Постанова
від 25.04.2024 по справі 927/55/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. м.Київ Справа№ 927/55/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Скрипки І.М.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.04.2024:

від прокуратури: прокурор Греськів І.І.

від позивача-1: не з?явився;

від позивача-2: Помаз В.В.

від відповідача: Степаненко Р.О.

від третьої особи:не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 20.06.2023 (повний текст складено та підписано 18.07.2023)

у справі № 927/55/23 (суддя М.О. Демидова)

за позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Міністерства освіти і науки України,

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до фізичної особи-підприємця Прокопець Євгенії Володимирівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути нежитлове приміщення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та пояснень

Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства освіти і науки України, позивача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до фізичної особи-підприємця Прокопець Євгенії Володимирівни, у якому просить суд:

- визнати недійсним договір №13/15-21 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.05.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та фізичною особою-підприємцем Прокопець Євгенією Володимирівною;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Прокопець Євгенію Володимирівну звільнити нежитлове приміщення площею 61,7 кв.м., розташоване на першому поверсі в будівлі гуртожитку №2 Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, за адресою: площа Івана Франка,2, м. Ніжин, Чернігівська область, та повернути його балансоутримувачу - Ніжинському державному університету імені Миколи Гоголя, шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна.

Прокурор вказував, що передача в оренду нежитлових приміщень першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку №2 НДУ ім. М. Гоголя, який є закладом освіти державної власності та фінансується з бюджету, для здійснення діяльності не пов`язаної із цільовим призначенням освітнього процесу, а саме за освітнім призначенням, а також без мети надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньої закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, свідчить про порушення вимог ст.19,53 Конституції України, ч.4 ст. 80 Закону України "Про освіту", у зв`язку з чим спірний договір оренди нерухомого майна підлягає визнанню недійсним на підставі ст.203, 215 Цивільного кодексу України, а приміщення звільненню та поверненню балансоутримувачу - НДУ ім. М. Гоголя

Короткий зміст заперечень проти позову

Позивач-1 вказував про те, що спірний договір не відповідає чинному законодавству, адже він допускає використання майна освіти поза межами цілей освітнього процесу. Невикористання спірних приміщень та недостатнє їх фінансування не є підставою для їх передавання в оренду з іншою метою, ніж пов?язана з освітньою діяльністю.

Позивач-2 не підтримував позов та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що:

- об`єкт оренди не використовується у діяльності навчального закладу протягом трьох років, а тому може бути використаний при укладенні договору оренди за будь-яким призначенням;

- у зв`язку з технічною помилкою було укладено Додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 13/15-21 від 06.05.2021, якою виправлено неточності щодо обмежень;

- Міністерство освіти і науки України листом від 02.11.2020 № 53-01-7 надало дозвіл на продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 61,7 кв.м. на першому поверсі чотириповерхової будівлі гуртожитку №2, і дозвіл надається на конкретний об`єкт оренди, а не конкретному орендодавцю;

- відповідача оголошено переможцем за результатами аукціону і з ним і укладено договір оренди;

- сторони договору вправі визначати будь-які умови договору, які прямо не передбачені законом та іншими актами законодавства;

- враховуючи позицію власника майна - Міністерства освіти і науки України, про можливість укладення договору оренди, принцип мовчазної згоди Міносвіти щодо продовження такого договору, згоду балансоутримувача державного майна та безпосереднє невикористання майна в освітньому процесі протягом 3 років, на думку, позивача-2, договір є правомірним, а підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на наступне:

- пунктом 12.7 договору передбачене лише право, а не обов`язок орендодавця пред`явити вимогу про припинення, а не про визнання недійсним договору у разі використання майна не за цільовим призначенням, тому ці положення договору не можуть бути покладені в обґрунтування позовних вимог про визнання договору недійсним, звільнення майна та повернення майна відповідно до акту і не підлягають застосуванню до правовідносин сторін;

- орендодавець не пред`являв до орендаря вимог про припинення договору, не повідомляв орендаря про використання майна не за цільовим призначенням;

- відповідач здійснює господарську діяльність, пов`язану в тому числі з наданням послуг, що підтверджується його КВЕД, а саме: 82.19 фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність; 85.59 - інші види освіти, н.в.і.у.; 85.52 - освіта у сфері культури; 85.60 - допоміжна діяльність у сфері освіти; 47.77 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах; 93.29 - організування інших видів відпочинку та розваг; 96.09 - надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 95.25 - ремонт годинників і ювелірних виробів, - що вказує на наявність ознак надання послуг пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу та обслуговуванням учасників освітнього процесу;

- діяльність відповідача пов`язана, зокрема, з допоміжною діяльністю у сфері освіти, наданням різних послуг, в тому числі пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу та/або обслуговуванням учасників освітнього процесу;

- наявність у договорі винятків цільового призначення орендованого майна, за якими орендоване майно не може бути використано, не доводить той факт, що умовами Договору порушується ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту"

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 у справі № 927/55/23 у задоволенні позову заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Міністерства освіти і науки України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до фізичної особи-підприємця Прокопець Євгенії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути нежитлове приміщення - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- зі змісту Договору оренди вбачається, що він сформований на підставі Примірного договору та був укладений між трьома сторонами - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавцем), Ніжинським державним університетом імені Миколи Гоголя (балансоутримувачем) і ФОП Прокопець Євгенією Володимирівною (орендарем);

- спірний договір оренди містить взаємні права та обов`язки усіх трьох сторін цього правочину. Так, за умовами цього договору балансоутримувач разом з орендодавцем передає об`єкт оренди орендарю; підписує акт приймання-передачі майна; виставляє рахунки балансоутримувачу; отримує 50% орендної плати; приймає майно з оренди на підставі складеного ним акта; надає згоду орендарю на проведення поточного або капітального ремонту; може ініціювати припинення або розірвання цього договору;

- прокурор помилково вважає, що сторонами спірного договору оренди є лише орендар та орендодавець, а балансоутримувач надає лише погодження на його укладення, оскільки такі доводи спростовуються наведеними вище правовими нормами та умовами договору, які передбачають як певні обов`язки, так і права балансоутримувача, а відтак останній є повноцінною стороною цього правочину;

- прокурор при поданні позову одну із сторін спірного правочину - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях визначив позивачем-2, проте пред`явив позов лише до ФОП Прокопець Євгенії Володимирівни, а ще одну сторону правочину - Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, відповідачем не зазначив;

- клопотання про залучення співвідповідачем у справі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя від прокурора або позивача до суду не надходило, а суд не вправі самостійно здійснювати таке залучення;

- Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя як сторона спірного договору оренди мав певні права та обов`язки за цим договором, але він не є відповідачем у справі, суд доходить висновку про те, що вирішення спору про визнання недійсним спірного договору змінить його права та обов`язки;

- відповідачами у справі мають бути Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя та ФОП Прокопець Євгенія Володимирівна, права яких як сторін правочину оспорюються;

- якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури (07.08.2023 згідно штемпеля поштової установи на конверті , в якому направлено апеляційну скаргу до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступних доводів:

- оскільки чинне законодавство не надає Ніжинському державному університету імені Миколи Гоголя права виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно;

- майно, яке використовує Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя перебуває у державній власності і контроль за використанням та збереженням цього майна безпосередньо здійснює МОН України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях;

- Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя не є самостійним суб`єктом права власності, а лише реалізує статутні цілі шляхом використання відповідного майна, та до нього немає позовних вимог, що унеможливлює визначення його відповідачем у даному спорі;

- основною позовною вимогою прокурора є вимога про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 13/15-21 від 06.05.2021, укладений між Регіональним відділенням державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській властях та ФОП Прокопець Є.В.;

- Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя не є стороною оспорюваного правочину, та до нього не пред`явлено позовних вимог, отже він не може бути відповідачем у цій справі;

- похідною позовною вимогою прокурора є зобов`язання ФОП Прокопець Є.В. звільнити орендоване нежитлове приміщення та повернути його балансоутримувачу - Ніжинському державному університету імені Миколи Гоголя, шляхом підписання акту звернення з оренди орендованого майна, у зв`язку з чим вказана ФОП Прокопець Є.В. є відповідачем за цією вимогою.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу та пояснень

08.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача-2 - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відділення просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що:

- прокурор у позові необгрунтовано не зазначив Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя в якості співвідповідача, а отже, неналежний склад учасників є підставою для відмови у позові;

- оспорюваний прокурором правочин відповідає вимогам закону, і не суперечить приписам Закону України «Про освіту», Закону України «Про оренду державного і комунального майна», Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 та постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності», а тому обумовлені законом підстави для визнання його недійсним, і повернення спірного майна - відсутні.

08.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача-1 - Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому Міністерство просить рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що:

- Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя є закладом вищої освіти державної форми власності, підпорядкованим Міністерству освіти та науки України, за яким на праві господарського відання закріплюються будівлі, споруди, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно, з метою забезпечення статутної діяльності закладу вищої освіти, уповноваженим органом управління державним майном - є Міністерство освіти і науки України, університет є балансоутримувачем;

- діяльність фізичної особи-підприємця Прокопець Є.В. при використанні об`єкту оренди пов`язана із розміщенням торгівельного об`єкту, зокрема щодо роздрібної торгівлі ювелірними виробами, тобто виключно в цілях підприємницької діяльності орендаря, при цьому ніяким чином не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, що чинним на час укладення оспорюваного Договору оренди законодавством заборонялося;

- невикористання спірних приміщень та недостатнє їх фінансування відповідно до Закону України «Про освіту» не є підставою для їх передання в оренду з іншою метою, ніж пов`язана з освітньою діяльністю;

- приміщення вищого закладу освіти, передане в оренду суб`єкту господарювання, господарська діяльність якого не пов`язана з наданням послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, призводить до порушення норм законодавства;

- невикористання спірного об`єкту нерухомого майна під господарську діяльність із роздрібної торгівлі, а саме для розміщення торгівельного об`єкту ювелірними виробами, не є використання його за освітнім призначенням.

02.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача - ФОП Прокопець Є.В. засобами поштового зв?язку надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що:

- однією з позовних вимог прокурора є вимога про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності No 13/15-21 від 06.05.2021, який укладений між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, ФОП Прокопець Є.В. та НДУ ім. М. Гоголя;

- формулювання ж позовних вимог є правом позивача, яке він реалізує самостійно, інші учасники справи і суд не можуть впливати на його волю у визначенні змісту позовних вимог, тому прокурор міг сформулювати вимогу, вказавши як деяких із сторін правочину, так і усіх сторін договору, так і взагалі не зазначаючи, жодну із сторін Договору, а лише вказавши його номер та дату;

- враховуючи те, що НДУ ім. М. Гоголя є стороною оспорюваного правочину, він повинен бути відповідачем у справі, незалежно від того, яким чином позивач сформулював ту або іншу вимогу.

Також, 28.11.2023 та 04.12.2023через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача - ФОП Прокопець Є.В. через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення, в яких наголошувалось на тому, щодо наведеної прокурором судової практики, а оскаржуване судове рішення не суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, викладеним у постанові від 22.09.2022 № 125/2157/19.

Короткий зміст відповіді Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

19.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, в якій прокурор вказував на те, що:

- належним відповідачем у даній справі є особа, право на користування майном якої оспорюється - ФОП Прокопець Є.В.;

- відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов?язками є наймодавець (орендодавець) і наймач (орендар), а тому Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя не є стороною правочину, та до нього не пред?явлено позовних вимог, отже, він не може бути відповідачем по цій справі, а тому його правомірно визначено третьою особою;

- необгрунтованими є твердження позивача-2 про те, що оспорюваний правочин є правомірним з огляду на положення Закону України «Про освіту», Закону України «Про оренду державного і комунального майна», Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 та постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності»;

- звернення прокурора до суду обумовлено порушенням ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (в редакції Закону № 2661-VIII від 20.12.2018), яка передбачає, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства;

- відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який відповідач 02.04.2021 надала для участі у аукціоні за результатами якого укладено оспорюваний Договір оренди № 13/15-21 від 06.05.2021, вбачається, що ФОП Прокопець Є.В. здійснює господарську діяльність, пов`язану з наданням послуг роздрібної торгівлі, що підтверджується класифікацією діяльності зазначеною в кодах КВЕД, вказаних при її державній реєстрації як фізичної особи-підприємця, а саме: КВЕД 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (основний); КВЕД 93.29 - організування інших видів відпочинку та розваг; КВЕД 96.09 - надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; КВЕД 47.77 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах; КВЕД 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, що вказує на відсутність у діяльності відповідача будь-яких ознак освітнього процесу або надання послуг пов`язаних із забезпеченням такого процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу;

- Згідно офіційних даних, розміщених на сайті Міністерства освіти і науки України в реєстрі суб`єктів освітньої діяльності не містяться будь-які відомості про здійснення освітньої діяльності ФОП Прокопець Є.В.;

- таким чином, ФОП Прокопець Є.В. передано в оренду спірне приміщення для розміщення суб`єкта господарювання, що діє на основі приватної власності та здійснює господарську діяльність, тобто використовує орендоване майно виключно в цілях підприємницької діяльності, не пов`язаної з освітньою діяльністю або обслуговуванням учасників освітнього процесу;

- спірне приміщення освітнього закладу використовується не за освітнім призначенням та не в цілях, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу чи його учасників.

Короткий зміст відповіді Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на відзив відповідача - ФОП Прокопець Євгенії Володимирівни

17.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій прокурор вказував на те, що:

- Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя підписано оспорюваний договір лише для фіксації приймання - передачі майна між представником власника майна (як балансоутримувача) та відповідачем;

- прокурор у якості правової підстави заявленої вимоги про зобов?язання ФОП Прокопець Є.В. повернути орендоване майно закладу освіти посилався на ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 785 та ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України;

- належним відповідачем у даній справі є особа, право на користування майном якої оспорюється - ФОП Прокопець Є.В.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023, апеляційну скаргу заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 у справі № 927/55/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/55/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 у справі № 927/55/23.

28.08.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 927/55/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/55/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023, розгляд справи призначено на 19.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (адв. Пуценко Т.В.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

19.10.2023 розгляд заяви не відбувся, у зв`язку з перебуванням з 16.10.2023 по 20.10.2023 у відпустці головуючого судді Станіка С.Р.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. з 16.10.2023 по 20.10.2023 включно, з 23.10.2023 по 27.10.2023 включно перебував у відпустці, суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів, з 14.10.2023 по 24.10.2023 включно перебувала у відряджені, з 25.10.2023 по 31.10.2023 включно, 01.11.2023 перебувала у відпустці і вирішення питання стосовно призначення апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні 14.12.2023 справу № 927/55/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 заяву Прокопець Євгенії Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 927/55/23 в режимі відеоконференції - задоволено.

У зв`язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання по справі № 927/55/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023, не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 07.06.2023 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров`я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про призначення справи № 927/55/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023, до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 розгляд справи призначено на 29.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 заяву Прокопець Євгенії Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 927/55/23 в режимі відеоконференції - задоволено.

29.02.2024 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці та у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів, на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 призначено до розгляду в судовому засіданні 28.03.2024 справу № 927/55/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023.

У зв`язку з перебуванням з 28.03.2024 по 31.03.2024 включно у відрядженні судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.03.2024, справу № 927/55/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 справу № 927/55/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Скрипка І.М., розгляд справи призначено на 25.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 заяву Прокопець Євгенії Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 927/55/23 в режимі відеоконференції - задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 25.04.2024 з`явився прокурор, представник скаржника - фізичної особи-підприємця Прокопець Євгенії Володимирівни (відповідач), представник позивача-2 - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Міністерства освіти і науки України (позивач-1) та Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) до суду в судове засідання своїх представників не направили, про час і дату судового засідання повідомлені належним чином засобами електронного зв?язку.

При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу, Міністерство освіти і науки України просило розглядати справу без участі його представника, а Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя також подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що позивач про розгляд справи повідомлений належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка позивача, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників позивача-1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги у зв?язку з неявкою позивача-1 та третьої особи - відсутні.

В судовому засіданні 25.04.2024 скаржник (прокурор) просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 у справі № 927/55/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.04.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 у справі № 927/55/23 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача-2 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях не підтримав апеляційну скаргу та заперечував проти її задоволення, просив залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 у справі № 927/55/23 без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно гуртожиток за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, площа Леніна (І.Франка), 2 належить на праві власності державі в особі Міністерства освіти та науки України (свідоцтво про право власності ЯЯЯ 710277, 16.08.2006, видане виконавчим комітетом Ніжинської міської ради) (а.с.74 т.1).

10.08.2020 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях видано наказ №13/443 "Щодо прийняття рішення про оголошення аукціону", у якому зазначено, що Договір оренди №262-09 від 05.11.2009 слід вважати продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченого п.152 Порядку (а.с.134 .1).

Міністерство освіти і науки України у листі, адресованому Ніжинському державному університету імені Миколи Гоголя (на лист від 10.09.2020 №01-10/737), надав дозвіл на продовження терміну дії договору оренди від 05.11.2009 №262-09, згідно з яким орендодавцем є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, орендарем - ПТ "Партнер", балансоутримувачем - Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, мета використання - розміщення торговельних об?єктів з продажу непродовольчих товарів, за умови, зокрема, врахування істотних умов договору оренди (а.с.82 т.1).

