Рішення

від 21.05.2024 по справі 903/1257/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2024 року Справа № 903/1257/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ - ТРАНС"

до відповідача: Приватного підприємства "ВІО"

про стягнення 130 000,00 грн.

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.

Представники сторін: н/з

встановив:

18.12.2023 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ - ТРАНС" до Приватного підприємства "ВІО", в якій позивач просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі 130 000,00 грн. та судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 21.12.2023 позовну заяву від 18.12.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ - ТРАНС" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЯ - ТРАНС" строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області впродовж 5-ти днів з дня одержання цієї ухвали відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

На виконання вимог ухвали суду від 21.12.2023 Товаристо з обмеженою відповідальністю "ЛЯ - ТРАНС" листом від 27.12.2023 подав клопотання про усунення недоліків позовної заяви та надав відомості про наявність електронного кабінету.

Ухвалою суду від 29.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

25.01.2024 на адресу суду від Приватного підприємства "ВІО" надійшов відзив на позовну заяву у якому просить суд у позові відмовити повністю. Додатково зазначив, що згідно платіжної інструкції №2782 від 16.01.2024 відповідач здійснив перерахунок коштів в сумі 90 000,00 грн. позивачу.

Позивачу встановлено строк для надання вдповіді на відзив не пізніше 3 -ох днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою суду від 29.02.2024 суд перейшов до розгляду справи №903/1257/23 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.03.2024 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 16.04.2024 на 11:50 год. Повторно встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив - 5 днів з дня вручення даної ухвали суду, із доказами надіслання його копії відповідачу. Повторно встановлено відповідачу строк для подання до суду пояснень/заперечень на відповідь на відзив - 5 днів з дня отримання відповіді на відзив на позов, із доказами надіслання її копії позивачу.

09.04.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву з доказами направлення відповідачу.В заяві представник позивача зазначив, що згідно платіжної інструкції №2782 від 16.01.2024 відповідач здійснив перерахунок коштів в сумі 90 000,00 грн.

Протокольною ухвалою від 16.04.2024 суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 21.05.2024 на 10 год. 20 хв

Позивач та відповідач в судове засідання 21.05.2024 уповноважених представників не направили, додаткових пояснень, заяв, клопотань суду не надали.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЯ - ТРАНС" перераховано Приватному підприємству "ВІО" грошові кошти в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №927 від 12.10.2021. У призначенні платежу зазначено «Сплата поворотної фінансової допомоги згідно договору №01/10 від 12.10.2021. Без ПДВ» (а.с 8).

Згідно платіжного доручення №2449 від 16.02.2022 Приватне підприємство "ВІО" повернуло частково суму позики в розмірі 70 000,00 грн. з призначенням платежу: «Сплата поворотної фінансової допомоги згідно договору №01/10 від 12.10.2021. Без ПДВ» (а.с. 9)

Як зазначає позивач у позовній заяві, згідно попередньої домовленості з відповідачем, підставою перерахованих коштів був договір про надання поворотної фінансової допомоги від 12.10.2021. Однак, останній підписаний не був зі сторони Приватного підприємства "ВІО" та повернутий Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЯ - ТРАНС".

В подальшому позивачем направлено відповідачу претензії за №984 від 04.05.2023 та №984/1 від 18.10.2024 про повернення безпідставно набутих грошових коштів у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Невиконання відповідачем вимог в частині повернення суми отриманих коштів позивача стали підставою для звернення Товаристваом з обмеженою відповідальністю "ЛЯ - ТРАНС" до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ВІО" на підставі ст. 1212 ЦК України грошових коштів в загальному розмірі 130 000 грн., як безпідставно набутих.

Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Відповідно до зазначеної статті, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Отже, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України позивачем повинно бути доведено суду обставини отримання (утримання) відповідачем вказаних коштів без достатньої правової підстави або обставини того, що певна підстава набуття коштів припинилась.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №924/1338/19.

Суд, встановив, що позивачем було перераховано ПП "ВІО" грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №927 від 12.10.2021.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази щодо укладення та підписання сторонами договору 01/10 ВІД 12.10.2021.

Згідно п.3. ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовується також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини

Після звернення позивача до суду відповідач перерахував позивачу суму заборгованості у розмірі 90 000,00 грн. , що підтверджується копією платіжної інструкції №2782 від 16.01.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

З огляду на добровільне перерахування відповідачем 90 000.00 грн. заборгованості, провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України слід закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач - ПП "ВІО". не надано доказів в підтвердження здійснення перерахування (повернення) на рахунок позивача отриманих коштів в сумі 40 000,00 грн. в досудовому порядку, як і не надано будь-яких документів в підтвердження перерахування попередньо отриманих грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ - ТРАНС" на час розгляду справи судом.

За таких обставин, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку щодо наявності підстав вважати, що грошові кошти в сумі 40 000,00 грн. є такими, що набуті та збережені відповідачем без належної для цього правової підстави, а відтак дійти висновку щодо правомірності та обґрунтованості вимог позивача про їх стягнення з відповідача згідно та на підставі положень п.3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки відповідач перерахував частину основної суми заборгованості у розмірі 90 000.00 грн. вже після звернення позивача з позовом до суду на підставі ч.9 ст.129 ГПК України на відповідача повністю слід покласти витрати позивача, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 2 684.00 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВІО" (43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Авіаторів, 1, код ЄДРПОУ 35904471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯ - ТРАНС" (33018, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 39, офіс 216, код ЄДРПОУ 43129276) 40 000,00 грн. безпідставно набутих коштів , а також витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 90 000,00 грн безпідставно набутих коштів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено

29.05.2024

СуддяМ. С. Шум