Постанова

від 28.10.2024 по справі 420/9422/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/9422/24

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Дата і місце ухвалення: 29.05.2024р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДФОРТ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000009/1 від 08.03.2024р., визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000042 від 08.03.2024р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання укладеного з фірмою EM SALT GROUP LTD зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу №190123 від 26.01.2023р. в березні 2024 року ним було імпортовано на митну територію України товар (сіль), який задекларовано за основним методом визначення вартості товарів - за ціною договору. На підтвердження визначеної митної вартості надані відповідні підтверджуючі документи. Однак, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000009/1 від 08.03.2024р., яким обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. Таке рішення та картку відмови №UA500370/2024/000042 від 08.03.2024р. ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» вважає незаконними та зазначає, що у всіх наданих Митниці документах числові значення зазначені однаково та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними. Позивач вважає необґрунтованими посилання Митниці на відсутність обов`язкових реквізитів у платіжних інструкціях від 22.02.2024р. №3, від 29.02.2024р. №3 та від 06.12.2023р. №50, оскільки проведення платежів відбулося за допомогою Міжнародної банківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT) та на відповідні електронні розрахункові документи накладалися електронні підписи відповідальних осіб. Що ж до посилань Митниці про невідповідність номеру рахунку отримувача, зазначеному в платіжних інструкціях, номеру, який зазначено в контракті, то митним органом не враховано надану позивачем додаткову угоду від 02.11.2023р. №3, якою внесені зміни до банківських реквізитів продавця. Вимога Одеської митниці щодо надання копії митної декларації країни відправлення є необґрунтованою, оскільки такий документ відсутній в переліку, визначеному ч.2 ст.53 МК України; вартість упаковки або пакувальних матеріалів увійшли до ціни товару, а тому така складова митної вартості не потребує додаткового підтвердження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2024р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000009/1 від 08.03.2024р.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500370/2024/000042 від 08.03.2024р.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» суму сплаченого судового збору в розмірі 21 726,99 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 29.05.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ТРЕЙДФОРТ».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в п.33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000009/1 від 08.03.2024р. митним органом наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. Зокрема, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням; до митного оформлення не надано копії митної декларації країни відправлення, а надані платіжні інструкції не містять таких обов`язкових реквізитів як підпис (власноручний/електронний) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, або код ідентифікації. Крім того, номер рахунку отримувача (IBAN), зазначений у платіжній інструкції від 22.02.2024р. №3, відрізняється від номеру рахунку, зазначеного в контракті від 26.01.2023р. №190123. Також, різняться відомості щодо банківських установ отримувача.

Апелянт стверджує, що ним правомірно не прийнято до уваги експертний висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 04.03.2024р. №121/29, оскільки він містить лише дані аналізу наданих документів, мережі Інтернет та інформаційних видань. Однак, відповідно до п.56 постанови КМУ від 10.09.2003р. №1440, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. У наданому позивачем висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 26.01.2023р. між ТОВ «ТРЕЙДФОРТ», як Покупцем, та EM SALT GROUP LTD, як Продавцем, укладено контракт купівлі-продажу №190123, за умовами якого Покупець купує у Продавця Road SALT на умовах доставки CFR IZMAIL PORT, Україна, відповідно до Інкотермс 2010 або на інших умовах, погоджених обома сторонами в цьому контракті.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №190123 від 26.01.2023р., 06.03.2024р. до пункту пропуску «Ізмаїльський морський торговельний порт» ВМО №1 митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці року ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» подало до митного оформлення митну декларацію №24UA500370001555U0 від 06.03.2024р., в якій вартість товару визначило за першим методом - за ціною договору.

Разом із декларацією товариством надано наступні документи: сертифікат якості (Certificate of quality) партія №FEB-2023 від 03.02.2024р., сертифікат якості (Certificate of quality) партія №JAN-2024 від 07.01.2024р., сертифікат якості (Certificate of quality) партія №FEB-2023 від 03.02.2024р., сертифікат якості (Certificate of quality) партія №JAN-2024 від 07.01.2024р., сертифікат якості (Certificate of quality) партія №JANUARY-2024 від 02.01.2024р., пакувальний лист (Packing list) №1 від 24.02.2024р., рахунок-проформу (Proforma invoice) №51223 від 05.12.2023р., рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №51223 від 21.02.2024р., рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №51223 від 24.02.2024р., коносамент (Bill of lading) №01 від 24.02.2024р., вантажну вiдомiсть (Cargo Manifest) №б/н від 24.02.2024р., сертифiкат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) А 1057561 від 25.02.2024р., платіжні інструкцію в іноземній валюті від 22.02.2024р., від 29.02.2024р. та від 06.12.2023р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №11 від 31.01.2024р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6 від 05.12.2023р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6/2 від 21.02.2024р., зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №190123 від 26.01.2023р., договір про надання послуг митного брокера №002/ТБО від 21.02.2024р., інші некласифіковані документи - лист вантажоотримувача №0503-1 від 05.03.2024р., лист продавця від 04.03.2024р.

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи позивачем було надано відповідь №0803-1 від 08.03.2024р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.

Одеська митниця, здійснивши процедуру консультацій із позивачем, склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000042 від 08.03.2024р.

Також, Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.03.2024р. №UA500370/2024/000009/1, яким заявлену ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» митну вартість товару відкореговано за резервним методом.

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1)копії платіжних інструкцій від 22.02.2024р. №3, від 29.02.2024р. №3 та від 06.12.2023р. №50 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

2)у копії платіжної інструкції від 22.02.2024р. №3 зазначено номер рахунка отримувача (IBAN) (EG070003031231716194994020240), який відрізняється від зазначеного у Контракті від 26.01.2023р. №190123 рахунка отримувача (IBAN) (EG320017003003030109220100101);

3)згідно копії платіжної інструкції від 22.02.2024р. №3 надавачем платіжних послуг отримувача є National Bank of Egypt, а у Контракті від 26.01.2023р. №190123 зазначено банк Suez Canal Bank Port Said Branch»;

4)згідно п.7 Контракту від 26.01.2023р. №190123 серед документів про перевезення вантажу є експортна декларація. Проте, копія митної декларації країни-відправлення до митного оформлення не надавалася;

5)відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.3.3 Контракту товар доставляється в упаковці, яка повинна відповідати технічним вимогам для забезпечення захисту товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

6)експертний висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 04.03.2024р. №121/29 містить дані аналізу наданих документів, мережі Інтернет та інформаційних видань. Однак, відповідно до п.56 постанови КМУ від 10.09.2003р. №1440, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. У наданому позивачем висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час з урахуванням вагових характеристик є більшим та становить: товар №1 0,12 дол.США/кг (МД №UA500370/2024/001391 від 27.02.2024р.); товар №2 0,13 дол.США/кг (МД №UA500110/2023/007186 від 29.12.2023р. та №UA500110/2024/001310 від 05.03.2024р.).

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятих Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів та карткою відмови ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» оскаржило їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що заявлений ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» метод визначення митної вартості товару документально не підтверджено або надані позивачем документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, Одеська митниця у п.33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000009/1 від 08.03.2024р. зазначила, що копії платіжних інструкцій від 22.02.2024р. №3, від 29.02.2024р. №3 та від 06.12.2023р. №50 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань Митниці, оскільки на підтвердження оплати задекларованої підприємством вартості товару згідно проформу інвойсу №51223 від 05.12.2023р., інвойсу №51223 від 21.02.2024р. та інвойсу №51223 від 24.02.2024р., митному органу було надано відповідні повідомлення системи SWIFT від 06.12.2023р. №50, від 22.02.2024р. №3 та від 29.02.2024р. №4 на загальну суму 304686.00 дол. США.

Тобто, проведення платежів відбулось за допомогою Міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT), за межі території України та у валюті, відмінній від національної валюти України, на цей електронний розрахунковий документ накладались електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008р. №216, проставляються виключно у разі його подання не в електронному вигляді.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, чинним законодавством не передбачено проставлення підпису отримувача на SWIFT повідомленні, у зв`язку з чим доводи митного орану про те, що надані платіжні документи не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, є безпідставними.

Більше того, з метою спростування сумнівів митного органу щодо підтвердження факту оплати за оцінюваний товар, при проведенні процедури консультацій з митним органом ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» додатково надало з відповідним повідомленням власне платіжні інструкції в іноземній валюті від 06.12.2023р. №50JBKLNC, №3 від 22.02.2024р. та №4 від 29.02.2024р. з відмітками банку, за якими були проведені відповідні грошові перекази за наданими повідомленнями системи SWIFT.

Відповідні платіжні в іноземній валюті від 06.12.2023р. №50JBKLNC, №3 від 22.02.2024р. та №4 від 29.02.2024р. є повідомленнями від банку до платника про факт проведення платежу, тому ці документи підписані банком.

Тобто, надані товариством до митного оформлення платіжні документи і платіжна інструкція, у визначенні Постанови №216, це два різних документи і вимоги до одного з них на іншого не поширюються.

Варто зазначити, що надання митному органу документів щодо оплати/передплати товару не впливає на рівень митної вартості товару, а лише підтверджують заявлену та сплачену ціну, як складову митної вартості товару.

Наявність в платіжних інструкціях в іноземній валюті та відповідних повідомленнях системи SWIFT відомостей про суму коштів, яка перерахована за товар, найменування цього товару та чітке посилання на номер і дату контракту, а також посилання на сплату відповідних інвойсів (проформ інвойсів) (в графі призначення платежу), дає можливість в повній мірі ідентифікувати товар. Надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004р. №258.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що у копії платіжної інструкції від 22.02.2024р. №3 зазначено номер рахунка отримувача (IBAN) (EG070003031231716194994020240), який відрізняється від зазначеного у Контракті від 26.01.2023р. №190123 рахунка отримувача (IBAN) (EG320017003003030109220100101), та на те, що згідно копії платіжної інструкції від 22.02.2024р. №3 надавачем платіжних послуг отримувача є National Bank of Egypt, а у Контракті від 26.01.2023р. №190123 зазначено банк Suez Canal Bank Port Said Branch».

При здійсненні таких висновків Одеською митницею не враховано надану ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» додаткову угоду №3 від 02.11.2023р. до Контракту від 26.01.2023р. №190123, якою Сторони погодили до преамбули «Реквізити» внести зміни щодо банківських реквізитів Продавця: «IBAN NO : EG070003031231716194994020240 Account no.: 3123171619499402024 Beneficiary name: E.M. SALT GROUP LTD Country: Egypt BIC/SWIFT code: NBEGEGCX312 Bank name: NATIONAL BANK OF EGYPT PORT FOUAD BRANCH - PORT SAID , EGYPT Currency: Долари США».

А відтак, будь-які розбіжності щодо банківських реквізитів Продавця у наданих до митного оформлення документах були відсутні. Посилаючись на вказану обставину в апеляційній скарзі Одеська митниця не зазначає причин, за наявності яких Митниця не враховує положення додаткової угоди №3 від 02.11.2023р. до Контракту від 26.01.2023р. №190123, яку товариством неодноразово при попередніх поставках та при даній поставці було надано при здійсненні процедури митного оформлення.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ненадання ТОВ «ТРЕЙДФОРТ» до митного оформлення копії митної декларації країни-відправлення, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, серед переліку документів, визначеного ч.2 ст.53 МК України, які підтверджують митну вартість товарів, митна декларація країни відправлення відсутня.

Заявляючи доводи з приводу ненадання копії МД країни відправлення апелянт не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, які могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.

Що ж до посилань Митниці на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, то колегія суддів зазначає, що зі змісту п.п. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України слідує, що така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, додається до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, лише у випадку, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

За умовами пункту п.3.3 Контракту №190123 від 26.01.2023р. пакування включено в загальну вартість продукту, загальна вага брутто включає пакувальну тару.

Тобто, умовами Контракту передбачено покладення таких витрат як пакування, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням саме на постачальника товару та при поставці товару витрати з упаковки та пакування включено до вартості товару.

На користь висновку суду про те, що вартість пакування увійшла до митної вартості товару свідчать відомості графи 37 митної декларації, де зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додатковому підтвердженню.

Що ж до неприйняття Одеською митницею експертного висновку ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 04.03.2024р. №121/29 у зв`язку з не долученням до нього всіх додатків, то колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог Положення про порядок проведення цінової експертизи та встановлення відповідності цінових умов договорів (контрактів), затвердженого наказом ДП від 30.05.2011р. №115-1, акт цінової експертизи являє собою лист, в якому вказуються перелік документів, наданих заявником (договори, угоди, довідки, кон`юнктурна та експертна інформація тощо), зазначається про здійснення аналізу отриманої від заявника інформації, робиться висновок про відповідність або не відповідність вартості послуги кон`юнктурі ринку. Долучення до акту будь-яких додатків не передбачено.

Посилання апелянта на вимоги Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440, є безпідставними, так як цей Стандарт є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» (скорочена назва ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ») є провідним інформаційно-аналітичним та експертним центром в Україні з досліджень зовнішніх та внутрішніх ринків товарів і послуг та уповноважене наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі №608 від 02.05.2018р. здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон`юнктурі світового ринку.

Тобто, ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» не є суб`єктом оціночної діяльності і не здійснює діяльність з оцінки майна, не здійснює рецензування звітів про оцінку майна, тому не зобов`язане у своїй діяльності керуватися вищевказаним Стандартом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні, посилання апелянта на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Матеріали справи таких доказів не містять.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2023 року по справі №815/5783/17.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними і підлягають скасуванню. Позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Одеської митниці та скасування рішення від 29.05.2024р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 жовтня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук