Рішення

від 21.05.2024 по справі 906/182/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/182/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Сиромятников Е.О. - ордер серія АЕ № 1262900 від 12.02.2024(в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт"

про стягнення 2287 672,18грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Технології" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" 2287672,18грн, з яких: 1648800,00грн основного боргу, 159290,57грн інфляційних втрат, 66252,29грн 3% річних, 413329,32грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання товару №23-11/21 від 23.11.2021 у частині оплати поставленого товару згідно видаткової накладної №РН-0000214 від 27.09.2022.

В якості правових підстав позову, позивач посилається, зокрема, на ст.525, 526, 530, 546, 549, 550, 552, 598, 610-612, 625-627, 629, 631, 638, 664, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.174, 179, 181, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

14.03.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

09.04.2024 на поштову адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив з додатками.

15.04.2024 на поштову адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

18.04.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені, що буде підлягати стягненню за результатами розгляду даної справи на 95%.

Ухвалою суду від 18.04.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/182/24 до судового розгляду по суті; призначити судове засідання на 21.05.2024 о 15:30.

01.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли:

- заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру пені;

- письмові пояснення у справі.

06.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в даній справі в розмірі 60000,00грн.

14.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу.

16.05.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло заперечення на клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні 21.05.2024 (у режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Заперечував проти зменшення розміру пені. Зазначив, що вважає за можливе розглядати справу по суті за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 21.05.2024 не з`явився; 20.05.2024 через систему "Електронний суд" надіслав заяву про розгляд справи без його участі, а також письмові пояснення і промову в даній справі, в яких просив задовольнити клопотання про зменшення розміру пені й та врахувати заперечення відповідача щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

23.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Технології" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" (покупець, відповідач) укладено договір постачання товару №23-11/21 (далі - Договір) (а.с.16-19, т.1).

За змістом п.1.1 Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві запасні частини та матеріали до збагачувального обладнання (надалі - товар), згідно специфікації(й), яка(і) є невід`ємною(ими) частиною(ами) Договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Найменування, асортимент, кількість та інші характеристики товару зазначаються у специфікації(ях) до Договору, згідно якої(их) буде відбуватись постачання товару (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.3.1-3.2 Договору умови та строк (термін) поставки товару визначаються сторонами у спеціфікації(ях), згідно якої(их) буде відбуватись постачання товару.

Згідно п.3.2 Договору ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару несе його власник. Право власності на товар за цим Договором переходить від постачальника до покупця з дати поставки покупцю товару відповідно до умови (базису) поставки, вказаної(ому) у специфікації(ях), згідно якої(их) буде відбуватись постачання товару.

Датою поставки товару визнається дата підписання покупцем належним чином оформленої постачальником видаткової накладної (п.3.3 Договору).

В п.3.4 сторони передбачили, що разом з товаром постачальник зобов`язаний передати покупцеві такі документи:

- рахунок-фактуру;

- два примірники видаткової накладної, підписані та скріплені печаткою постачальника;

- сертифікат відповідності (якості) товару, інструкцію та (або) паспорт якості товару (їх копії) (уразі їх наявності);

- товарно-транспортну накладену (за необхідності);

- документ, що підтверджує гарантійні зобов`язання (у разі їх наявності).

Покупець протягом одного робочого дня, коли покупцем було отримано товар, у разі відсутності претензій до його якості та кількості, підписує та скріплює печаткою видаткову накладну, отриману від постачальника відповідно до пункту 3.4 Договору, та один примірник видаткової накладної надсилає постачальнику рекомендованим або цінним листом, або передає під розписку (п. 3.12 Договору).

Ціна товару зазначається Сторонами у специфікації(ях) до даного Договору (п. 4.1 Договору).

За змістом п.3.8 Договору постачальник забезпечує за власний рахунок усунення претензій, що виникають у покупця в зв`язку з нестачею, недоліками, невідповідністю вимогам по якості, кількості, комплектності товару. Будь-які витрати з транспортування та інші витрати, пов`язані з доставкою заміни дефектного або недопоставленого товару до кінцевого пункту призначення, а також витрати, пов`язані з виясненням причин дефекту товару, здійснюються за рахунок Постачальника.

Відповідно до п.3.10 Договору в разі поставки товару, що не відповідає якості, технічному стану, технічним характеристикам та (або) комплектності, покупець має право відмовитись від прийняття і оплати такого товару, а якщо товар уже оплачений покупцем, - вимагати повернення сплаченої за товар суми.

Покупець протягом одного робочого дня, коли покупцем було отримано товар, у разі відсутності претензій до його якості та кількості, підписує та скріплює печаткою видаткову накладну, отриману від постачальника відповідно до пункту 3.4 Договору, та один примірник видаткової накладної надсилає постачальнику рекомендованим або цінним листом, або передає під розписку. При цьому, якщо товар перевозиться автомобільним транспортом до місця призначення, визначеного в специфікації(ях), по договору укладеному постачальником з перевізником, дата підписання видаткової накладної покупцем має співпадати з датою відмітки в товарно-транспортній накладній про прийняття товару покупцем (п.3.12 Договору).

Постачальник гарантує, що Товар відповідає вимогам державних стандартів, нормам якісних показників, технічним умовам виробника та (або) умовам, що зазвичай ставляться до даного виду Товару. При поставці Товару обов`язкова наявність документації, що підтверджує гарантійні зобов`язання Постачальника на Товар та їх термін. Гарантійний строк експлуатації Товару складає 12 (дванадцять) місяців з дня його введення в експлуатацію та не більше 18 (вісімнадцяти) місяців від дня відвантаження (передачі) Товару Постачальником Покупцю. У разі якщо виробник Товару надає гарантію на Товар на більш тривалий строк. Постачальник надає гарантію впродовж такого строку (п.3.13 Договору).

Згідно п.4.1 Договору ціна товару зазначається сторонами у специфікації(ях) до даного Договору.

Загальна сума Договору не повинна перевищувати 4 200 000 (чотири мільйони двісті тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ - 700 000 (сімсот тисяч ) гривень 00 копійок (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.4.3-4.4 Договору покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого(их) рахунку(ів)-фактури у порядку, передбаченому специфікацією(ями), згідно якої(их) буде відбуватись постачання товару. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

За порушення строків оплати товару, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від ціни товару, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення (п.5.2 Договору).

Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення їх печатками та діє до 31.12.2023 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань під час дії договору (п.10.1 Договору).

28.01.2022 сторони підписали Специфікацію №1 до договору постачання товару №23-11/21 від 23.11.2021 (далі - Специфікація №1) (а.с.20, т.1), в якій узгодили постачання товару - Гідроциклон ГЦР 1000 у кількості 3шт. на загальну суму 1648800,00грн, у тому числі ПДВ 20% - 274800,00грн.

Пунктом 3 Специфікації № 1 передбачено порядок та умови оплати, а саме: оплата за товар, що поставляється по даній Специфікації, здійснюється покупцем у розмірі 100% ціни товару, визначеної даної Специфікацією, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту його фактичної поставки покупцю, на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Позивач поставив, а відповідач прийняв зазначений вище товар на загальну суму 1648800,00грн, у тому числі ПДВ - 274800,00грн, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень видатковою накладною №РН-0000214 від 27.09.2022 та товарно-транспортною накладною №270922 від 27.09.2022 (а.с.22-23, т.1).

Разом з товаром позивач передав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000264 від 27.09.2022 (а.с.21, т.1), виставлений на оплату поставленого товару на суму 1648800,00грн, у тому числі, ПДВ 274800,00грн.

У матеріалах справи міститься підписаний представниками сторін Акт від 07.10.2020, згідно якого під час візуального огляду (без запуску) трьох поставлених позивачем відповідачеві гідроциклонів ГЦ-1000 виявлено порушення цілісності (тріщини) конструкції уліт (зовнішнього покриття) ГЦ-1000 (а.с. 53, т.1).

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №121022, 12.10.2022 позивачем поставлено відповідачу уліти гідроциклонів ГЦ-1000 у кількості 3 штук (а.с. 128, т.1).

Посилаючись на те, що відповідачем не здійснено оплати вартості поставленого йому позивачем товару на суму 1 648 800,00грн, останній звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 2287672,18грн, з яких: 1648800,00грн основного боргу, 159290,57грн інфляційних втрат, 66252,29грн 3% річних, 413329,32грн пені.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1ст.173 Господарського кодексу України(далі -ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюютьсяЦивільним кодексом Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК Українивстановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання товару №23-11/21 від 23.11.2021.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Частиною 1статті 691 ЦК Українипередбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно достатті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У свою чергу, ч.1ст.662 Цивільного кодексу Українивстановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1ст.664 ЦК Україниобов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідност.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.6,627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Статтею 530 ЦК Українивстановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу Українивизначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як судом зазначалося вище, відповідно до п.4.3 Договору покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого(их) рахунку(ів)-фактури у порядку, передбаченому специфікацією(ями), згідно якої(их) буде відбуватись постачання товару.

Пунктом 3 Специфікації № 1 передбачено порядок та умови оплати, а саме: оплата за товар, що поставляється по даній Специфікації, здійснюється покупцем у розмірі 100% ціни товару, визначеної даної Специфікацією, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту його фактичної поставки покупцю, на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Позивач поставив, а відповідач прийняв зазначений вище товар на загальну суму 1648800,00грн, у тому числі ПДВ - 274800,00грн, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень видатковою накладною №РН-0000214 від 27.09.2022 та товарно-транспортною накладною №270922 від 27.09.2022 (а.с.22-23, т.1).

Разом з товаром позивач передав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000264 від 27.09.2022 (а.с.21, т.1), виставлений на оплату поставленого товару на суму 1648800,00грн, у тому числі, ПДВ 274800,00грн.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1648800,00грн заборгованості за поставлений товар.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 413 329,32грн пені (за період 12.10.2022-12.04.2023), 159290,57грн інфляційних втрат (за період 12.10.2022-31.01.2024), 66252,29грн 3% річних (за період 12.10.2022-12.02.2024).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами частини 2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 193 ГК України встановлено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Як судом зазначалося вище, за порушення строків оплати товару, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від ціни товару, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення (п.5.2 Договору).

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру пені (а.с.8, т.1), суд дійшов до висновку про його правильність та обґрунтованість.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши додані позивачем до позовної заяви розрахунки інфляційних втрат і 3% річних (а.с.9-10, т.1), суд вважає їх правильними та здійсненими у відповідності до вимог чинного законодавства, тому задовольняє позов і в цій частині.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на неправильність нарахування позивачем сум 3% річних, пені та інфляційних втрат, у зв`язку з тим, що під час встановленого для оплати вартості товару строку було виявлено дефекти поставленого товару.

Як судом вказувалося вище, у матеріалах справи міститься підписаний представниками сторін Акт від 07.10.2020, згідно якого під час візуального огляду (без запуску) трьох поставлених позивачем відповідачеві гідроциклонів ГЦ-1000 виявлено порушення цілісності (тріщини) конструкції уліт (зовнішнього покриття) ГЦ-1000 (а.с. 53, т.1).

За змістом п.3.8 Договору постачальник забезпечує за власний рахунок усунення претензій, що виникають у покупця в зв`язку з нестачею, недоліками, невідповідністю вимогам по якості, кількості, комплектності товару. Будь-які витрати з транспортування та інші витрати, пов`язані з доставкою заміни дефектного або недопоставленого товару до кінцевого пункту призначення, а також витрати, пов`язані з виясненням причин дефекту товару, здійснюються за рахунок Постачальника.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №121022, 12.10.2022 позивачем поставлено відповідачу уліти гідроциклонів ГЦ-1000 у кількості 3 штук (а.с. 128, т.1).

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що в разі поставки товару, який не відповідає якості, технічному стану, технічним характеристикам та (або) комплектності, покупець має право відмовитись від прийняття і оплати такого товару, а якщо товар уже оплачений покупцем, - вимагати повернення сплаченої за товар суми.

Водночас, доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про відмову від прийняття товару і його оплати матеріали справи не містять.

Крім того, за змістом ч.1 ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У спірних правовідносинах відповідач скористався своїм правом вимагати від продавця безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, що і було здійснено позивачем.

Таким чином, відповідач, не повідомивши позивача про відмову від прийняття товару, натомість передавши його останньому для усунення відповідних недоліків і в подальшому отримавши даний товар назад, фактично прийняв його, що, у свою чергу, має наслідком - здійснити оплату вартості товару.

Також, суд не приймає доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку з початком військової агресії РФ проти України, з огляду на наступне.

Дійсно, Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", дію якого неодноразового було продовжено, на всій території України введено воєнний стан.

При цьому, за змістом розділу 7 Договору сторона відповідає за порушення Договору, невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань, якщо не доведе, що належне виконання виявилось неможливим з вини іншої Сторони або внаслідок непереборної сили (форс-мажору).

До форс-мажорних обставин належать обставини непереборної сили (обставини, які не можуть бути передбачені Сторонами при укладанні Договору і відбуваються незалежно від їх волі, обставини, які виникають внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного, природного або екологічного характеру) або події надзвичайного характеру, такі як: війни, воєнні дії, заколоти, блокади, терористичні акти; безчинства, масові заворушення, безпорядки та інші протиправні дії; зруйнування внаслідок дії вибухових пристроїв; радіаційну, хімічну, біологічну зараженість; пожежі, повені, оповзні, буреломи, землетруси та інші стихійні лиха чи природні явища; заборонні заходи законодавчих та (або) виконавчих органів державної влади; інші обставини, передбачені Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні", які виникли після підписання Сторонами даного Договору та які Сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий компетентним органом, зокрема, сертифікат Торгово-промислової палати України.

Строк для повідомлення між Сторонами про такі обставини - протягом 10 (десяти) днів з моменту виникнення форс-мажорних обставин. Повідомлення повинно містити суть обставин, їх вплив на виконання Договору та можливий строк їх дії.

Строк для надання достатніх доказів (відповідних документів) - протягом 30 (тридцяти) днів з моменту виникнення форс-мажорних обставин.

У разі наявності довгострокових форс-мажорних обставин (терміном дії понад один місяць), Сторони проводять взаємні переговори та консультації і вирішують питання доцільності продовження чи припинення даного Договору.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача (повідомлення) про наявність у спірних правовідносинах будь-яких підстав для невиконання обов`язку з оплати вартості отриманого товару.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95% від 18.04.2024, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Отже, суд першої інстанції має право на власний розсуд, враховуючи фактичні обставини справи, а також керуючись критеріями, визначеними законом, зменшити розмір неустойки. (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити розмір неустойки (пені), у тому числі, за власною ініціативою.

В обґрунтування поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 95% від 18.04.2024 останній посилається, зокрема, на незадовільне фінансове становище, на підтвердження чого надано Фінансові звіти відповідача за 2022 та 2023 роки (а.с.171, 173, т.1), а також на неможливість здійснювати певні види господарської діяльності товариства, у зв`язку із зупиненням дії спеціальних дозволів на користування надрами на підставі наказу Державної служби геології та надр України №178 від 28.03.2023, що підтверджується, у тому числі, перебуванням на розгляді в Житомирському окружному адміністративному суді справи за позовом ТОВ "Валки-Ільменіт" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу №178 від 28.03.2023 "Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та внесення змін до наказів Держгеонадр» в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2578 від 19.10.2001, а також визнання дій Державної служби геології та надр України щодо застосування до спірних правовідносин в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2578 від 19.10.2001 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства в сфері користування надрами" від 01.12.2022 №2805-ІХ протиправними (що підтверджується відповідним даними з Єдиного державного реєстру судових рішень).

Крім того, судом враховано, що розмір пені, який обґрунтовано заявлений позивачем до стягнення, становить 413 329,32грн. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків у розмірі, співмірному із сумою заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Суд виходить із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, незадовільні фінансові результати відповідача у спірний період, негативні наслідки для здійснення господарської діяльності суб`єктів господарювання в Україні внаслідок проведення військових дій на території нашої держави, а також утруднення здійснення господарської діяльності відповідачем у зв`язку із зупиненням дії спеціальних дозволів на користування надрами, тому вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 30% від обґрунтовано заявленої.

Водночас, суд враховує і доводи позивача стосовно того, що несвоєчасне здійснення оплати поставленого товару відповідачем має негативний вплив на позивача, у зв`язку з чим, клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає задоволенню частково.

Варто зауважити, що дане зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені задовольняються судом частково в сумі 289330,52грн пені, зменшеної судом в порядку ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Варто зауважити, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача 1648800,00грн основного боргу, 289330,52грн пені, 159290,57грн інфляційних втрат, 66252,29грн 3% річних, 27452,07грн судового збору, 30000,00грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення пені в розмірі 123998,80грн суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, згідно з ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).

Як вказав Конституційний Суд у п.3.2 рішення від 30.09.2009 №23-рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами й може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин з іншими суб`єктами права. Також, Конституційний Суд України зазначив і те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, не дотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим адвокатом на виконання робіт.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та у постановах від 13.02.2020 у справі №910/2170/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 60000,00грн позивачем подано копії договору про надання правової допомоги від 22.06.2023 (а.с.17-19, т.2), додаткової угоди №2 до нього від 05.02.2024 (а.с.20, т.2), Акту (наданих послуг згідно з даними договором і додатковою угодою у господарській справі №906/182/24 в суді першої інстанції від 01.05.2024 (а.с.21, 26, т.2), платіжних інструкцій №27001 від 07.02.2024 та №27062 від 20.02.2024 на загальну суму 30000,00грн (а.с.22-23, т.2), ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1262900 від 12.02.2024 (а.с. 11, т.1), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №2946 від 20.07.2015 (а.с. 12, т.1).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що заявлені витрати відповідача на професійну правничу допомогу порівняно з предметом спору та складністю справи є неспіврозмірними та достатньо завищеними, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою по даній справі.

Крім того, враховуючи зміст п.3.3-3.4 додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги від 22.06.2023, суд вважає передчасним нарахування витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00грн і 20000,00грн, які довіритель (позивач у справі) повинен сплатити протягом 5 календарних днів з д н я задоволення судом вимог про стягнення основної с у м и з а б о р г о в а н о с т і т а з д н я ф а к т и ч н о ї с п л а т и з а б о р г о в а н о с т і в і д п о в і д а ч е м н а п і д с т а в і р і ш е н н я с у д у - відповідно, оскільки клопотання про відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу від 06.05.2024 подано до вирішення судового рішення у даній справі.

Також, судом враховано проплати ТОВ "Нові Технології" вартості фактично наданих станом на день ухвалення рішення у даній справі послуг з надання професійної правничної допомоги згідно платіжних інструкцій №27001 від 07.02.2024 та №27062 від 20.02.2024 на загальну суму 30 000,00грн (а.с. 22-23, т.2)

За таких обставин, суд вважає, що справедливими, співрозмірними є витрати на професійну правничу допомогу, про які заявлено у клопотанні про відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу від 06.05.2024, в розмірі 30 000,00грн.

Витрати в зазначеній сумі є достатніми для наданих адвокатом видів професійної правничої допомоги позивачеві під час підготовки та розгляду даної справи у суді.

З огляду на викладене, клопотання представника ТОВ "Нові Технології" про відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу від 06.05.2024 підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 30 000,00грн. У стягненні 30000,00грн витрат на професійну правничу допомогу (60 000,00грн - 30000,00грн) суд відмовляє.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" (12110, Житомирська обл., Коростенський р-н, смт Іршанськ, вул. Шевченка, буд. 1А; ідентифікаційний код 31280048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології" (49107, м. Дніпро, площа Академіка Стародубова, буд.1; ідентифікаційний код 31296718):

- 1648800,00грн основного боргу;

- 289330,52грн пені;

- 159290,57грн інфляційних втрат;

- 66252,29грн 3% річних;

- 27452,07грн судового збору;

- 30000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення пені в розмірі 123998,80грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.05.24

Суддя Шніт А.В.

Відправити:

1- позивачу через електронний кабінет

2 - відповідачу через електронний кабінет