Постанова

від 10.09.2024 по справі 440/16054/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: С.С. Бойко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 р. Справа № 440/16054/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024, по справі № 440/16054/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила суд:

- визнатичастково протиправною вимогу ГУ ДПС у Полтавській області від 31 липня 2023 року про сплату боргу (недоїмки №Ф-13060-13);

- скасувати часткововимогу ГУ ДПС у Полтавській областівід 31 липня 2023 року про сплату боргу (недоїмки №Ф-13060-13),а саме - в частині нарахування заборгованості зі сплати ЄСВ за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 9595,30 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 задоволено позов.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 31 липня 2023 року за №Ф-13060-13 в частині визначення недоїмки з єдиного внеску за 1-4 квартали 2020 року у розмірі 9595,30 грн (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень тридцять копійок).

Головне управління ДПС у Полтавській області, не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив про не врахування судом першої інстанції, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе, якщо вони зареєстровані як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Вказував, що лише з 01.01.2021 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників від 13.02.2020 року № 592-IX. Статтю 4 доповнено частиною шостою такого змісту: «Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску». На підставі положень п. 2 ч. 1ст. 311 КАС Українисправа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Зауважував, що враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 мала право користуватися пільгою по сплаті єдиного внеску тільки з 01.01.2021 року.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з 13.03.2017 безперервно перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Федерн Трейд" на посаді юрисконсульта.

У передбаченому законом порядку позивач отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №348 від 18.06.2002.

31.07.2023 ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-13060-13, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за 4 квартал 2019 року та 1-4 квартали 2020 року на загальну суму 12349,46 грн.

Згідно листа ГУ ДПС у Полтавській області від 28.09.2023 №31066/6/16-31-13-05-07 "Про надання інформації" станом на 26.09.2023 заборгованість платника ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску становить 12349,46 грн, а саме: за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн, за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн, 2 квартал 2020 року - 1039,04 грн, 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн, 4 квартал 2020 року - 3300,00 грн.

Однак, у подальшому, листом ГУ ДПС у Полтавській області від 09.10.2023 №32440/6/16-31-13-05-07 позивача повідомлено, що сума з єдиного соціального внеску за 4 квартал 2019 року в розмірі 2754,16 грн самостійно скасована контролюючим органом.

Позивач, не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській областівід 31.07.2023 за №Ф-13060-13, звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як самозайнята особа (адвокат) доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, з огляду на що нарахування суми єдиного внеску є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаютьПодатковий кодекс Українита Закон України2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон2464-VI).

Відповідно до п.п14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК Українисамозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Підпункт14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК Українидає визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

В силуст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом ст. 2 Закону2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 5 ч. 1ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першоїстатті 4 цього Закону,- на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно доЗакону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому,Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»не врегульовані відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Таким чином, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, сформований у постановах від 27.11.2019 по справі160/3114/19 (провадження №К/9901/25439/19), від 11.08.2022 по справі № 1940/1565/18 (провадження № К/9901/9057/19), відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які є самозайнятими особами та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Слід вказати, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Крім того, факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби також не змінює наведеного, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Судовим розглядом встановлено, що за позивачем рахується заборгованість в сумі 9595,30 грн за період 1-4 квартал 2020 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у період з 13.03.2017 по цей час позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Федерн Трейд", працює на посаді юрисконсульта товариства.

Згідно довідки ТОВ "Федерн Трейд" від 25.10.2023№ ФТФТ-000010 позивачу нараховувалась заробітна плата та сплачувався ЄСВ за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.

Доказів отримання позивачем у вказаний період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально не встановлено.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у вказаний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність обов`язку у позивача щодо сплати ЄСВ за спірний період, тому нарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 9595,30 грн є неправомірним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 по справі № 440/16054/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло