Постанова

від 21.05.2024 по справі 520/20083/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 р. Справа № 520/20083/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 29.11.23 року у справі № 520/20083/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод V"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод V", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00112430705 від 10.05.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі № 520/20083/23 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.05.2023 №00112430705.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі № 520/20083/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції невірно застосував приписи п. 198.1, п. 198.2, абз. 1, 2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200, п.п. 201.1, 201.10, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України. Зазначає, що позивачем ані в ході перевірки, ані до заперечень не надано документів передбаченими умовами приймання передачі товару (ТТН, сертифікат якості специфікації, інше), що унеможливлює встановлення джерела походження товару (виробника та/або імпортера) та відповідно формування податкового кредиту по ланцюгу постачання. Вказує, що за даними інформаційних систем ITC «Податковий блок» ТОВ «ІНТВАЙР» неодноразове відносилось до реєстру ризикових постачальників, а також за даними інформаційних систем ITC «Податковий блок» ТОВ "БЕЛТРАНСНАФТА" було внесено до реєстру ризикових постачальників з 05.01.2022.

Відповідач щодо транспортування сірчаної кислоти зазначає, що вона відноситься до 8 класу небезпеки, викликає страшні хімічні опіки, при довгому перевезенні може безпричинно викликати вибух. Необхідно дотримуватися правил перевезення небезпечних вантажів, щоб уникнути нанесення шкоди і збитків людям і природі, а особливо тим, хто перевозить кислоту, адже їх ризик величезний, що обумовлює особливий режим її перевезення. Перевезення сірчаної кислоти здійснюється в спеціалізованих залізничних цистернах. Згідно з зазначеними законами і правилами, допускається використання і експлуатація тільки технічно справних цистерн. Документального підтвердження виконання особливих умов перевезення небезпечних вантажів до перевірки не надано. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Харківський експериментальний завод V" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 38632003.

Зареєстрованими видами діяльності ТОВ "Харківський експериментальний завод V" є: 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у (основний); 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин; 20.41 Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області та головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області на підставі пп. 191.1.6 п. 191ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п. 41.1 ст. 41, п.п. 61.1, 61.2 ст. 61, пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Харківський експериментальний завод V», код ЄДРПОУ 38632003 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року в податковій декларації з податку на додану вартість від 17.02.2023 № 9027894447 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки працівниками ГУ ДПС у Харківській області складено акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Харківський експериментальний завод V» від 11.04.2023 № 9182/20-40-07-05-03/38632003 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року в податковій декларації з податку на додану вартість від 17.02.2023 № 9027894447 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

ТОВ «Харківський експериментальний завод V» отримало податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.05.2023 № 00112430705, в якому зазначено, що на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України та пункту 5 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, оскільки платником податків завищено суму податку на додану вартість (ПДВ), яка підлягає бюджетному відшкодуванню, та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на суму 110478,00 грн.

ТОВ "Харківський експериментальний завод V" було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 10.05.2023 № 00112430705, яка рішенням Державної податкової служби від 10.07.2023 № 18522/6/99-00-06-01-04-06 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Харківській області від 10.05.2023 № 00112430705, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, та відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення № 00112430705 від 10.05.2023 є протиправним та позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

При цьому за правилами п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкову накладну, складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, видану на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений (призначені) для використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи встановлено, що 18.11.2020 між ТОВ «Харківський експериментальний завод V» (покупець) та ТОВ «ІНТВАЙР» (продавець) укладено договір поставки № 18112020 від 18.11.2020. Відповідно до пункту 1.1 договору від 18.11.2020 в строки і на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар, найменування (асортимент) і кількість якого визначається у специфікації(-ях) до цього договору. Товар повинен бути поставлений з його комплектуючими, включаючи технічну документацію, інструкції з користування товаром українською та/або російською мовами. Товар повинен поставлятися в комплекті у відповідності до цього договору, що забезпечує його експлуатацію (використання) за призначенням.

Відповідно до пункту 1.2 договору передача товару покупцю здійснюється партіями відповідно до специфікації, яка є невід`ємною складовою договору. Сторонами були укладені специфікації №№ 1-6 до договору. Пунктом 1.3. договору визначено, що право власності на товар, а також ризик випадкового ушкодження чи загибелі товару, переходять від продавця до покупця з моменту передачі товару.

Відповідно до пункту 6.4 договору факт передачі й приймання товару підтверджується (засвідчується) видатковою накладною (актом прийому-передачі товару).

Факт постачання товару підтверджується видатковими накладними: № 538 від 27.05.2022, № 648 від 08.07.2022; рахунками на оплату № 320 від 24.05.2022,№ 382 від 07.07.2022; специфікацією № 7 від 24.05.2022 до договору. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.05.2022, від 08.07.2022. Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Зазначені операції підтверджуються даними бухгалтерського обліку картка рахунку 631 за період травень 2022 - січень 2023, картка рахунку 3711 за період травень 2022 - січень 2023, звіт по рахунку 201 за період травень 2022 - січень 2023. Реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечується.

Також, між ТОВ «Харківський експериментальний завод V» (покупець) та ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017» (продавець) у спрощеній формі укладено договори поставки від 24.05.2022 та від 07.06.2022.

Між ТОВ «Харківський експериментальний завод V» та ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017» товар був переданий продавцем і отриманий покупцем відповідно до наступних документів: видаткова накладна №24 від 24.05.2022, рахунок-фактура на оплату № СФ-0000001 від 24.05.2022; видаткова накладна № 7 від 07.06.2022, рахунок-фактура на оплату № СФ-0000006 від 06.06.2022. Розрахунки між контрагентами проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 7 від 06.06.2022.

З приводу ненадання до контролюючого органу первинних документів для підтвердження транспортування товару за поставкою товару від 24.05.2022 між ТОВ «Харківський експериментальний завод V» та ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017» позивач зазначив, що товарно-транспортна накладна за договором поставки між ТОВ «Харківський експериментальний завод V» та ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017» на постачання товару 24.05.2022 була загублена під час вимушеного термінового перевезення ТОВ «Харківський експериментальний завод V» документів підприємства з метою їх збереження під час ворожих обстрілів міста Харкова, оскільки район місця розташування підприємства ТОВ «Харківський експериментальний завод V» (адреса: м. Харків, пр. Дзюби, б. 2-а) в травні та влітку 2022 року неодноразово попадав під ворожі обстріли.

Колегія суддів встановила, що в якості доказу реальності здійснення перевезення та передання товару покупцю 24.05.2022 позивач надав наступні документи: копію договору № б/н від 02.05.2022 про надання послуг внутрішньодержавного перевезення вантажів (по Україні) між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Харківський експериментальний завод V»; копію акту надання послуг № 9 від 24.05.2022 на суму 40000,00 грн за надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 послуг ТОВ «Харківський експериментальний завод V» з транспортного перевезення товару за видатковою накладною № 24 від 24.05.2022 на поставку товару між ТОВ «Харківський експериментальний завод V» та ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017»; копію рахунку № 9 від 24.05.2022 на оплату 40000,00 грн за надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 послуг ТОВ «Харківський експериментальний завод V» з транспортного перевезення товару за видатковою накладною № 24 від 24.05.2022 між ТОВ «Харківський експериментальний завод V» та ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017», копію платіжного доручення №3285 від 31.05.2022 про сплату 58000,00 грн за надання послуг з транспортного перевезення товару згідно рахунку № 9 від 24.05.2022 на суму 40000,00 грн за видатковою накладною № 24 від 24.05.2022 та рахунку № 10 від 27.05.2022 на суму 18000,00 грн про поставку товару між ТОВ «Харківський експериментальний завод V» та ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017».

Зазначені операції підтверджуються даними бухгалтерського обліку картка рахунку 631 за період травень 2022 - січень 2023, картка рахунку 3711 за період травень 2022 - січень 2023, звіт по по рахунку 201 за період травень 2022 - січень 2023. Реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечується.

Колегія суддів зазначає, що реальність здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Харківський експериментальний завод V» та ТОВ «ІНТВАЙР», ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017», а також подальший продаж продукції покупцям за зовнішньоекономічними контрактами (договорами) підтверджується типовими технологічними схемами, звітами з виробництва товарної продукції, накладними, вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, прибутковими ордерами, контрактами та додатками до них, розрахунковими документами та митними деклараціями.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентами ТОВ «ІНТВАЙР», ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017» належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, документи бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не подано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, недостовірні або суперечливі.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів поставки, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Довід апеляційної скарги щодо наявності негативної узагальненої податкової інформації стосовно контрагентів позивача, а саме внесення контрагентів до реєстру ризикових постачальників, колегія суддів не приймає, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі порушення законодавства іншими юридичними особами, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Колегія суддів зазначає, що ймовірні порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов`язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов`язання з податку на додану вартість, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження його розміру.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

В матеріалах справи відсутні докази наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

Крім того, колегія суддів враховує, що постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 04.06.2020 року у справі №340/422/19, від 10.07.2020 року у справі №120/4723/18-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 27.08.2020 року у справі №820/1379/16, від 17.03.2020 року у справі №826/16705/17, від 20.10.2020 року у справі №806/705/15, від 12.07.2023 року у справі №824/891/16-а.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок з огляду на те, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. Тому позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19 та відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на взаємовідносини позивача з ТОВ "БЕЛТРАНСНАФТА" колегія суддів не приймає, оскільки фінансово-господарські операції між ТОВ «Харківський експериментальний завод V» та ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА» та їх документальне оформлення не є підставою нарахування відповідачем податкових зобов`язань та фінансових (штрафних) санкцій у загальному розмірі 138097,50 грн., що визначені відповідачем у податковому повідомленні-рішенні Головного управління ДПС у Харківській області від 10.05.2023 р. № 00112430705, яке є предметом оскарження у даній справі, а тому суд першої інстанції не розглядав під час розгляду справи по суті і не включив у текст судового рішення обставини фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА».

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено факт порушення позивачем норм законодавства України по взаємовідносинам з контрагентами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.05.2023 №00112430705.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі № 520/20083/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі № 520/20083/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Постанова складена в повному обсязі 29.05.24 р.