Постанова

від 14.05.2024 по справі 920/1185/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р. Справа№ 920/1185/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Палія В.В.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 14.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Глорія"

на рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 по справі №920/1185/23 (суддя С.В. Заєць, повний текст рішення складено 14.02.2024)

за позовом Фермерського господарства "Глорія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗС ОБЛАДНАННЯ"

про стягнення 1 365 535 грн. 37 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 1 365 535 грн 37 коп. заборгованості за договором поставки продукції №17 від 16.06.2021, а саме: 700 000 грн 00 коп. попередньої оплати, 440 558 грн 90 коп. штрафні санкції, 224 976 грн 47 коп. інфляційне збільшення.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки продукції №17 від 16.06.2021, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про повернення попередньої оплати у сумі 700 000 грн та стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань за порушення термінів поставки товару.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 по справі №920/1185/23 відмовлено в задоволенні позову.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Вимоги та зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство «Глорія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 по справі №920/1185/23 за позовом Фермерського господарства «Глорія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗС ОБЛАДНАННЯ» про стягнення суми попередньої оплати за договором поставки продукції №17 від 16.06.2021 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Фермерського господарства «Глорія» задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про долучення електронних доказів.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, без врахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, з порушенням норм процесуального права та з не дослідженням у повній мірі доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про готовність товару для його завантаження у транспортний засіб та здійснення відповідачем будь - яких дій щодо підготовки та реалізації відправлення такого товару позивачу;

- скаржник, посилаючись на критерій вірогідності доказів, зазначає про те, що відсутність відзиву на позовну заяву є фактично визнанням відповідачем факту невиконання свого обов`язку з виготовлення і поставки товару у строк, передбачений договором.

Клопотання та відзив учасників справи.

06.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.05.2024 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗС ОБЛАДНАННЯ» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- доводи позивача про порушення відповідачем умов договору є такими, що не відповідають дійсності, оскільки відповідач виконав свої обов`язки в порядок та строк, передбачені договором, при цьому позивачем не здійснено попередню оплату в розмірі 30% вартості товару продукції, а умови договору не передбачають підтвердження готовності товару засобу фото та відео фіксації;

- договором визначено, що поставка продукції здійснюється після її оплати, а тому доводи позивача про порушення відповідачем умов договору є необґрунтованими;

- відсутні підстави для застосування статті 625 ЦК України та нарахування відповідачу інфляційних збитків, а також пені.

Відповідач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

11.03.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фермерського господарства «Глорія» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 по справі №920/1185/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №920/1185/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 18.03.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Фермерського господарства «Глорія» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 по справі №920/1185/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

26.03.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1411/24 від 27.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Палій В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Глорія» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 по справі №920/1185/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої призначено на 14.05.2024.

Щодо клопотання позивача про долучення електронних доказів, доданого до апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Скаржник просить суд долучити переписку між позивачем та відповідачем у застосунку «Viber», яка за його твердженням має суттєве значення для вирішення справи.

В обгрунтування подання нових доказів на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення скаржник посилається на те, що такі докази були недоступні на етапі розгляду справи в суді першої інстанції.

За змістом частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З наведеного вбачається, що законодавець встановив чіткий порядок та строки подання доказів та подання заяв чи клопотань.

Разом з тим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Судова колегія звертає увагу, що позивач не наводить жодного обгрунтування причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції та не заявляє клопотання про визнання поважними причин неподання нових доказів, водночас як самі лише посилання на те, що такі докази були недоступні на етапі розгляду справи в суді першої інстанції не можуть бути достатньою підставою для прийняття нових доказів на стадії апеляційного провадження.

У процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, а з огляду на те, що позивачем обґрунтованих причин, з яких дії щодо надання суду необхідних на його думку доказів не могли бути вчинені раніше з об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій позивачем - не наведено, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення клопотання скаржника про прийняття нових доказів з урахуванням також відсутності обґрунтованого клопотання про визнання поважними причин неподання нових доказів та відповідно поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів.

З наведених підстав додані до апеляційної скарги докази не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду.

Позиція учасників справи та явка в судове засідання.

14.05.2024 у судове засідання з`явився представник позивача, підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16.06.2021 між Фермерським господарством «Глорія» (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЗС Обладнання» (Виробник, відповідач) укладено договір поставки продукції №17 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору за Договором виробник зобов`язується виготовити та передати у власність замовника продукцію, найменування, кількість та ціна якої визначаються сторонами у Специфікації (додаток до договору), що є невід`ємною частиною цього договору), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах договору.

Згідно з п. 2.2. Договору загальна сума Договору визначається як сума вартостей всіх партій Продукції, виготовленої відповідно до цього Договору. Під партією Продукції Сторони домовились розуміти виготовлення та передачу Продукції за однією Специфікацією (Додатком до Договору).

Вартість продукції, що виготовляється, зазначається у підписаних та скріплених печатками сторін Специфікаціях (Додатках до Договору), що є невід`ємною частиною договору (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. Договору сторони передбачили, що відповідна партія Продукції має бути виготовлена та передана Замовнику у строк, що визначається у Специфікаціях (Додатках до Договору). Про виготовлення Продукції Виробник повідомляє Замовника протягом 3 днів з моменту виготовлення. Повідомлення здійснюється будь-яким доступним способом: електронною поштою, поштою або кур`єром. Відвантаження (поставка) продукції здійснюється після внесення Замовником на рахунок Виробника 100% Продукції, що поставляється, і підписання оригіналу Договору.

Розділом 5 Договору визначені строки та умови оплати, а саме:

- оплата кожної партії Продукції здійснюється замовником відповідно до умов та у строки визначені Сторонами у Специфікаціях (Додаток до Договору) за фактично виготовлену продукцію (п. 5.1. договору);

- датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Виробника (п. 5.2. Договору);

- відлік строку виготовлення та передачі Продукції Виробником Замовнику розпочинається після отримання передоплати від останнього і підписання Договору (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 8.1.-8.2. Договору сторона звільняється від відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному Договором порядку. Під форс-мажорними обставинами у договорі розуміються випадок та непереборна сила.

Пунктом 8.4. Договору сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору.

Згідно з п. 10.1 Договору у випадку порушення строків виготовлення та передачі продукції за договором виробник сплачує на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення виконання зобов`язання, від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) продукції за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

У випадку порушення строків оплати за цим Договором Замовник сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання зобов`язання, від суми неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) Продукції, за кожен день прострочення виконання зобов`язання (п. 10.2. Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати Договір за 10 календарних днів до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 11.1.-11.3. договору).

Відповідно до п. 11.4. Зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Згідно з п. 11.7. цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Сторонами відповідної Додаткової угоди до цього Договору.

16.06.2021 позивач та відповідач підписали Додаток №1 (Специфікація) до Договору поставки продукції №17 від 16.06.2021 (далі - Специфікація).

Відповідно до п. 1.1. Специфікації виробник прийняв на себе зобов`язання виготовити зерносушарку конвеєрну SK-8 продуктивністю 8 пл.тон. з теплогенератором у кількості 1 шт, з терміном виготовлення 50 календарних днів, загальною вартістю 1300 000 грн 00 коп з ПДВ.

Пунктом 1.3. Специфікації визначено, що замовник зобов`язується оплатити вартість виготовленої виробником продукції на наступних умовах:

1.3.1. передоплата 50% від вартості продукції, у строк до 3 банківських днів з дня отримання рахунку і підписання Додатку № 1 (Специфікації).

1.3.2. оплата 30% вартості Продукції проводиться не пізніше 3 банківських днів з моменту повідомлення Замовника Виконавцем про готовність Продукції та її наявність у Виробника.

1.3.3. оплата 20% вартості Продукції проводиться не пізніше 3 банківських днів з моменту повідомлення Замовника Виконавцем про готовність Продукції та її наявність у Виробника.

Відповідно до п. 1.3.4. Специфікації сторони узгодили, що термін виготовлення продукції складає 50 календарних днів після виконання умов п. 1.3.1. Додатка № 1 до Договору поставки продукції № 17 від 16.06.2021.

16.06.2021 Виконавцем виставлено Замовнику рахунок-фактуру № СФ-0000017 від 16.06.2021 на оплату 1300 000 грн 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено передоплату за зерносушарку SK-8 зг. Рах. № СФ-0000017 від 16.06.2021 у загальній сумі 700 000грн 00 коп, наступними платіжними дорученнями:

- № 1006 від 17.06.2021 на суму 100 000,00 грн.;

- № 1078 від 03.08.2021 на суму 300 000,00 грн.;

- № 1093 від 06.08.2021 на суму 200 000,00 грн.;

- № 1226 від 28.09.2021 на суму 100 000,00 грн.

Надходження вказаних коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗС ОБЛАДНАННЯ» підтверджується реєстрацією податкових накладних: № 27 від 17.06.2021 року на суму 100 000,00 грн.; № 41 від 03.08.2021 року на суму 300 000,00 грн.; № 43 від 06.08.2021 року на суму 200 000,00 грн.; № 63 від 28.09.2021 року на суму 100 000,00 грн.

Від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗС ОБЛАДНАННЯ» надійшло повідомлення на адресу позивача - Фермерського господарства «Глорія» вих: 20/10/21 про те, що замовлення згідно Договору № 17 від 16.07.2021 року буде готове до відвантаження 04.11.21 та прохання зробити доплату згідно п. 1.3.2. Додатку № 1 та виставити доручення для оформлення документів та отримання товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з даним листом Фермерське господарство «Глорія» не погоджується, адже п. 1.3.2. Додатку № 1 зазначається, що оплата 30% вартості Продукції проводиться не пізніше 3 банківських днів з моменту повідомлення Замовника Виконавцем про готовність продукції та її наявність у Виробника, оскільки листом вих.:20/10/21 відповідач повідомив позивача про те, що обладнання буде готове до відвантаження 04.11.2021 року. Однак на прохання позивача підтвердити готовність зерносушарки шляхом надіслання фото відповідач відмовився, до повідомлення не надано жодних конкретних доказів щодо готовності товару.

Позивач також зазначає, що у зв`язку з невиконанням п. 9.1. Розділу 9 Договору та униканням відповідача від будь-яких переговорів позивачем була надіслана досудова вимога-претензія про добровільне розірвання Договору та повернення передоплати по Договору поставки продукції № 17 від 16.06.2021 року.

08.08.2022 у відповіді на претензію відповідач зазначив, що позивачем не у повному обсязі здійснено передоплату та зазначено, що на підставі п. 1.3.3. Додатку повідомлено про готовність замовлення до відвантаження (20.10.2021) однак позивачем не прийнято замовлення у порушення умов Договору. В свою чергу окрім іншого, відповідач також зазначив про необхідність Замовнику отримати замовлення за Договором та сплатити залишок коштів Виконавцю.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про повернення попередньої оплати у сумі 700 000 грн та стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань за порушення термінів поставки товару.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 3.3. Договору визначено, відвантаження (поставка) продукції здійснюється після внесення замовником на рахунок виробника 100% вартості продукції, що поставляється, і підписання оригіналу Договору.

Пунктом 1.3. Специфікації сторонами унормовано, що замовник зобов`язується оплатити вартість виготовленої виробником продукції на наступних умовах:

1.3.1. передоплата 50% від вартості продукції, у строк до 3 банківських днів з дня отримання рахунку і підписання Додатку № 1 (Специфікації).

1.3.2. оплата 30% вартості Продукції проводиться не пізніше 3 банківських днів з моменту повідомлення Замовника Виконавцем про готовність Продукції та її наявність у Виробника.

1.3.3. оплата 20% вартості Продукції проводиться не пізніше 3 банківських днів з моменту повідомлення Замовника Виконавцем про готовність Продукції та її наявність у Виробника.

1.3.4. термін виготовлення продукції складає 50 календарних днів після виконання умов п. 1.3.1. Додатка № 1 до Договору поставки продукції № 17 від 16.06.2021.

Відповідно до матеріалів справи на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000017 від 16.06.2021 на загальну суму 1300 000 грн на виконання пунктів 1.3.1. Специфікації платіжними дорученнями: за № 1006 від 17.06.2021 на суму 100 000,00 грн.; № 1078 від 03.08.2021 на суму 300 000,00 грн.; № 1093 від 06.08.2021 на суму 200 000,00 грн.; № 1226 від 28.09.2021 на суму 100000,00 грн., позивач сплатив відповідачу 700 000,00 грн, що складає 53,85 % вартості продукції.

Відповідно до повідомлення 20.10.2021 відповідач повідомив позивача про готовність замовлення і готовність його відвантажити 04.11.2021 та просив зробити доплату згідно п. 1.3.2 Специфікації.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів оплати позивачем відповідачу 30% вартості продукції в розмірі 390 000,00 грн, що обумовлена п. 1.3.2 Специфікації (Додаткової угоди), а представник позивача підтвердив відсутність оплати 30% вартості продукції в розмірі 390 000,00 грн, що обумовлена п. 1.3.2 Специфікації (Додаткової угоди).

Спростувань відсутності оплати 30% вартості продукції не містить й апеляційна скарга, натомість як позивач вважає, що така оплата має бути проведена після повідомлення відповідача про готовність продукції, а на думку скаржника, листом 20/10/21 відповідач лише повідомив позивача про те, що обладнання можливе буде готове до відвантаження 04.11.2021.

Наведені твердження позивача судова колегія сприймає критично, оскільки у повідомленні 20.10.2021 зазначено наступне: «Повідомляємо Вам, що Ваше замовлення згідно Договору №17 від 16.06.2021 буде готове до відвантаження 04.11.2021. Згідно п. 1.3.2. просимо зробити доплату та вислати доручення для оформлення документів та отримання товару».

Відтак, на переконання судової колегії, вказані доводи про імовірну готовність продукції до відвантаження ґрунтуються виключно на суб`єктивному тлумаченні позивачем змісту такого повідомлення, натомість як належних доказів протилежного матеріали справи не містять, як і не містять доказів оплати позивачем відповідачу 30% вартості продукції відповідно до п. 1.3.2 Специфікації (Додаткової угоди).

Водночас, судова колегія погоджується з аргументами відповідача про те, що умови договору не передбачають підтвердження готовності товару засобу фото та відео фіксації.

Також суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні Додаткові угоди про дострокове розірвання Договору чи внесення змін щодо фіксації будь-якими засобами готової продукції чи порядку оплати товару, відмінного від того, який обумовлений сторонами у Додатку № 1 (Специфікації) від 16.06.2021.

За викладених обставин, з огляду на відсутність в укладеному сторонами Договорі умов щодо можливості розірвання Договору в односторонньому порядку, чи укладення Додаткових угод про розірвання Договору чи внесення змін щодо порядку оплати та відвантаження товару, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що обумовлена п. 1.3.2 та 1.3.3 Додатку № 1 (Специфікації) оплата вартості 30% та 20% продукції була сплачена позивачем відповідачеві або третій особі, а також не надання належних доказів в підтвердження порушення відповідачем строку відвантаження продукції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 700 000,00 грн попередньої оплати за спірним Договором поставки продукції № 17 від 16.06.2021.

Крім того, доводи апелянта про те, що відсутність відзиву на позовну заяву є фактично визнанням відповідачем факту невиконання свого обов`язку з виготовлення і поставки товару у строк, передбачений договором з урахуванням критерію вірогідності доказів - є юридично неспроможними та безпідставними, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, чого позивачем здійснено не було, відтак недоведеність позовних вимог є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо вимог про стягненні 67722 грн 12 коп. пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що у випадку порушення строків виготовлення та передачі продукції за Договором виробник сплачує на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення виконання зобов`язання, від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) продукції за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 1.3.4. Специфікації встановлений термін виготовлення продукції 50 календарних днів після виконання умов п.1.3.1 Додатка № 1 до 1 Договору (передплати 50% від вартості продукції), в той час як пункт 3.3. Договору визначає, що відвантаження (поставка) продукції здійснюється після внесення замовником на рахунок виробника 100% вартості продукції, що поставляється.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати позивачем відповідачу вартості продукції, специфікацією встановлений тільки термін виготовлення продукції, а умовами Договору відповідальність встановлена тільки за порушення загального строку виготовлення і передачі продукції, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про неправомірність застосування позивачем п.10.1. Договору для нарахування відповідачу пені, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 67722 грн 12 коп. пені не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 224 976 грн 74 коп інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення інфляційних нарахувань не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, у відповідача перед позивачем за Договором є обов`язок щодо виготовлення та відвантаження (поставки) продукції, що не є грошовим зобов`язанням, а тому відсутні правові підстави для застосування відповідачем 625 ЦК України та нарахування відповідачу інфляційних збитків.

Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 224 976 грн 47 коп. інфляційних нарахувань.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судовою колегією враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Висновки апеляційного інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 у справі №920/1185/23.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 у справі №920/1185/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фермерського господарства «Глорія» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 у справі №920/1185/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Глорія» - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 у справі №920/1185/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №920/1185/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Палій