Постанова

від 28.05.2024 по справі 910/31020/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Справа№ 910/31020/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023

(повний текст рішення складено та підписано 05.12.2023)

у справі № 910/31020/15 (суддя Головіна К. І.)

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до 1) Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Фасад";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичні будтехнології"

про визнання договорів № 25 від 23.09.2005, № 225/1-1/10-05-11 від 10.05.2011 недійсними, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Фасад"

до 1) Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник";

2) Міністерства оборони України

за участю заступника Генерального прокурора України в інтересах держави

про визнання зобов`язань припиненими

за участю представників:

від прокуратури: Толстореброва О.О.

від позивача: Барда С.Ю.;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: Іванов О.В.;

від відповідача-3: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник" (далі - ДП "Укроборонпостачальник"), ТОВ "СП Фасад" та ТОВ "Столичні будтехнології" про визнання недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України з моменту укладення договору від 23.09.2005 № 25 про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників) з додатковою угодою до нього від 09.12.2007, укладений між ДП "Укроборонпостачальник" та ТОВ "СП Фасад", а також договору від 10.05.2011 № 225/1-1/10-05-11, укладений між Міністерством оборони України та ДП "Укроборонпостачальник"; про усунення перешкоди у користуванні Міністерством оборони України за цільовим призначенням земельною ділянкою (кадастровий номер 00000000:75:069:0008) шляхом заборони ДП "Укроборонпостачальник", ТОВ "СП Фасад", ТОВ "Столичні буд технології" продовжувати забудову вказаної земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 прийнято до розгляду з первісним позовом у справі № 910/31020/15 зустрічну позовну заяву ТОВ "СП Фасад" про визнання припиненим зобов`язання за договором про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників) № 25 від 23.09.2005 (з урахуванням додаткових угод).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/31020/15 у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь Державного бюджету України судовий збір за подачу первісного позову в сумі 3 654,00 грн; задоволено зустрічну позовну заяву; визнано припиненим зобов`язання ТОВ "СП Фасад" за договором про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників) № 25 від 23.09.2005 (з урахуванням додаткових угод); стягнуто з ДП МОУ "Укроборонпостачальник" та Міністерства оборони України на користь ТОВ "СП Фасад" судовий збір за подачу зустрічної позовної заяви в сумі 2 684,00 грн.

Перевіривши доводи прокурора про наявність підстав для визнання договорів № 25 від 23.09.2005 та № 225/1-1/10-05-11 від 10.05.2011 недійсними, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, що у свою чергу, має своїм наслідком відмову у позові прокурора в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою як похідної вимоги.

Виходячи з преюдиціальності обставин, встановлених судом у справі № 50/171, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент укладення спірних договорів фактичної зміни цільового призначення земель не відбулось, відповідач-1 (ДП "Укроборонпостачальник") лише виконував функції замовника будівництва, які були делеговані йому Міністерством оборони України.

Також суд першої інстанції вказав, що визначення відсотків площ, що мають бути відведені відповідачеві-2, зокрема за додатковою угодою, укладеною 09.12.2007 (до договору № 25 від 23.09.2005 про спільну діяльність), та відповідачеві-1 згідно з договором № 225/1-1/10-05-11, укладеним 10.05.2011, не суперечить нормам законодавства, діючим на час укладення спірних правочинів, враховуючи, що Указ Президента України "Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей" № 240/93 від 01.07.1993 втратив чинність з 01.01.2006.

Разом з тим місцевим господарським судом враховано, що відповідачем-2 повністю завершено будівництво об`єкта "Комплекс житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вул. Відпочинку, 9-А у Святошинському р-ні м. Києва", про що свідчать наявні у матеріалах справи сертифікати про відповідність проектній документації закінченого будівництвом об`єкта та висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5722/16-44/34827ч34830/19-44/34831/34836/19-43 від 09.01.2019, сплачено на виконання договору кошти та передано квартири.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215, ст. 228 ЦК України, ст. 86 ГПК України, просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/31020/15 скасувати повністю, а по справі ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

За твердженням скаржника додатковий договір від 09.12.2007 до договору від 23.09.2005 № 25 порушує публічний порядок, оскільки він спрямований на незаконне заволодіння державним майном.

На думку скаржника, в результаті виконання умов договору від 23.09.2005 № 25, в редакції додаткового договору від 09.12.2007, фактично відбулось незаконне платне відчуження земельної ділянки зі складу земель оборони, чим порушено ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" (в редакції станом на дату вчинення правочину), ст. 20, 77, 84, 125 ЗК України.

Також скаржник вважає необґрунтованим та передчасним висновок суду щодо повного виконання умов договору від 23.09.2005 № 25 та припинення зобов`язань відповідача-2 за умовами цього договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/31020/15, справу призначено до розгляду на 19.03.2024.

05.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому ТОВ "СП Фасад" вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/31020/15 без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України - без задоволення.

12.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення прокурора з підтримкою доводів та вимог апеляційної скарги Міністерства оборони України.

Судове засідання, призначене на 19.03.2024 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 розгляд справи № 910/31020/15 призначено на 23.04.2024.

17.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі ДП "Укроборонпостачальник" з клопотанням поновити пропущений процесуальний строк для подання пояснення по справі.

Судом строк було поновлено, письмові пояснення ДП "Укроборонпостачальник" долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 справу прийнято до розгляду новим складом колегії суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 розгляд справи відкладено на 21.05.2024. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.05.2024.

В судове засідання представники відповідачів-1, -3 не з`явились, хоч учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим розгляд справи за відсутності представників зазначених за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник скаржника та прокурор вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, доводячи її безпідставність.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 23.09.2005 між ДП "Укроборонпостачальник" (сторона-1) та ТОВ "СП Фасад" (сторона-2) був укладений договір № 25 (в матеріалах справи також зазначений як № 25/5/1 від 23.09.2005) про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників), на умовах якого сторони зобов`язалися спільно діяти без створення юридичної особи з метою будівництва об`єкта, введення його в експлуатацію та отримання сторонами у власність (для оформлення у власність) квартир, нежитлових приміщень, машиномісць та іншого в об`єкті (п. 3.1 договору).

Цей договір не передбачає фінансування витрат, пов`язаних з будівництвом об`єкта, за рахунок державних коштів. В рамках цього договору всі витрати, пов`язані з будівництвом об`єкта та введенням об`єкта в експлуатацію, несе сторона-2 (п. 3.2 договору).

У п. 3.3 договору сторони погодили, що права забудовника щодо ділянки, на якій планується розміщення об`єкта, у встановленому законодавством порядку набуваються стороною-1 або стороною-2. Рішення про отримання тією чи іншою стороною прав забудовника щодо ділянки приймається стороною-2.

Відповідно до п. 5.1 будівництво об`єкта передбачається (планується) на території по вул. Відпочинку, 9-а, в Святошинському районі м. Києва (на ділянці, орієнтовною площею 6,3 га). Зміна (встановлення) цільового призначення ділянки під будівництво, експлуатацію та обслуговування об`єкта здійснюватиметься у встановленому порядку органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які мають на це відповідні повноваження. Сторони погодили, що використання ділянки з метою будівництва об`єкта розпочнеться тільки після встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання відповідного документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації.

На дату укладення цього договору на ділянці (її частині) розташоване майно (будівлі, споруди), закріплене за стороною-1. Зазначене майно підлягає списанню та знесенню (демонтажу) у встановленому порядку у зв`язку з будівництвом об`єкта. Умови цього договору не передбачають переходу до сторони-2 права власності на будь-яке державне (у т.ч. військове) майно, закріплене за стороною-1 (п. 5.2 договору).

Після завершення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію сторона-1 отримує у власність (для оформлення у власність) квартири в об`єкті, загальна площа яких дорівнює 25 % від загальної площі всіх квартир в об`єкті (п. 8.1 договору).

Після завершення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію сторона-2 отримує у власність (для оформлення у власність), або для виконання своїх зобов`язань всі квартири, всі вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, всі окремі нежитлові приміщення (будівлі) та всі машиномісця у складі об`єкта, за винятком квартир, що згідно з умовами пункту 8.1 цього договору отримуються стороною-1 (п. 8.2 договору).

Протягом 10 (десяти) днів з дати затвердження проектної документації (стадія "Проект" на будівництво об`єкта) сторона-1 та сторона-2 укладають додаткову угоду (правочин) до цього договору, згідно з умовами якої за стороною-1 та стороною-2 закріплюються приміщення, квартири, машиномісця і т.п. у складі об`єкта з урахуванням викладеного в пунктах 8.1 та 8.2 цього договору та проектної документації (складаються переліки нерухомого майна, що отримуватиметься кожною із сторін після введення об`єкта в експлуатацію) (п. 8.3 договору).

Протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати введення об`єкта в експлуатацію сторона-1 та сторона-2 укладають додаткову угоду (правочин) до цього договору, згідно з умовами якої до переліків, складених згідно пункту 8.3 цього договору, вносяться зміни, пов`язані з проведенням технічної інвентаризації по об`єкту та присвоєнням квартирам, нежитловим приміщенням і т.п. у складі об`єкта номерів, а також зміни, пов`язані із зазначенням їх (квартир, приміщень і т.п.) фактичних (а не проектних) площ і т.п. (п. 8.4 договору).

Нерухомість у складі об`єкта отримується стороною-1 у стані згідно з додатком № 2 до цього договору (п. 8.5 договору).

Документи про право власності на своє нерухоме майно у складі об`єкта, отримане на підставі цього договору, кожна із сторін оформлює самостійно в порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 8.6 договору).

цей договір набуває чинності з дати підписання його примірників повноважними представниками сторін і діє протягом дванадцяти років з дати його укладення. За згодою сторін строк договору може бути змінений (збільшений або зменшений) (п. 12.2 договору).

Відповідно до п. 15.5 договору про спільну діяльність до завершення будівництва власником об`єкта, у тому числі як об`єкта незавершеного будівництва, є сторона-2. Після завершення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію сторони набувають права власності на квартири, всі вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, всі окремі нежитлові приміщення (будівлі), всі машиномісця у складі об`єкта згідно з умовами цього договору та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

У зв`язку з укладенням цього договору сторона-1 має право на отримання (після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію) у власність (для оформлення у власність) квартир в об`єкті, загальна площа яких дорівнює 25% від загальної площі всіх квартир в об`єкті. За клопотанням сторони-1 та за згодою сторін може бути укладено додатковий договір до цього договору, за умовами якого сторона-2 придбає (із сплатою грошових коштів) у сторони-1 належні їй (стороні-1) на підставі цього договору права на отримання у власність (для оформлення у власність) квартир в об`єкті (15.6 договору).

Також судом встановлено, що відповідно до п. 15.6 вищевказаного договору 09.12.2007 між ДП МОУ "Укроборонпостачальник" (сторона-1) та ТОВ "СП Фасад" (сторона-2) був укладений додатковий договір до договору від 23.09.2005 № 25 про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників) (далі - додатковий договір від 09.12.2007).

Відповідно до п. 2 додаткового договору від 09.12.2007 сторона-1 передає стороні-2 частину своїх прав, що випливають з договору про спільну діяльність, а саме: права на отримання (після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію) у власність (для оформлення у власність) квартир в об`єкті, загальна площа яких дорівнює (становитиме) 24% від загальної площі всіх квартир в об`єкті, а сторона-2 приймає зазначені права.

Пунктом 3 додаткового договору від 09.12.2007 визначено, що за передачу стороною-1 стороні-2 прав на отримання (після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію) у власність (для оформлення у власність) квартир в об`єкті, загальна площа яких дорівнює (становитиме) 24% від загальної площі всіх квартир в об`єкті, які (права) випливають з договору про спільну діяльність, сторона-2 зобов`язується сплатити (перерахувати) стороні-1 58 350 000 (п`ятдесят вісім мільйонів триста п`ятдесят тисяч) гривень. Зазначена сума включає в себе всі можливі податки та збори.

Пунктом 5 додаткового договору від 09.12.2007 сторони погодили, що за умови перерахування стороною-2 стороні-1 в повному обсязі суми коштів, зазначеної в п. 3 цього додаткового договору, після завершення будівництва та ведення об`єкта в експлуатацію сторона-1 отримує у власність (для оформлення у власність) квартири в об`єкті, загальна площа яких дорівнює (становитиме) 1% (один відсоток) від загальної площі всіх квартир в об`єкті, а сторона-2 отримує у власність (для оформлення у власність), або для виконання своїх зобов`язань квартири в об`єкті, загальна площа яких дорівнює (становитиме) 99% (дев`яносто дев`ять відсотків) від загальної площі всіх квартир в об`єкті, всі вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, всі окремі нежитлові приміщення (будівлі) та всі машиномісця у складі об`єкта.

Сторони також погодили пункти 8.1 та 8.2 договору про спільну діяльність викласти у наступній (новій) редакції:

"8.1 Після завершення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію сторона-1 отримує у власність (для оформлення у власність) квартири в об`єкті. Загальна площа яких дорівнює 1% (один відсоток) від загальної площі всіх квартир в об`єкті.

8.2. Після завершення будівництва об`єкта та ведення його в експлуатацію сторона-2 отримує у власність (для оформлення у власність), або для виконання своїх зобов`язань всі вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, всі окремі нежитлові приміщення (будівлі) та всі машиномісця у складі об`єкта, за винятком квартир, що згідно з умовами пункту 8.1 цього договору отримуються стороною-1".

Крім того, у порядку виконання договору про спільну діяльність № 25 від 23.09.2005 Міністерство оборони України та ДП "Укроборонпостачальник" уклали договір про співпрацю у сфері будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей № 225/1-1/10-05-11 від 10.05.2021 (далі - договір про співпрацю), яким визначено порядок та умови взаємовідносин сторін щодо здійснення будівництва житлових комплексів із соціальною та інженерно-транспортною інфраструктурою на земельних ділянках військових містечок Міноборони у м. Києві, з метою забезпечення житлом військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей гарнізону м. Києва.

Згідно з п. 2.2 договору про співпрацю перелік земельних ділянок, які надаються Міністерством оборони України для реалізації цього договору, наведений у додатку № 1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною (земельна ділянка орієнтовною площею 6,3 га, за адресою: вул. Відпочинку, 9А (частка Міністерства оборони України - 10%).

Відповідно до п. 3.1 даного договору Міністерство оборони України зобов`язується у визначеному закону порядку надати згоду на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей на землях оборони, визначеними у додатку 1 до даного договору, та сприяти в оформленні ДП "Укроборонпостачальник" необхідної документації; здійснити прийняття частки збудованого житла від ДП "Укроборонпостачальник" відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 3.2 договору про співпрацю передбачено, що ДП "Укроборонпостачальник" зобов`язана здійснити компенсацію Міністерству оборони України робіт по демонтажу списаних будівель, споруд та мереж, що підлягають знесенню у зв`язку із будівництвом житла; виконати всі роботи по будівництву об`єктів з одержання землевпорядної документації, вихідних даних та технічних умов, розроблення та затвердження проектної документації, виконання підготовчих, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, реєстрацію прав власності на частку об`єкту містобудування.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що користувачем земельної ділянки на вул. Федора Кричевського 3 у Святошинському районі м. Києва , на частині якої здійснюється будівництво комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення (будівельна адреса: вулиця Відпочинку, 9-а в Святошинському районі міста Києва ) є Міністерство оборони України, а ДП "Укроборонпостачальник" за змістом договорів № 25 від 23.09.2005 та № 225/1-1/10-05-11 від 10.05.2011 - виконує функції замовника будівництва.

Так, на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 8/С від 05.04.76 "Про відведення земельних ділянок квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу" у користуванні КЕЧ КВО Міністерства оборони України з часів Радянського Союзу перебувала територія військового містечка (площею 61,15 га), розташованого на вул. Федора Кричевського у Святошинському районі м. Києва (до складу якого входить земельна ділянка за адресою: вул. Відпочинку 9-а).

Наказом Міністра оборони України № 342 від 15.11.1999 ДП "Укроборонпостачальник" було передано частину будівель і споруд за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку 9-а, та закріплено земельну ділянку площею 6,3 га. Вказана земельна ділянка частково (площею 5,08 га) відносилась до території, яка рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 8/C від 05.04.1976 була відведена в користування квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу.

На підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування, в міському земельному кадастрі м. Києва земельна ділянка площею 6,3 га по вул. Відпочинку, 9а, у Святошинському районі м. Києва (обліковий номер 75:069:003) обліковувалась за ДП "Укроборонпостачальник".

Протоколом наради з ефективного використання цілісних майнових комплексів, іншого майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України від 02.09.2005, затвердженого заступником Міністра оборони, вирішено погодити укладення ДП "Укроборонпостачальник" договору спільної забудови земельної ділянки на вулиці Відпочинку, 9-а, в м. Києві. Саме на підставі вказаного протоколу ДП "Укроборонпостачальник" уклало з ТОВ "СП Фасад" договір про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників) № 25 від 23.09.2005.

Об`єкт будівництва увійшов до затвердженого директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України внутрішнього будівельного титульного списку перехідних об`єктів на 2005-2007 роки за рахунок інвестицій та залучення коштів інших організацій ДП "Укроборонпостачальник".

Київська міська рада рішенням № 949/7185 від 15.12.2011 "Про надання Міністерству оборони України земельних ділянок для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель та споруд військового містечка № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1" надала (переоформила) у постійне користування Міністерству оборони України земельну ділянку площею 61,15 га (кадастровий номер 8000000000:75:069:0008), що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованим в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 07.05.2012 за № 05-9-00088.

Питання дотримання вимог законодавства при здійсненні будівництва комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вищевказаній земельній ділянці, що відноситься до земель оборони, вже розглядалося господарськими судами у справі № 50/171 за позовом заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ДП "Укроборонпостачальник", ТОВ "СП Фасад" про визнання недійсним договору про спільну діяльність (без об`єднання вкладів учасників) від 23.09.2005 № 25.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 у справі № 50/171, яке набрало законної сили, встановлено, що спірний договір (№ 25 від 23.09.2005) не суперечить статті 3, 6, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст. 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони" ст. 20, 77, 84, 92, 95, 96, 122, 125, 126 Земельного кодексу України та ст. ст. 90, 1130, 1132, 1134 Цивільного кодексу України, а тому не підлягає визнанню судом недійсним, а позов заступника прокурора - не підлягає задоволенню.

Зокрема, суди у цій справі звернули увагу на те, що пунктом 5.2 договору № 25 від 23.09.2005 визначено, що умови договору не передбачають переходу до ТОВ "СП Фасад" права власності на будь-яке державне майно, закріплене за ДП "Укроборонпостачальник", крім того, земельна ділянка не може бути вкладом ДП "Укроборонпостачальник" у спільну діяльність сторін, так як у спірному договорі мова йде про право відмови від постійного користування нею, а не про продаж чи іншу передачу її ТОВ "СП Фасад", оскільки ні Міністерство оборони України, ні ДП Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник" не є власниками даної земельної ділянки, вона перебуває у розпорядженні Київської міської ради.

Також вказаним рішенням суду, з урахуванням особливостей набуття права користування земельною ділянкою особою до введення в дію ЗК Української РСР від 18.12.1990 та ЗК України від 22.10.2001, зроблено висновок про те, що відсутність правовстановлюючих документів, в розумінні ст. ст. 92, 93 ЗК України, не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Право користування в даному випадку гарантується в силу самого факту володіння земельною ділянкою і права власності на об`єкти нерухомості, які розташовані на вказаній земельній ділянці, що також випливає зі змісту ст. 8, ч. 1 ст. 377, ч. 1 ст. 796 ЦК України. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку не є підставою позбавлення права на земельну ділянку.

Крім того у справі № 50/171 судами встановлено, що право користування ДП "Укроборонпостачальник" земельною ділянкою орієнтовною площею 6,3 га по вул. Відпочинку, 9-а у Святошинському районі м. Києва підтверджується рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 8C від 05.04.1976, наказом МОУ № 342 від 15.11.1999, витягом із бази даних Державного земельного кадастру від 18.01.2009. При цьому умовами спірного договору визначено, що здійснення будь-яких дій по будівництву буде розпочинатися тільки після оформлення всієї документації у відповідності до вимог чинного законодавства, а можливість добровільної відмови відповідача-1, погодженої із засновником, передбачена умовами договору (п.п. 15.7, 15.10), що узгоджується з вимогами закону та є правом землекористувача, передбаченим ст. 142 ЗК України.

В силу положень ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, що були встановлені судом у справі № 50/171, не підлягають доведенню у цій справі.

Таким чином, зібрані у справі докази свідчать, що на момент укладення спірних договорів фактичної зміни цільового призначення земель не відбулось, відповідач-1 (ДП "Укроборонпостачальник") лише виконував функції замовника будівництва, які були делеговані йому Міністерством оборони України, доводи прокурора щодо наявності підстав для визнання спірних договорів недійсними, передбачених ст. ст. 21, 77 ЗК України, та у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто правомірність правочину презюмується.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Пленуму Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснив, що під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною другою вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Особливості правового режиму земель оборони визначені ст. 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати лише у державній власності.

Відповідне регулювання міститься також у ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" (у відповідній редакції), за змістом якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Спеціальні положення Земельного кодексу України та законодавства, яке регулює правовий режим земель оборони, передбачають належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони" визначено, що землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Так, на час укладення спірних договорів умови та порядок інвестування будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України визначались Положенням про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженим Указом Президента України № 240/93 від 01.07.1993 (далі - Положення № 240/93), яке втратило чинність 01.01.2006.

Відповідно до ч. 3 Положення № 240/93 погашення інвестицій інвесторам, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 цього Положення, виконується шляхом набуття ними у власність до 35 відсотків від загальної площі побудованого на інвестиційні кошти житла, а також збудованих за їх кошти споруд соціально-побутового і торговельного призначення. Порядок погашення інвестицій іншим інвесторам обумовлюється угодою (контрактом).

Разом з тим відповідно до частини 3 Положення № 240/93 замовникам будівництва - міністерствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади, які мають військові формування, дозволено в окремих випадках збільшувати частку житла, яка передається у власність інвестора, до 50 відсотків.

Отже, вказаним Указом Президента України встановлено граничну частку житла, яка може бути передана інвестору в рахунок погашення інвестицій, а саме - до 50 відсотків.

Однак, враховуючи, що Указ Президента України "Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей" № 240/93 від 01.07.1993 втратив чинність з 01.01.2006, визначення відсотків площ, що мають бути відведені відповідачеві-2, зокрема за додатковою угодою, укладеною 09.12.2007 (до договору № 25 від 23.09.2005 про спільну діяльність), та відповідачеві-1 - згідно з договором № 225/1-1/10-05-11, укладеним 10.05.2011, не суперечить нормам законодавства, діючим на час укладення спірних правочинів.

За встановлених обставин місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для визнання спірних договорів недійсними із визначеної прокурором підстави - невідповідності оспорюваних правочинів положенням Указу Президента України № 240/93 від 01.07.1993.

Доводи прокурора щодо завдання шкоди соціальним та економічним основам держави, зазначеної прокурором у якості ще однієї підстави для визнання спірних угод недійсними, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, адже відповідно до умов цих договорів держава отримує 1% від збудованих площ у об`єкті інвестування, та відповідно до положень додаткової угоди від 09.12.2007 до договору № 25 від 23.09.2005 про спільну діяльність, та 58 350 000,00 грн - вартість прав на отримання 24% від загальної площі всіх квартир у об`єкті.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація) (ч. 2 ст. 604 ЦК України).

У висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Пирожнікова Т.Л. № 13138/16-45 від 06.07.2017, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи, в якому зазначено, що на підставі п. 7.2.1 договору № 25 та п. 3 додаткового договору № 25/5/1, за передачу ДП "Укроборонпостачальник" ТОВ "СП Фасад" прав на отримання у власність квартир (після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію), загальна площа яких дорівнює 24% від загальної площі всіх квартир в об`єкті, протягом 2008-2015 ТОВ "СП Фасад" перераховано на рахунки ДП "Укроборонпостачальник" грошові кошти в сумі 58 312 000,00 грн, тому ствердження у листі Міністерства оборони України від 22.09.2016 за підписом т.в.о. начальника Головного управління майна та ресурсів Євдокімова Ю.І. про відсутність у Міністерства оборони України економічної вигоди від реалізації договору № 25 від 23.09.2005 та договору № 225/1-1/10-05-11 від 10.05.2011 документально не підтверджується.

Також у висновку експерта № 13138/16-45 від 06.07.2017 зазначено, що платежі ТОВ "СП Фасад" на рахунки ДП "Укроборонпостачальник" на суму 58 312 000,00 грн підтверджуються документально.

Крім того, що ТОВ "СП Фасад" повністю завершено будівництво об`єкта "Комплекс житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вул. Відпочинку, 9-А у Святошинському р-ні м. Києва", про що свідчать наявні у матеріалах справи сертифікати про відповідність проектній документації закінченого будівництвом об`єкта та висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5722/16-44/34827ч34830/19-44/34831/34836/19-43 від 09.01.2019.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що частка Міноборони та ДП "Укроборонпостачальник" складається із коштів в сумі 58 350 000,00 грн та 10% від загальної площі усіх квартир в об`єкті.

Надані сторонами докази свідчать, що за передачу ДП "Укроборонпостачальник" на користь ТОВ "СП Фасад" прав на отримання у власність квартир в об`єкті, загальна площа яких дорівнює 24% від загальної площі всіх квартир в об`єкті, відповідно до пункту 15.6 договору та пунктів 2 та 3 додаткового договору, ТОВ "СП Фасад" сплатило на користь ДП "Укроборонпостачальник" 58 350 000,00 грн.

Крім того судом встановлено, що 21.10.2015, на виконання договору про спільну діяльність від № 25 від 23.09.2005, між ДП "Укроборонпостачальник" та ТОВ "СП Фасад" була укладена додаткова угода про розподіл площ в об`єкті.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 21.10.2015 сторони дійшли згоди внести зміни у Перелік закріплених приміщень у зв`язку з проведенням технічної інвентаризації по об`єкту, присвоєння квартирам, нежитловим приміщенням і т.п. у складі об`єкта, внесенням змін до проекту та передати для оформлення права власності стороні-1 нижче наведений список приміщень за будівельною адресою: вул. Петрицького, буд. 15-А, в Святошинському районі міста Києва, а саме: передати 16 квартир (згідно переліку) загальною площею 819,60 кв. м.

Також у п. 3 додаткової угоди від 21.10.2015 сторони погодили, що відповідно до сертифікатів відповідності загальна площа квартир в об`єкті складає 80 049,30 кв.м. Згідно з п. 8.1 договору сторона-1 отримує у власність (для оформлення права власності) 1% від загальної плащі всіх квартир, що складає 800,493 кв. м.

Окрім того встановлено, що 26.07.2017 між Міністерством оборони України (сторона-1), ДП "Укроборонпостачальник" (сторона-2) та ТОВ "СП Фасад" (сторона-3) була укладена угода № 303/8/32/5 від 26.07.2017.

Відповідно до п. 1 вказаної угоди в рахунок виконання умов розділу 8 договору № 25 від 23.09.2005 (зі змінами, внесеними додатковим договором від 09.12.2007) та п. 2.4 договору № 225/1-1/10-05-11 від 10.05.2011 для здійснення розрахунків сторона-3 передає у власність (господарське відання, оперативне управління) шляхом державної реєстрації права власності за стороною-1, а сторона-1 приймає 1 (одну) двокімнатну квартиру загальною площею 60,70 квадратних метрів, розташовану на першому поверсі будинку за адресою: місто Київ, вулиця Петрицького, 15-А.

Встановлені обставини підтверджуються наявними у справі доказами, зокрема, платіжними дорученнями, висновком експерта від 09.01.2019 № 5722/16-44/34827ч34830/19-44/34831/34836/19-43, сертифікатами відповідності закінченого будівництвом об`єкта, актом прийому-передачі квартири, підписаним Міноборони, ДП "Укроборонпостачальник" та ТОВ "СП Фасад", та сторонами не заперечуються. Тобто зобов`язання сторін за договором № 25 про спільну діяльність є виконаними, а договір припиненим.

Разом з тим за умовами договору № 225/1-1/10-05-11 від 10.05.2011 саме на ДП "Укроборонпостачальник" виконує функції замовника будівництва, які були делеговані йому Міністерством оборони України, та відповідно до п. 3.1 цього договору частки збудованого житла Міністерство оборони України має прийняти від ДП "Укроборонпостачальник".

При цьому вказаним договором не передбачено покладення на ТОВ "СП Фасад" зобов`язання щодо постановки переданих ним квартир на баланс ДП МОУ "Укроборонпостачальник".

07.11.2022 до ТОВ "СП Фасад" надійшов лист Головного управління майна та ресурсів МОУ № 503/7692 від 26.10.2022 про проведення наради з метою узгодження позиції сторін щодо виконання умов договору № 25 від 23.09.2005.

Також з листа ДП "Укроборонпостачальник" № 14 від 29.05.2023 вбачається, що за додатковою угодою про розподіл площ в об`єкті від 21.10.2015 (до договору № 25/5/1 від 23.09.2005 про спільну діяльність) квартири, передані ТОВ "СП Фасад" до ДП "Укроборонпостачальник", на балансі підприємства не перебувають.

Проте, у п. 8.6 договору № 25 від 23.09.2005 сторони визначили, що документи про право власності на своє нерухоме майно у складі об`єкта, отримане на підставі цього договору, кожна із сторін оформлює самостійно в порядку, визначеному чинним законодавством України.

За встановлених обставин місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку, що ТОВ "СП Фасад" виконало своє зобов`язання за договором № 25 від 23.09.2005 належним чином, факт передачі квартир ДП "Укроборонпостачальник" не заперечується, а отже, зустрічний позов підлягає задоволенню.

Таким чином, перевіривши доводи прокурора про наявність підстав для визнання договорів № 25 від 23.09.2005 та № 225/1-1/10-05-11 від 10.05.2011 недійсними, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, що у свою чергу, має своїм наслідком і відмову у задоволенні похідної вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Скаржником в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не спростовано висновку місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог прокурора, не доведено обґрунтованість вимог про визнання недійсним договорів з наведених прокурором підстав; не спростовано висновку суду про припинення зобов`язань позивача за зустрічним позовом у зв`язку із належним виконанням.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/31020/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/31020/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/31020/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.05.2024.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді І.М. Скрипка

О.В. Тищенко