Рішення

від 29.05.2024 по справі 420/9422/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9422/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 26 березня 2024 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UA500370/2024/000009/1 від 08.03.2024 року.

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000042 від 08.03.2024 року.

- стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

15 квітня 2024 року від Одеської митниці разом з відзивом на позов надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (вхід. № ЕС/15205/24).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови відмовлено.

17 квітня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/15550/24).

24 квітня 2024 року від відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вхід. № ЕС/16580/24).

Станом на 29 травня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

26.01.2023 року між ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» (надалі Позивач), як покупцем, та EM SALT GROUP LTD, як продавцем, укладено контракт купівлі-продажу № 190123, за умовами якого Покупець купує у Продавця Road SALT на умовах доставки CFR IZMAIL PORT, Україна, відповідно до Інкотермс 2010 або на інших умовах, погоджених обома сторонами в цьому контракті.

06.03.2024 року до пп "Ізмаїльський морський торговельний порт" ВМО № 1 мп "Ізмаїл" Одеської митниці на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №190123 від 26.01.2023 року Позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного оформлення митну декларацію №24UA500370001555U0 від 06.03.2024 року, для визначення митної вартості товару.

За вказаною декларацією позивачем були надані наступні документи: Сертифікат якості (Certificate of quality) партія № FEB-2023 від 03.02.2024 р., Сертифікат якості (Certificate of quality) партія № JAN-2024 від 07.01.2024 р., Сертифікат якості (Certificate of quality) партія №FEB-2023 від 03.02.2024 р., Сертифікат якості (Certificate of quality) партія №JAN-2024 від 07.01.2024 р., Сертифікат якості (Certificate of quality) партія №JANUARY-2024 від 02.01.2024 р., Пакувальний лист (Packing list) №1 від 24.02.2024 р., Рахунок-проформа (Proforma invoice) №51223 від 05.12.2023 р., Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №51223 від 21.02.2024 р., Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №51223 від 24.02.2024 р., Коносамент (Bill of lading) №01 від 24.02.2024 р., Вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) №б/н від 24.02.2024 р., Сертифiкат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) А 1057561 від 25.02.2024 р., Банківський платіжний документ, що стосується товару, платіжна інструкція в інозем.вал від 22.02.2024 р., Банківський платіжний документ, що стосується товару - платіжна інструкц.в інозем.вал від 29.02.2024 р., Банківський платіжний документ, що стосується товару платіжна інструкц.в інозем.вал від 06.12.2023 р., Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 11 від 31.01.2024 р., Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6 від 05.12.2023 р., Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 6/2 від 21.02.2024 р., Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №190123 від 26.01.2023 р., Договір про надання послуг митного брокера №002/ТБО від 21.02.2024 р., Інші некласифіковані документи - лист вантажоотримувача №0503-1 від 05.03.2024 р., Інші некласифіковані документи - лист продавця від 04.03.2024 р.

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи позивачем було надано відповідь №0803-1 від « 08» березня 2024 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.

Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із позивачем склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000042 від 08.03.2024 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 08.03.2024 року №UA500370/2024/000009/1.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Відносно тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 08.03.2024 №UA500370/2024/000009/1 про те, що «копії платіжних інструкцій від 22.02.2024 валюті №3, від 29.02.2024 №3 та від 06.12.2023 №50 не можуть бути взяти до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в рамках зовнішньоекономічного контракту № 190123 від 26.01.23 р., відповідно до умов додаткової угоди № 6 від 05.12.23 р., сторонами було погоджено поставку партії товару, на підставі чого EM SALT GROUP LTD було виставлено проформу інвойсу № 51223 від 05.12.23 р.

Згідно положень додаткової угоди № 6 від 05.12.23 р. та проформи інвойсу № 51223 від 05.12.23 р., покупець був зобов`язаний здійснити передоплату у сумі 69 720 доларів США за замовлення солі в асортименті.

В подальшому сторонами, за результатами переговорів, було вирішено додати до погодженого замовлення додатковий обсяг продукції в асортименті зі зміною умов поставки, у зв`язку чим укладено додаткову угоду № 6/2 від 21.12.23 р., у відповідності з якою EM SALT GROUP LTD було виставлено інвойс №51223 від 21.02.24 р. Згідно положень додаткової угоди № 6/2 від 21.12.23 р та інвойсу №51223 від 21.02.24 р., покупець, крім вже здійсненої передоплати, мав сплатити 234 597 доларів США.

В свою чергу, при завантаженні до відправки партії товару на судно HALA STAR мала місце зміна кількості за номенклатурою товару, у зв`язку з чим продавцем EM SALT GROUP LTD був виставлений остаточний інвойс № 51223 від 24.02.24 р., згідно якого покупець мав доплатити за завантажену партію товару ще 369 доларів США.

Вищенаведені документи, а також лист продавця EM SALT GROUP LTD від 04.03.2024 р., підтверджуючий викладені обставини оплати товару, були надані декларантом митному органу при здійсненні митного оформлення у спірних правовідносинах.

Суд приймає до уваги, що на підтвердження оплати задекларованої підприємством вартості товару згідно проформу інвойсу № 51223 від 05.12.2023 р., інвойсу № 51223 від 21.02.2024 р. та інвойсу № 51223 від 24.02.2024 р., митному органу було надано відповідні повідомлення системи SWIFT від 06.12.2023 №50, від 22.02.2024 №3 та від 29.02.2024 №4, відповідно, на загальну суму 304686.00 дол. США.

Тобто, проведення платежів відбулось за допомогою Міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT), за межі території України та у валюті, відмінній від національної валюти України, на цей електронний розрахунковий документ накладались електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 N 216, проставляються виключно у разі його подання не в електронному вигляді.

Отже, чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні, у зв`язку з чим доводи митного орану про те, що надані платіжні документи не можуть бути взяти до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, є безпідставними.

Про достатність повідомлень системи SWIFT, як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, зазначено у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 по справі N 826/9719/16.

Суд враховує, що з метою вичерпного спростування сумнівів митного органу щодо підтвердження факту оплати за оцінюваний товар, при проведенні процедури консультацій з митним органом Позивачем також було надано з відповідним повідомленням власне платіжні інструкції в іноземній валюті від 06.12.2023 № 50JBKLNC, №3 від 22.02.2024 р. та №4 від 29.02.2024 р., з відмітками банку, за якими були проведені відповідні грошові перекази за наданими повідомленнями системи SWIFT.

Суд зазначає, що Розділ 2 Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 N 216 регламентує "Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах", а пункт 4 даної Постанови зазначає, що термін "платіжна інструкція" уживається у значеннях, визначених у Законі про платіжні послуги. Натомість підпункт 54 пункту 1 статті 1 Закону "Про платіжні послуги", зазначає, що "платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції", тобто розпорядження від платника банківській установі про проведення платежу. Його подає платник до банку і відповідно підписує його.

Суд враховує, що відповідні платіжні в іноземній валюті від 06.12.2023 № 50JBKLNC, №3 від 22.02.2024 р. та №4 від 29.02.2024 р. є повідомленнями від банку до платника про факт проведення платежу, тому ці документи підписані банком.

Тобто надані Позивачем до митного оформлення платіжні документи і платіжна інструкція у визначенні Постанови № 216 це два різних документа, і вимоги до одного з них на іншого не поширюються.

Митний кодекс України чітко встановлює, що до митного оформлення надаються 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (ч. 2 ст. 53 МКУ), саме такі документи і були надані Позивачем до митного оформлення.

Суд звертає увагу, що згідно ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Платежі не обов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

З викладеного можна зробити висновок, що надання митному органу документів щодо оплати/передплати товару не впливають на рівень митної вартості товару, а лише підтверджують заявлену та сплачену ціну, як складову митної вартості товару.

Крім того, відповідно до п. 6.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 N 163, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції, тобто, будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Згідно з п. 10 Інструкції ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II-IV, VI цієї Інструкції. Ініціатор має право заповнювати реквізити платіжної інструкції латинськими літерами, якщо це передбачено правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг.

У свою чергу, відповідно до п. 37 Інструкції, платіжна інструкція оформляється платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис (и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Згідно п. п. 40, 41 Інструкції, платіжна інструкція, крім обов`язкових реквізитів, визначених у пункті 37 розділу II цієї Інструкції, повинна містити: 1) унікальний ідентифікатор фактичного платника або найменування/ прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код фактичного платника та/або 2) унікальний ідентифікатор фактичного отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код фактичного отримувача.

Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу II цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками.

Суд звертає увагу, що аналогічні приписи викладені у Положенні про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженому Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 N 216, на яку посилається митний орган в надісланому повідомленні.

Зокрема, згідно п. 15 Положення платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Суд приймає до уваги, що на виконання умов контракту продавцем було виставлено проформу інвойсу № 51223 від 05.12.2023 р., інвойс № 51223 від 21.02.2024 р., та фактичний інвойс № 51223 від 24.02.2024 р., які надано до митного оформлення у складі повного пакету документів.

Слід зазначити, що проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись без проблем. Проформа-інвойс зазвичай складається у випадках, коли товар поставляється безоплатно (гуманітарна допомога, для участі у виставках, акціях, аукціонах тощо).

Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару. А от інвойс із остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс.

Таким чином, проформа-інвойс не є розрахунковим документом, не містить повної інформації про товари, тобто не є документом, який відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

У зв`язку з наведеним, для узгодження та оптимізації документального супроводу господарської операції з постачання заявленої до митного оформлення партії товару, продавцем було оформлено фактичний інвойс № 51223 від 24.02.2024 р. на загальну суму 304 686.00 дол. США.

У відповідності до наведеного декларантом до митного оформлення надано інвойс (Commercial invoice) № 51223 від 24.02.2024 р. на загальну суму 304 686.00 дол. США., банківські платіжні документи: платіжні інструкції в іноземній валюті від 06.12.2023 № 50JBKLNC, №3 від 22.02.2024 р., №4 від 29.02.2024 р., та відповідні повідомлення системи SWIFT, про оплату товару на зіставну суму платежу 304 686.00 дол. США.

При цьому, суд звертає увагу, що у наданих банківських платіжних документах наявні усі обов`язкові реквізити, визначені у пункті 37 розділу II Інструкції, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 N 163, зокрема у гр. 70 таких вказано призначення платежу «PRPMNT FOR ROAD SALT IN BULK ACC CONTRACT 190123 DD 26.01.2023….». Платіж здійснено на рахунок продавця EM SALT GROUP LTD, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті №190123 від 26.01.2023 р. та додатках до нього.

Варто зазначити, що як вбачається з вищенаведених нормативних приписів, Порядок N216 не містить обов`язкових вимог, на які саме документи господарської операції слід здійснювати посилання в банківському платіжному документі.

Отже, вказівка у призначенні платежу на контракт та товари, які оплачуються, є достатньою інформацією для виконання банківської операції.

У сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані декларантом для митного контролю, за платіжними документами можливо ідентифікувати оплату за оцінюваний товар, а саме 304 686.00 дол. США., що відповідає відомостям інвойсу № 51223 від 24.02.2024 р., який згідно п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України є документом, підтверджуючим митну вартість товарів.

Наявність в платіжних інструкціях в іноземній валюті та відповідних повідомленнях системи SWIFT відомостей про суму коштів, яка перерахована за товар, найменування цього товару та чітке посилання на номер і дату контракту, а також посилання на сплату відповідних інвойсів (проформ інвойсів) (в графі призначення платежу), дає можливість в повній мірі ідентифікувати товар.

Таким чином, жодні розбіжності чи неточності щодо числових значень у наданих декларантом відсутні, що на думку суду свідчить про безпідставність та необґрунтованість зауважень митного органу в цій частині.

Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу, що вимоги до SWIFT повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 "Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень", затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року N 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

У наданих декларантом платіжних документах SWIFT міститься посилання на Зовнішньоекономічний контракт, зазначено дату операції, суму операції у валюті - долар США, та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.

Тобто, надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 "Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень", затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року N 258.

Тому суд вважає, що у митного органу були відсутні жодні свідчення про те, що подані платіжні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Стосовно доводів митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 08.03.2024 №UA500370/2024/000009/1 про те, що «у копії платіжної інструкції від 22.02.2024 № 3 зазначено номер рахунка отримувача (IBAN) (EG070003031231716194994020240), який відрізняється від зазначеного у контракті від 26.01.2023 № 190123 рахунка отримувача (IBAN) (EG320017003003030109220100101)», та про те, що «згідно копії платіжної інструкції від 22.02.2024 № 3 надавачем платіжних послуг отримувача є National Bank of Egypt, а у контракті від 26.01.2023 № 190123 зазначено банк Suez Canal Bank Port Said Branch», суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що наведені положення зовнішньоекономічного контракту від 26.01.2023 № 190123 були узгоджені сторонами такого шляхом підписання додаткової угоди №3 від 02.11.2023 р., яка вже надавалась декларантом митному органу при попередніх митних оформленнях, та була надана повторно при проведенні процедури консультацій при митному оформлені у спірних правовідносинах (що підтверджується відомостями графи 44 МД №24UA500370001586U2 від 08.03.2024 р., за якою товар було випущено у вільний обіг).

Так, відповідно до додаткової угоди №3 від 02.11.2023 р. Сторони погодили до преамбули «Реквізити» внести зміни щодо банківських реквізитів Продавця: «IBAN NO : EG070003031231716194994020240 Account no.: 3123171619499402024 Beneficiary name: E.M. SALT GROUP LTD Country: Egypt BIC/SWIFT code: NBEGEGCX312 Bank name: NATIONAL BANK OF EGYPT PORT FOUAD BRANCH - PORT SAID , EGYPT Currency: Долари США».

Таким чином, будь-які розбіжності щодо банківських реквізитів Продавця у наданих до митного оформлення документах були відсутні, у зв`язку з чим наведені доводи митного органу не могли слугувати підставою для коригування заявленої Позивачем митної вартості товару.

Також суд вважає безпідставними, невиправданими та такими, що не впливають на правильність визначення митної вартості товарів доводи відповідача в оскаржуваному рішенні від 08.03.2024 №UA500370/2024/000009/1 щодо «ненадання копії МД країни відправлення», з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, серед документів, які підтверджують митну вартість товару, митна декларація країни відправлення відсутня.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що заявлення митним органом доводів такого роду є невиправданим, оскільки митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 року у справі N 804/5143/16 (провадження N К/9901/30264/18).

При цьому, заявляючи доводи з приводу надання копії МД країни-відправлення, митний орган не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.

Слід також зауважити, що декларант жодним чином не впливає на складання експортної декларації, та подає її до митниці лише у разі отримання від відправника.

В свою чергу, відповідно до Додаткової угоди №6/2 від 21.02.2024 р. до Контракту № 190123 від 26.01.2023 р., яка надавалась з митним оформленням, Сторони внесли зміни до п.7.1 Контракту та виклали його в наступній редакції: «При доставці товару Продавець зобов`язаний надати Покупцю наступний пакет документів: Інвойс, Сертифікат якості, Сертифікат про походження ,Коносамент ,Вантажний Маніфест, Пакувальний лист».

Отже, згідно з умовами Контракту № 190123 від 26.01.2023 р., МД країни відправлення не відноситься до переліку документів, які Продавець зобов`язаний надати Покупцю при доставці товару.

Таким чином, щодо заявленої до митного оформлення партії товарів копія експортної декларації країни відправлення не була надана Продавцем, у зв`язку з чим декларант був позбавлений можливості пред`явити даний документ митному органу під час митного оформлення товару. З огляду на зазначене, твердження митного органу щодо відсутності митної декларації країни відправлення, на думку суду, є протиправними та такими, що не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Відносно доводів митного органу в оскаржуваному рішенні від 08.03.2024 №UA500370/2024/000009/1 стосовно того, що «відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.3.3 контракту товар доставляється в упаковці, яка повинна відповідати технічним вимогам для забезпечення захисту товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару», суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Суд зазначає, що згідно зовнішньоекономічного договору № 190123 від 26.01.2023 р., за яким здійснено придбання декларантом товару, та який наданий у складі документів для митного оформлення партії товару, до ціни товару, що визначена сторонами у супровідних документах входить: вартість товару, вартість пакування та навантаження, оформлення необхідних товаросупровідних документів, вартість митних процедур в країні продавця, вартість доставки.

Зокрема, як власне митний орган зазначає у надісланому повідомленні, пакування включено в загальну вартість продукту, загальна вага брутто включає пакувальну тару (п. 3.3. Контракту).

Крім того, поставка товарів у заявленому декларуванні здійснюється на умовах Інкотермс CFR, згідно з якими вбачається, що продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та оплатити всі витрати, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, у тому числі і фрахт. А отже, Покупець даного товару (Декларант ТОВ «ТРЕЙДФОРТ») не несе витрат на зазначені вище складові вартості товару.

Також суд звертає увагу, що з митних декларацій поданих до митного оформлення вбачається, що в них в графі 37 вказано процедуру постачання "ZZ00".

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій поданих Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Митному органу був наданий контракт, в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, умов поставки, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, дані пакувального листа не суперечать відповідають даним інвойсу щодо ціни, кількості, умов поставки товару.

Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі N 160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в якій Верховний суд зазначив, що відповідно до пп "в" п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

При цьому митний орган протиправно ігнорує п.1 ч.10 ст.58 та п.5 ст.58 Митного кодексу України, відповідно до якого витрати додаються до ціни тільки у випадку, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Суд погоджується з приписом закону щодо того, що у випадку, не включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрат на вартість упаковки, маркування, зберігання та навантаження товару необхідно подавати контролюючому органу підтвердження таких витрат.

Проте, у випадку, що розглядається, вартість на пакування, маркування та завантаження включена до ціни у зв`язку з чим Декларант ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» при митному оформленні товару не зобов`язаний був подавати ніякі інші документи щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням чи навантаженням.

Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, які є складовими митної вартості, у зв`язку з чим згідно з положеннями п. п. "в" п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

На підставі вищенаведеного, доводи митного органу у спірних правовідносинах щодо необхідності надання додаткових документів та відомостей щодо вартості упаковки, вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, включених до собівартості продукції, які є складовими митної вартості, суд вважаємо протиправними.

Також на думку суду, митним органом при прийняті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 08.03.2024 №UA500370/2024/000009/1 безпідставно та необґрунтовано не враховано додатково наданий декларантом за власним бажанням висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 04.03.2024 № 121/29.

Суд зазначає, що Державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, скорочена назва ДП "Держзовнішінформ" - провідний інформаційно-аналітичний та експертний центр в Україні з досліджень зовнішніх та внутрішніх ринків товарів і послуг.

ДП "Держзовнішінформ" уповноважене наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі N 608 від 02.05.2018 здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон`юнктурі світового ринку.

Підприємство надає повний спектр інформаційних, аналітичних, дослідницьких та експертних послуг: експертизу зовнішньоекономічних контрактів, дослідження внутрішніх і зовнішніх товарних ринків, консультування з питань комерційної діяльності та управління. Одним із напрямків діяльності ДП "Держзовнішінформ" є надання висновків щодо вартості товарів за контрактом.

ДП "Держзовнішінформ" проводить цінову експертизу в порядку, передбаченому Положенням про порядок проведення цінової експертизи та встановлення відповідності цінових умов договорів (контрактів), затвердженим наказом державного підприємства від 30.05.2011 N 115-1.

Відповідно до пункту 1.4 зазначеного Положення цінова експертиза передбачає аналіз умов зовнішньоекономічних договорів на основі наданих замовником матеріалів з використанням відповідних інформаційних джерел: біржові котирування; контрактна практика по роботам, послугам, товарам, правам інтелектуальної власності; прейскуранти та ціни українських суб`єктів господарювання на відповідні види робіт, послуг, товарів, прав інтелектуальної власності; комерційні пропозиції, листи, протоколи намірів, прейскуранти на роботи, послуги, товари, права інтелектуальної власності відомих фірм, порівняльні індекси цін; статистичні дані органів державної влади; звіти та довідки торговельно-економічних місій у складі посольств України за кордоном тощо.

Акт цінової експертизи являє собою лист, в якому вказуються перелік документів, наданих заявником (договори, угоди, довідки, кон`юнктурна та експертна інформація тощо), зазначається про здійснення аналізу отриманої від заявника інформації, робиться висновок про відповідність або не відповідність вартості послуги кон`юнктурі ринку. Долучення до акта будь-яких додатків не передбачено.

Тобто, посилання Відповідача на неможливість прийняття до уваги висновку цінової експертизи ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 04.03.2024 № 121/29 у зв`язку з не долученням до нього всіх додатків є безпідставним.

Крім того, Відповідач в протиріччя чинним законодавчим приписам при оцінці наданого висновку ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 04.03.2024 № 121/29 безпідставно висуває до останнього вимоги Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності.

З приводу зазначеного просимо суд звертає увагу, що згідно пункту 1 Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. N 1440 (зі змінами), Національний стандарт N 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Однак, Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» не є суб`єктом оціночної діяльності і не здійснює діяльність з оцінки майна та не здійснює рецензування звітів про оцінку майна, тому не зобов`язаний у своїй діяльності керуватися вищевказаним Стандартом.

