Рішення

від 29.05.2024 по справі 440/16054/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Полтава Справа № 440/16054/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бойка С.С., за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, а саме, просить:

- визнати частково протиправною вимогу ГУ ДПС у Полтавській області від 31 липня 2023 року про сплату боргу (недоїмки №Ф-13060-13;

- скасувати частково вимогу ГУ ДПС у Полтавській області від 31 липня 2023 року про сплату боргу (недоїмки №Ф-13060-13. а саме - в частині нарахування заборгованості зі сплати ЄСВ за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 9595,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона згідно рішення Полтавської обласної КДКА від 18.06.2002 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. З 06.09.2002 взята на облік в ДПІ в м. Полтаві як платник податків та зареєстрована як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Разом з тим, з 13.03.2017 по цей час позивач працює в ТОВ "Федерн Трейд" на посаді юрисконсульта, що підтверджується записом в її трудовій книжці та довідкою. Роботодавцем регулярно сплачуються всі передбачені законом податки і збори, в тому числі і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача, як за найманого працівника - юрисконсульта. В період з 01.01.2020 по 31.12.2020 позивач, як адвокат, не займалася незалежною професійною діяльністю і відповідно не отримувала доходи. В зв`язку з перебуванням у трудових відносинах з ТОВ "Федерн Трейд" в цей період єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача сплачував роботодавець. Згідно довідки від 25.10.2023 ТОВ "Федерн Трейд" сума сплаченого ЄСВ за період за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 склала 10779,97 грн. Як самозайнята особа позивач не нараховувала та не сплачувала ЄСВ, оскільки не займалася незалежною професійною діяльністю та не отримувала в цей період доходу. Поряд з цим, позивач вказала, що судовим рішенням у справі №440/1678/20 раніше визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу з ЄСВ, в результаті чого контролюючим органом скасовано в інтегрованій картці платника нарахування суми ЄСВ за 4 квартал 2019 року в розмірі 2754,16 грн, яка була включена контролюючим органом до загальної суми заборгованості з ЄСВ згідно з вимогою від 31.07.2023 №Ф-13060-13.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви

15.11.2023 позивач усунула недоліки позовної зави.

Як наслідок, ухвалою суду від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/16054/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач Головне управління ДПС у Полтавській області з поданим позовом не погодилось, надало до суду відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що з 18.06.2002 позивач перебуває на обліку в ДПІ в м. Полтаві як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат). В інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по єдиному внеску за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) рахується заборгованість в сумі 9595,30 грн, оскільки платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому, роботодавці та фізичні особи-підприємці розглядаються як окремі платники єдиного податку. Отже, фізичні особи-підприємці, є платниками єдиного внеску незалежно від того, чи є такі особи на даний час однозначно найманими працівниками. ОСОБА_1 мала право користуватися пільгою по сплаті єдиного внеску, зазначеною у статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції згідно Закону від 13.02.2020 №592-ІХ, тільки з 01.01.2021. Як наслідок, відповідно до статті 25 Закону №2464 31.07.2023 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13060-13 та направлено її боржнику.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач наполягає на тому, що згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 02.09.2019 у справі №520/3939/19 вимога щодо необхідності сплати єдиного внеску особою, яка перебуває на обліку в органах ГУ ДПС і має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та яка одночасно перебуває в трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату, що суперечить меті запровадженого консолідованого страхового внеску. Також зауважує, що позивач не зверталася до органів податкової служби про реєстрацію її як фізичної особи - підприємця. Якщо органи податкової інспекції допустили помилку, що потягло подвійну реєстрацію позивача як платника податків, то повинні самостійно виправити таку помилку. В 2020 році позивач в органах ДПІ була зареєстрована лише як самозайнята особа, а не фізична особа - підприємець.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

ОСОБА_1 з 13.03.2017 безперервно перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Федерн Трейд" на посаді юрисконсульта.

У передбаченому законом порядку позивач отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №348 від 18.06.2002.

14.02.2020 ГУ ДПС у Полтавській області здійснило нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску, та сформувало й направило вимогу про сплату цього боргу №Ф-3945-50 від 14.02.2020 на суму 2754,16 грн.

Вказані обставини встановлені в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №440/1678/20, а відтак, в силу приписів статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №440/1678/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2020 року №Ф-3945-50. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

У подальшому, 31.07.2023 ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-13060-13, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за 4 квартал 2019 року та 1-4 квартали 2020 року на загальну суму 12349,46 грн.

За змістом листа ГУ ДПС у Полтавській області від 28.09.2023 №31066/6/16-31-13-05-07 "Про надання інформації" станом на 26.09.2023 заборгованість платника ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску становить 12349,46 грн, а саме: за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн, за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн, 2 квартал 2020 року - 1039,04 грн, 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн, 4 квартал 2020 року - 3300,00 грн.

Однак, у подальшому, листом ГУ ДПС у Полтавській області від 09.10.2023 №32440/6/16-31-13-05-07 позивача повідомлено, що сума з єдиного соціального внеску за 4 квартал 2019 року в розмірі 2754,16 грн самостійно скасована контролюючим органом.

Позивач не погодилася з вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області від 31.07.2023 за №Ф-13060-13 в частині зобов`язання сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за 1-4 квартали 2021 року в сумі 9595,30 грн, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Спірним питанням у цій справі є питання сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особою, яка є адвокатом і одночасно перебувала у трудових відносинах з товариством, яким сплачено такий внесок.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За приписами статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Проаналізувавши наведені вище положення ПК України та Закону №5076-VI, суд дійшов висновку, що фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі. Одночасно особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона не є найманим працівником.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.08.2022 у справі №1940/1565/18, від 27.05.2020 у справі №500/576/19 та від 04.06.2020 у справі №240/9527/19.

Адвокат може здійснювати свою діяльність у таких організаційних формах: індивідуально, у складі адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання. Водночас, посада юриста на підприємстві (установі, організації), що не займається адвокатською діяльністю, в такому переліку відсутня, а тому адвокат, який працює за трудовим договором на подібній посаді, як у випадку позивача (юрисконсульт товариства), не зможе відобразити це місце роботи в Єдиному реєстрі адвокатів України і буде змушений обрати у ньому інформацію щодо своєї індивідуальної адвокатської діяльності, як єдиний із дозволених Законом варіантів організаційних форм діяльності адвоката.

Тобто адвокат, який працює за трудовим договором на такій посаді, одночасно перебуває у двох статусах: з одного боку - найманого працівника, який працює за трудовим договором, а з іншого - адвоката, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Якщо адвокат обирає індивідуальну діяльність, цьому кореспондує обов`язок стати на облік в контролюючому органі та сплачувати єдиний соціальний внесок на умовах, визначених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI); якщо ж особа працює за трудовим договором, платником єдиного внеску за неї, відповідно до цього ж Закону, є її роботодавець (підприємство, установа та організація, яке використовує працю фізичної особи на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством). При цьому база нарахування єдиного соціального внеску для означених вище платників податку є різною (сума нарахованої працівникові заробітної плати та сума доходу (прибутку), отриманого від незалежної професійної діяльності).

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа у відповідні періоди фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відтак, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.08.2022 у справі №1940/1565/18, від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 05.12.2019 у справі №260/358/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 27.02.2020 у справі №0440/5632/18 та від 28.05.2020 у справі №200/10723/18-а.

Таким чином, твердження відповідача про обов`язок позивача своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем ТОВ "Федерн Трейд" у 1-4 кварталах 2020 року, в яких ОСОБА_1 таких доходів як дохід самозайнятої особи не отримувала, не відповідає наведеним положенням законодавства, адже такі не ґрунтуються на правильному застосуванні відповідних норм матеріального права.

Суд звертає також увагу на те, що статтею 2 Закону №2464-VI обов`язок подавати звітність з єдиного соціального внеску покладено саме на платників такого внеску.

При цьому, абзацом другим пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону передбачено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Водночас сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тобто обов`язок визначати базу нарахування не менше розміру мінімального страхового внеску в разі неотримання доходу покладений саме на платників єдиного соціального внеску. За умови неотримання позивачем доходів від здійснення ним як самозайнятою особою незалежної професійної діяльності, тобто відмінної від тієї, що здійснюється позивачем як найманим працівником, платником єдиного соціального внеску, на якого покладено обов`язок подавати звітність, виступає саме роботодавець.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 13.03.2017 по цей час позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Федерн Трейд", працює на посаді юрисконсульта товариства, тобто здійснює діяльність у сфері права в межах трудових відносин з ТОВ "Федерн Трейд", при цьому, єдиний внесок за застраховану особу (позивача) сплачується страхувальником - її роботодавцем ТОВ "Федерн Трейд" (код ЄДРПОУ 39408245), що підтверджується даними трудової книжки позивача від 09.08.1988 № НОМЕР_2 та довідками ТОВ "Федерн Трейд" від 25.10.2023 №ФТФТ-000010 та №ФТФТ-000001.

Водночас, відповідачем до суду не надано будь - яких належних документальних та допустимих доказів того, що позивач у 1-4 кварталах 2020 року здійснювала незалежну професійну діяльність поза межами трудових відносин, як самозайнята особа та отримувала дохід від такої діяльності.

Поряд з цим, суд зауважує, що раніше судовим рішенням у справі №440/1678/20, яке набрало законної сили, з аналогічних як і у цій справі підстав, вже було визнано протиправною та скасовано винесену відносно ОСОБА_1 вимогу №Ф-3945-50 від 14.02.2020 про сплату боргу з ЄСВ за 4 квартал 2019 року на суму 2754,16 грн.

Враховуючи самостійне скасування контролюючим органом заборгованості позивача з ЄСВ за 4 квартал 2019 року на суму 2754,16, а також те, що позивач як самозайнята особа (адвокат) поза межами трудової діяльності доходів від незалежної професійної діяльності у 1-4 кварталах 2020 року не отримувала, визначена у вимозі ГУ ДПС у Полтавській області від 31.07.2023 за №Ф-13060-13 сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 1-4 квартали 2020 року в розмірі 9595,30 грн фактично є подвійним нарахуванням єдиного внеску на один і той самий дохід позивача за вказаний період.

За приписами частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Дотримуючись принципу верховенства права, суд застосовує висновки, висловлені Європейським судом з прав людини у справі Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), яким встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності своїх дій щодо нарахування єдиного внеску за 1-4 квартали 2020 року в розмірі 9595,30 грн ОСОБА_1 .

Таким чином, вимога ГУ ДПС у Полтавській області від 31.07.2023 за №Ф-13060-13 в частині визначення недоїмки з єдиного внеску за 1-4 квартали 2020 року в розмірі 9595,30 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги в частині задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 31 липня 2023 року за №Ф-13060-13 в частині визначення недоїмки з єдиного внеску за 1-4 квартали 2020 року у розмірі 9595,30 грн (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень тридцять копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко