встановлено, зокрема, порушення позивачем п.103.2, п.103.4 ст. 103, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141, п.85.2 ст.85, п.п.44.1, 44.2, 44.6 ст.44 Податкового кодексу України в частині застосування ставки податку на доходи з джерелом походження з України, виплачених на користь нерезидентів.

На підставі акту перевірки від 14.03.2023 № 435/Ж5/31-00-07-03-01-15/09804119 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2023 № 670/Ж10/31-00-07-03-01-20, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи на загальний розмір 21 886 743,00 грн, у т.ч. за податковим зобов`язанням в розмірі 17 509 394,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 4 377 349,00 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 28.06.2023 №17082/6/99-00-06-03-01-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими плати податків від 07.04.2023 №670/ж10/31-00-07-03-01-20.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПКУ у разі, якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків під час складання такої звітності.

Згідно з пункту 44.7 статті 44 ПКУ у разі якщо посадова особа контролюючого органу, які здійснює перевірку, відмовляється з будь - яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи.

Згідно підпункту «а» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до пункту 141.4. статті 141 ПКУ, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними статтею 141. Для цілей оподаткування такими доходами є:

а)проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б)дивіденди, які сплачуються резидентом;

в)роялті;

г)фрахт та доходи від інжинірингу;

г)лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д)доходи від продажу чи іншого відчуження нерухомого майна або неподільного об`єкта незавершеного будівництва / майбутнього об`єкта нерухомості чи подільного об`єкта незавершеного будівництва, розташованого чи який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта буде розташований на території України, що належать нерезиденту;

е)прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активів:

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж)винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з)брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів щодо брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом на території України на користь резидентів;

и)внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів;

й) доходи від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів, розташованих на території України, що належать нерезиденту;

к)інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійною представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг: міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України цього пункту визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно пунктів 103.2, 103.3 статті 103 Податкового кодексу України визначено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидента із джерелом їх походження з України.

Відповідно до пункту 103.2 статті 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

В свою чергу, за визначенням, яке міститься в пункті 103.3 цієї статті бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерелом їх походження з України, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 103.5 статті 103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.103.6 ст.103 Податкового кодексу України у разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов`язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

З матеріалів установлено, що АТ «МЕГАБАНК» здійснював операції з компаніями - нерезидентами, в результаті яких була проведена виплата нерезидентам доходів з джерелом походження в України в загальній сумі 300 005 347 грн. Відповідно, банком сплачено податок на доходи нерезидента з джерелом походження в України в загальній сумі 26 128 075 грн.

При цьому, відповідачем за наслідками перевірки встановлено заниження суми податку з доходу нерезидента при виплаті доходу нерезидента з джерелом його походження з України щодо MENNONITE ECONOMIC DEVELOPMENT ASSOCIATES, Triodos Fair Share Fund (TFSF)/Triodos Custody B.V., OVERSEAS PRIVATE INVESTMENT CORPORATION, United States International Development Finance Corporation, Legal Owner Triodos Funds B.V., Kreditanstalt fur Wiederaufbau.

Згідно акту перевірки вбачається, що виплати компанії MENNONITE ECONOMIC DEVELOPMENT ASSOCIATES (MEDA), (резидент США), у вигляді процентів, дисконтних доходів за період, що перевірявся, проведені в сумі 4 891 781 грн. Даний дохід оподатковано за ставкою 0%, податок з доходів, виплачених нерезиденту не перераховувався. Дохід компанії - нерезиденту виплачувався, виходячи з умов договору строкового банківського вкладу №XD UA R DBBK 002 від 30.06.2017. Згідно з умовами договору, компанія - нерезидент розмістила в AT «МЕГАБАНК» депозит на суму 2 271 500,51 дол. США під 5,5% річних.

До перевірки надано сертифікат податкової служби штату Пенсільванія від 25 вересня 2017 року, що підтверджує наявність у компанії статусу резидента Сполучених Штатів Америки в цілях оподаткування на 2017 рік.

При цьому, як зазначено податковим органом, довідки про резидентство MENNONITE ECONOMIC DEVELOPMENT ASSOCIATES за період, що перевіряється, до перевірки не надані, тому виплачені доходи в сумі 4 891 781 грн. мають оподатковуватися відповідно до п. 103.4. ст. 103 та п. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України. Таким чином, відповідач дійшов висновку про заниження податку з доходів нерезидентів при виплаті доходу вказаним компаніям становить 477 255 грн.

Щодо нерезидента Triodos Fair Share Fund (TFSF)/Triodos Custody B.V (Нідерланди) установлено, що останньому виплачено дохід у вигляді процентів, дисконтних доходів за період, що перевіряється, в сумі 27 314 489 грн. Даний дохід оподатковано за ставкою 10%. Дохід компанії - нерезиденту виплачувався, виходячи з умов договорів. До перевірки надано кредитний договір у місцевій валюті (у еквіваленті 4 200 000 евро) від 18.06.2018, згідно з якого AT «МЕГАБАНК» отримав кредит під 17% річних. 05 січня 2021 року між банком та Legal owner triodes funds B.V., як законним власником Triodos Fair Share Fund укладено договір про надання субординованого кредиту. Сторони домовилися, що частина старшого кредиту TFSF у розмірі 25 720 128,00 грн об`єднується та конвертується в субординований борг. Дохід нерезиденту виплачено в 2019, 2020 роках.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, довідки про резидентність компанії- нерезидента за період, що перевірявся, позивачем не надавалися, як наслідок установлено заниження податку з доходів нерезидентів при виплаті доходу вказаним компаніям в розмірі 1 365 724 грн.

Нерезиденту OVERSEAS PRIVATE INVESTMENT CORPORATION (США) виплачено дохід у вигляді процентів, дисконтних доходів за період, що перевірявся, в сумі 5 952 773 грн. Даний дохід оподатковано за ставкою 0%. Дохід компанії - нерезиденту виплачувався, виходячи з умов договорів. До перевірки надано угоду про субординований кредит від 15.07.2019, укладений між АТ «МЕГАБАНК» та нерезидентом.

Як зазначає контролюючий орган, відповідно до п.п. 103.4., 103.5 і 103.6 ст. 103 Податкового кодексу України, банком не надано довідки про резидентність OVERSEAS PRIVATE INVESTMENT CORPORATION, тому встановлено відсутність підстав для застосування пониженої ставки оподаткування доходів нерезидента, донарахування податку з доходів нерезидента складає 892 916 грн.

Щодо нерезидента United States International Development Finance Corporation (США) з акту перевірки вбачається, що виплати компанії у вигляді процентів та дисконтних доходів за період, що перевіряється, здійснювалися в 2020 та 2021 роках в сумі 14 884 393 грн. Даний дохід оподатковано за ставкою 0%. Податок з доходів нерезидентів не утримано.

Відповідач наголошував, що до перевірки не надано угоди, контракти, або інші документи, що підтверджують наявність господарських відносин між суб`єктами господарювання та обгрунтовують виплату доходу нерезиденту на суму 14 884 393 грн. В підтвердження правомірності застосування пониженої ставки оподаткування банком не були надані відповідні довідки, що підтверджують статус податкового резидента країни Сполучених штатів Америки, а отже донарахування податку з доходів нерезидента за висновком відповідача складає 2 232 659 грн.

Щодо нерезидента Legal Owner Triodos Funds B.V.( Triodos Custody B.V. in its capacity as legal ownet of Triodos Fair Share Fund) (Нідерланди) установлено, що 05 січня 2021 року між банком та Legal Owner Triodos Funds B.V., як законним власником Triodos Fair Share Fund, укладено договір про надання субординованого кредиту. Виплати компанії - нерезиденту, у вигляді процентів та дисконтних доходів за період, що перевіряється, проведені в сумі 61 349 877 грн. Даний дохід оподатковано за ставкою 10%. Утримано податок в розмірі 6 134 988 грн. До перевірки надано сертифікат резидентності, виданий офісом податкової адміністрації м. Арнем 09 лютого 2021 року. Сертифікат, що підтверджував би резидентність Legal Owner Triodos Funds B.V. на 2020 рік до перевірки не надано, тому на думку відповідача під час перевірки відсутні підстави для застосування п. 103.4., 103.5 і 103.6 ст. 103 ПКУ, а з доходу, виплаченого нерезиденту в 2020 році, утриманню підлягає 1 554 157 грн.

Також установлено, що між Kreditanstalt fur Wiederaufbau (KFW) (Німеччина) в якості кредитора та позивачем в якості позичальника укладено угоду про субординовану позику від 02.12.2014 BMZ-№2014 65 277 на суму 4 750 000 дол. США. За умовами договору кредитор готовий надати позичальнику позику, яка буде кваліфікуватися як капітал II рівня, що має на меті збільшити капіталізацію банку та опосередковано сприяти розвитку кредитування малих та середніх підприємств. За договором встановлена фіксована відсоткова ставка - 8,25% річних, не може бути більшою ставки LIBOR 12М MBD USD. Позичальник сплачує KFW позику та всі нараховані за нею відсотки у дол. США одним платежем у дату погашення. Капіталізація відсотків не допускається, нарахування здійснюється щомісяця.

Угода про субординовану позику, від 07.10.2015 BMZ-№2014 65 277, укладена між KFW в якості кредитора та позивачем в якості позичальника на суму 414 639,62 евро. За умовами договору кредитор готовий надати позичальнику позику, яка буде кваліфікуватися як капітал II рівня, що має на меті збільшити капіталізацію банку та опосередковано сприяти розвитку кредитування малих та середніх підприємств. Позика отримана відповідно до умов Інструкції про порядок регулювання діяльності банків, затвердженої постановою правління НБУ від 28.08.2001 № 368, та положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 № 270. За договором встановлена фіксована відсоткова ставка - 7,25% річних, не може бути більшою ставки LIBOR 12М MBD EUR. Капіталізація відсотків не допускається, нарахування здійснюється щомісяця. Заборгованість за Угодами про субординовану позику обліковувалися на балансовому рахунку 3660 (субординований борг банку).

28 грудня 2020 року між KFW та ПАТ «Мегабанк» укладено угоду про внесення правок (угода про прощення боргу та розірвання договорів позики), якою передбачено, що банк, як позичальник, повністю отримав суму кредиту за вищевказаними кредитними договорами - 4 750 000,0 дол. США та 414 639,62 евро. Станом на 31.12.2020 відсотки в сумі 2 406 765,63 дол. США та 156 486,14 евро («Сума нарахованих процентів») нараховані на основну суму. Сторони погодилися, що кредитор пробачає позичальнику виплату основної суми боргу шляхом домовленості про прощення боргу. KFW надсилає позичальнику повідомлення про прощення боргу. Сторони визнали, що позичальник сплачує KFW нараховану не пізніше ніж до 15.01.2021 суму відсотків на наступні банківські рахунки: на рахунок НОМЕР_1 у CITIUS33 на користь рахунку 3186697196 у KFWIDEFF на суму 2 406 765,63 дол. США, на рахунок НОМЕР_2 у KFWIDEFF на суму 156 486.14 євро.

Відсотки за договорами про субординовану позику в сумі 2 406 765,63 дол. США (67 879 936,48 грн) та 156 486.14 євро (5 364 610,91 грн) були виплачені нерезиденту KFW 12 01.2021.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку на дату перерахування (12.01.2021) загальної суми відсотків, що еквівалентна 73 244 547,39 грн, не відбулося утримання податку з доходів нерезидента.

Відсотки в сумі 73 244 547 грн були перераховані на рахунки компанії нерезидента в І кварталі 2021 року, тому при подачі декларації за відповідний звітний період, банк у додатку податкової накладної до декларації відобразив суму виплаченого доходу 73 244 547 грн.

Як зазначає відповідач, у підтвердження правомірності застосування пониженої ставки оподаткування банком не були надані відповідні довідки, що підтверджують статус податкового резидента країни Німеччина, а тому на думку контролюючого органу, встановлено порушення пункт 103.2. статті 1 підпункт 141.4.2. пункту 141.4. статті 141, в частині несплати податку з доходів, виплаченого в І кварталі 2021 року на користь нерезидента Kreditanstalt fur Wiederaufbau (Німеччина) за ставкою 15% в розмірі 10 986 682,11 грн.

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що податковим органом зроблено висновок про заниження суми податку з доходу нерезидента при виплаті доходу нерезидента з джерелом його походження з України, оскільки позивачем до перевірки не надано довідок, які б підтверджували, що нерезидент є резидентом відповідної країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що причиною відсутності документів є зберігання бухгалтерських документів в архіві та на територіях, на яких велися бойові дії, що стало наслідком втрати або знищення документів.

Так, Законом України №2173-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» (законопроект №7234) внесені зміни до податкового законодавства, що встановлюють спеціальні правила підтвердження даних податкової звітності для платників податків, які провадили свою діяльність на територіях, де ведуться/велися бойові дії, і на тимчасово окупованих територіях, та не можуть пред`явити первинні документи (далі - спеціальні правила). Такі спеціальні правила діють з 16 квітня 2022 року та мають наступне формулювання.

Підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень ст. 44 ПК України застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, бойових дій, не надає права платнику податків застосовувати положення п.п. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України.

Суд наголошує, що позивач не надав доказів, що він скористався своїм правом, передбаченим п.п.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, та подав до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомлення про неможливість вивезення та втрату первинних документів внаслідок військової агресії російської федерації.

Таким чином, посилання позивача на неможливість надати на вимогу податкового органу затребуваних документів з підстав знаходження основної документації на території, де велись бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, суд не бере до уваги.

Щодо доводів позивача про неможливість застосування штрафних санкцій під час ліквідаційної процедури банку, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02 червня 2022 року Правлінням Національного Банку України прийнято рішення № 261-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «Мегабанк» до категорії неплатоспроможних».

На підставі вказаного рішення 02.06.2022 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №383 «Про запровадження в AT «Мегабанк» тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким в AT «Мегабанк» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора.

Правлінням Національного Банку України прийнято рішення від 21.07.2022 № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «Мегабанк», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 №506 «Про початок процедури ліквідації AT «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації AT «Мегабанк» з 22.07.2022 року по 21.07.2025 року.

Згідно з частиною третьою статті 46 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Пунктом 3 частини 5 статті 36 Закону № 4452-VI встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Водночас, суд наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.04.2023 № 670/Ж10/31-00-07-03-01-20 винесено за період, що передував початку ліквідаційної процедури АТ «Мегабанк», а відтак наведена вище заборона в даному випадку до позивача не застосовується.

Аналогічна позиція викладене Верховним Судом в постанові від 03.04.2020 року у справі № 826/4114/18, де наголошено, що під час вирішення питання щодо поширення дії відповідної норми на спірні правовідносини визначальним є саме період під час якого не виникає жодних додаткових зобов`язань та, як наслідок, не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції відповідно до норм Закон № 4452-VI (абзац 1 частина 3 статті 46). Таким періодом законодавцем визначено - строк проведення ліквідації банківської установи.

Крім цього, суд вважає посилання позивача на недотримання процедури прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки не взято до уваги заперечення на акт перевірки неприйнятним, оскільки таке порушення не впливає на правильність висновків контролюючого органу по суті встановлених порушень та не можуть в даному випадку бути самостійною та беззаперечною підставою для скасування за результатом перевірки рішень.

Решта доводів та посилань висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства Мегабанк до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29 травня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.