При цьому, відповідно до митного законодавства України Відповідач не наділений повноваженнями контролювати роботу ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ». За форму підготовленого висновку та за достовірність інформації, наведеної у такому, несе відповідальність експерт «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» згідно з чинним законодавством.

Виходячи з наведеного суд вважає, що вищевказані зауваження Відповідача жодним чином не ставлять під сумнів достовірність та юридичну силу наданого декларантом висновку ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 04.03.2024 № 121/29, який в свою чергу, як документ допоміжного та інформаційного характеру, є належним та допустимим доказом, та підтверджує, що контрактний рівень цін, що склався на продукцію, яка постачається в рамках Контракту № 190123 від 26.01.2023 за Додатковою угодою № 6/2 від 21.02.2024 і у відповідності до Інвойсу від 24.02.2024 № 51223 до зазначеного Контракту, відповідає ціновій політиці Виробника та при експорті в Україну може складати при постачанні на умовах поставки CFR Ізмаїл. Україна (ІНКОТЕРМС 2010): - Рафінована кухонна сіль 0.2-1.2 мм нейодована з антизлежуванням 25 кг пп мішки з п/е внутрішнім вкладишем усередині біг-бегів 1.5 мт- 87,00 дол. США/мт: Промислова кам`яна сіль NACL 98.5 % вологість до 2.5 %. розмір гранулятора 0- 5 min 85% від загальної кількості суміші (упаковка біг-беги 1.5 мт) - 67,00 дол. США/ мт; - Таблетована сіль 25 кг пп мішки з п/е внутрішнім вкладишем в біг-бегах 1,5 м 114,00 дол. США/мт: - Рафінована нейодована кухонна сіль, гранульована 1.5 - 2.4 мм. 1 кг, мішки 25 кг. в бігбегах 1.5 мт - 122.00 дол.США/мт; - Сіль кухонна нейодована рафінована гранулят 1,5 - 2.4 мм в біг-бегах 1.5 мт - 83,00 дол. США/мт; - Сіль морська мита в біг-бегах 1.5 мт - 54.00 дол. США/.мт.

Верховним Судом щодо подібних правовідносин здійснено наступний правовий висновок, викладений у постанові від 06.11.2018 року у справі N 810/2593/15: "Крім того, у разі сумніву відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України"), однак таке своє право не реалізувала".

Таким чином, суд приходить до висновку, що у сукупності з іншими наданими документами, зазначений експертний висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 04.03.2024 № 121/29, за відсутності інших експертних висновків, підтверджує заявлену Позивачем митну вартість товару за ціною контракту № 190123 від 26.01.2023, тобто за першим методом визначення митної вартості.

З урахуванням вищезазначеного, суд не приймає до уваги твердження митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 08.03.2024 №UA500370/2024/000009/1 про те, що «декларантом не спростовані наявні розбіжності у наданих документах відповідно до умов, зазначених у статті 53 МКУ».

На думку суду, наведені доводи митного органу є безпідставними, так як документи згідно ч. 2 ст. 53 МК України не є обов`язковими, та враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Митному органу був наданий зовнішньоекономічний контракт № 190123 від 26.01.2023, Додаткова угода № 6/2 від 21.02.2024 р., Інвойс від 24.02.2024 № 51223 до зазначеного Контракту, відповідно до яких поставка товарів здійснювалась на умовах Інкотермс CFR Ізмаїл (Україна), пакування включено в загальну вартість продукту, загальна вага брутто включає пакувальну тару (п. 3.3. Контракту).

Тобто, згідно зовнішньоекономічного договору № 190123 від 26.01.2023 р., за яким здійснено придбання декларантом товару, та який наданий у складі документів для митного оформлення партії товару, до ціни товару, що визначена сторонами у супровідних документах входить: вартість товару, вартість пакування та навантаження, оформлення необхідних товаросупровідних документів, вартість митних процедур в країні продавця, вартість доставки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» у загальній сумі 21 726,99 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 170 від 25.03.2024 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000009/1 від 08.03.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500370/2024/000042 від 08.03.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» суму сплаченого судового збору в розмірі 21 726,99 грн. (двадцять одна тисяча сімсот двадцять шість гривень дев`яносто дев`ять копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» (вул. Жилянська, буд. 68, офіс 212, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 44744301).

Відповідач: Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов