Постанова

від 28.05.2024 по справі 460/24810/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/24810/23 пров. № А/857/25325/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (головуючий суддя Борискін С.А., м. Рівне) у справі № 460/24810/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Бугрин" до Рівненської митниці про визнання протиправним рішення,

в с т а н о в и в :

ТОВ "Калина-Бугрин" звернулося з позовом до Рівненської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.08.2023 №204000/2023/000124/2.

Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованого товару, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах є безпідставними.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме, згідно відомостей рахунку від 07.08.2023 №B-00000640 такий документ дійсний до сплати до 07.08.2023, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів про оплату за отримані транспортні послуги. Зазначає, що відповідно до пункту 2.1 контракту від 20.07.2023 №07/2023 продавець поставляє товар на умовах FCA PL, що вказується в рахунках відповідно до Інкотермс 2010, однак, подані до митного оформлення рахунок від 20.07.2023 №25/MAG/2023 та рахунок від 07.08.2023 № 26/MAG/2023 не містять відомостей про комерційні умови поставки. Вказує, що надана до митного оформлення митна декларація країни відправлення від 07.08.2023 № 23PL445010E2049978 у якості, що не дозволяє здійснити у повній мірі візуальний контроль відомостей в ній. Звертає увагу, що неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 20.07.2023 між польською компанією SP.ZOO "ROSA-BUS", як продавцем, та ТОВ "КАЛИНА-БУГРИН", як покупцем, було укладено зовнішньоекономічний контракт №07/2023 (далі - Контракт).

Предметом Контракту згідно пункту 1.1 визначено, що продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити трактор "JOHN DEERE 6920S", заводський номер НОМЕР_1 в кількості, за цінами та на умовах, викладених в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.1.2 Контракту загальна сума договору становить 28500 Євро.

Відповідно до п. 2.1 Контракту продавець поставляє товар на умовах FCA Польща.

Згідно п.3.2 покупець здійснює 100% передоплату товару.

В рамках даного Контракту, продавцем було продано покупцеві товар: "Трактор колісний для сільськогосподарських робіт, марки JOHN DEERE, модель "6920S", календарний рік виготовлення 2005, заводський номер НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний", згідно рахунку-фактури від 20.07.2023 №25/MAG/2023 за ціною 28500,00 євро.

Товар був повністю оплачений за 100% передоплатою відповідно до платіжної інструкції №14 від 26.07.2023 через державний банк України "Укргазбанк", уповноважений на проведення фінмоніторингу, що підтверджує дійсність проведення платежу та відповідність усіх заявлених реквізитів.

Декларантом, з метою митного оформлення товару за ціною договору, до митної декларації були долучені: зовнішньоекономічний договір/Контракт №07/2023 від 20.07.2023, копію експортної митної декларації від 07.08.2023 №23PL445010E2049978, рахунок-фактуру від 20.07.2023 №25/MAG/2023, рахунок-фактуру від 07.08.2023 №26/MAG/2023, автотранспортну накладну №77281 від 07.08.2023, платіжний документ, що підтверджує вартість товару №14 від 26.07.2023, договір на транспортно-експедиційні послуги №1 від 01.08.2023,, висновок про якісні характеристики товару №10710/23 від 10.08.2023, технічний паспорт на товар № VD257130 від 15.01.2008, рахунок на оплату транспортних послуг №В-00000640 від 07.08.2023 тощо.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею пред`явлено вимогу про надання додаткових документів, мотивовану наступними виявленими у поданих документах розбіжностями, а саме:

1. До митного оформлення надано рахунок від 20.07.2023 №25/MAG/2023, який заявлено за кодом документу рахунку проформи та який містить відомості про замовлення 06/2023, яке до митного оформлення не надано.

2. Відповідно до відомостей рахунку від 07.08.223 №8-00000640 такий документ дійсний до сплати до 07.08.2023, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, про сплату за отримані послуги.

3. Відповідно до пункту 2.1 контракту від 20.07.2023 №07/2023 продавець поставляє товар на умовах FCA PL., що вказується в рахунках відповідно до Інкотермс 2010. Однак, подані до митного оформлення рахунок від 20.07.2023 №25/MAG/2023 та рахунок від 07.08.2023 № 26/MAG/2023 не містять відомостей про комерційні умови поставки.

4. Надана до митного оформлення митна декларація країни відправлення від 07.08.2023 № 23PL445010E2049978 у якості, що не дозволяє здійснити у повній мірі візуальний контроль відомостей в ній.

Декларанту запропоновано надати: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів; 3) замовлення 06/2023; 4) митну декларацію країни відправлення від 07.08.2023 № 23PL445010E2049978; 5) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару; 6) документи, що містять відомості про комерційні умови поставки, заявлені до митного оформлення; 7) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається).

На вимогу митного органу декларант проінформував відповідача про те, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості подані усі наявні документи на момент митного оформлення документів.

За результатами розгляду поданої декларації та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.08.2023 №204000/2023/000124/2.

Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною зовнішньоекономічного договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема, зовнішньоекономічний договір/Контракт №07/2023 від 20.07.2023, копію експортної митної декларації від 07.08.2023 №23PL445010E2049978, рахунок-фактуру від 20.07.2023 №25/MAG/2023, рахунок-фактуру від 07.08.2023 №26/MAG/2023, автотранспортну накладну №77281 від 07.08.2023, платіжний документ, що підтверджує вартість товару №14 від 26.07.2023, договір на транспортно-експедиційні послуги №1 від 01.08.2023, висновок про якісні характеристики товару №10710/23 від 10.08.2023, технічний паспорт на товар № VD257130 від 15.01.2008, рахунок на оплату транспортних послуг №В-00000640 від 07.08.2023.

На вимогу відповідача про надання додаткових документів декларант проінформував відповідача про те, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості подані усі наявні документи на момент митного оформлення документів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем сумнівів в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до контракту №07/2023 від 20.07.2023 загальна вартість контракту складає 28500 Євро.

Згідно п.3.2 контракту покупець здійснює 100% передоплату товару.

У рахунку-фактурі від 20.07.2023 №25/MAG/2023 зазначено ціну товару 28500 євро.

Відповідно до платіжної інструкції №14 від 26.07.2023 товар був повністю оплачений за 100% передоплатою через державний банк України "Укргазбанк".

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про надання позивачем всіх відомостей, що підтверджують ціну товару.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, воно обґрунтоване тим, що митниця мала підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, зокрема, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів про сплату за отримані транспортні послуги, а згідно відомостей рахунку від 07.08.2023 №B-00000640, такий документ дійсний до сплати до 07.08.2023.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення надано договір-заявку на транспортно-експедиційні послуги №1 від 01.08.2023 (а.с. 20).

Наведене підтверджується також карткою відмови у митному оформленні товарів.

Згідно п.7 Договору-заявки на транспортно-експедиційні послуги №1 від 01.08.2023 остаточний розрахунок між Експедитором і Замовником здійснюється по факту доставки вантажу.

07.08.2023 виставлено рахунок №B-00000640.

Товар був доставлений експедитором 10.08.2023, що підтверджується відмітками на CMR №77281.

Таким чином, оплата могла бути проведена виключно після цієї дати - 10.08.2023, а не 07.08.2023 при виставленні рахунку.

Розрахунок за транспортно-експедиційні послуги був проведений у повному обсязі 15.08.2023, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.08.2023 №569.

Доводи апелянта про те, що виставлений рахунок від 07.08.2023 №B-00000640 містить напис "Рахунок дійсний до сплати до 07.08.23" є несуттєвими, оскільки умовами Договору-заявки на транспортно-експедиційні послуги №1 від 01.08.2023 передбачено, що остаточний розрахунок між Експедитором і Замовником здійснюється по факту доставки вантажу.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такий платіж не міг бути підтверджений у процесі митного оформлення, оскільки таке здійснювалось у період з 10.08.2023 по 11.08.2023, водночас така оплата здійснена відповідно до договору-заявки 15.08.2023, тобто твердження позивача щодо повноти сплати транспортних витрат відповідає дійсності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються визначення такої складової митної вартості товару як вартість перевезення.

Щодо твердження митного органу, що подані до митного оформлення рахунок від 20.07.2023 №25/MAG/2023 та рахунок від 07.08.2023 № 26/MAG/2023 не містять відомостей про комерційні умови поставки, то колегія суддів зазначає, що чинними нормативно-правовими актами не передбачено зазначення в якості обов`язкового реквізиту рахунку (рахунку-фактури, рахунку-проформи тощо) комерційних умов поставки.

Такі умови визначені пунктом 2.1 Контракту №07/2023 від 20.07.202 та погоджені сторонами шляхом його підписання та подальшого виконання.

Щодо твердження апелянта, що надана до митного оформлення митна декларація країни відправлення від 07.08.2023 № 23PL445010E2049978 у якості, що не дозволяє здійснити у повній мірі візуальний контроль відомостей в ній, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що при її огляді читається зміст описових граф, що стосуються товару та цифрові значення, що відповідають відомостям з Контракту, рахунків-фактур та товаро-транспортної накладної CMR №77281.

Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем обрано резервний метод для коригування митної вартості та зазначено в оскаржуваному рішенні, що митну вартість товару визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, подібних за маркою, моделлю, роком виготовлення, що пропонуються для реалізації у мережі Інтернет за ціною 35500 Євро.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що даний витяг з мережі Інтернет не є офіційною інформацією будь-якого із уповноважених або компетентних органів країни-продавця.

Використання митним органом інформації, отриманої з довільного джерела у мережі Інтернет не відповідає імперативним приписам статті 64 Митного кодексу України, а саме частини 2, відповідно до якої митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях та п.7 ч.3 ст. 64, відповідно до якої митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.

Водночас, митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення від 11.08.2023 №204000/2023/000124/2 про коригування митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 460/24810/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар