Постанова

від 28.05.2024 по справі 320/26984/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/26984/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Щавінський В.Р.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» (далі по тексту - позивач, ДП «Маріупольський морський торговельний порт», Порт) звернулося до суду із адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач, Центральне міжрегіональне управління ДПС) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №1800 від 03.02.2023 та №12377 від 15.06.2023;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДПС виключити ДП «Маріупольський морський торговельний порт» з переліку платників податків, що відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року зазначений адміністративний позову задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДП «Маріупольський морський торговельний порт» зареєстровано 27.11.1991, як суб`єкт господарської діяльності, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата запису: 19.05.2005 та номер запису: 12741200000002223, є платником податку та перебуває на обліку в Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Основним видом економічної діяльності за кодом КВЕД є 52.22 допоміжне обслуговування водного транспорту.

03.02.2023 року через електронний кабінет платника податків ДП «Маріупольський морський торговельний порт» отримало рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС від 03.02.2023 №1800 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (далі по тексту - оскаржуване рішення №1).

Відповідачем зазначено, що комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної-розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, у зв`язку з виявленням обставин та/або отримання інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Підстава: п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Інформація, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку: придбання з 01.10.2022 по 31.12.2022, платник податків, задіяний в ризиковій операції - 35129287.

Відповідно до абз. 8 п. 6 Порядку №1165, позивач надав відповідачу пояснення від 05.06.2023 №150/ВС з додаванням копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості.

У подальшому, за результатами розгляду інформації та копій документів, наданих платником податку, комісією регіонального рівня прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку від 15.06.2023 №12377 (далі по тексу - оскаржуване рішення №2).

У вказаному оскаржуваному рішенні №2 податковим органом вказано, що комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку №1165, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 06.06.2023 №1, прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Підстава: п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Інформація, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку: придбання з 01.10.2022 по 31.12.2022, платник податків, задіяний в ризиковій операції - 35129287.

Також, у зазначеному рішенні відповідач вказав документи, які не надані для підтвердження невідповідності критеріям ризиковості платника податку, а саме: договір з додатками до нього, акт приймання-передачі товарів (робіт, послуг), паспорт якості, не в повному обсязі надано документи, передбачені договорами від 21.02.2022 № 20-17/22/65, від 24.02.2021 № 20-17/21/44, банківська виписка з особових рахунків.

Позивач скористався своїм правом, відповідно до ст. 56.1. Податкового кодексу України, та подав скаргу від 28.06.2023 №189/ВС до ДПС України, разом з відповідними документами на рішення відповідача про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку від 15.06.2023 №12377.

За результатом розгляду скарги позивача, ДПС України рішенням від 06.07.2023 № 18139/6/9380-18-04-02-06 залишила скаргу без задоволення.

Вважаючи оскаржувані рішення № 1 та № 2 відповідача необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим оскаржувані рішення, є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України) та Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165 (далі по тексту - Порядок № 1165).

Усі вищезазначені нормативно-правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно пунктів 74.1, 74.3 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07 грудня 2017 року №2245-VIII (далі - Закон №2245-VIII), яким змінена редакція пункту 201.16 статті 201 ПК України.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245-VIII, Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11 грудня 2019 року, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).

Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п. 2 Порядку 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з п. 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку № 1165).

Додатками №1 та №3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій відповідно.

Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Додатком №4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Так, в оскаржуваних рішеннях контролюючим органом зазначено про відповідність платника податку - ДП «Маріупольський морський торговельний порт», критеріям ризиковості платника, зокрема, п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (Т.1 а.с.32-33 та 37-38).

Бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов`язкове для заповнення поле «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)».

Так, в оскаржуваних рішеннях, податковим органом зазначено в якості мотивів, підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків, відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, 13 - придбання товарів (послуг) у платника (ів) податку, щодо якого (их) прийняте рішення про відповідність Критеріям ризиковості платника податку.

Разом з тим, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувані рішення не містять жодних доказів наявності податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи.

Так, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що використання даної підстави контролюючим органом для віднесення позивача до групи ризикових є протиправним, враховуючи наявний в чинному податковому законодавстві принцип індивідуальної відповідальності платника, за яким останній не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за виконанням його контрагентом податкових зобов`язань.

Вказаний підхід застосовано Європейським судом з прав людини, зокрема, у справах «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03), «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (заява № 36985/97), «Полторацький проти України» від 29.04.2003 р. (заява № 38812/97), де суд дійшов висновку про правило «індивідуальної юридичної відповідальності», тобто платник податків не повинен нести відповідальності за порушення, допущені його контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, Указами Президента України неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, які триває і на даний час.

Маріупольська міська територіальна громада включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».

Таким чином, у зв`язку з тимчасовою окупацією території Маріупольської територіальної громади, підприємства, відсутністю безперешкодного доступу на ці території, через зруйноване майно (адміністративні будівлі, техніка та механізми, сервера), втрату (знищення) усіх адміністративно-розпорядчих, фінансово-розрахункових (у тому числі регістрів бухгалтерського та податкового обліку, бухгалтерського програмного забезпечення), постачальницько-збутових та інших документів за період по 25.02.2022, а тому позивач не мав змоги продовжувати вчасно виконувати відповідні свої зобов`язання.

У свою чергу, виконуючи прямий обов`язок платника податку, ДП «Маріупольський морський торговельний порт» було подано заяву до Служби безпеки України стосовно незаконного заволодіння, пошкодження та/або знищення документації, рухомого та нерухомого майна, за результатами якої зареєстроване кримінальне провадження від 01.11.2022 №22022050000006282, яке постановою Донецької обласної прокуратури об`єднане в одне кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022052640000023 від 24.02.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень на території Маріупольського району Донецької області військовослужбовцями Російської федерації та представниками «ДНР», передбачене ч. 1 ст. 438. ч. 2 ст. 438 КК України.

30.09.2022 позивачем надано заяву б/д № б/н (вх ДПС від 30.09.2022 № 6644/6 з додатковими документами (вх. від 04.11.2022 №7602/6) до Центрального міжрегіонального управління ДПС щодо неможливості своєчасного виконання свого податкового обов`язку, а саме подати податкову та фінансову звітність за 2021 рік (річну), за І-ІІІ квартали 2022 року та у подальшому поки не буде відновлено первинні документи бухгалтерського обліку.

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС прийняте рішення від 21.11.2022 №23/31-00-04-02-02-37 щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку в частині подання декларації з податку на прибуток підприємств та фінансової звітності за 2021 рік (річна) та за І - III квартали 2022 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що між ДП «Маріупольський морський торговельний порт» та ТОВ «БІКОМ «Приазовье» (ЄДРПОУ 35129287) було укладено договір на виконання робіт від 24.02.2021 №20-17/21/44 та договір підряду від 21.02.2022 №20-17/22/65.

Згідно з умовами вказаних договорів, ТОВ «БІКОМ «Приазовье», як підрядник, зобов`язувався виконувати передбачені відповідним договором роботи, а Порт, як замовник, зобов`язувався прийняти виконані роботи і оплатити їх вартість. Зазначені договори були чинними на момент повномасштабного вторгнення Російської федерації на територію України.

Так, у лютому 2022 року, підрядник продовжував виконувати взяті на себе зобов`язання з виконання робіт за зазначеними вище договорами з відображенням їх у відповідних актах.

Проте, усі документи, в тому числі, що підтверджували виконання робіт за договорами від 24.02.2021 №20-17/21/44 та від 21.02.2022 №20-17/22/65, включаючи період лютий 2022, були знищені в результаті бойових дій на території ДП «Маріупольський морський торговельний порт» та міста Маріуполь.

У зв`язку з викладеним, з метою виконання взятих зобов`язань, позивачем проведена робота по відновленню втрачених документів.

Так, у жовтні 2022 були підписані дублікати актів виконаних ще до 28.02.2022 робіт. На підставі дублікатів актів виконаних робіт згідно виставлених рахунків позивачем проведено оплату за виконані роботи. що підтверджується платіжними дорученнями проведеними банком та довідкою про здійснення платежів (дані документи наявні у матеріалах справи).

Крім того, до складу податкового кредиту ДП «Маріупольський морський торговельний порт» не віднесено суму ПДВ по податкових накладних зареєстрованих ТОВ «БІКОМ «Приазовье» у ЄРПН з жовтня по грудень 2022 року, оскільки після окупації міста Маріуполь діяльність з виконання робіт між підприємствами не проводиться.

Також, на запит від 22.11.2022 №8006/6/31-00-04-02-02-06 Центрального міжрегіонального управління ДПС стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «БІКОМ «Приазовье», у жовтні 2022 року, позивачем наданні пояснення та документи по взаємовідносинам між підприємствами.

06.06.2023 ДП «Маріупольський морський торговельний порт» направив контролюючому органу повідомлення про надання інформації та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості. До повідомлення були додані пояснення з додаванням необхідних документів, визначених позивачем самостійно, а саме: договори, рахунки, акти, платіжні інструкції, що не заперечується відповідачем, оскільки відповідачем у рішенні №1800 від 03.02.2023 не зазначено, які саме документи слід надати позивачу для підтвердження невідповідності критеріям ризиковості платника податку, не зважаючи на те, що формою рішення передбачено таку графу.

Проте, після отримання вказаних документів, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС прийнято оскаржуване рішення №12377 від 15.06.2023, згідно з яким ДП «Маріупольський морський торговельний порт» відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку із взаємовідносинами з платником податку ТОВ «БІКОМ «Приазовье» та ненаданням копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості:

- договір з додатками до нього:

- акт приймання-передачі товарів (робіт, послуг);

- паспорт якості;

- не в повному обсязі надані документи, передбачені договорами від 24.02.2021 №20-17/21/44 та від 21.02.2022 №20-17/22/65;

- банківська виписка з особових рахунків.

Аналізуючи вищевказане, судом апеляційної інстанції встановлено, що з оскаржуваного рішення №1 від 03.02.2023 №1800, яке передувало прийняттю оскаржуваного рішення №2, взагалі не вбачається, а податковим органом не зазначено про відсутність будь-яких документів, або необхідність платнику податків подати конкретні документи.

У свою чергу, графа «ненадання платником податків копій документів» не відзначена відповідачем.

Крім того, рішення від 03.02.2023 №1800 взагалі приймалось не за результатами розгляду відповідних податкових накладних, що подавались за вище зазначеними договорами. Зазначене свідчить про порушення відповідачем норм чинного законодавства, оскільки рішення приймалось Комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних, однак не за результатами розгляду самих податкових накладних, а фактично - безпідставно, оскільки податкові накладні за вище зазначеними договорами були прийняті відповідачем задовго до прийняття оскаржуваних рішень.

Так, відповідно до п. 25 Порядку № 1165 Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно з п.44-46 Порядку № 1165 Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.

У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

Разом з тим, з наданих відповідачем копій витягів з протоколів засідання комісії контролюючого органу № 54 від 15.06.2023 року та 10 від 03.02.2023, не зазначено, яка саме податкова інформація покладена в основу прийняття оскаржуваних рішень, як і невідомі джерела такої інформації (Т.7 а.с.17-23).

Отже, податковим органом не надано належних доказів, які б вказували на наявність ознак ризиковості здійснення операцій.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що податковим органом не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим оскаржувані рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №1800 від 03.02.2023 та №12377 від 15.06.2023, є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції, зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про ненадання позивачем необхідних документів, не заслуговують на увагу суду, оскільки позивач був позбавлений можливості надати первинні документи, через оголошений воєнний стан в Україні, територію на якій знаходилося підприємство останнього і велися бойові дії, та через відсутність певного переліку необхідного для прийняття законного рішення податкового органу, який мав бути зазначений в обов`язковому порядку під час прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення №1800 від 03.02.2023.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Центральне міжрегіональне управління ДПС виключити ДП «Маріупольський морський торговельний порт» з переліку платників податків, що відповідають критеріям ризиковості платника податку, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, оскаржувані рішення про визначення підприємства позивача таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, створюють для позивача певні правові наслідки у вигляді зміни або припинення його прав та породжують для нього обов`язкові юридичні наслідки, з огляду на наступне.

Так, правилами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Отже, в силу прямих приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, пункту 56.1 статті 56 ПК України платник податків має право оскаржити до адміністративного суду будь-яке рішення, прийняте контролюючим органом, у тому числі рішення відповідної комісії головного управління ДПС в області, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС щодо встановлення ризиковості платника податків, позаяк жодним нормативно-правовим актом юрисдикція адміністративного суду на розгляд спорів між платниками та контролюючими органами щодо оскарження такого роду рішень не виключається.

При цьому, під час судового розгляду справи суд має встановити порушення прав платника внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та перевірити, чи прийняте таке рішення з дотримання критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що приписами пункту 6 Порядку №1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у разі відповідності платника податків хоча б одному критерію ризиковості платника податку, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що встановлення податковим органом відповідності позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку створює перешкоди у здійсненні позивачем його господарської діяльності.

Включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником. При цьому, такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів.

Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначеного рішення полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що внаслідок прийняття рішення (про включення платника до переліку ризикових платників податків) позивач потрапляє у стан правової невизначеності, позаяк контролюючий орган не повідомив, які саме документи необхідно подати для виключення платника податків з переліку ризикових.

При вирішенні даного спору, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що пунктом 6 Порядку №1165 врегульовано процедуру прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, зокрема, визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податків з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що процедура оскарження рішення податкового органу про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачена на законодавчому рівні та має на меті надання платнику податків можливості здійснити захист своїх прав та охоронюваного законом інтересу.

Крім того, додатком 4 до Порядку №1165 затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якою прямо передбачено, що таке рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку.

За наслідками перегляду даного спору в судовому порядку, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено наявність обґрунтованих підстав для віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості, а тому оскаржувані рішення №1800 від 03.02.2023 та №12377 від 15.06.2023 є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 28.05.2024 року