Ухвала

від 05.11.2024 по справі 910/544/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/544/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

розглянув касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Господарського суду Житомирської області

(суддя - Вельмакіна Т.М.)

від 20.05.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Юрчук М.І., судді - Павлюк І.Ю., Миханюк М.В.)

від 11.09.2024

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАПТ"

про стягнення 1 043 190,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Військова частина, скаржник) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАПТ" (далі - Товариство, відповідач) 1 043 190,00 грн штрафних санкцій, а саме 480 390,00 грн пені та 562 800,00 грн штрафу.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 59/ВОЗ-2023 від 23.06.2023 в частині здійснення поставки товару у визначений договором строк, у зв`язку з чим відповідачу нараховано штрафні санкції у вигляді пені та штрафу у вказаних сумах.

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.05.2024, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Військової частини 48 039,00 грн пені, 56 280,00 грн штрафу та 15 647,85 грн судового збору; в іншій частині позову - відмовлено.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що відповідач допустив порушення зобов`язання щодо строків виготовлення та поставки товару. Оскільки мало місце систематичне порушення строків поставки товару "Причепів-цистерн для води ЦВ-1, 2", позивач в односторонньому порядку розірвав договір. За порушення строків поставки, як виготовленого товару, так і не виготовленого до моменту розірвання договору позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 480 390,00 грн та штраф у розмірі 562 800,00 грн. Враховуючи наявність форс-мажорних обставин, з метою дотримання балансу інтересів, а також ту обставину, що відповідач здійснює виконання інших оборонних контрактів, суд зменшив розмір заявленої пені до 10%, що становить 48 039,00 грн та розмір заявленого штрафу до 10%, що становить 56 280,00 грн.

5. 16.10.2024 Військова частина надіслала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

6. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та виходить з наступного.

7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

9. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

10. Позов у зазначеній справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3 028,00 грн.

11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

12. Предметом позову у цій справі є стягнення 1 043 190,00 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.

13. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

14. Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник посилається на виключний випадок передбачений підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

15. В обґрунтування зазначає про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки спірні правовідносини у справі стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії правового режиму воєнного стану; забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави, тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про правовий режим воєнного стану, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами здійснити поставку непродовольчого майна, що (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Національної гвардії України. Враховуючи нагальну потребу, у 2023 році закупівля позивачем предметів продовольчого майна здійснювалась за кошти Державного бюджету України за неконкурентною процедурою без використання електронної системи "Прозорро". Разом із тим, у період правового режиму воєнного стану наявна прискіплива увага суспільства та платників податків (фізичних та юридичних осіб) до оборонних закупівель, які проводяться Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями за неконкурентною процедурою без використання електронної системи "Прозорро", враховуючи нагальну потребу у товарі, роботах чи послугах оборонного призначення, про що свідчать численні публікації в соціальних мережах та у засобах масової інформації, які зроблені у 2023 році та мають кількість переглядів понад 50 000 кожна.

16. Скаржник вказує на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а саме статей 74, 78, 86, 236, 282 ГПК України, оскільки нівелювали значення пені та штрафу, як відповідальності за порушення зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача; залишили поза увагою обставини неналежної поведінки відповідача, що призвела до прострочення поставки товару (та не поставки) оборонного призначення; не надали всебічної, повної та об`єктивної оцінки наявним у справі доказам; прийняли докази відповідача, які не підтверджують наявність виняткових обставин, поважність причин несвоєчасного виконання зобов`язання та поведінку відповідача, яка б свідчила про вжиття ним всіх можливих заходів для своєчасного виконання зобов`язання з поставки товару оборонного призначення; не взяли до уваги, що порушення відповідачем своїх зобов`язань завдало суттєвого порушення господарського інтересу позивача на своєчасне отримання товару оборонного призначення, в даному випадку непродовольчого майна, яке мало бути поставлене у строк, визначений заявками та мало бути розподілене між територіальними управліннями, з`єднаннями, військовими частинами і підрозділами Національної гвардії України, які розташовані на території держави, зокрема і в зоні ведення активних бойових дій; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 910/16969/20, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

17. Верховний Суд вивчив доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

18. Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес", зокрема, слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

19. Стосовно "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

20. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

21. За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містять переконливих аргументів, які б свідчили про її значний суспільний інтерес та виняткове для скаржника значення, оскільки доводи у їх сукупності зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду даної справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, які були здійсненні судами, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить у повноваження суду касаційної інстанції.

22. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.

23. Крім того настання негативних наслідків для скаржника у випадку прийняття оскаржуваних рішень не на його користь є звичайним передбачуваним процесом.

24. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

25. Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.

26. Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезна-ходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

27. Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

28. На підставі наведеного, надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

29. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

31. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/544/24 за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець