Постанова

від 27.05.2024 по справі 12/5007/8/12

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27 травня 2024 року Справа № 12/5007/8/12

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Житомирської обласної прокуратури на рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.2024, повний текст якого складено 06.02. 2024, у справі № 12/5007/8/12 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Прокурора Червоноармійського району Житомирської області,

правонаступником якої є Коростишівська окружна прокуратура,

в інтересах держави, в особі - Головного управління Державної казначейської

служби України у Житомирській області

до Приватного підприємства «Некраші»

про стягнення 184 700,00 грн безпідставно отриманих коштів,-

В січні 2012 року прокурор Червоноармійського району Житомирської області право-наступником якої є Коростишівська окружна прокуратура (надалі в тексті Прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про стягнення на підставі ст.1212 ЦК України з Приватного підприємства «Некраші» 184 700,00 грн безпідставно отриманих бюджетних коштів як кошти.(т.1, арк.справи 2-3).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.01.2024 у справі №12/5007/8/12 в задоволенні позову Прокурора було відмовлено. Ухвалюючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми згідно Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є Мінагрополітики і саме вказаний орган уповноважений представляти інтереси держави в спірних правовідносинах, а не Головне управ-ління Державної казначейської служби України у Житомирській області.(т.3, арк.справи 218-222).

Не погоджуючись із рішенням, Житомирська обласна прокуратура подала скаргу до Північ-но-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.2024 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким позов Прокурора задовольнити у повному обсязі.(т.4, арк.справи 1-9).

Обґрунтовуючи скаргу, Прокурор зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення для справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що належним позивачем у даному спорі мало бути Мінагрополітики спростовується тим, що на момент пред`явлення позову вказаний орган державної влади був припинений.

На думку Апелянта, місцевий суд належним чином не дослідив обсяг нормативної компе-тенції Державної казначейської служби України та Міністерства аграрної політики та продо-вольства України та наявності у останніх процесуальної правоздатності на судовий захист порушених інтересів держави, оскільки станом на 12.01.2012 компетенція органів Державної казначейської служби України включала в себе право на захист інтересів держави, порушених внаслідок недотримання бюджетного законодавства.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №12/5007/8/12. Позивачу та Відповідачу встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржнику копії відзиву, а також вирішено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Зобов`язано Житомирську обласну прокуратуру в строк протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали надати суду докази направлення копії апеляційної скарги і додані до неї документи з описом вкладення Позивачу - Головному управлінню Державної казначейської служби України у Житомирській області та Відповідачу Приватному підприємству «Некраші».(т.4, арк.справи 19).

02.04.2024 на адресу апеляційного суду надійшов лист Житомирської обласної прокуратури на виконання вимог ухвали від 29.03.2024 разом з доданими документами.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Позивач та Відповідач не скористалися.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджено матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції згідно Акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності управління агропромис-лового розвитку Черняхівської РДА Контрольно-ревізійним управлінням в Житомирській області за період 01.01.2007 по 01.08.2008 від 03.10.2008р. №06-08-09/078 встановлено, що у травні 2008 року Управлінням агропромислового розвитку Черняхівської РДА, яке є розпоряд-ником бюджетних коштів нижчого рівня, перераховано ПП «Некраші» (надалі в тексті Підпри-ємство) кошти в сумі 441 900,00 грн на компенсацію витрат з придбання хмелеобладнання, при тому, що вказані витрати не підтверджено актами виїзної перевірки районної комісії і на момент отримання компенсації вказане хмелеобладнання не оплачено Підприємством та фактично не використовувалось для виконання робіт, чим порушено п. 4, 5, 6 Порядку затвердженого постановою Кабінету міністрів України (надалі в тексті КМУ) № 587 (у редакції постанови КМУ від 04.04.2007 №613).

Матеріалами справи стверджено, що у 2009 році на умовах Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою КМУ №587 від 15.07.2005 та на підставі наказів Міністерства аграрної політики України, згідно протоколів районної комісії з визначення попереднього обсягу фінансової під-тримки розвитку хмелярства і садівництва Підприємство отримало 822 00,00 грн фінансової підтримки (протоколи комісії т.1, арк.справи 114-119; т.2, арк.справи 14, 16-19; платіжні дору-чення т.1, арк.справи 49-52).

Крім того, у 2010 році ПП «Некраші» отримало 102 500,00 грн фінансової підтримки на розвиток хмелярства (платіжне доручення т.1, арк.справи 48; протоколи районної комісії з виз-начення попереднього обсягу фінансової підтримки розвитку хмелярства і садівництва т.1, арк. справи 19-27, 28-29, 30).

З матеріалів справи вбачається, що Ревізією окремих питань фінансово-господарської діяль-ності управління агропромислового розвитку Черняхівської райдержадміністрації за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, проведеною міжрайонним контрольно-ревізійним відділом у Воло-дарськ-Волинському і Черняхівському районах та встановлено факт незаконного надання 102 500, 00 грн фінансової підтримки ПП «Некраші» в 2010 році попри виявлене у 2008 році незаконне отримання фінансової допомоги в сумі 441 900,00 грн. Порушення допущене внаслідок недове-дення колишнім начальником управління АПР Черняхівської РДА до відома членів комісії про виявлені контролюючими органами порушення та ненаправлення інформації про порушення (Акт №18-09/041 від 30.06.2011 т.1, арк.справи 77-91).

Крім того, позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Під-приємства за 2009 рік, проведеною міжрайонним контрольно-ревізійним відділом у Володарськ-Волинському та Черняхівському районах (надалі в тексті Відділ), встановлено, що по бюджетній програмі 2801510 «Державна підтримка розвитку хмелярства» ПП «Некраші» в 2009 році незаконно надана фінансова підтримка на суму 82 200,00 грн.(Акт №18-09/049 від 31.08.2011 т.1, арк.справи 92-96).

В акті вказано, що виходячи з факту незаконного отримання Підприємством фінансової підтримки у 2008 році, що було виявлено контролюючим органом, останнє в силу положень п.5 Порядку не мало права отримувати відповідну фінансову допомогу в 2009 році.

Матеріалами справи стверджено, що 05.07.2011 Відділ надіслав прокурору Червоноармій-ського району лист №18-15/727, в якому повідомив про виявлення фінансових порушень під час здійснення ревізії в Управлінні АПР Черняхівської РДА.(т.1, арк.справи 14-16).

Також, 21.09.2011 Відділом надіслано лист до Овруцької міжрайонної прокуратури Жито-мирської області про виявлені факти фінансових порушень при здійснені позапланової ревізії діяльності ПП «Некраші».(т.1, арк.справи 17-18).

Вважаючи, що ПП «Некраші» безпідставно отримало 82 200,00 грн фінансової підтримки у 2009 році та 102 500,00 грн у 2010 році, Прокурор пред`явив до суду позов в інтересах Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про стягнення з ПП «Некраші» 184 700,00 грн незаконно отриманої фінансової підтримки.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 23.01.2024 в задоволенні позову Прокурора відмовлено.(т.3, арк.справи 218-222).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного спору є законність отримання фінансової підтримки в 2009-2010 роках.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи право-чином.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою звернення до суду з позовом є порушення приписів п.5 Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого Постановою КМУ №587 від 15.07.2005, яким визначено, що в разі встановлення контролюючими органами факту незаконного одержання та/або нецільо-вого використання коштів, припиняється надання суб`єкту господарювання будь-яких бюджетних коштів протягом поточного та трьох наступних бюджетних періодів.

Матеріалами справи стверджено, що правовою підставою позову Прокурор визначив норми ст.1212 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України), оскільки вважає, що Відповіда-чем безпідставно набуто кошти у вигляді фінансової підтримки в сумі 184700,00 грн в 2009-2010 роках в рамках бюджетної програми 2801510 «Державна підтримка розвитку хмелярства», а саме 82 200,00 грн фінансової підтримки у 2009 році та 102 500,00 грн у 2010 році на підставі відповідних рішень Мінагрополітики та Порядку №587.

Відповідно до ст. 10 Бюджетного кодексу України (надалі в тексті БК України) видатки та кредитування бюджету класифікуються за, зокрема, бюджетними програмами.

У п.1 ч.1 ст.2 БК України зазначено, що бюджетна програма це сукупність заходів, спрямо-ваних на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій; головні розпорядники бюджетних коштів бюджетні установи в особі їх керівників, які від-повідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Згідно із ст.20 БК України бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини другої статті 21 і пункту 2 частини п`ятої статті 22 цього Кодексу. Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний роз-порядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника.

За бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів держав-ного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені КМУ. За рішенням КМУ порядки викорис-тання коштів державного бюджету затверджуються КМУ або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку вино-градарства, садівництва та хмелярства затверджений постановою КМУ від 15.07.2005 №587 (надалі в тексті Порядок №587). Вказаним Порядком визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» (далі бюджетні кошти).

Відповідно до п.3 вказаного Порядку (в редакції, чинній станом на дати отримання коштів фінансової підтримки Відповідачем) головним розпорядником бюджетних коштів та відповідаль-ним виконавцем бюджетної програми було Мінагрополітики.

Згідно п.5 Порядку №587 суб`єкти господарювання подають письмове зобов`язання повер-нути до бюджету у місячний строк бюджетні кошти у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання (у разі неповернення коштів у зазначений строк нараховується пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний день прострочення). При цьому в разі встановлення зазначеного факту припиняється надання суб`єкту господарювання будь-яких бюджетних коштів протягом поточного та трьох наступних бюджетних періодів.

Аналіз наведеного пункту Порядку свідчить, що ним визначено окремий порядок повернення незаконно отриманих коштів до державного бюджету, який передбачає констатацію факту незаконності їх одержання контролюючими органами та подальше їх повернення на підставі письмового зобов`язання суб`єкта господарювання.

Крім того, згідно пунктів 6,7 Порядку №587 на підставі поданих відповідно до пункту 5 цього Порядку документів та результатів виїзних перевірок комісії, утворені Міністерством аграрної політики Автономної Республіки Крим, Севастопольською міською держадміністрацією, обласні та районні комісії визначають попередні обсяги компенсації для кожного суб`єкта господарювання з урахуванням фактичних витрат та нормативів витрат на 1 гектар, під час роз-рахунку яких застосовується коефіцієнт повноти виконання робіт, що визначається як відношення фактично здійснених витрат з виконання таких робіт до затвердженого нормативу витрат.

Районні комісії, утворені для вирішення питання надання бюджетних коштів на розвиток виноградарства і садівництва, щомісяця до 10 числа наступного періоду подають підтвердні документи комісії, утвореній Міністерством аграрної політики Автономної Республіки Крим, та обласним комісіям.

Комісії, утворені Міністерством аграрної політики Автономної Республіки Крим, Севасто-польською міською держадміністрацією, обласні та районні комісії подають Мінагрополітики щомісяця до 15 числа наступного періоду зведену відомість фактичних витрат та попередніх обсягів компенсації з підтвердними документами.

Комісія, утворена Мінагрополітики, розглядає інформацію про попередні обсяги компен-сації, подану відповідними комісіями, та визначає остаточний обсяг компенсації, що затверд-жується Міністерством, у розрізі кожного суб`єкта господарювання із застосуванням знижуваль-ного коефіцієнта, який обчислюється на відповідний період, з урахуванням узагальнених попередніх обсягів компенсації. У разі виникнення розбіжностей у визначенні обсягів компенсації між суб`єктами господарювання та відповідними комісіями остаточне рішення приймає утворена Мінагрополітики комісія.

Тоді як згідно п.1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 №215, державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслугову-вання бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Основними завданнями Казначейства є:

1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів;

2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Відтак. основним із завдань державної казначейської служби України є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів приймає до уваги, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявле-них нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України надалі в тексті ГПК України).

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч.1 ст.45 ГПК України).

Отже, визначення позивачів, відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності позивачів та відповідачів й обґрунтованості позову обов-язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верхов-ного Суду, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (провадження №4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (провадження №14-46цс20, пункт 33.2).

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розу-мінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати вико-нання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріаль-ного права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.(Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №641/ 8857/17 у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що головним розпорядником бюджетних коштів за програмою 2801510 «Державна підтримка розвитку хмелярства» є Міністерство аграрної політики України, яке і приймає остаточне рішення щодо розміру фінансової підтримки, а тому саме вказаний орган уповно-важений представляти інтереси держави в спірних правовідносинах.

Апеляційний суд також звертає увагу на твердження Скаржника, що справа №910/9742/21 є тотожною зі справою, що розглядається в частині суб`єктного складу, адже такі твердження є суперечливими іншим доводам апеляційної скарги. Оскільки у справі №910/9742/21 прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики, тоді як основним з доводів скарги є заперечення щодо висновку суду першої інстанції, що належним позивачем у справі, що розглядається №12/5007/8/12 є саме Міністерство аграрної політики.

Крім того, матеріалами справи стверджено, що провадження у даній справі відкрито ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.01.2012 (т.1, арк.справи 1).

В подальшому, ухвалою суду від 28.02.2012 провадження у справі №12/5007/8/12 було зупинено до вирішення Черняхівським районним судом Житомирської області кримінальної справи №08/085023 по обвинуваченню ОСОБА_1 за статтями Кримінального кодексу України.(т.2, арк.справи 36-37).

Ухвалою суду від 22.06.2023 було поновлено провадження у справі №12/5007/8/12 та при-значено підготовче засідання суду на 17.07.2023.(т.2, арк.справи 107).

Відповідно до ст.2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до нього в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Однак у випадку, якщо суд встановить, що визначений Прокурором Позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це матиме процесуальним наслідком відмову у задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду на підставі положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 911/2032/17, від 05.10.2021 у справі №925/1214/19 та від 16.02.2022 у справі №904/1407/21.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 15.02.2022 у справі №910/6175/19, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009, від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц, від 08.08.2023 у справі №910/5880/21).

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відмова у задоволенні позову ґрунту-ється саме на визначенні Прокурором неналежного позивача, а не на безпідставності позову.

Таким чином, доводи Прокурора не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеля-ційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див.рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсь-кого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 248, 252, 269, 275, 276, 282, 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.2024 у справі №12/5007/8/12 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №12/5007/8/12 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.