Листом №01-13/2 від 04.01.2021 Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя повідомив начальника Управління забезпечення реалізації повноважень по Чернігівській області Регіонального фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про надання згоди на продовження договору оренди №262-09 від 05.11.2009 терміном на 5 років. Надано інформацію, що об?єкт оренди - нежитлове приміщення площею 61,7 кв.м. першого поверху 14-поверхової будівлі гуртожитку №2 за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, площа І,Франка,2, використовується за цільовим призначенням відповідно до мети, зазначеної у договорі оренди: 2,81 кв.м. - для здійснення торгівлі непродовольчими товарами, 27.02 кв.м. - для розміщення майстерні з ремонту ювелірних виробів, 31,8 кв.м. - торгівля ювелірними виробами (а.с.83 т.1).

Наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях №13/153 від 03.03.2021 затверджено додаткові умови оренди (а.с.135 т.1).

Матеріали справи містять довідку за підписом ректора університету про додаткові умови оренди - обмеження щодо цільового використання майна об?єкту оренди за договором оренди №262-09 від 05.11.2009, а саме об?єкт оренди не може бути використаний як: бібліотеки. Театри, кінотеатри, діяльність з кінопоказів; заклади охорони здоров`я, клініки, лікарні, приватна медична практика, аптеки, ветеринарні лікарні (клініки), лабораторії ветеринарної медицини, ветеринарні аптеки, медичні лабораторії; заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи, торговельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи; нічні клуби, сауни, лазні, готелі, комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе, розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність.

Матеріали справи містять оголошення про передачу нерухомого майна в оренду на аукціоні відповідно до Переліку нерухомого державного майна, щодо якого прийнято рішення про продовження терміну дії договору оренди на аукціоні, у якому зазначено про вказані вище обмеження щодо використання об?єкту оренди. Додатковою умовою оренди є обмеження щодо використання майна для розміщення об?єктів, перелік яких визначений в додатку 3 Порядку, вимоги щодо особливостей використання об?єкта оренди, що є майном закладів освіти, охорони здоров?я, соціально-культурного призначення (закладів культури, фізичної культури і спорту) (а.с.84-87 т.1).

За результатами електронного аукціону з продажу права оренди спірного нежитлового приміщення площею 61,7 кв. м переможцем визнано ФОП "Прокопець Євгенія Володимирівна" (протокол проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-15-000062-1) (а.с.88 т.1).

06.05.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), Ніжинським державним університетом імені Миколи Гоголя (балансоутримувач) і фізичною особою-підприємцем Прокопець Євгенією Володимирівною (орендар) укладено договір №13/15-21 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 61,7 кв.м. першого поверху 14-поверхової будівлі гуртожитку №2, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, площа І,Франка,2 (а.с.89-95 т.1).

У п. 7.1. розділу І Договору оренди зазначено, що майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд Орендаря за винятком таких цільових призначень:

7.1.1. Офісні приміщення, коворкінги. Об`єкти поштового зв`язку та розміщення суб`єктів господарювання, що надають послуги з перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень. Редакції засобів масової інформації, видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції. Ломбарди, відділення банків, інших провайдерів фінансових послуг.

7.2.1. Заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торгівельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

7.3.1. Заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торгівельні об`єкти, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

7.4.1. Нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе.

7.5.1. Склади. Камери схову, архіви.

(*використовується, якщо майно передано в оренду на аукціоні із додатковими умовами, якими визначені групи цільових призначень, за якими забороняється використовувати майно).

Згідно з п. 2.1. розділу ІІ Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

За умовами п. 9.1., 16 розділу І п. 3.3. розділу ІІ Договору оренди місячна орендна плата становить 7736,00 грн. без ПДВ. Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50/50%.

Пунктами 4.1., 4.2. розділу ІІ Договору оренди визначено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно; відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати орендованого майна; підписати акт повернення з оренди орендованого майна не пізніше наступного робочого дня з моменту його отримання від балансоутримувача.

Відповідно до пункту 12.1 (1) розділу І, п. 12.1 (1) розділу ІІ Договору оренди строк договору - 5 років з дати набрання чинності цим договором. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

На виконання умов Договору оренди балансоутримувач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування спірне нежитлове приміщення, про що складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.05.2021 (а.с. 96 т. 1).

Додатковою угодою до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/15-21 від 06.05.2021 внесено зміни в пункти 7.1(2), 14 Розділу "Змінювані умови договору (далі - Умови)" Договору щодо цільового призначення майна та додаткових умов оренди у зв?язку з технічною помилкою шляхом викладення пунктів у наступній редакції: дата - 20.01.2023; орендодавець - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях; орендар - фізична особа-підприємець Прокопець Євгенія Володимирівна: балансоутримувач - Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. Пункт 7.1.(2): Майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря за винятком таких цільових призначень*: -Бібліотеки. Театри. Кінотеатри, діяльність з кінопоказів. -Заклади охорони здоров`я, клініки, лікарні, приватна медична практика. Аптеки. Ветеринарні лікарні (клініки), лабораторії ветеринарної медицини, ветеринарні аптеки. Медичні лабораторії. -Заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торговельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. -Нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе. -Розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність. Пункт 14: Додаткові умови оренди. Обмежити використання об?єкта оренди відповідно до п. 54 Порядку розміщення наступного цільового призначення: -Бібліотеки. Театри. Кінотеатри, діяльність з кінопоказів. -Заклади охорони здоров`я, клініки, лікарні, приватна медична практика. Аптеки. Ветеринарні лікарні (клініки), лабораторії ветеринарної медицини, ветеринарні аптеки. Медичні лабораторії. -Заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торговельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. -Нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе. -Розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність. Наказ Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області від 03.03.2021 №13/153 (а.с.138 т.1).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.12.2016 №1546 затверджено статут Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (нова редакція) (а.с.48-69 т.1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.04.2021, видами економічної діяльності ФОП Прокопець Є.В. є: 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (основний); 93.29 організування інших видів відпочинку та розваг; 96.09 надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 47.77 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціальних магазинах; 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (а.с.44-45 т.1).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Щодо підстав звернення прокурора до суду першої інстанції з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.4,7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позов прокурором подано в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у зв`язку із невиконанням Фондом своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Прокурор вважає, що передача в оренду нежитлових приміщень першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку №2 Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, який є закладом освіти державної власності та фінансується з державного бюджету, для здійснення діяльності, не пов`язаної із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави у сфері освіти.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою КМУ від 16.10.2014 №630 (далі - Положення) Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п.п. 89 п. 4 Положення).

Згідно з п. 1.7., 3.1. Статуту Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, університет є юридичною особою публічного права, може набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов?язки, бути позивачем і відповідачем у суді; здійснює свою діяльність відповідно до актів Міністерства освіти і науки України; є вищим навчальним закладом державної форми власності.

Отже, Міністерство освіти і науки України є компетентним державним органом - суб`єктом управління спірним нежитловим приміщенням державного навчального закладу.

Матеріалами справи підтверджується, що Ніжинська окружна прокуратура зверталася до Міністерства освіти і науки з листом від 28.10.2022 №5026вих22, у якому повідомляла про виявлені порушення законодавства при укладенні між позивачем, третьою особою та відповідачем спірного договору оренди, а також просила повідомити чи будуть Міністерством вживатись заходи щодо захисту інтересів держави в суді (а.с.75-76 т.1)

Таким чином, матеріалами справи документально підтверджується, що прокурором було повідомлено позивача-1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

У листі від 10.11.2022 №1/13623-22 Міністерство освіти і науки України повідомило Ніжинську окружну прокуратуру, що Міністерство не є розпорядником інформації щодо фактично укладених договорів між балансоутримувачами, Регіональними відділеннями Фонду державного майна України та орендарями. Інформація щодо погодження укладення договору оренду нерухомого майна від 06.05.2021 №13/15-21 у міністерства відсутня. Міністерство просило вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна (а.с.77 т.1).

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій, за доводами прокурора, стала усвідомлена пасивна поведінка позивача-1 як органу, який здійснює управління спірним майном і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", суб`єктом управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Пунктом 32 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань організовують контроль за використанням орендованого державного майна.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).

Відповідно до п. 1, 3, 4.5 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затвердженого наказом Фонду Державного майна України від 12.08.2019 №810, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема, державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Основним завданнями регіонального відділення є, зокрема, здійснення контролю у сфері передачі державного майна в оренду та користування.

З урахуванням наведеного органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке на місцевому рівні реалізує державну політику у сфері оренди, використання та управління об`єктами державної власності.

Матеріалами справи підтверджується, що прокурор звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з листом від 28.09.2022 №4351вих-22, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні між позивачем, третьою особою та відповідачем спірного договору оренди, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень, насамперед звернення з позовом до суду про звільнення майна та припинення спірного договору оренди (а.с.78-80 т.1).

Регіональне відділення у листі від 14.10.2022 №51-04.03-00902 повідомило Ніжинську окружну прокуратуру, що нецільового використання орендарем майна за спірним договором зафіксовано не було, підстави для звернення до суду з позовом про розірвання договору відсутні (а.с.80-81 т.1).

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Для врахування цих обставин стаття 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає такі правила: - якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави; - відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Отже, непідтримання компетентним органом позову, поданим в інтересах держави та в його особі, не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, оскільки невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Матеріалами справи підтверджується, що у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Ніжинська окружна прокуратура надіслала позивачам Повідомлення від 20.12.2022 №6373вих-22 про скерування позову в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання недійсним договору оренди №13/15-21 від 06.05.2021, зобов`язання звільнити та повернути нежитлове приміщення балансоутримувачу (а.с.102-104 т.1).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення належними та допустимими доказами прокурором бездіяльності Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави принаймні в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській і Чернігівській областях.

Щодо позовних вимог прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Щодо визнання недійсним Договору оренди.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами) і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності урегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає:

прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду;

внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС;

прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків;

опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС;

розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду;

проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.

Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.

За змістом ст. 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ініціаторами оренди майна можуть бути потенційний орендар, балансоутримувач, уповноважений орган управління та/або орендодавець. Потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі майна в оренду. Орендодавець протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної заяви передає її балансоутримувачу такого майна.

За результатами розгляду заяви (крім випадків, передбачених абзацом п`ятим частини другої статті 6 цього Закону) балансоутримувач протягом 10 робочих днів з дати отримання такої заяви приймає одне з таких рішень:

рішення про намір передачі майна в оренду;

рішення про відмову у включенні об`єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону.

У разі якщо відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача, балансоутримувач протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря приймає одне з таких рішень:

рішення про намір передачі майна в оренду, погоджене уповноваженим органом управління;

Про прийняте рішення балансоутримувач повідомляє заявника та орендодавця протягом трьох робочих днів з дати його прийняття.

У разі включення об`єкта до відповідного Переліку за заявою іншої особи, яка подана раніше, балансоутримувач інформує заявника та орендодавця про таке включення.

Після прийняття балансоутримувачем рішення про намір передачі майна в оренду або отримання від уповноваженого органу управління рішення про доцільність передачі майна в оренду балансоутримувач здійснює такі дії:

вносить інформацію про потенційний об`єкт оренди до ЕТС в порядку, обсязі та строки, передбачені Порядком передачі майна в оренду, та включає об`єкт до одного з Переліків, якщо відповідно до цього Закону балансоутримувач може виступати орендодавцем відповідного майна і якщо включення об`єкта до Переліку відповідного типу не потребує прийняття рішення іншим органом;

надсилає інформацію про потенційний об`єкт оренди орендодавцю для її внесення до ЕТС в порядку, обсязі та строки, передбачені Порядком передачі майна в оренду, та звертається до орендодавця із клопотанням про включення потенційного об`єкта оренди до одного з Переліків згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Орендодавець розглядає клопотання балансоутримувача, подане відповідно до частини четвертої цієї статті, та протягом 10 робочих днів з дати отримання клопотання приймає одне з таких рішень:

рішення про включення об`єкта до Переліку відповідного типу;

рішення про відмову у включенні об`єкта до Переліку відповідного типу з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону.

У випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, орендодавець звертається до уповноваженого органу, визначеного частиною шостою цієї статті, із клопотанням про включення об`єкта до Переліку, якщо включення об`єкта до Переліку відповідного типу потребує прийняття відповідного рішення, і передає його на розгляд такого органу. Такі дії не здійснюються орендодавцем у випадку, якщо особи орендодавця та уповноваженого органу, визначеного частиною шостою цієї статті, є однією особою.

Про прийняте рішення орендодавець повідомляє балансоутримувача та заявника протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення.

За змістом ст. 11, 12, 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оголошення про передачу майна в оренду орендодавець оприлюднює в ЕТС. Об`єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об`єкта згідно із статтею 18 цього Закону. У разі якщо об`єкт не було передано в оренду за результатами аукціону, протягом п`яти робочих днів з дати формування протоколу про визнання аукціону таким, що не відбувся, публікується оголошення про проведення повторного аукціону із зниженням стартової орендної плати на 50 відсотків. За результатами проведення аукціону укладається договір оренди майна.

Державну політику у сфері вищої освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (частина 1 статті 3 Закону України "Про вищу освіту").

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 16.10.2014, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, балансоутримувач звернувся до Міністерства освіти і науки України, до сфери управління якого належить балансоутримувач, з клопотанням про надання дозволу щодо продовження терміну дії укладеного Договору оренди. Міністерство освіти і науки України, у свою чергу, листом надало дозвіл на продовження укладення договору оренди спірного нежитлового приміщення з метою розміщення торговельних об?єктів з продажу непродовольчих товарів строком до 3 років. За результатами проведення електронного аукціону, 06.05.2021між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як орендодавцем, та ФОП Прокопець Є.В, як орендарем, та балансоутримувачем (Ніжинським державним університетом ім. Миколи Гоголя) був укладений спірний договір оренди № 13/15-21, до якого в подальшому додатковою угодою були внесені зміни щодо цільового призначення.

Звернення прокурора до суду обумовлено порушенням ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (в редакції Закону № 2661-VIII від 20.12.2018), яка передбачає, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 статті 80 Закону України "Про освіту", до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Разом із тим, відповідно до частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Дана норма Закону України «Про освіту» є імперативною та прямо встановлює заборону на використання об`єктів освіти не за освітнім призначенням.

Таким чином, чинний на момент укладення оспорюваного договору Закон України "Про освіту" містить положення, якими імперативно передбачена заборона використання майна державних та комунальних закладів освіти для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 17.01.2023 у справі №902/51/21.

Відповідно п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 №483 (далі - Порядок №483), не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди як майно закладів освіти.

Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Згідно з п. 54 Порядку №483, додаткові умови оренди майна розробляються орендодавцем на підставі пропозицій балансоутримувача, уповноваженого органу управління або з власної ініціативи орендодавця.

Можуть бути визначені такі додаткові умови оренди майна: обмеження щодо використання майна для розміщення об`єктів, перелік яких визначений в додатку 3 у кількості не більш як п`ять груп з відповідного переліку.

За змістом підпунктів 2, 5 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796, до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти; виробництво та реалізація продукції громадського харчування, організація її споживання.

Передані в оренду нежитлові приміщення площею 61,7 кв. м, які знаходяться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, площа Івана Франка, 2, є приміщеннями чотириповерхової будівлі гуртожитку №2, що призначений для проживання студентів на період навчання.

Міністерство освіти і науки надало дозвіл на передачу спірного приміщення з метою розміщення торговельних об?єктів з продажу непродовольчих товарів, тобто з конкретно визначеним цільовим призначенням.

Разом з тим, у пункті 7.1 Розділу І спірного договору зазначено, що об`єкт оренди може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком лише деяких обмежень, перелік яких наведений у цьому пункті.

Тобто спірний договір (як в первісній редакції, так і в подальшому після внесення змін) не містить того цільового призначення використання спірних приміщень, дозвіл на яке був наданий Міністерством, а навпаки дозволяє орендарю користуватись ним на його на власний розсуд, у тому числі з метою, що не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, оскільки зазначений у пункті 7.1 Розділу І спірного договору перелік обмежень не є таким, що відображає усі цільові призначення, які відносяться до імперативно передбаченої законом заборони використання майна державних та комунальних закладів освіти.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача стосовно посилань на п. 29 Порядку №483 про можливість передачі в оренду спірного приміщення з будь-яким цільовим призначенням, оскільки воно не використовувалось протягом 3-х років, враховуючи наступне.

Постанова Кабінету Міністрів України, якою, зокрема, затверджено Порядок №483, має підзаконний характер і має застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог частини 4 статті 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки з метою надання послуг, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Системний аналіз положень Конституції України (зокрема, статті 53, 92) та Закону України "Про освіту" дає підстави для висновку про те, що на державу покладено обов`язок створювати належні та якісні умови для стимулювання і розвитку освіти. Законодавцем передбачено створення навчальних закладів, в тому числі на основі державної власності, а державне майно, надане навчальним закладам, повинно використовуватись виключно на освітні потреби навчального закладу та з метою сталого розвитку суспільства і держави.

Оскільки спірні приміщення належать до майна закладу освіти, хоча закладом освіти і не використовуються, від цього статус майна залишається незмінним, також незмінними залишаються і заборони щодо передачі його в оренду з будь-якою метою, у тому числі з метою надання послуг, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Таким чином, за змістом положень частин 1, 4 статті 80 Закону України "Про освіту", нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. Виняток лише становлять випадки надання в оренду майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17; в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17; в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про вищу освіту», учасниками освітнього процесу у закладах вищої освіти є: наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники; здобувані вищої освіти та інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти; фахівці-практики, які залучаються до освітнього процесу на освітньо-професійних програмах; інші працівники закладів вищої освіти.

Освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей; освітня діяльність - діяльність суб`єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті; освітня послуга - комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб`єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання (п.п. 16, 17, 18 ст. 1 Закону України «Про освіту»).

Закон України "Про освіту" регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Підпунктом 1 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про освіту" чітко передбачено, що до приведення законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із цим Законом терміни "навчальний заклад" і "заклад освіти" є ідентичними, а всі суб`єкти владних повноважень і навчальні заклади керуються всіма положеннями цього Закону, що стосуються закладів освіти, а також положеннями законодавства, що стосуються навчальних закладів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, у силу вимог підпункту 1 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про освіту" в спірних правовідносинах оренди нерухомого майна об`єкта освіти, що належить до державної власності, в співвідношенні із загальним законом - Законом України "Про оренду державного та комунального майна", спеціальним законом є Закон України "Про освіту", імперативна норма частини 4 статті 80 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних орендних правовідносин.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №902/51/21.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при укладенні спірного договору порушено норми ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", оскільки спірні приміщення не були передані в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а використання цього майна для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, заборонено.

Також, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який відповідач 02.04.2021 надала для участі у аукціоні за результатами якого укладено оспорюваний Договір оренди № 13/15-21 від 06.05.2021, вбачається, що ФОП Прокопець Є.В. здійснює господарську діяльність, пов`язану з наданням послуг роздрібної торгівлі, що підтверджується класифікацією діяльності зазначеною в кодах КВЕД, вказаних при її державній реєстрації як фізичної особи-підприємця, а саме: КВЕД 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (основний); КВЕД 93.29 - організування інших видів відпочинку та розваг; КВЕД 96.09 - надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; КВЕД 47.77 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах; КВЕД 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, що вказує на відсутність у діяльності відповідача будь-яких ознак освітнього процесу або надання послуг пов`язаних із забезпеченням такого процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що за відсутності у Договорі оренди конкретного цільового призначення, визначеного у дозволі Міністерства освіти і науки України, відповідач у будь-який час дії цього Договору може самостійно змінити цільове призначення, у тому числі з огляду на види економічної діяльності відповідача, зазначені у ЄДР, і такі, що жодним чином не будуть стосуватись навіть обслуговування учасників освітнього процесу.

Крім того, оспорюваний договір не містить положень щодо форми використання спірних приміщень одночасно в навчальних (освітніх) цілях, доступу викладачів чи студентів НДУ ім. М.Гоголя до орендованого майна в процесі освітньої діяльності, про взаємовідносини та співпрацю орендаря із закладом освіти, а Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що передача нерухомого майна освітнього закладу в оренду не погіршила соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 902/51/21.

При цьому, суд апеляційної інстанції визнає обгрунтованими посилання прокурора на те, що згідно плану будівлі гуртожитку № 2, розташованого за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, площа І.Франка, 2, вхід студентів до гуртожитку знаходиться із протилежної сторони від центральної частини м. Ніжина та студенти не мають прямого доступу до орендованого приміщення із внутрішнього частини гуртожитку, оскільки вхід до орендованого приміщення розташований із зовнішньої сторони будівлі гуртожитку, яка веде до центральної площі міста, а тому є загальнодоступним для всіх громадян, і наведене очевидно свідчить про те, що розміщення в орендованому приміщенні гуртожитку магазину із продажу ювелірних виробів не має на меті обслуговування учасників освітнього процесу, а використовується з метою здійснення підприємницької (комерційної, господарської) діяльності орендаря, яка орієнтована на споживачів такої продукції, якими насамперед є жителі м. Ніжина, а не студенти.

З огляду на викладене, спірне приміщення освітнього закладу використовується не за освітнім призначенням та не в цілях, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу чи його учасників.

Відповідно до висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладених у постановах від 20.01.2022 по справі №906/1551/20, від 08.11.2022 по справі № 917/1090/21, частиною 4 статті 80 Закону України «Про освіту» передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням, що виключає передачу такого державного майна в оренду за будь-яким іншим цільовим призначенням, ніж пов`язаним із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що Положення ч. 2 п. 8 Постанови КМУ № 796 від 27.08.2010 та Порядку від 03.06.2020 № 483, якими передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі та щодо можливості передачі в оренду майна закладу освіти, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів відповідно, мають застосовуватись лише в контексті норм ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто, за умови дотримання вимог цієї статті щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за призначенням.

Зазначені твердження узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 12.03.2019 у справі №913/204/18, в якій судом касаційної інстанції зазначено, що з 19.01.2019 набрала чинності нова редакція частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», згідно з якою об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Аналогічну позицію викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19.

З урахуванням наведеного вище, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладення оспорюваного договору оренди відбулось з порушенням вимог закону, що підтверджує наявність підстав для визнання його недійсним відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо зобов`язання відповідача звільнити спірні приміщення та повернути його балансоутримувачу, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тобто має право звернутись до суду з негаторним позовом.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17).

Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Прокурор звернувся до суду з позовною вимогою про зобов`язання відповідача звільнити спірні приміщення, тобто фактично просить усунути перешкоди у здійсненні державою права користування та розпорядження своїм майном.

В свою чергу, оскільки оспорюваний правочин визнано недійсним, а тому у відповідача відсутні обумовлені законом підстави для користування спірними приміщеннями, а відтак, у нього наявні правові підстави для їх звільнення визначеним прокурором способом., а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про зобов?язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 61,7 кв.м., розташоване на першому поверсі в будівлі гуртожитку №2 Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, за адресою: площа Івана Франка,2, м. Ніжин, Чернігівська область, та повернути його балансоутримувачу - Ніжинському державному університету імені Миколи Гоголя, шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна - є законною обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Так, судове рішення про задоволення позову має забезпечити відновлення порушеного або оспорюваного права чи інтересу, у позивача не має бути потреби повторно звертатися до суду з іншими вимогами, і таке судове рішення можна виконати. Згідно з принципом процесуальної економії судове рішення не має створювати передумов для іншого судового процесу, в якому відбуватиметься захист права чи інтересу позивача (постанова ВП ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.6, 5.9), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (п. 44) та ін.).

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьев проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за яким воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 пункті 9 рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30.01.2003 р.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 Цивільного кодексу України.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві предмет та підставу позову, зазначаючи яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, тобто вказує суду на обраний позивачем спосіб захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги є такими, що узгоджуються з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, забезпечать відновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а відтак є належними, як спосіб захисту порушеного права., з урахуванням його ефективності в контексті спірних правовідносин.

При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, як сторона спірного договору оренди, мав певні права та обов`язки за цим договором, але він не є відповідачем у справі, а тому вирішення спору про визнання недійсним спірного договору змінить його права та обов`язки, і відповідачами у справі мають бути Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя та ФОП Прокопець Євгенія Володимирівна, права яких як сторін правочину оспорюються - суд апеляційної інстанції відхиляє як помилкові, саме в контексті підстав для відмови у позові з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов?язками є наймодавець (орендодавець) і наймач (орендар).

Ч. 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

В свою чергу, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя в оспорюваному правочині виступив як балансоутримувач, тобто особа, яка не наділена ні правами, ні обов?язками орендодавця/орендаря в розумінні ст. 759 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», до нього не пред?явлено позовних вимог, отже, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя правомірно визначено третьою особою.

В свою чергу, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя підписано оспорюваний договір лише для фіксації приймання - передачі майна між представником власника майна (як балансоутримувача) та відповідачем, і він не є самостійним суб`єктом права власності, а лише реалізує статутні цілі шляхом використання відповідного майна, та до нього немає позовних вимог, що унеможливлює визначення його відповідачем у даному спорі.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що прокурор у якості правової підстави заявленої вимоги про зобов?язання ФОП Прокопець Є.В. повернути орендоване майно закладу освіти посилався на ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 785 та ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, а отже, належним відповідачем у даній справі, тобто особою, до якої пред?явлено позовні вимоги, є особа, право на користування майном якої оспорюється - ФОП Прокопець Є.В.

В свою чергу, поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у господарському (судовому) процесі»: сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у статті 4 Господарського процесуального кодексу України (частина 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально- правова вимога позивача (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарського процесуального кодексу України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Як зазначалось вище, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя не є самостійним суб`єктом права власності в контексті спірних правовідносин, а лише реалізує статутні цілі шляхом використання відповідного майна, і до нього не заявлено позовних вимог, що унеможливлює визначення його відповідачем у цьому спорі, у зв?язку з чим вказаний балансоутримувач у даній справі обгрунтовано виступає у процесуальному статусі третьої особи на стороні позивача, адже відповідне орендоване майно перебуває у нього на правах господарського відання, та який згідно Акту приймання-передачі передавав спірне майно орендарю (відповідачу), а внаслідок визнання недійсним договору оренди має прийняти його за Актом повернення з оренди орендованого майна, відповідно рішення суду впливає на його права по відношенню до сторін спору, що обумовлює його процесуальний статус саме в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, що чітко унормовано вимогами ст. 50 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора про визнання недійсним договору №13/15-21 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.05.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та фізичною особою-підприємцем Прокопець Євгенією Володимирівною та зобов?язання фізичної особи-підприємця Прокопець Євгенію Володимирівну звільнити нежитлове приміщення площею 61,7 кв.м., розташоване на першому поверсі в будівлі гуртожитку №2 Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, за адресою: площа Івана Франка,2, м. Ніжин, Чернігівська область, та повернути його балансоутримувачу - Ніжинському державному університету імені Миколи Гоголя, шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна - є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, є ефективним способом захисту порушеного права держави в особі визначених осіб, а тому позов підлягає задоволенню за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову прокурора повністю.

Усі інші доводи, обгрунтування, мотивування учасників спору судом апеляційної інстанції враховані, проте не є такими, що впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв?язку з неможливістю представника відповідача Степаненко Р.О. прибути в судове засідання залишено судом апеляційної інстанції без розгляду, оскільки вказаний представник Степаненко Р.О. прибув для участі в судовому засіданні 25.04.2024 у Північному апеляційному господарському суді.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 2, 14, 45, 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову прокурора повністю, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- з Фізичної особи-підприємця Прокопець Євгенії Володимирівни на користь на користь Чернігівської обласної прокуратури слід стягнути 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору за подання позову та 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 у справі № 927/55/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 у справі № 927/55/23 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства освіти і науки України, позивача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до фізичної особи-підприємця Прокопець Євгенії Володимирівни про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути нежитлове приміщення - задовольнити повністю, а саме:

3.1. Визнати недійсним договір №13/15-21 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.05.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та фізичною особою-підприємцем Прокопець Євгенією Володимирівною;

3.2. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Прокопець Євгенію Володимирівну звільнити нежитлове приміщення площею 61,7 кв.м., розташоване на першому поверсі в будівлі гуртожитку №2 Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, за адресою: площа Івана Франка,2, м. Ніжин, Чернігівська область, та повернути його балансоутримувачу - Ніжинському державному університету імені Миколи Гоголя, шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Прокопець Євгенії Володимирівни (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, місцезнаходження: 14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, банк отримувача - НОМЕР_2, призначення платежу - повернення судового збору (судових витрат) 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору за подання позову.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Прокопець Євгенії Володимирівни (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, місцезнаходження: 14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, банк отримувача - НОМЕР_2, призначення платежу - повернення судового збору (судових витрат) 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Матеріали справи № 927/55/23 повернути Господарському суду Чернігівської області, доручивши видати накази на виконання п. 4,5 даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 29.05.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

І.М. Скрипка


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	25.04.2024
Оприлюднено	03.06.2024
Номер документу	119386634
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними оренди

Станік С.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 25.04.2024 по справі 927/55/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —927/55/23

Постанова від 25.04.2024

Постанова
від 25.04.2024 по справі 927/55/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД