Постанова

від 29.05.2024 по справі 243/3716/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5722/24 Справа № 243/3716/23 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Юрченко Г.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури, яка діє в інтересах Головного Управління Державної податкової служби у Волинській області, на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2023 року, яка постановлена суддею Фаліним І.Ю. у місті Слов`янськ Донецької області та повний текст ухвали складено 03 листопада 2023 року,

УСТАНОВИВ:

В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивований тим, що 17 жовтня 2021 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого він передав у власність відповідача грошові кошти в сумі 211200 гривен, що становить в еквіваленті 8 000 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути суму позики 17 жовтня 2022 року. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання не виконав, позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу 211 200 гривень.

17 жовтня 2023 року до суду надійшла спільна заяв сторін у справі про затвердження мирової угоди у вказаній цивільній справі.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2023 року провадження у справі закрито в зв`язку із укладанням мирової угоди між сторонами та затвердження її судом.

За умовами мирової угоди:

1. Предмет мирової угоди.

1.1.Сторони, керуючись ст. 600 Цивільного кодексу України домовились врегулювати спір по справі № 243/3716/23 від 07.08.2023 шляхом підписання та виконання даної мирової угоди шляхом передачі відступного Позивачу.

2. Умови Угоди та порядок її виконання Сторонами.

2. Відповідач визнає свої зобов`язання по сплаті суми боргу перед Позивачем, який становить загальний борг в сумі 211 200 грн (двісті одинадцять тисяч двісті гривень) 00 коп. та пропонує погасити даний борг шляхом передачі належного йому рухомого майна у власність Позивачу та реєстрації за ним на дане майно права власності.

2.1. Відповідач визнає, що його заборгованість перед Позивачем на момент укладення цієї мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах справи й становить загальний борг в сумі 211 200 грн (двісті одинадцять тисяч двісті гривень) 00 коп.

2.2. Відповідачу, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 належить на праві власності автомобіль «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 .

2.3. Відповідач визнає умови пункту 9.10 Договору позики, який був укладений між сторонами 17.10.2021, в якому передбачено, що «У разі неповернення позики в строк, який зазначено в п.5.1 даного договору, Позикодавець має право вимагати передання права власності на об`єкт рухомого майна, а саме: автомобіль «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано за Позичальником на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_1 ».

2.4. Відповідач підтверджує та визнає, що єдиним способом задовольнити претензії Позивача, є визнати право власності за Позивачем на майно, яке вказано в п.9.10 Договору позики як забезпечення виконання зобов`язання по поверненню боргу, яким є автомобіль «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано за Відповідачем на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_1 .

2.5. Сторони домовилися про припинення всіх зобов`язань зі сплати суми боргу, що випливає з договору позики від 17.10.2021 наступним шляхом: Відповідач в рахунок повної сплати заборгованості передає у власність Позивача, а Позивач приймає від Відповідача, належне Відповідачу на праві особистої приватної власності рухоме майно автомобіль «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано за Відповідачем на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_1 .

2.6. Позивач відмовляється від заявлених позовних вимог: стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 211 200 грн. (двісті одинадцять тисяч двісті гривень) 00 коп., витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 7000 грн. та суми судового збору у розмірі 2112 грн.

2.7. Сторони дійшли до угоди про те, що вартість відступного повністю покриває всі вимоги Позивача, які випливають з договору позики від 17.10.2021 в тому обсязі, у якому вони існують на момент підписання даної Угоди.

2.8. Позивач на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди набуває право здійснити реєстрацію права власності на рухоме майно - автомобіль «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано за Відповідачем на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_1 у компетентних органах.

2.9. З моменту затвердження цієї мирової угоди спір між сторонами щодо стягнення боргу за Договором позики від 17 жовтня 2021 року вважається врегульованим, а зобов`язання за цим договором припиняються за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (нерухомого майна) в порядку статті 600 Цивільного кодексу України.

2.10. Позивач заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї мирової угоди.

2.11. Після виконання сторонами по цій мировій угоді своїх зобов`язань в повному обсязі Позивач до Відповідача та Відповідач до Позивача претензій не мають.

2.12. Понесені Позивачем судові витрати покладаються на Позивача та відшкодуванню з боку Відповідача не підлягають.

2.13. Наслідки затвердження Судом Мирової угоди, передбачені статтею 207 Цивільного процесуального кодексу України, та закриття провадження по справі Сторони усвідомлюють та розуміють в повному обсязі.

2.14. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права та інтереси будь-яких третіх осіб та інших осіб.

2.15. У випадку невиконання, неналежного (неповного за обсягом або простроченням по часу) виконання Відповідачем зобов`язань за цією Мировою угодою, Позивач має право негайно звернутись за стягненням суми заборгованості в примусовому порядку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

2.16. Ця Мирова угода вступає в силу з моменту її затвердження Судом та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цією Мировою угодою.

2.17. Ця мирова угода складена у 3 (трьох) примірниках, по одному для кожної із Сторін та один примірник для подання до суду.

Не погодившись з ухвалою суду, особа, яка не брала участі справі - Волинська обласна прокуратура, яка діє в інтересах Головного Управління Державної податкової служби у Волинській області, подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у справі, що переглядається, предметом позову є автомобіль, конфіскований в дохід держави у межах кримінального провадження. Відповідач у справі № 243/3716/23 ОСОБА_2 не повідомив Слов`янський міськрайонний суд Донецької області про те, що на дату надіслання до суду заяви про затвердження мирової угоди від 14 жовтня 2023 року та винесення судом 03 листопада 2023 року ухвали про затвердження мирової угоди, спірний автомобіль уже був конфіскований на користь держави на підставі вироку Володимир-Волинського міського суду від 09 жовтня 2023 року, а отже, всупереч п. 5 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, допустив зловживання процесуальними правами шляхом укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисно не повідомив про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Тобто, держава, на користь якої конфісковано спірне майно, повинна бути залучена в якості співвідповідача в цій справі.

Зауважує на тому, що пунктом 1 частини першої статті 346 ЦК України встановлено, що право власності припиняється у разі конфіскації. В силу вимог статті 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюється законом. Враховуючи положення статті 354 ЦК України конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, а тому таке майно не може бути предметом визнання права власності в рахунок погашення боргу.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Дейниченко В.І., подав відзив на апеляційну скаргу, в якій посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Донецької обласної прокуратури Кучер А.Ю., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Установлено, що 07 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Під час розгляду справи сторони подали до суду першої інстанції заяву про затвердження мирової угоди, предметом якої є автомобіль «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 .

Зі змісту мирової угоди вбачається, що ОСОБА_1 став єдиним власником автомобіля «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 .

Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції виходив з того, що мирова угода відповідає чинному законодавству, не порушує права сторін, відповідає встановленим у справі фактичним обставинам.

Однак, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 49 ЦПК України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу.

Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.

Положеннями частин першої - четвертої статті 207 ЦПК України встановлено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Згідно зі статтею 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і у строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Отже законодавство України передбачає укладення мирової угоди в цивільному процесі та виконавчому провадженні, але така мирова угода затверджується судом.

Мирова угода це укладена в цивільному процесі угода між сторонами у справі і затверджена судом про умови припинення спору, на підставі взаємних уступок відмови позивача від своїх вимог або їх зміни, визнання відповідачем зміненого позову чи зменшення розміру позовних вимог. Мирова угода являє собою один з найбільш прийнятних інструментів усунення протиріч між учасниками цивільно-правових відносин. Умови врегулювання у мировій угоді встановлюють самі сторони, виходячи з своїх інтересів і можливостей, в ході переговорів. При укладенні мирової угоди сторони по-новому визначають обсяг і зміст взаємних прав та обов`язків, що випливають зі спірного матеріального правовідношення. Кожна сторона в певній мірі відступає від своєї певної позиції у справі. У мировій угоді сторони можуть підтвердити наявність існуючого між ними матеріального правовідношення.

Оскільки сторони на умови мирової угоди погоджуються в добровільному порядку і кожна зі сторін володіє правом заперечення проти її укладення, то мирові угоди мають виконуватися в добровільному порядку. Якщо одна зі сторін з будь-яких причин не виконує умов мирової угоди, то у іншої сторони виникає право на примусове виконання умов мирової угоди шляхом передачі її до виконавчої служби для примусового виконання.

Для того, щоб мирова угода не використовувалась як інструмент зловживання правом, суд при вирішенні питання про визнання мирової угоди повинен встановити наявність у позивача суб`єктивного права, а у відповідача зобов`язань, а також факт невиконання таких зобов`язань, який став причиною порушення прав позивача. Таким чином, з`ясування судом фактичних обставин справи має бути обов`язковою умовою визнання мирової угоди судом.

При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.

Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (частина п`ята статті 207 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу боргових зобов`язань виражених у грошовому еквіваленті, які зафіксовані у розписці.

Разом з тим, умовами мирової угоди сторони визначили, що у рахунок погашення боргу ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_1 належне йому майно, а саме автомобіль «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 .

Відтак укладена між сторонами мирова угода породжує між сторонами нові правовідносини, які пов`язані з реєстрацією права власності на стягувача.

Згідно вимог частини 1статті 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в провадженні Ківерцівського районного суду Волинської області перебуває цивільна справа 158/145/24 за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про визнання за позивачем права власності на автомобіль «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, звільнення майна з-під арешту та зобов`язання повернути вищевказаний автомобіль у власність Кузнєцову В.В

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.03.2024 Волинську обласну прокуратуру та Управління Служби безпеки України у Волинській області залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі № 158/145/24.

Також установлено, що слідчим відділом УСБУ у Волинській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 22.05.2023 за № 22023030000000067, за ч. 2 ст. 305, ч. 1 ст. 309 КК України, за фактами закінченого замаху на контрабанду особливо небезпечного наркотичного засобу та незаконного придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту, вчинених ОСОБА_2 .

Під час проведеного 22.05.2023 огляду місця події, серед іншого, виявлено та вилучено автомобіль марки «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 .

До Луцького міськрайонного суду 23.05.2023 слідчим за погодженням з прокурором подано клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 24.05.2023 клопотання задоволено, накладено арешт, у тому числі на вищевказаний автомобіль марки «OPEL VIVARO» та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 .

Слідчим 24.05.2023 оглянуто свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , про що складено відповідний протокол. Вказане свідоцтво зберігається при матеріалах кримінального провадження.

У подальшому, 05.06.2023 слідчим складено протокол огляду транспортного засобу - автомобіля марки «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску.

Постановою слідчого від 09.06.2023 речовий доказ автомобіль марки «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, передано для відповідального зберігання на спеціальний майданчик ГУНП У Волинській області в с. Сокиричі Луцького району, про що складений акт № 638 від 09.06.2023.

Між прокурором у провадженні та підозрюваним ОСОБА_2 в присутності захисника 12.06.2023 укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої відповідно до ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, передбачено застосувати спеціальну конфіскацію засобу вчинення злочину, а саме: автомобіля марки «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_4 .

Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні з угодою про визнання винуватості 12.06.2023 скеровано до Володимир-Волинського міського суду.

Вироком Володимир-Волинського міського суду від 09.10.2023 затверджено укладену між прокурором та ОСОБА_2 угоду про визнання винуватості.

ОСОБА_2 визнано винним за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК України та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України у виді штрафу в розмірі 1800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 30600 грн без конфіскації майна. Автомобіль марки «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу конфісковано в дохід держави в порядку, передбаченому ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.

Таким чином відповідач у справі ОСОБА_2 не повідомив суд першої інстанції про те, що на дату надіслання до суду заяви про затвердження мирової угоди від 14 жовтня 2023 року та винесення судом 03 листопада 2023 року ухвали про затвердження мирової угоди, спірний автомобіль уже був конфіскований на користь держави на підставі вироку Володимир-Волинського міського суду від 09 жовтня 2023 року, а отже, всупереч п. 5 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, допустив зловживання процесуальними правами шляхом укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб не повідомивши про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Частинами другою та третьою статті 13 ЦК України унормовано, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Із конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Отже висновки суду першої інстанції про те, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб необґрунтовані та не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів не заперечує права сторін у справі укласти мирову угоду. Але реалізація цих прав не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин.

Отже, оскільки сторонами не доведено належними та допустимими доказами те, що затвердження мирової угоди та визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 не порушує інтереси третіх осіб.

Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди між сторонами, суд першої інстанції на указане уваги не звернув, не перевірив та не з`ясував чи не буде таке судове рішення порушувати права та охоронювані законом інтереси третіх осіб, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами у цій справі, та закриття провадження у справі.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Суд апеляційної інстанції наділений компетенцією зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі.

Відповідно до принципу верховенства права (частини першої статті 8 Конституції України) держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки (абзац дев`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 294, статті 326 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018).

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки місцевий суд ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогамистатті 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зважаючи на викладене,оскільки ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального закону і перешкоджає подальшому провадженню у справі, то в силу п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не вирішувався спір по суті заявлених позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури, яка діє в інтересах Головного Управління Державної податкової служби у Волинській області, задовольнити.

Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 червня 2024 року.

Головуючий:

Судді: