Ухвала

від 29.05.2024 по справі 346/4978/22

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/4978/22

Провадження № 2/346/112/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 р.м. Коломия Івано - Франківської області

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С. здійснюючи підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданим ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх та малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Коломийської міської ради про поділ спадкового майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_7 яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх та малолітніх дітей: ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ОСОБА_5 та до ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: виконавчий комітет Коломийської міської ради, якою просить здійснити поділ спадкового майна, а саме: припинити за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на 1/3 частку у спадковому майні, а саме на: автомобіль марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 22.05.2003 року; напівпричіп цистерна ПЦ-5,6-817,(н/пр. цистерна -Е) реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 20.09.2007 року; автомобіль МАЗ 5334 (паливна цистерна, бензовоз) реєстраційний номер НОМЕР_3 , дата реєстрації 08.02.1980 року; автомобіль ГАЗ 3307 АЦ 4.9 (паливна цистерна, бензовоз) реєстраційний номер НОМЕР_4 , дата реєстрації 11.11.1992 року; причіп Днісетр 1-2, реєстраційний номер НОМЕР_5 , дата реєстрації 04.07.2012 року; автомобіль Renault premium (сідловий тягач) реєстраційний номер НОМЕР_6 , дата реєстрації 22.11.2013 року; напівпричіп цистерна Kroll TSA-42, (н/пр. цистерна -Е), реєстраційний номер НОМЕР_7 дата реєстрації 22.11.2013 року; квадро цикл Yamaha Grizzli 700FI, реєстраційний номер НОМЕР_8 , дата реєстрації 06.10.2014 року та визнати за ОСОБА_3 право власності на вищевказане майно та стягнути з відповідачів судовий збір та витрати за професійну правничу допомогу (т.1 а.с.1-25).

І на підставі автоматизованого розподілу справи між суддями, що підтверджується протоколом, головуючим суддею для розгляду цієї справи №№346/4978/22 було визначено суддю Коваленка Д.С. (т.1 а.с.26).

Суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання (т.1 а.с.36-38), яке проводилось неодноразово для розгляду різних процесуальних питань, у тому числі вирішення спору мирним шляхом самими сторонами за їх клопотаннями, забезпечення явки усіх учасників, витребування доказів, витребування додаткових доказів, забезпечення позову, призначення експертизи, зібрання матеріалів для експертизи, зміни питань для проведення експертизи, зміну експертної установи для проведення експертизи. Останнє судове засідання було призначено судом на 03 червня 2024 року (т.2 а.с.220).

Однак, 28травня 2024року, тобто більш ніж за три робочі дні до вказаного судового засідання, до суду надійшла заява ОСОБА_10 про відвід судді Коваленка Д.С. (т.3 а.с.4-7).

Положеннями ст.40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.2); якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу (ч.3); суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи (ч.9).

Отже, заява відповідачки про відвід судді Коваленка Д.С. підлягає розгляду судом, який розглядає справу, при цьому без повідомлення учасників справи. А не іншим суддею, який не входить до складу суду, як вважала відповідачка про що зазначила у своїй заяві.

Аргументи заявниці.

Дії судді Коваленка Д.С. вказують на упереджене ставлення до всіх відповідачів; суддя діє у спосіб, який звужує права відповідачів, натомість всіляко сприяє позивачці та її представнику у тому числі у незаконний спосіб. Зокрема: 1) безпідставно відмовляє відповідачці у клопотаннях про забезпечення розшуку та вилучення спірних транспортних засобів для об`єктивного проведення їх оцінки, але задовольняє клопотання представника позивача про проведення експертизи, результати якої завідомо не матимуть ніякого значення, оскільки треба визначити не середню ринкову ціну, а саме ринкову вартість конкретних транспортних засобів; 2) вчиняє моральний та психологічний тиск на відповідачку, відверто висловлюючи свою неприязнь, не дозволяє завершити власну думку і постійно перебиває, постійно підвищує тон розмови, спілкується виключно наказовим способом, а позивачку та її представника слухає повністю, погоджується з їхньою позицією завжди і без вагань; засідання можуть тривати по кілька годин без перерви, через що у неї погіршується психоемоційний стан; 3) погрожує їй та іншій відповідачці притягненням до кримінальної відповідальності за неявку у судові засідання; 4) чинив тиск аби вона змінила свого адвоката, висловлюючи припущення про те, що її представник діє в супереч її інтересам; 5) із представником позивача, у суду дружні та довірливі відносини, і йому на руки було видано судову справу для проведення експертизи, що не передбачено ст.107 ЦПК України та заборонено розділом ІХ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах; 6) упереджене ставлення судді набере форму помсти, оскільки відповідачка подала скаргу на дії судді до Вищої ради правосуддя.

Оцінка суду.

Положення частини1статті 55Конституції Українигарантують,що праваі свободилюдини ігромадянина захищаютьсясудом.При цьому в силу положень частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" захист прав, свобод та інтересів кожного гарантується незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Вказана гарантія, в аспекті незалежного та безстороннього суду, знаходить свій прояв і у пункті 5 частини 1 статті 36 ЦПК України відповідно до якого, у якості підстави для відводу (заміни) судді передбачено існування обставин, які викликають сумнів в об`єктивності або неупередженості судді.

Разом з цим, суд враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які гарантують кожному його право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. І, на підставі частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 року, суд застосовує вказані положення Конвенції, з урахуванням практики цього суду, як джерело права.

Зокрема суд враховує, що розглядаючи справи «Pullar v. The United Kingdom», а також «Padovani v. Italy», «Saraiva de Carvalho v. Portugal» надаючи тлумачення терміну «неупередженість», як складової частини «незалежного і безстороннього суду» у своїх рішеннях від 10 червня 1996 року (п.30), 26 лютого 1993 року (п.27) та 22 квітня 1994 року (п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що неупередженість складається з двох аспектів: суб`єктивної та об`єктивної неупередженості. Особиста неупередженість презюмується, доки не буде доведено інше. Об`єктивний аспект неупередженості наводить до питання про те, чи дозволяють певні факти, які піддаються перевірці, засумніватись у неупередженості судді, незалежно від поведінки останнього.

Щодо першого аргументу відповідачки.

Щодо безпідставних відмов відповідачці у клопотаннях про забезпечення розшуку та вилучення спірних транспортних засобів для об`єктивного проведення їх оцінки.

17.05.2023р. представник відповідачки подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні транспортні засоби, просив оголосити їх у всеукраїнський розшук, зобов`язати уповноважених осіб поліції затримати та доставити транспортні засоби на спеціальний майданчик (т.1 а.с.203-207). Представник позивачки подав заяву, якою просив повернути заяву про забезпечення позову як таку, що подана без додержання вимог, передбачених ст.151 ЦПК України (т.1 а.с.221-224). Але суд із цим не погодився, більш того прийняв від представника відповідачки заяву про уточнення заяви про забезпечення позову (т.2 а.с.10-15), і ухвалою від 21.06.2023р. частково задовольнив заяву про забезпечення позову, при цьому з наведенням конкретних підстав і мотивів, з яких суд виходив коли погодився із необхідністю вжиття заходів забезпечення, але частково (т.2 а.с.43-45). І вказана ухвала не була оскаржена ні відповідачкою, ні її представником, ні іншими відповідачами.

А це, вочевидь, спростовує аргументи відповідачки як про те, що суд безпідставно відмовив у клопотаннях про вжиття заходів забезпечення позову, так і про те, що суд завжди і безумовно погоджується з позицією позивачки та її представника. До того ж, суд дав можливість представнику відповідачки уточнити подану ним заяву про забезпечення позову.

Щодо задоволення клопотання представника позивача про проведення експертизи, результати якої завідомо не матимуть ніякого значення, оскільки (як вказує відповідачка) треба визначити не середню ринкову ціну, а саме ринкову вартість конкретних транспортних засобів.

У всіх випадках призначення судом експертизи, суд завжди детально і з наведенням підстав та мотивів, вказував чому він зобов`язаний був задовольняти клопотання представника позивачки про призначення експертизи із питаннями, запропонованими для експертизи саме ним (т.2 а.с.46-47, 123-125, 169-170). Разом з цим, в ухвалі про призначення експертизи від 16.10.2023 року, суд навіть роз`яснив представнику відповідачки та відповідачам, що вони мають право подати суду висновок транспортно-товарознавчої експертизи, складений за їх замовленням із тими запитаннями, які вони бажають поставити експерту, у тому числі щодо ринкової вартості кожного спірного транспортного засобу для чого вони повинні були б надати транспортні засоби, але як вказувала сама відповідачка вона не знає де вони точно знаходяться (т.2 а.с.123-125). І всі три ухвали суду також не оскаржувались ні відповідачкою, ні її представником, ні іншими відповідачами.

До того ж, призначаючи експертизи суд керувався і ст.89 ЦПК України, частина 2 якої передбачає, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Що спростовує аргумент відповідачки, як про завідомість будь-якого значення результатів експертизи, так і про те, яку саме ціну треба визначати для правильного розгляду справи. Наведене підтверджує і те, що суд незважаючи на задоволення клопотання представника позивача про призначення експертизи, роз`яснив відповідачці та її представнику їх право подати свій висновок експертизи (т.2 а.с.123-125), який суд готовий був би прийняти, тобто суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, сприяв відповідачці та її представнику в реалізації їх прав, роз`яснюючи їх, що передбачено п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, а також був готовий узяти до уваги інший висновок експерта, що теж спростовує будь-яку завідомість використання судом саме або виключно експертизи, здійсненої за клопотанням представника позивачки.

Щодо другого аргументу відповідачки.

Щодо чинення морального та психологічного тиску судом на відповідачку, відверто висловлюючи свою неприязнь, не дозволяючи завершити власну думку і постійно перебиваючи, постійно підвищуючи тон розмови, спілкуючись виключно наказовим способом, але позивача та її представника суд слухав повністю, погоджуючись з їхньою позицією завжди і без вагань.

Суд вже вказував вище про те, що письмовими доказами, які є у матеріалах справи підтверджується те, що суд не завжди, як вказує відповідачка, погоджувався з позивачем та її представником і без вагань.

Далі. Судові засідання за участю відповідачки мали місце тільки три рази: 19.05.2023р., 26.05.2023р. та 21.06.2023р. (т.1 а.с.230-232, т.2 а.с.16-17, 35-39), і дійсно у деяких, але виключних випадках, тобто там де цього вимагала від суду процесуальна поведінка учасників справи та виключно у необхідних межах, з метою наведення порядку у судовому засіданні та забезпечення послідовності вчинення учасниками справи їх процесуальних дій, суд був вимушений зупиняти надання ними пояснень у зв`язку із тим, що вони надавали пояснення не у відповідності до поставленого перед ними питання, тобто не надавали чіткої відповіді саме відповідно до змісту поставленого судом чи іншими учасниками питання або надавали пояснення, які не узгоджувались із раніше наданими відповідями чи поясненнями, о треба було невідкладно прояснити, або бажали надати пояснення щодо певних питань, які судом на обговорення не ставились. Були й такі випадки, коли відповідачка та її представник просто не виконували розпорядження головуючого чи ухвали суду про вчинення певних процесуальних дій, або про припинення їх вчинення. Що і зумовлювало необхідність втручання головуючим у їх процесуальну поведінку, і як наслідок й підвищення головуючим гучності голосу аби він був почутий, проте виключно для того аби довести до відома учасників розпорядження головуючого, які зважаючи на їх правову природу, на підставі ч.3 ст.216 ЦПК України є обов`язковими до виконання всіма учасниками судового процесу, а отже і відповідачкою та її представником, і які відповідно не мають і не можуть мати форму прохань, а мають наказну форму у вигляді вимоги вчинити якусь процесуальну дію або припинити вчинення процесуальної дії. І саме у цьому полягає складна і може навіть комусь неприємна роль головуючого, який повинен наводити порядок в залі суду.

Поряд з цим, суд звертає увагу відповідачки, що він однаково реагував на прояви неналежної процесуальної поведінки не тільки відповідачкою та її представником, а й у випадку з позивачкою. Зокрема, 19.05.2023р. на підставі ч.5 ст.12, ч.1 ст.10 ЦПК, з метою дотримання високої ролі суду у процесі реалізації принципу верховенства права, зважаючи на з`ясовані судом відомості безпосередньо в судовому засіданні та для вирішення питання щодо зловживання процесуальними правами і позивачем, і відповідачем, суд оголосив перерву, для їх належної підготовки до справи (т.1 а.с.230-232). Суд чудово пам`ятає те судове засідання, коли було з`ясовано, що і позивачка, і відповідачка надавали суду неповні, а іноді суперечливі пояснення суду щодо місцезнаходження спірних транспортних засобів. І зауваження з цього приводу, в частині необхідності виконання усіма учасниками справи обов`язку щодо надання суду повних та достовірних пояснень (який передбачено п.5 ч.2 ст.43 ЦПК України) суд робив і позивачці, і відповідачці.

Разом з цим, саме у цьому судовому засіданні, коли відповідачка приймала участь у судовому засіданні вперше, головуючий зрозумівши, що відповідачка не розуміє і не обізнана із своїми процесуальними правами та обов`язками, з власної ініціативи роз`яснив їй право відводів, та інші її процесуальні права та обов`язки (т.1 а.с.230-232). Таким чином, у передбачений ЦПК України спосіб, суддя сприяв їй в реалізації її права на справедливий суд, незважаючи на участь у справі її адвоката. Але у судовому засіданні 21.06.2023р., саме у зв`язку із неналежною процесуальною поведінкою відповідачки (яка знала про визнання її явки обов`язковою у судові засідання, але не з`явилась до суду 01.06.2023р. і про причини неявки не повідомила - т.2 а.с.19-20), на підставі п.3 ч.2 ст.43, ч.4 ст.44, ст.143,144 та 145 ЦПК України, без виходу до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу, якою попередив її про недопустимість невиконання нею своїх процесуальних обов`язків та зловживання нею своїми процесуальними правами та про наслідки, які можуть настати у зв`язку із цим (т.2 а.с.35-39).

Також, суд звертає увагу відповідачки на наступне. Саме головуючий, відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи, що прямо передбачено ч.2 ст.214 ЦПК України.

Тобто саме головуючий, а не сторони чи їх адвокати, керує ходом судового засідання, учасники справи не мають права визначати послідовності і порядку вчинення процесуальних дій. При цьому, саме головуючий має право усувати із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. А тому і обмежувати, а у необхідних випадках - і припиняти, пояснення учасників справи, якщо такі пояснення не мають істотного значення для вирішення справи, а мають вони істотне значення чи не мають, вирішує також виключно головуючий. А учасники судового процесу зобов`язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, і не доводити до того, аби головуючий суддя вимушений був переривати їх пояснення, чи підвищувати гучність свого голосу аби бути почутим, учасники справи повинні додержуватись в судовому засіданні встановленого порядку (ч.3 ст.216 ЦПК).

Разом з цим суд враховує і те, що у разі виникнення заперечень у будь-кого з учасників справи щодо дій головуючого, ці заперечення заносяться до протоколу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу (ч.4 ст.214 ЦПК).

Але ні від відповідачки, ні від її представника жодного разу таких заперечень подано не було (т.1 а.с.1-248, т.2 а.с.1-248, т.3 а.с.1-7).

Щодо проведення судових засідань по кілька годин без перерви, через що у відповідачки погіршується психоемоційний стан після чого вона щоразу приймає заспокійливі протягом днів.

Як вже вказувалось, судові засідання за участю відповідачки мали місце тільки три рази: 19.05.2023р. (з 09год.07хв. по 11год.18хв., тобто 2год.11хв.), 26.05.2023р. (з 13год.14хв. по 13год.32хв, тобто 18 хв.) та 21.06.2023р. (з 14год.18хв. по 16год.26хв., тобто 2год.8хв.) - (т.1 а.с.230-232, т.2 а.с.16-17, 35-39). Що є стандартною тривалістю судових засідань у судах по такій категорії судових справ, і за участю чотирьох учасників. Разом з цим відповідачка, нажаль для суду, жодного разу не повідомляла головуючого і не заявляла клопотань про необхідність здійснення короткої перерви для її відпочинку, що підтверджується тими ж журналами судових засідань (т.1 а.с.230-232, т.2 а.с.16-17, 35-39). Відповідно, якби вона зробила це, головуючий,без будь-яких вагань виконав би своє призначення, як він завжди робив це в інших судових справах.

Щодо третього аргументу відповідачки.

Щодо погроз їй та іншій відповідачці притягненням до кримінальної відповідальності за неявку у судові засідання.

Положеннями ч.5 ст.12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п.3); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п.5).

І саме тому, на виконання вказаних положень закону, враховуючи що суд визнав явку ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у всі судові засідання обов`язковою, з урахуванням того, що одного разу ОСОБА_10 не з`явилась у судове засідання без поважних причин, ОСОБА_11 досягла тільки 20 років (а зважаючи на такий вік, суд повинен це врахувати одразу, що і було зроблено), головуючий одразу в цій же ухвалі роз`яснив, як наслідки невиконання покладеного на них процесуального обов`язку по явці в суд, так і наслідки за умисне невиконання ухвали, що набрала законної сили, або перешкоджання її виконанню (т.2 а.с.220), аби вони повною мірою усвідомили важливість виконання покладеного на них судом процесуального обов`язку та наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії.

Тому, суд не може погодитись із відповідачкою у тому, і це підтверджується наведеним, що суд застосовував до неї чи її доньки погрози притягнення до кримінальної відповідальності.

Щодо четвертого аргументу відповідачки.

Суд чинив тиск аби вона змінила свого адвоката, висловлюючи припущення про те, що її представник діє в супереч її інтересам.

Як вже вказувалось вище, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5 ст.12 ЦПК); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п.5 ч.5 ст.12 ЦПК).

Відповідно, коли мова йде про один з таких аспектів права на справедливий судовий розгляд, як є право на професійну правничу допомогу, суд не може знаходитись "у повному вакуумі" по відношенню до змісту та обсягу правової допомоги, яка надається представником відповідачки останній. Саме тому, законом передбачено обов`язок суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними будь-яких прав, якщо він бачить таку необхідність, а значить у тому числі й тоді, коли це стосується права на професійну правничу допомогу, залишаючи про те кінцеве рішення побудь-якому питанню щодо реалізації свого права за самим носієм відповідного права.

Тому головуючий звертає увагу відповідачки на те, що суд має компетенцію і на здійснення оцінки процесуальної діяльності будь-якого учасника у тому числі й адвоката, у тому числі й щодо зловживання чи не зловживання ним своїми процесуальними правами, і на здійснення оцінки його дій на предмет їх відповідності інтересам клієнта. Оскільки, як вказано у третьому абзаці Преамбули Правил адвокатської етики, специфіка, комплексний характер обов`язків, що покладені на адвокатуру, обумовлюють необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта та інтересам суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права.

До того ж, цими Правилами у ч.2 статті 8 передбачено, що у межах дотримання принципу законності адвокат зобов`язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта. А систематичне або грубе одноразове порушення правил адвокатської етики, в силу статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є підставою для дисциплінарної відповідальності адвоката, оскільки він зобов`язаний на підставі п.1 ч.1 ст.21 вказаного закону, дотримуватись їх.

І тому невипадково, ч.1 ст.262 ЦПК України на суд покладено обов`язок, якщо він виявить при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляти окрему ухвалу, незалежно від того, чи є такі особи учасниками судового процесу.

Тому суд звертає увагу відповідачки на те, що головуючий має право оцінювати діяльність адвоката у судовому процесі, у тому числі на предмет того чи відповідає його діяльність інтересам клієнта. Разом з цим, у жодному із судових засідань головуючий не дозволив собі голослівно стверджувати про те, що він вже прийняв рішення про те, що представник відповідачки діє в супереч її інтересів, головуючий обговорював це з метою з`ясування наявності ознак цього для чого з`ясовував це спілкуючись одночасно і з представником, і з самою відповідачкою (т.1 а.с.230-232, т.2 а.с.16-17, 35-39). Відповідно суд не погоджується із тим, що така передбачена ЦПК України діяльність головуючого судді мала на меті чи мала ознаки тиску на відповідачку аби вона змінила свого представника.

Щодо п`ятого аргументу відповідачки.

Щодо наявності у представника позивача із судом дружніх та довірливих відносин.

Суд не може зрозуміти, як відповідачка змогла дійти до такого однозначного і прямого твердження, за відсутності доказів наявності будь-якого поза процесуального зв`язку чи стосунків між головуючим та представником позивача. Головуючий одночасно стверджує, що ніяких довірливих чи дружніх відносин, як стверджує відповідачка, між суддею та представником позивачки не має. Суддя Коваленко Д.С. працює у Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області з червня 2022 року, а до того часу жив та працював суддею в іншій області, і ніколи не жив і не працював у місті Коломия до того, і взагалі ніколи не був знайомий з представником позивача до того.

Суд пропонує відповідачці звернути увагу і на те, що кожного разу, коли у судді ОСОБА_12 виникало питання конфлікту інтересів, він завжди заявляв самовідвід, дотримуючись законодавства України, не допускаючи порушення вимог неупередженості та об`єктивності судді. Що можна перевірити за даними відкритого реєстру судових рішень.

Щодо видачі на руки судової справи представнику позивача для проведення експертизи, що не передбачено ст.107 ЦПК України та заборонено розділом ІХ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах.

Дійсно, ч.1 ст.107 ЦПК України передбачає, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом. Проте, вже у ч.3 ст.107 ЦПК України передбачено, що при визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

А ці правила передбачені ст.84 ЦПК України, яка у ч.5 містить положення про те, що суд може уповноважити на одержання доказів, які він витребовує, заінтересовану сторону. І не слід забувати про те, що згідно з п.2 ч.2 ст.76 ЦПК України, висновок експерта є різновидом доказів.

Разом з цим, суд також звертає увагу відповідачки на те, що в силу положень ч.11 ст.84 ЦПК (яка містить правила витребування доказів) у випадках, передбачених законом, апеляційний загальний суд за місцезнаходженням доказів може витребувати докази за заявою сторони (учасника) третейського (арбітражного) розгляду за згодою третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу у справі, що розглядається третейським судом (міжнародним комерційним арбітражем), у порядку, встановленому цією статтею. І у разі задоволення відповідної заяви суд може зобов`язати особу, у якої такі докази витребовуються, надати такі докази безпосередньо стороні, за заявою якої такі докази витребовуються, для подальшого їх подання третейському суду (міжнародному комерційному арбітражу).

Тобто, з огляду на загальні правила витребування доказів, що передбачені ст.85 ЦПК України, і які суд може застосовувати у тому числі й при призначенні експертизи судом, може мати місце така ситуація, що подати документи чи докази для проведення експертизи може не тільки, і не стільки суд, а й сторона, яка зацікавлена в отриманні певних необхідних їй доказів. Підтвердженням чого є і положення, передбачені ч.3 ст.104 ЦПК України якими не передбачено, що виключно суд повинен направити об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі). Що пояснюється як раз тим, що варіанти та випадки можуть бути різними.

Частина 1 ст.106 ЦПК України взагалі прямо передбачає, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Що апріорі передбачає, що зібрання доказів для проведення експертизи самою цієї особою, подання цих документів експерту та отримання висновку експерта здійснюється самою цієї особою. І це не свідчить про порушення будь-яких вимог ЦПК України чи беззаперечний сумнів у достовірності висновку експертизи, яка проведена не за призначенням суду, а за замовленням сторони.

Проте, що стосується експертизи, яка призначається судом, дійсно непорушним повинно залишатись інше, спеціальне правило, яке передбачено ч.2 ст.107 ЦПК України за яким, призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов`язаних із проведенням експертизи (ч.2 ст.107 ЦПК України).

А тут суд звертає увагу відповідачки на те, що кожен раз, коли суд призначав експертизу за клопотанням представника позивача, а це з різних причин, було тричі (т.2 а.с.46-47, 123-125, 169-170), суд кожен раз призначав конкретну установу для проведення експертизи, а не конкретного експерта для її проведення. А частина 2 ст.108 ЦПК України передбачає, що у разі якщо суд призначив проведення експертизи експертній установі, саме керівник такої установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. І суд враховував ці положення, що гарантувало виключення спілкування позивачки чи її представника (як людини, яка може передати матеріали на експертизу) з конкретним експертом, який буде її проводити.

І головне, у кожній ухвалі, якою суд призначав експертизу, суд покладав обов`язок на позивачку оплатити витрати, пов`язані з проведенням експертизи (т.2 а.с.46-47, 123-125, 169-170). Тобто, не просто оплатити витрати, пов`язані з оплатою праці експерта, який буде проводити експертизу, а оплатити усі витрати, які пов`язані з її проведенням, а отже у тому числі й витрати, які пов`язані з доставкою матеріалів цивільної справи, які суд надавав у розпорядження експертів. І саме тому, представник позивачки, який мав повноваження на вчинення процесуальних дій від її імені, на яку суд поклав обов`язок оплати витрат, пов`язаних з проведенням експертиз, отримав у секретаря судового засідання матеріали судової справи під розписку для їх направлення експертній установі, що потребує оплати від імені позивачки, але за її рахунок, що не приховувалось судом від будь-якого учасника, одразу було вказано у всіх ухвалах суду, і саме тому відповідна розписка була підшита секретарем судового засідання у справу, що теж не від кого не приховувалось (т.2 а.с.173). До речі, рівно так само, як представник позивача отримав в суді від секретаря судового засідання, про що також написав відповідну розписку, рахунок на оплату проведення самої експертизи, і ця розписка так само, була підшита секретарем судового засідання у матеріали судової справи, не приховуючи від учасників справи нічого (т.2 а.с.179).

Дійсно положеннями п.1 Розділу ІХ "Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України", в редакції, яка затверджена Наказом ДСА України №485 від 20.08.2019 р. передбачено, що судові справи надсилаються поштою або передаються відповідальним працівником апарату суду. Передавання справ через сторонніх осіб категорично заборонено. Але по-перше, учасник по справі, на якого суд поклав обов`язок оплатити витрати, пов`язані з проведенням експертизи, не є сторонньою особою, і він визначений ухвалою суду, а його представник має повноваження. По-друге, вказані положення не можуть застосовуватись самостійно та окремо без інших положень вказаних у цьому ж пункті Інструкції. Зокрема, що направлення справи за межі суду, у тому числі до апеляційної чи касаційної інстанції, до іншого місцевого суду, до експертних установ для проведення експертизи, тощо, а також повернення справи за належністю до місцевого чи апеляційного суду здійснюється на підставі відповідного процесуального документа. А він, зокрема ухвали суду про призначення експертизи, як вже вказувалось, містили положення про те, що саме позивачка повинна оплатити витрати, пов`язані з проведенням експертизи, відповідно й витрати на доставку матеріалів, необхідних для проведення експертизи до яких відносилась цивільна справа, експертній установі.

Щодо шостого аргументу відповідачки.

Щодо того, що упереджене ставлення судді набере форму помсти, оскільки відповідачка подала скаргу на дії судді до Вищої ради правосуддя.

Враховуючи усе вище викладене суд не розуміє чому у відповідачки склалось таке враження, як щодо наявності упередженості у судді Коваленка Д.С. по відношенню до неї чи інших учасників у справі, так і щодо того, що у судді ОСОБА_12 може виникнути бажання здійснення будь-якої помсти відповідачці за подання нею скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя.

Суд звертає увагу відповідачки на те, що він прекрасно усвідомлює та розуміє те, що подання скарги відповідачкою до Вищої ради правосуддя на дії судді, це реалізація її права на звернення до цього органу з метою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, якщо він дійсно вчинив дисциплінарний проступок. І реалізація відповідачкою свого права, не може і не впливає на суддю ОСОБА_12 в аспекті його неупередженого ставлення до відповідачки.

Висновок суду.

Таким чином, з огляду на все вище викладене та з`ясоване судом на підставі вказаних ним доказів суд вважає, що всі аргументи відповідачки про упередженість судді Коваленка Д.С. до відповідачки та інших учасників справи, або ж не об`єктивність судді, свого доказового підтвердження, як факти, не знайшли, і є помилковою оцінкою його дій, в аспекті наявності упередженості.

І суд враховує, що в рішенні "Мироненко і Мартенко проти Україні" від 10 грудня 2009 року (заява 4785/02), Європейський Суд зазначив, що: "... при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими ... (п.69). Разом з цим суд враховує, що у цьому ж рішенні та у цьому зв`язку, Європейський Суд зазначив, що: "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" ... . Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (п.70).

Також суд враховує та застосовує напряму положення статті 1 Кодексу суддівської етики за якими суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Застосовує суд і п.2.2. та 3.2. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006р. (схвалених резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006р.) за якими: поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів (п.2.2.); спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів (п.3.2.).

Отже, з урахуванням викладеного, на підставі застосування рішень Європейського Суду з прав людини напряму, в контексті тлумачення ним статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, тобто застосовуючи їх, на підставі ч.4 ст.10 ЦПК України, як джерело права, незважаючи на відсутність доведених фактів упередженості судді Коваленка Д.С., але для забезпечення ефективної реалізації відповідачкою усіх аспектів права на справедливий суд, з урахуванням також стадії на якій знаходиться суд, а також з метою зміцнення довіригромадян учесність,незалежність,неупередженість тасправедливість суду,у томучислі йсудді ОСОБА_12 зокрема,аби такожкожен мігбачити,що правосуддяв Україніне лишездійснюється,а йдійсно видно,що воноздійснюється,заяву про відвід судді Коваленка Д.С. слід задовольнити.

Саме так суд вважає буде виконане завдання суду показати чесність процесу здійснення правосуддя. При цьому задовольняючи заяву відповідачки про відвід судді Коваленка Д.С., суд не бачить зловживання нею правом на відвід, незважаючи на бездоказовість наведених нею аргументів щодо упередженості судді. Суд вважає, що має місце добросовісна помилка відповідачки в оцінці вказаних нею дій головуючого, яка має місце через відсутність юридичної освіти, досвіду прийняття участі у судових засіданнях, що до речі суд враховував одразу, як щодо позивачки, так і щодо відповідачки, а також ролі головуючого судді. Однак з огляду на вже сформовану відповідачкою думку, вона навряд чи зможе її швидко і оперативно змінити аби абсолютно вільно та спокійно почувати себе у судових засіданнях у цій справі, вільно готуватись до розгляду справи та дійсно ефективно використовувати процесуальний час під час розгляду її справи судом, під головуванням судді Коваленка Д.С.

Томузаяву провідвід суддіКоваленка Д.С.слід задовольнити та направити справу до апарату суду, для визначення іншого судді для розгляду цієї справи у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Отже, керуючись статтями 2,3,19,23,33,34,36-40,43,49,76-83,120-127,182,247-248,252,253,258-261,268,272,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

Задовольнити заяву від 28.05.2024р. ОСОБА_10 про відвід судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Коваленка Д.С.

Відвести суддю Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Коваленка Д.С. від розгляду цивільної справи №346/4978/22 за позовом ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх та малолітніх дітей: ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Коломийської міської ради про поділ спадкового майна.

Цивільну справу №346/4978/22 передати до апарату Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, для визначення іншого судді для розгляду цієї справи у порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Коваленко Д.С.