Рішення

від 29.05.2024 по справі 520/10922/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

29 травня 2024 року №520/10922/23

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Куньєвського сільського голови від 15.04.2022 №41-к "Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 " з 13 березня 2023 ротку в частині призупинення дії трудового договору та транспорту Куньєвської сільської ради з ОСОБА_1 ;

- поновити з 13.03.2023 року дію трудового договору завідувача сектору комунальної власності, благоустрою, інфраструктури та транспорту Куньєвської сільської ради ОСОБА_1 ;

- стягнути з Куньєвської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2023 року по 05.05.2023 року в розмірі 22666,80 грн;

- стягнути з Куньєвської сільської ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за квітень 2022 року за період з 01.04.2022 року по 15.04.2022 року в розмірі 3404,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розпорядженням Куньєвської сільської ради від 15.04.2022 №41-к призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 у зв`язку з окупацією збройними силами Російської Федерації Куньєвської сільської територіальної громади а неможливістю функціонування та здійснення повноважень органами місцевого самоврядування. Після деокупації Куньєвської сільської територіальної громади, Куньєвська сільська рада почала відновлювати свою діяльність з жовтня 2022 року, однак, на час звернення до суду трудові відновити з позивачем поновлені не були, незважаючи на його постійні звернення до відповідача з заявами про готовність здійснювати трудову діяльність. Вважаючи рішення про призупинення дії трудового договору, не вчинення дій щодо поновлення трудового договору та не виплати заробітної плати протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі неодноразового надсилалась судом до на офіційну електронну адресу відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про доставку електронних листів (а.с.29, 30).

Також, ухвалою суду від 10.11.2023 витребувано у Куньєвської сільської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області докази у справі.

Відповідачем, вимоги ухвали суду про витребування доказів виконано, витребувані докази надано. В установлений судом строк, відповідач правом надіслати відзив на позовну заяву не скористався, заяву про визнання позову суду також не надсилав.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , проходить службу в органах місцевого самоврядування на посаді завідувача сектору комунальної власності, благоустрою, інфраструктури та транспорту Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області з 26 лютого 2021 року, що підтверджується розпорядженням від 25.02.2021 №20-к (а.с.12).

Розпорядженням Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області від 15.04.2022 №41-к призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , завідувачем сектору комунальної власності, благоустрою, інфраструктури та транспорту з 15 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Підставою призупинення дії трудового договору з посиланням на статтю 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 №2136-ІХ вказано - неможливість надати роботу Куньєвською сільською радою та виконувати її працівником, неможливість забезпечувати працівникові умови праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, майно роботодавця знищені в результаті бойових дій та їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе у зв`язку з відсутністю на це його згоди, зокрема, з причин переміщення його з території окупованої збройними формуваннями Російської Федерації.

В позовній заяві позивач зазначає, що після деокупації Куньєвської сільської територіальної громади, Куньєвська сільська рада почала відновлювати свою діяльність з жовтня 2022 року, співробітники відповідача приступили до трудової діяльності на умовах повного робочого часу з виплатою заробітної плати. Позивач неодноразово звертався до відповідача та уповноваженого органу роботодавця з приводу відновлення дії трудового договору.

Листом від 17.03.2023 №ПНС/3.1/487-Зв-23 Північно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на запит позивача, з посиланнями на положення Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 №2136-ІХ повідомило, що призупинення дії трудового договору з боку роботодавця може здійснюватися без згоди працівника (працівників), якщо таке призупинення є обґрунтованим. У разі наявності можливостей забезпечити працівника роботою роботодавець приймає рішення про поновлення дії трудового договору, видає відповідний наказ, про що завчасно попереджає працівника. Додатково повідомлено, що з метою реалізації інформаційно-роз`яснювальної функції територіальних органів Держпраці Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці керівнику Куньєвської сільради на офіційну електронну адресу направлено лист, що містить аналіз чинного законодавства про працю в розрізі питань, поставлених заявником, для врахування в роботі та вжиття відповідних заходів у разі необхідності. Також позивачу роз`яснено право звернення до суду для вирішення трудового спору.

Листом від 11.04.2023 №02-01-22/220 за підписом начальника Куньєвської сільської військової адміністрації повідомлено заявника, що трудові відносини призупинено згідно розпорядження Куньєвського сільського голови №41-к від 15.04.2022 "Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ". Поновлення дії трудового договору можливе після скасування цього розпорядження, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. Призупинення дії трудового договору, не вважається вимушеним прогулом. На даний час відділом бухгалтерського обліку та звітності ведеться облік в частині визначення та фіксації сім заробітної плати, яка мала б належати С. Проценку, якщо такого призупинення не було б. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Позивач вважає, що на теперішній час відпали підстави, які б перешкоджали поновлення дії його трудового договору, звернувся даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст.64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно з пунктом 3 зазначеного Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до ст.1-3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року №2136-ІХ цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування, інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно із пунктом 2 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" глава XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України доповнена пунктом 2 такого змісту: "Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

З огляду на вищевикладене положення Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Так, відповідно до ст.13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності - обласні).

У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов`язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.

Приписи у разі оскарження наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами, зазначеними в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути внесені роботодавцеві за погодженням з військовою адміністрацією.

Припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що достатніми підставами для прийняття роботодавцем рішення про призупинення дії трудового договору є: факт збройної агресії проти України; неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором; причинно-наслідковий зв`язок між фактом збройної агресії проти України та неможливістю обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Суд зазначає, що наявність факту збройної агресії проти України є загальновідомою обставиною, а тому, суд вважає за необхідне дослідити та надати оцінку обставинам, що вказують на неможливість обох сторін виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, до вересня 2022 року частина Харківської області перебувала в зоні бойових дій та тимчасовій окупації, що призвело до тимчасового припинення Куньєвською сільською радою Ізюмського району Харківської області забезпечення деяких працівників апарату Куньєвської сільської ради роботою і тимчасового припинення виконання деякими працівниками апарату роботи за укладеними трудовими договорами, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, у зв`язку з чим Куньєвським сільським головою Н.Нерсисяном 15.04.2022 року видано наказ №41-к "Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ", яким призупинено з 15 квітня 2022 року на період дії воєнного стану дію трудового договору з позивачем.

Пунктом 3 наказу визначено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову збройну агресію проти України.

Відповідно до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.

З аналізу вищевказаних положень Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" вбачається, що законом надано право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

Враховуючи обставини окупації Куньєвської територіальної громади та неможливість забезпечення роботодавцем належних та безпечних умов праці, суд доходить висновку про законність на обґрунтованість розпорядження голови Куньєвської сільської ради від 15.04.2022 №41-к "Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ".

Щодо позовних вимог в частині поновлення дії трудового договору, суд зазначає, що в розпорядженні від 15.04.2022 №41-к зазначено про неможливість забезпечення працівника роботою в Куньєвській сільській раді на його займаній посаді, а переведення працівника на іншу роботу або до залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе у зв`язку з відсутністю на це його згоди.

Аналізуючи зміст вказаного акту індивідуальної дії, суд зазначає, що роботодавець визначив умови поновлення дії трудового договору з позивачем за умови його згоди на переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці.

Позивач зазначає, що 13.03.2023 року звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати роз`яснення щодо причин не поновлення дії його трудового договору, зважаючи на готовність заявника виконувати трудові функції, про які і раніше повідомляв роботодавцеві.

Листом від 11.04.203 №02-01-22/220 Куньєвська сільська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області вказала, що причиною припинення дії трудового договору слугує розпорядження від 15.04.2022 №41-к. Поновлення дії трудового договору можливе після скасування цього розпорядження, але не пізніше для припинення або скасування воєнного стану.

З наданих відповідачем на вимогу ухвали суду доказів встановлено, що розпорядженням Куньєвської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 30.12.2022 №22-од затверджено на період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування тимчасову структуру та штатний розпис виконавчих органів Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області з 01.01.2023 року. Визначених тимчасової структурою та штатним розписом працівників виконавчих органів Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області перевести посади у межах цієї структури.

Пунктом 3 розпорядження від 30.12.2022 №22-од вказано, у зв`язку із затвердженням тимчасової структури згідно з п.1 цього розпорядження, у зв`язку з неможливістю забезпечити організаційні та технічні умови для виконання посадових, службових та/або трудових обов`язків поза межами цієї тимчасової структури, на період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування оголосити простій працівникам з оплатою простою у розмірі двох третин встановленого посадового окладу відповідного працівника.

Позивач обіймає посаду завідувача сектору комунальної власності, благоустрою, інфраструктури та транспорту.

Згідно тимчасової структури виконавчих органів Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області станом на 01.01.2023, співробітники сектору комунальної власності, благоустрою, інфраструктури та транспорту у кількості 3 штатних одиниць виведені на роботу та приступили до виконання службових обов`язків.

З вказаних позивачем обставин справи встановлено, що позивач заявляв роботодавцеві про його згоду на виконання трудових функцій, однак, при відновленні роботи сектору, на роботу в якому зарахований позивача, жодних пропозицій від роботодавця щодо виходу на роботу зі зміною умов праці чи переведення працівника на іншу посаду не надходило. Відмови позивача від пропозицій Куньєвської сільської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області щодо виконання трудових функцій зі зміненими умовами праці чи переведення на іншу роботу, відповідачем суду не надані. Отже, суд доходить висновку, що за наявності згоди працівника на виконання ним трудових функцій, відповідачем заява ОСОБА_1 не розглянута належним чином.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної.

Практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року в справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Поняття "законні очікування" (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та "юридичної визначеності" (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи ("Ґавенда проти Польщі" від 14.03.2002).

Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні ("Броньовський проти Польщі" від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право ("Аманн проти Швейцарії" від 16.02.2000).

На переконання суду, приписи статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" є чіткими та передбачуваними та не містять множинного трактування щодо можливості призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану.

Діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Враховуючи вищевикладене та те, що Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" роботодавцеві надано дискреційні повноваження, з урахуванням можливості забезпечення працівників матеріально-технічними засобами та безпечними умовами праці відносно функцій, які виконує працівник, приймати рішення про наявність чи відстуність підстав для поновлення дії трудових договорів, суд доходить висновку, що з метою ефективного захисту прав та законних інтересів позивача слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 13.03.203 про його згоду на виконання трудових функцій та зобов`язати Куньєвську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2023, в якій висловлена згода на виконання трудових функцій та прийняти вмотивоване рішення за результатами її розгляду.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заробітну плату за період з 01.04.2022 по 15.04.2022 в розмірі 3404,76 грн, суд зазначає наступне.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції Про захист заробітної плати F95 термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013у справіщодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене врахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до розпорядження відповідача про призупинення трудового договору з позивачем, трудовий договір призупинений з 15.04.2022.

З реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 встановлено, що за квітень 2022 року заробітна плата йому не виплачувалась та єдиний страховий внесок до Пенсійного фонду України роботодавцем не сплачено.

Суд зазначає, що відповідно до диспозиції статті 115 КзПП України стягненню з роботодавця підлягають суми нарахованої, однак не виплаченої заробітної плати працівника, в той час, як доказів нарахування та виплати позивачу заробітної сплати в спірний період відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов`язання Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.04.2022 по 14.04.2022 року включно.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2023 по 05.05.2023 року у розмірі 22666,80 грн, суд зазначає таке.

Приписами ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Водночас з цим, суд зауважує, що оскільки, відповідачем не вирішено питання щодо поновлення дії трудового договору з позивачем, то у позивача право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на час розгляду даної адміністративної справи ще не виникло.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі ще не відбулись та відносно яких відсутні докази обрання владним суб`єктом наперед певного варіанту правової поведінки.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківській області (вул.Миру, буд.4 А, с.Куньє, Ізюмський район, Харківська облать, код ЄДРПОУ 04399714) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.03.2023 про його згоду на виконання трудових функцій.

Зобов`язати Куньєвську сільську раду Ізюмського району Харківській області (код ЄДРПОУ 04399714) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13.03.2023, в якій висловлена згода на виконання трудових функцій та прийняти вмотивоване рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Зобов`язати Куньєвську сільську раду Ізюмського району Харківській області (код ЄДРПОУ 04399714) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за період з 01.04.2022 по 14.04.2022 року включно.

В задоволенні іншої часини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 29 травня 2024 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО