Рішення

від 20.05.2024 по справі 910/544/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 910/544/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Тихоненко І.С. - довіреність від 18.01.2024;

від відповідача: Васьківська Н.Г. - витяг з ЄДРПОУ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАПТ"

про стягнення 1043190,00 грн.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАПТ" 1 043 190,00 грн штрафних санкцій, а саме 480 390,000 грн пені та 562 800,00 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 59/ВОЗ-2023 від 23.06.2023 в частині здійснення поставки товару у визначений договором строк, у зв`язку з чим відповідачу нараховано штрафні санкції у вигляді пені та штрафу у вказаних сумах.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2024 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Житомирської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024, справу розподілено судді Вельмакіній Т.М.

Ухвалою від 19.02.2024 суддя Вельмакіна Т.М. прийняла справу до розгляду, відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначила судове засідання для розгляду справи на 20.03.2024.

07.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 90-108).

18.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (а.с. 116-129).

20.03.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення (а.с. 137-156), від позивача - заява про надання розрахунку розміру позовних вимог (а.с. 157-179).

В судовому засіданні 20.03.2024, враховуючи клопотання представника відповідача, суд оголосив перерву до 14:00 год. 16.04.2024.

Ухвалою від 11.04.2024 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні 16.04.2024 в режимі відеоконференції у приміщенні суду, забезпечити проведення відеоконференції під час розгляду Господарським судом Житомирської області справи № 910/544/24 доручено Вишгородському районному суду Київської області.

18.04.2024 від позивача надійшли заперечення (а.с. 204-220).

У зв`язку із не можливістю забезпечення належної якості звуку, під час проведення відеоконференції, в судовому засіданні 16.04.2024 оголошено перерву до 07.05.2024, з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача заявив усне клопотання про продовження судового засідання після перерви за його участю в режимі відоконференції у приміщенні суду, відповідальним за проведення якої просив визначити Оболонський районний суд м. Києва або Шевченківський районний суд м. Києва, які зазначені у наведеному в його клопотанні переліку.

07.05.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання, згідно якого вона просить розгляд справи призначити на інший день, у зв`язку з неможливістю прибути у призначене судове засідання за станом здоров`я.

Враховуючи клопотання представника відповідача та з метою забезпечення учасникам справи рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, ухвалою від 07.05.2024 суд відклав розгляд справи на 16.05.2024, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17.07.1997.

У судовому засіданні 16.05.2024 представник позивача позов підтримав. На запитання суду щодо негативних наслідків непоставки товару у визначений договором строк та щодо вжиття заходів, спрямованих на заміщення потреби у не отриманому товарі, пояснив, що необхідність отримання товару за договором відпала саме у зв`язку із неможливістю його поставки відповідачем у встановлені строки.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечувала, наголошуючи на виникненні форс-мажорних обставин. Пояснювала, що не зважаючи на вказані обставини, відповідач вживав всі можливі заходи для виконання умов договору, використовуючи решту наявного у нього менш потужного обладнання. У випадку стягнення судом заявлених відповідачем санкцій, просила про їх зменшення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2021 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРАПТ" (постачальник, відповідач) укладено договір №59/ВОЗ-2023 від 23.06.2023 (далі - Договір (а.с. 25-31)).

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору відповідач поставив замовлений товар несвоєчасно, у зв`язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.3. Договору, до стягнення з відповідача нараховано 480 390,000 грн пені та 562 800,00 грн штрафу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 90-92) просив у стягнення пені та штрафу відмовити. Пояснив, що у зв`язку з аварійними відключеннями електроживлення, відбулася поломка верстату лазерного різання ЧПУ, верстату лазерного зварювання машин та устаткування, на якому здійснювалося виробництво замовлення позивача. Вказані обставини, як зазначає відповідач, є форс мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), про що Рівненською торгова-промисловою палатою було видано відповідний Сертифікат №5600-23-4009 від 26.09.2023.

Зазначив, що враховуючи обставини непереборної сили, листом від 25.07.2023 повідомив Військову частину НОМЕР_1 про неможливість виконати договір в установлені строки та просив змінити (продовжити) строки поставки товару. Зазначив, що оскільки сторонами в усному порядку було погоджено зміну графіку поставки, ним було підготовлено та надіслано позивачу додаткову угоду зі строком поставки до 01.11.2024, тому вважав, що додаткова угода підписана з узгодженими строками. При цьому зауважив, що відповідач не надіслав повідомлення про відмову від підписання додаткової угоди. У судовому засіданні представник відповідача також зазначила, що позивач не повернув надісланої йому відповідачем додаткової угоди, тому у останнього її примірник відсутній. Натомість, листом №78/9-3847 від 03.10.2023 надіслав повідомлення про одностороннє розірвання договору з 09.10.2023.

Пояснив, що оскільки обставини непереборної сили тривали з 22.07.2023 по 26.09.2023, зважаючи на приписи п. 8.1, 8.3, 8.6, 8.9 Договору, листом за №277/1 від 29.09.2023 відповідач просив позивача внести зміни до договору, продовжити строк виконання зобов`язань, а саме графіку поставки, на строк дії обставин непереборної сили. Вказане звернення, як вказує відповідач, позивачем проігноровано.

При цьому відповідач зазначив, що повідомлення позивача про одностороннє розірвання договору з 09.10.2023 ним не було прийнято, про що листом від 09.10.2023, із покликанням на приписи ст. 188 ГК України, повідомлено позивача. Наголосив, що в подальшому представники позивача робили все можливе, щоб перешкодити підприємству здійснити поставку товару. Так, в порушення ч. 2 ст. 193 ГК України, позивач не прийняв від відповідача товар, який з 02.10.2023 по 06.10.2023 знаходився у вантажівках перед Військовою частиною. В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що оскільки зазначений товар позивач приймати відмовився, документи про його отримання не підписав. тому останні у відповідача відсутні.

У відповіді на відзив (а.с. 116-124) позивач вказав, що посилання відповідача про погодження в усному порядку зміни графіка поставки, згідно листа останнього від 25.07.2023, є безпідставним, оскільки жодної додаткової угоди до Договору сторонами підписано не було. При цьому зауважив, що доказів надсилання такої угоди відповідач також не надав. Звернув увагу, що Договір був укладений в період дії воєнного стану, тому посилання відповідача на п. 8.6. Договору, на підставі якого він не мав можливості виконати належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, є недопустимим, тому що укладаючи договір під час дії воєнного стану, відповідач був зобов`язаний враховувати власні ризики, пов`язані з виконанням Договору та усвідомлювати можливі наслідки, пов`язані з його невиконанням. Зауважив, що на момент укладення Договору, масованих ракетних обстрілів критичної інфраструктури та відключень електроенергії в Україні не було. При цьому, як зазначив позивач, в період дії форс мажорних обставин відповідач поставив йому 20 одиниць товару, що поставило під сумнів вплив цих обставин на виконання поставки у обумовлені Договором строки.

Відповідач у додаткових поясненнях від 20.03.2024 (а.с. 137-140) вказав, що верстат лазерного різання ЧПУ, верстат лазерного зварювання машин та устаткування, є одним з ключових у виробничому процесі, тому вихід з ладу останнього значно вплинуло на виробничий процес та строки виконання замовлення. Водночас, як пояснив відповідач, він вживав всі можливі заходи та можливості задля того, щоб здійснювати поставку. Пояснив, що враховуючи, що майже все обладнання, яке використовується у виробничому процесі, іноземного походження, а також те, що можуть виникнути складнощі в його обслуговуванні та ремонті, в разі виходу з ладу, заміни необхідних запасних частин, сторонами в п. 8.6. Договору було погоджено визначити, що під непереборною силою розуміються будь які надзвичайні або невідворотні події, зокрема, в и х і д з л а д у м а ш и н і у с т а т к у в а н н я. Також звернув увагу, що п. 8.1. Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання, або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.

Також відповідач поросить суд взяти до уваги, що: на даний час підприємство виготовляє продукцію за оборонним замовленням, поставка продукції - резервуарів для зберігання нафтопродуктів є важливою для держави, застосування надмірних штрафних санкцій до підприємства може привести до зниження спроможності підприємства купувати сировину та матеріали, оплачувати послуги, що в свою чергу призведе до зриву оборонного замовлення та нанести шкоди в непростий військовий час. Стягнення пені та штрафу може призвести до неспроможності підприємства сплачувати кредит, який був необхідний для здійснення оборонного замовлення; відповідно до довідки від обслуговуючого банку, станом на 20.03.2024 у підприємства наявні залишки коштів на рахунку у розмірі 51934,00 грн; на даний час існує дебіторська заборгованість перед підприємством, в тому числі за поставку продукції оборонного призначення в розмірі 2160000,00 грн; існує заборгованість перед перевізниками, оскільки товар по договору для потреб оборони доставляється до місця призначення; застосування до підприємства надмірних санкцій призведе до заборгованості по заробітній платі, яка на даний час становить 300839,26 грн; відповідно до висновку військового представництва від 05.03.2024 №100, наявність судових проваджень, стягнення з підприємства штрафних санкцій є ризиком виконання оборонного замовлення. Наголосив, що розмір штрафу та пені є значним для підприємства, при цьому, збитки за не поставлену продукцію позивачу не нанесені. Відповідач просить суд взяти до уваги вказані обставини, а також приписи ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

У запереченнях від 03.04.2024 (а.с. 204-214) позивач вказав, що не погоджується з доводами, зазначеними відповідачем у додаткових поясненнях від 20.03.2024. Зауважив, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження аварійних відключень електроживлення та постійних скачків в мережі у період строку дії Договору. Вважає, що часткова поставка відповідачем товару свідчить про те, що товар у відповідача був, однак останній його поставляв з порушенням строків, визначених договором. Вказане, на думку відповідача, підтверджує також те, що у відповідача були відсутні форс-мажорні обставини.

Також позивач заперечив щодо застосування судом приписів ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру неустойки, вказавши, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності скрутного фінансового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Зауважив, що стягнення з відповідача пені та штрафу в загальному розмірі 1043190,00 грн не призведе до його збагачення як учасника господарських відносин, оскільки він фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Під час розгляду справи представник позивача неодноразово наголошував, що позивач вживав всі можливі заходи та можливості задля того, щоб здійснювати поставку, до виробництва було залучене інше обладнання, однак, з меншими потужностями, що дало можливість здійснити часткову поставку товару.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки 59/ВОЗ-2023 від 23.06.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язався поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2. Договору, найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в Додатку№1 до цього Договору. Код ДК 021:2015:34220000-5 - Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери.

Матеріали справи містять підписану сторонами специфікацію від 23.06.2023, у якій погоджено поставку товару - причепи-цистерни для води ЦВ-1,2, кількістю 50 од., вартістю 402000,00 грн (за одиницю товару). Всього 20100000,00 грн (а.с. 35).

У п. 2.1. Договору сторони погодили, що якість товару, що поставляється постачальником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ДСТУ, ТУ та Технічній специфікації (Додаток №2 до Договору) на цей вид товару. Пакування та маркування товару, що поставляється за даним договором, повинне відповідати діючим стандартам, технічним вимогам та забезпечувати зберігання споживацьких властивостей товару під час транспортування та зберігання. Товар повинен бути новим.

Згідно з п. 4.1. Договору, розрахунки за товар, що поставляється без порушення строків або вимог щодо якості або тари або упаковки або маркування, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника на відповідній видатковій накладній.

Відповідно до п. 5.1. Договору, поставка товару здійснюється з дати підписання договору до 01 жовтня 2023 року.

У п. 5.1.1. Договору погодили графік поставки: 10 одиниць - до 01.08.2023, 20 одиниць - до 01.09.2023, 20 одиниць - до 01.10.2023 року.

Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А (5.2. Договору).

Поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами (п. 5.3. Договору).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що відповідач свій обов`язок з поставки товару виконав порушенням визначених п. 5.1.1. Договору строків, а саме:

10 одиниць товару, що мали бути поставлені у строк до 01.08.2023, були поставлені:

- 11.09.2023 у кількості 5 одиниць, що підтверджується видатковою накладною №200 від 11.09.2023 на суму 2010000,00 грн та 5 одиниць - 20.09.2023, що підтверджується видатковими накладними: №208 від 20.09.2023 на суму 402000,00 грн, №208/1 від 20.09.2023 на суму 402000,00 грн, №208/2 від 20.09.2023 на суму 402000,00 грн, №208/3 від 20.09.2023 на суму 402000,00 грн та №208/4 від 20.09.2023 на суму 402000,00 грн (а.с. 36-41).

З 20 одиниць товару, що мали бути поставлені до 01.09.2023, відповідачем було поставлено 10 одиниць товару 26.09.2023, що підтверджується видатковими накладними №218 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, №218/1 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, №218/2 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, №218/3 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, №218/4 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, №218/5 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, №218/6 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, №218/7 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, №218/8 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, №218/9 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн.

При цьому доказів погодження сторонами змін до графіку виконання поставки товару за Договором матеріали справи не містять.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено що поставка 20 одиниць товару відбулася з порушенням строків, визначених п. 5.1.1. Договору. При цьому, як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази поставки 10 одиниць товару, що мали бути поставлені до 01.09.2023 та 20 одиниць товару, що мали бути поставлені у строк до 01.10.2023.

Також суд встановив, що за отриманий товар відповідач провів розрахунки у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 162-178) та не заперечувалось відповідачем.

Водночас, суд встановив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо поставки товару, відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України та п.п. 6.2.1. п. 6.2. Договору, повідомленням від 03.10.2023 за №78/9-3847 позивач повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору з 09.10.2023 (а.с. 52-56).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 188 ГК України.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

У п.п. 6.2.1. Договору сторони погодили, що у разі невиконання зобов`язань постачальником, замовник має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це постачальника у строк 5 календарних днів.

Згідно з п. 7.3 Договору, у випадку порушення строку поставки, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього Договору.

Крім того, у п. 8.4. Договору сторони визначили, що строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на час, протягом якого діють обставини непереборної сили. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж на 1 (один) місяць, кожна із сторін, в установленому порядку має право розірвати цей договір.

Оскільки Договором надано право замовнику в односторонньому порядку достроково розірвати цей Договір, останній є розірваним з 09.10.2023.

Також суд враховує, що згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п. 7.3. Договору сторони визначили, що за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.1. цього Договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

За прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, позивач нарахував до стягнення з відповідача 480 390,000 грн пені та 562 800,00 грн штрафу, а саме:

1) за видатковою накладною №200 від 11.09.2023 на суму 2010000,00 грн, за період з 02.08.2023 по 10.09.2023, позивач нарахував 80400,00 грн пені та 140700,00 грн 7% штрафу;

2) за видатковою накладною №208 від 20.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.08.2023 по 19.09.2023 - 19698,00 грн пені та 28140,00 грн 7% штрафу;

3) за видатковою накладною №208/1 від 20.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.08.2023 по 19.09.2023 - 19698,00 грн пені та 28140,00 грн 7% штрафу;

4) за видатковою накладною №208/2 від 20.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.08.2023 по 19.09.2023 - 19698,00 грн пені та 28140,00 грн 7% штрафу;

5) за видатковою накладною №208/3 від 20.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.08.2023 по 19.09.2023 - 19698,00 грн пені та 28140,00 грн 7% штрафу;

6) за видатковою накладною №208/4 від 20.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.08.2023 по 19.09.2023 - 28140,00 грн пені та 28140,00 грн 7% штрафу;

7) за видатковою накладною №218 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.09.2023 по 25.09.2023 - 9648,00 грн пені;

8) за видатковою накладною №218/1 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.09.2023 по 25.09.2023 - 9648,00 грн пені;

9) за видатковою накладною №218/2 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.09.2023 по 25.09.2023 - 9648,00 грн пені;

10) за видатковою накладною №218/3 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.09.2023 по 25.09.2023 - 9648,00 грн пені;

11) за видатковою накладною №218/4 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.09.2023 по 25.09.2023 - 9648,00 грн пені;

12) за видатковою накладною №218/5 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.09.2023 по 25.09.2023 - 9648,00 грн пені;

13) за видатковою накладною №218/6 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.09.2023 по 25.09.2023 - 9648,00 грн пені;

14) за видатковою накладною №218/7 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.09.2023 по 25.09.2023 - 9648,00 грн пені;

15) за видатковою накладною №218/8 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.09.2023 по 25.09.2023 - 9648,00 грн пені;

16) за видатковою накладною №218/9 від 26.09.2023 на суму 402000,00 грн, за період з 02.09.2023 по 25.09.2023 - 9648,00 грн пені.

Також за недопоставку товару у кількості 10 одиниць (вартістю 4020000,00 грн), за період з 02.09.2023 (товар мав бути поставлений згідно графіку поставки - 01.09.2023) по 08.10.2023 (09.10.2023 договір розірвано) - 148740,00 грн пені та 281400,00 грн штрафу.

За недопоставку товару у кількості 20 одиниць (вартістю 8040000,00 грн), за період з 02.10.2023 (товар мав бути поставлений згідно графіку поставки - 01.10.2023) по 08.10.2023 (09.10.2023 договір розірвано) - 56280,00 грн пені.

Перевіривши вказані розрахунки, суд встановив, що останні здійснено за правильно визначений період та є арифметично правильними. Заперечень щодо здійснених розрахунків відповідач не надав.

Водночас, зважаючи на позицію відповідача про те, що він звільнений від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання з поставки товару за Договором у зв`язку з існуванням у нього форс-мажорних обставин, на підтвердження чого надав Сертифікатом №5600-23-4009 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Рівненською Торгово-промисловою палатою 26.09.2023, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (див. пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Водночас у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач надав Сертифікат №5600-23-4009 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Рівненською Торгово-промисловою палатою 26.09.2023, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): через широкомасштабну збройну агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, масовані ракетні обстріли критичної інфраструктури, відключення електроенергії, тимчасові зупинки роботи підприємства для збереження життя і здоров`я працівників, із-за аварійних відключень електроживлення призвело до поломки верстату лазерного різання ЧПУ, верстату лазерного зварювання машин та устаткування, необхідність довготривалого часу для пошуку необхідних запчастин, які відсутні в Україні для ремонту та відновлення обладнання, що вплинуло на порушення виробничих процесів, а отже на можливість виконання Договору у встановлені строки. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - з 22.07.2023; дата закінчення: тривають на 26 вересня 2023 року (а.с. 99-100).

Суд встановив, що у п. 8.1. Договору сторони погодили, що звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань з договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія).

Згідно з п. 8.2. Договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Однак, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх виникнення.

Наданий відповідачем лист №88/7 від 25.07.2023, отримання якого позивач не заперечував, суд не розцінює як належний доказ такого повідомлення, оскільки відповідач повідомив позивача про наступне: "У зв`язку з затримками в поставках комплектуючих, сировини та матеріалів, що впливає на планування та проведення робіт. Тривалим військовим станом, значно збільшилась кількість повітряних тривог, які продовжуються іноді по декілька годин, що впливає на необхідність великих перерв, зупинення робіт, скасування та зміни регламентів їх проведення. Задля забезпечення життя та здоров`я працівників, вимушені перерви значно скорочують робочий час та унеможливлюють виконання запланованих обсягів робіт. Залучення в робочий час до проведення медичних оглядів, мобілізація військовозобов`язаних з числа працівників призводить до сповільнення подальшої ефективної роботи. Враховуючи викладені об`єктивні причини, просимо розглянути можливість оформити терміни поставки, передбачені договором, в новій редакції, а саме: пункт 5.1.1. викласти наступним чином: "5.1.1. Графік поставки - 5 одиниць - до 31.08.2023, 15 одиниць - до 29.09.2023, 30 одиниць - до 01.11.2023 включно.".

Тобто, як вбачається із змісту вказаного листа, відповідач не вказав про настання форс-мажорних обставин, а лише зазначив загальні обставини, які існують на підприємстві в період воєнного стану, та пропонував останньому змінити строки поставки товару.

Вподальшому, листом від 29.09.2023 відповідач повідомляв Військову частину про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які тривали з 22.07.2023 по 26.09.2023 та просив внести зміни до договору, продовжити строки поставки на строк дії обставин непереборної сили (а.с. 98).

Однак, вказаний лист був надісланий після спливу двох місяців з дня настання вказаних обставин.

Таким чином, позивач не був належним чином повідомлений про настання форс-мажорних обставин у строки, визначені п. 8.2. Договору - не пізніше ніж протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх виникнення.

За вказаного, у суду відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків поставки товару.

При цьому, суд також враховує позицію Верховного суду, викладену у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, у якій останній вказав, що хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення (Постанова ВС від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

За вказаного суд враховує, що вищевказаним Договором не передбачено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Водночас, зважаючи на те, що Сертифікат №5600-23-4009 виданий Рівненською Торгово-промисловою палатою 26.09.2023 засвідчує існування у відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які настали 22.07.2023 і триваючих на 26.09.2023, а також враховуючи інші, наведені відповідачем та підтверджені документально обставини, суд вважає за необхідне застосувати приписи ст. 233 Господарського кодексу України, згідно з якими, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546,549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.

Так, суд враховує виданий Рівненською Торгово-промисловою палатою 26.09.2023 Сертифікат №5600-23-4009 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Рівненською Торгово-промисловою палатою 26.09.2023, яким засвідчено у відповідача форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема те, що аварійні відключення електроживлення призвели до поломки верстату лазерного різання ЧПУ, верстату лазерного зварювання машин та устаткування, необхідність довготривалого часу для пошуку необхідних запчастин, які відсутні в Україні для ремонту та відновлення обладнання, що вплинуло на порушення виробничих процесів, а отже на можливість виконання Договору у встановлені строки.

Вказані обставини також підтверджено наданими відповідачем до справи: актом обстеження обладнання від 22.07.2023, актами обстеження обладнання №1 та №2 від 25.07.2023 (а.с. 93, 94), якими зафіксовано причини виходу з ладу обладнання та визначено які його складові деталі підлягають заміні; листами від 22. 07.2023 та від 24.07.2023 (а.с.94 (зворот), 95), яким з`ясовувалися причини аварійних відключень електроенергії та вбачається підтвердження змін у мережевому вольтажі; висновками №77 та 78 від 28.07.2023 (а.с.95 (зворот), 96), якими зафіксовано причини виходу з ладу обладнання, визначено які його складові деталі підлягають заміні та констатовано необхідність їх замовлення у виробника за межами України; наданою інформацією щодо вартості необхідних для ремонту деталей (а.с.96 (зворот), 97).

Суд враховує, що згідно п. 8.6. Договору було погоджено визначити, що під непереборною силою розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події, зокрема, в и х і д з л а д у м а ш и н і у с т а т к у в а н н я. Тобто зазначена обставина була визнана сторонами як вагома при визначенні міри відповідальності.

При цьому суд зважає і на те, що листом від 31.08.2023 (а.с.125, 126) позивач вказував відповідачу, що розгляне можливість зміни (продовження) строків поставки товару, у разі надання документального підтвердження об`єктивних обставин, що зумовлюють таке продовження, зокрема обставин непереборної сили. Вказаний лист 31.08.2023 було направлено відповідачу поштовим зв`язком (а.с. 128, 129). Сертифікат №5600-23-4009 був виданий Рівненською Торгово-промисловою палатою 26.09.2023 на звернення відповідача від 19.09.2023 (а.с. 99,100) та з листом від 29.09.2023 направлений позивачу. Вказане свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на продовження строків поставки товару за Договором, з урахуванням листа позивача від 31.08.2023, та про правомірність очікувань продовження цих строків для недопущення їх порушення.

Суд враховує, що за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та крнедитора. Аналогічний висновок ВС наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Суд вважає вагомими аргументи відповідача стосовно того, що на даний час підприємство виготовляє продукцію за оборонним замовленням, на підтвердження чого надано договір №2 на закупівлю товарів за державні кошти від 14.02.2024 (а.с.149-154), яким передбачено оплату після поставки товару, а застосування надмірних штрафних санкцій до підприємства може привести до зниження спроможності підприємства купувати сировину та матеріали, оплачувати послуги, що в свою чергу може призвести до зриву оборонного замовлення та нанести шкоди. Зокрема до справи додано висновок філії 1285 військового представництва Міністерства оборони України від 15.03.2024 щодо спроможності ТОВ "КРАПТ" надавати послуги з виконання оборонного замовлення із зазначенням термінів постачання, з урахуванням реального стану виробництва, згідно якого як ризики визначено - наявність судових проваджень. Також суд враховує, що стягнення пені та штрафу може призвести до неспроможності підприємства сплачувати кредит, отриманий для здійснення його діяльності (а.с. 145); наданою до справи довідкою від обслуговуючого банку підтверджено, що станом на 20.03.2024 у підприємства наявні залишки коштів на рахунку у розмірі 51934,00 грн (а.с. 141); підтверджено існування станом на 20.03.2024 дебіторської заборгованості перед підприємством, в тому числі за поставку продукції оборонного призначення в розмірі 2160000,00 грн (а.с. 146); станом на 20.03.2024 підтверджено заборгованість перед перевізниками, оскільки товар по договору для потреб оборони доставляється до місця призначення (а.с.147); заборгованості по заробітній платі станом на 20.03.2024 становила 300839,26 грн (а.с.146 (зворот)).

Водночас суд бере до уваги, що матеріали справи не містять обґрунтування та доказів понесення позивачем збитків, у зв`язку із вказаним порушенням відповідачем умов договору з поставки товару. На запитання суду представник позивача також не навів жодного обгрунтування щодо негативних наслідків непоставки товару у визначений договором строк. Лише пояснив, що необхідність отримання товару за договором відпала саме у зв`язку із неможливістю його поставки відповідачем у встановлені строки.

При цьому не містять матеріали справи і доказів того, що порушення умов договору сталося в результаті не сумлінного здійснення своїх прав та виконання обов`язків відповідачем. При цьому вбачається вжиття належних можливих заходів останнім до виконання зобов`язання та усунення порушення, спричиненого не залежними від нього обставинами.

Враховуючи наведене, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків, мету неустойки, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру обґрунтовано заявленої пені (480390,00 грн) до 10%, що становить 48039,00 грн та розмір обгрунтовано заявленого штрафу (562800,00 грн) до 10%, що становить 56280,00 грн. При цьому, зменшуючи розмір штрафних санкцій до 10%, суд виходить із того, що неустойка є стимулюванням належного виконання договірних зобов`язань, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача підлягає 48039,00 грн пені та 56280,00 грн штрафу.

З урахуванням зазначеного та приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача. При цьому, суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 191, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір обгрунтовано заявленої пені (480390,00 грн) до 10%, що становить 48039,00 грн та розмір обгрунтовано заявленого штрафу (562800,00 грн) до 10%, що становить 56280,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАПТ" (11508, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Чапаєва, буд. 3, ід. код 39966290) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_2 ):

- 48039,00 грн пені;

- 56280,00 грн штрафу;

- 15647,85 грн судового збору.

4. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.05.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи

- сторонам - через систему "Електронний суд"