Постанова

від 10.09.2024 по справі 903/1257/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вулЯворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 вересня 2024 року Справа № 903/1257/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВІО» на рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2024, повний текст якого складено 29.05.2024, у справі № 903/1257/23 (суддя Шум М.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ля-Транс»

до Приватного підприємства «ВІО»

про стягнення 130 000,00 грн безпідставно набутих коштів,-

В грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ля-Транс» (надалі в тексті Товариство) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «ВІО» (надалі в тексті Підприємство) 130 000,00 грн безпідставно набутих коштів.(арк.справи 1-3).

За наслідками розгляду справи №903/1257/23 Господарський суд Волинської області позов задоволив частково, присудивши до стягнення з Підприємства на користь Товариства 40 000,00 грн безпідставно набутих коштів, а також 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 90 000,00 грн безпідставно набутих коштів провадження у справі закрито.(арк.справи 83-85).

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено перерахування Товариством Підприємству 200 000,00 грн поворотної фінансової допомогу. Після звернення Позивача до суду, Відповідач повернув частину грошових коштів в сумі 90 000,00 грн. Поруч з тим, неповернутою та збереженою без належної для цього правової підстави залишилася сума 40 000,00 грн. Суд першої інстанції повністю поклав витрати пов`язані з оплатою судового збору на Відповідача, оскільки часткове погашення заборгованості відбулося після звернення Товариства з позовом до суду.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач ПП «ВІО» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 21.05.2024 у справі №903/1257/23 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Судові витрати покласти на Позивача.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм проце-суального права, без урахуванння та без належної оцінки того, що отримані Підприємством кошти повернуті Товариству в повному обсязі ще на момент надсилання суду відзиву на позов, що підтверджується платіжним дорученням №2412 від 02.02.2022.(арк.справи 92-98).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №903/1257/23. Позивачу встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржникові копії відзиву, а також вирішено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.(арк.справи 112).

На адресу суду 26.07.2024 надійшов відзив, в якому Товариство просить залишити апеля-ційну скаргу Підприємства без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2024 без змін.(арк.справи 114-115).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ля-Транс» перерахувало ПП «ВІО» грошові кошти в сумі 200 000,00 грн, що стверджується платіжною інструкцією №927 від 12.10.2021, де у полі «призначення платежу» зазначено: «Сплата поворотної фінансової допомоги згідно договору №01/10 від 12.10.2021. Без ПДВ».(арк.справи 8).

Матеріалами справи стверджено, що Підприємство повернуло Товариству частину позики в сумі 70 000,00 грн, що стверджується платіжним дорученням №2449 від 16.02.2022 з призна-ченням платежу: «Сплата поворотної фінансової допомоги згідно договору №01/10 від 12.10.2021. Без ПДВ».(арк.справи 9).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами підставою для перерахування Товариством фінансової допомоги Підприємству була попередня домовленість, яка мала підтвердитися договором про надання поворотної фінансової допомоги від 12.10.2021, однак, такий договір не був підписаний зі сторони Підприємства та повернутий Товариству.

Матеріалами справи стверджено, що пропозиція повернути кошти в сумі 200 000 грн, яка вбачається з претензії Позивача №984/1 від 18.10.2023 залишена Відповідачем без відповіді, проте частково задоволена в сумі 70 000 грн.(арк.справи 7, 11-14).

Невиконання Відповідачем обов`язку з повернення суми отриманої фінансової допомоги зумовило звернення Позивача до господарського суду з позовом про стягнення з з Підприємства підстав ст.1212 ЦК України безпідставно набутих грошових коштів в сумі 130 000 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Волинської області від 21.05.2024 позов частково задоволено.(арк.справи 83-85).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна Відповідача частково обґрунтована та підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є повернення безпідставно набутих коштів.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид поза-договірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з догово-ром, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Отже, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України позивачем повинно бути доведено суду обставини отримання (утримання) відповідачем вказаних коштів без достатньої правової підстави або обставини того, що певна підстава набуття коштів припинилась.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №924/1338/19.

Сторонами не заперечується, що матеріали справи не містять доказів укладення та під-писання ними договору 01/10 від 12.10.2021.

Апеляційним судом встановлено, що Товариством було перераховано Підприємству грошові кошти на загальну суму 643 000,00 грн, що стверджується платіжними інструкціями: №371 від 12.10.2020 на суму 100 000,00 грн, №376 від 15.10.2020 на суму 100 000,00 грн, №415 від 09.11.2020 на суму 200 000,00 грн, №419 від 17.11.2020 на суму 43 000,00 грн, №927 від 12.10.2021 на суму 200 000,00 грн.(арк.справи 37-41).

Поруч з тим, як вбачається з матеріалів справи, Підприємство на час звернення Товариства з позовом у даній справі частково погасило заборгованість перед останнім.

Попри такі обставини, Позивач в позові та поясненнях покликається на непогашення 130000,00 грн заборгованості, які Підприємство тримає у себе як безпідставно набуті.

Матеріалами справи підтверджено, що після пред`явлення позову по даній справі, Підприємство добровільно перерахувало на рахунок Товариства 90 000,00 грн заборгованості, що підтверджується платіжною інструкцією №2782 від 16.01.2024.(арк.справи 47). З огляду на це, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно закрив в цій частині провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Поруч з тим, досліджуючи обставини справи, апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи містяться платіжні інструкції, що підтверджують повернення Відповідачем на рахунок Позивача поворотної фінансової допомоги згідно договору №01/10 від 12.10.2021, в тому числі: №2252 від 12.10.2021 на суму 200 000,00 грн, №2286 від 09.11.2021 на суму 200 000,00 грн, №2341 від 08.12.2021 на суму 43 000,00 грн, №2412 від 02.02.2022 на суму 40 000,00 грн, №2449 від 16.02.2022 на суму 70 000,00 грн. Вбачається, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не надано оцінки платіжній інструкції №2412 від 02.02.2022 на суму 40 000 грн, натомість зроблено висновок про безпідставне набуття та збереження Відповідачем грошових коштів Позивача в сумі 40 000 грн і цей висновок покладено в основу часткового задоволення позову.(арк.справи 42-46).

Натомість, матеріалами справи, а саме копіями платіжних документів стверджено отримання Підприємством від Товариства впродовж 12.10.2020 12.10.2021 поворотної фінансової допомоги у сумі 643 000,00 грн та повернення її Підприємством Товариству в повному обсязі протягом 12.10.2021 16.01.2024, тобто до моменту ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 21.05.2024.

За наслідками перегляду рішення місцевого суду, колегія суддів відхиляє твердження Позивача, що 40 000,00 грн є нарахованими відсотками за користування безпідставно одержаними чи збереженими грошовими коштами, оскільки матеріали справи не містять, а Позивачем не надано суду правочину, за умовами якого надавалися спірні грошові кошти. Відсутність такої угоди зумовлює неможливість для суду встановити чи існує відповідальність у Відповідача за невчасне повернення фінансової допомоги. Крім того, в прохальній частині позовної заяви Товариство просило стягнути з Підприємства 130 000,00 грн боргу та судові витрати, однак жодного обґрунтування та вимоги про стягнення відсотків за користування чи розрахунку таких відсотків матеріали справи не містять.

З огляду на помилковий висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги в частині стягнення з Відповідача 40 000,00 грн на підставі положень п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, враховуючи наявні в матеріали справи докази про сплату 40 000 грн ще 02.02.2022, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 21.05.2024 в частині стягнення з ПП «ВІО» на користь ТОВ «Ля-Транс» 40 000,00 грн безпідставно набутих коштів належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Рішення в частині закриття провадження у справі в частині 90 000,00 грн безпідставно набутих коштів підлягає залишенню без змін.

Апеляційний суд вважає, що всі доводи та вимоги апеляційної скарги розглянуто.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

За наслідками розгляду апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, наявні всі підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених в рішенні, що призвело до ухвалення частково необґрунтованого судового рішення.

Часткове задоволення апеляційної скарги зумовлює перерозподіл витрат зі сплати судового збору відповідно до ст.129 ГПК України. Так, з ПП «ВІО» на користь ТОВ «ЛЯ-Транс» належить стягнути 825,85 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, натомість з ТОВ «Ля-Транс» на користь ПП «ВІО» належить стягнути 1238,77 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 270, 275, 277, 282, 284, 287 Господарського про-цесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВІО» на рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2024 у справі № 903/1257/23 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2024 у справі №903/1257/23 в частині стягнення 40 000,00 грн безпідставно набутих коштів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного підприємства «ВІО» (43006, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Авіаторів, буд.1, код ЄДРПОУ 35904471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ля-Транс»( 33018, Рівненська обл., м.Рівне, вул.Відінська, буд.39, офіс 216, код ЄДРПОУ 43129276) 825,85 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ля-Транс»( 33018, Рівненська обл., м.Рівне, вул.Відінська, буд.39, офіс 216, код ЄДРПОУ 43129276) на користь Приватного підпри-ємства «ВІО» (43006, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Авіаторів, буд.1, код ЄДРПОУ 35904471) 1238,77 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідного наказу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

6. Матеріали справи №903/1257/23 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.