Рішення

від 17.05.2024 по справі 908/171/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/24/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024 Справа № 908/171/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засідання Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства Кривохатько В.В. (70050, Запорізька область, Запорізький район, с. Кам`яне, вул. Зарічна, 97, ідентифікаційний код 19266077)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Алкор Трейд ЛТД (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 22, кв. 38, ідентифікаційний код 43015146)

про стягнення 1 918 845,70 грн.

представники сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 118/08-07/24 від 22.01.2024) Фермерського господарства Кривохатько В.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю Алкор Трейд ЛТД про стягнення заборгованості за Договором поставки № 0103 від 01.03.2023 у розмірі 1 918 845,70 грн., а саме: 1 283 058,23 грн. основного боргу, 541 956,95 грн. пені, 37 363,11 грн. 3 % річних, 56 467,41 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено свої зобов`язання за Договором поставки № 0103 від 01.03.2023 щодо оплати поставленого позивачем товару. За порушення грошового зобов`язання відповідачу нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги заявлено на підставі ст. ст. 193, 216, 229, 231, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 611, 625, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.01.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/171/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

22.01.2024 до Господарського суду Запорізької області від Фермерського господарства Кривохатько В.В. разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 1483/08-08/24).

Ухвалою суду від 23.01.2024 у задоволенні заяви Фермерського господарства Кривохатько В.В. про забезпечення позову у справі № 908/171/24 відмовлено.

Ухвалою суду від 29.01.2024 позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 09.02.2024 включно.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 09.02.2024.

Ухвалою суду від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/171/24, присвоєно справі номер провадження 19/24/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 11.03.2024.

Ухвалою суду від 11.03.2024 розгляд справи відкладено на 10.04.2024.

Повідомленням від 10.04.2024 по справі 908/171/24 сторонам повідомлено, про неможливість проведення судового засідання з розгляду справи, призначеного на 10.04.2024, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання з розгляду справи відбудеться 17.04.2024.

Ухвалою від 17.04.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 16.05.2024.

Ухвалою суду від 06.05.2024 заяву представника Фермерського господарства «Кривохатько В.В» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 908/171/24 задоволено та вирішено розгляд справи № 908/171/24 здійснювати у Підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

16.05.2024 на електронну пошту Господарського суду Запорізької області від представника позивача з підтвердженим кваліфікованим ЕЦП надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. № 10534/08-08/24).

Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представник відповідача в судове засідання 16.05.2024 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений всіма належними засобами.

Ухвала суду від 12.02.2024 про відкриття провадження у справі № 908/171/24, що надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 22, кв. 38, повернуто до суду 04.03.2024 з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Також відповідач був повідомлений судом про закритя провадження по справі та призначення до розгляду по суті на 16.05.2024 у даній справі також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, розміщеного 25.04.2024.

Отже, судом вжито всі можливі заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/171/24 та хід судового розгляду даної справи.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 12.02.2024 у справі № 908/171/24 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судове засідання 16.05.2024 не з`явився, в матеріалах справи міститься заява позивача про відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши заяву представника позивача про відкладення розгляду справи дійшов висновку про її відмову з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно п.1) ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2023 між Фермерським господарством «Кривохатько В.В.» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛКОР ТРЕЙД ЛТД (покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 0103 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшник врожаю 2022 року, українського походження (надалі- товар), на умовах, викладених в Договорі.

У п. 1.2 Договору визначено, що постачальник гарантує, що він є добросовісним власником Товару і, що на товар або його частин відсутні претензії третіх осіб, товар не перебуває під арештом і не є предметом застави.

Відповідно до п. 2.1 Договору, кількість товару визначається специфікаціями або виставленими постачальником рахунками.

Загальна вартість поставленого за цим Договором товару визначається шляхом підсумовування вартості товару, зазначеної у всіх накладних на товар, за якими товар був переданий постачальником покупцеві протягом терміну дії Договору, які є невідємною частиною цього Договору (п. 2. 5 Договору).

Розділом 3 Договору сторони узгодили, форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок, у вигляді перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата за цим Договором проводиться покупцем на умовах 100 % передплати або після відвантаження товару на протязі 5-ти банківських днів.

За умовами п. 4.1 Договору, постачальник зобов`язаний здійснити відвантаження товару, а покупець прийняти товар за кількістю та якістю, на склад покупця, адреса складу: Запорізька область, м. Вільнянськ, пров. Алкорівський, 3.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що датою поставки за цим Договором вважається дата переходу права власності. Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту його передачі з товаросупровідними документами: видаткова накладна, товаротранспортна накладна, якісне посвідчення.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму на суму 2 033 058,23 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № РН-0000029 від 01.03.2023 на суму 1 605 533,15 грн.;

-видатковою накладною № РН-0000036 від 14.04.2023 на суму 427 525,08 грн.

На підтвердження вказаних вище обставин, позивачем надано копії зазначених видаткових накладних, які містять підписи сторін та їх печатки, копії товарно транпортних накладних: № АТ-1, № АТ-2, № АТ-3, № АТ-4 від 01.03.2023 та № АТ-1 від 14.04.2023, копії податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН, копії довіреностей № 1 від 01.03.2023 та № 4 від 10.03.2023 на отримання директором ТОВ «Алкор Трейд ЛТД» від ФГ «Кривохатько В.В.» товару та виставленим для сплати рахунками №СФ-0000016 від 01.03.2023 на суму 1 605 533,15 грн. та № СФ-0000023 від 14.04.2023 на суму 427 525,08 грн.

ТОВ «Алкор Трейд ЛТД» було частково сплачено на користь ФГ «Кривохатько В.В.» вартість поставленого товару в сумі 750 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: від 17.04.2023 на суму 50 000,00 грн., від 21.04.2023 на суму 100 000,00 грн., від 04.05.2023 на суму 100 000,00 грн., від 15.05.2023 на суму 100 000,00 грн., від 18.06.2023 на суму 100 000,00 грн., від 20.06.2023 на суму 100 000,00 грн., від 22.06.2023 на суму 100 000,00 грн., від 11.07.2023 на суму 100 000,00 грн.

Позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія вих. б/н від 23.11.2023 щодо невиконання обов`язку по розрахунку за поставлений товар. Однак, вказане відправлення було повернуте відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується копією конверту.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 1 283 058,23 грн., суми інфляційних втрат врозмірі 56 467,41 грн., 37 363,11 грн. 3% річних та 541 956,95 грн. пені.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом вище, позивачем 01.03.2023 та 14.04.2023 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 033 058,23 грн. за видатковими накладними:

-видатковою накладною № РН-0000029 від 01.03.2023 на суму 1 605 533,15 грн.;

-видатковою накладною № РН-0000036 від 14.04.2023 на суму 427 525,08 грн.

Копії видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, підписані представниками сторін без заперечень та зауважень, та скріплені печатками підприємств.

Факт поставки також підтверджується, копіями товарно транпортних накладних: № АТ-1, № АТ-2, № АТ-3, № АТ-4 від 01.03.2023 та № АТ-1 від 14.04.2023 які містять підписи сторін та їх печатки, копіями податкових накладних та квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН, копіями довіреностей № 1 від 01.03.2023 та № 4 від 10.03.2023 на отримання директором ТОВ «Алкор трейд ЛТД» від ФГ «Кривохатько В.В.» товару та виставленим для сплати рахунками №СФ-0000016 від 01.03.2023 на суму 1 605 533,15 грн. та № СФ-0000023 від 14.04.2023 на суму 427 525,08 грн.

Судом встановлено, що сам факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару останнім не заперечувався.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 750 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкціями: від 17.04.2023 на суму 50 000,00 грн., від 21.04.2023 на суму 100 000,00 грн., від 04.05.2023 на суму 100 000 грн., від 15.05.2023 на суму 100 000,00 грн., від 18.06.2023 на суму 100 000,00 грн., від 20.06.2023 на суму 100 000,00 грн., від 22.06.2023 на суму 100 000,00 грн., від 11.07.2023 на суму 100 000,00 грн.

Решта вартості товару на суму 1 283 058,23 грн. відповідачем не сплачена.

За змістом п. 3.2 Договору, оплата за цим Договором проводиться покупцем на умовах 100 % передплати або після відвантаження товару на протязі 5-ти банківських днів.

Судом встановлено, що за видатковою накладною № РН-0000029 від 01.03.2023 на суму 1605 533,15 грн. кінцева дата сплати є 08.03.2023 та за видатковою накладною № РН-0000036 від 14.04.2023 на суму 427 525,08 грн., кінцева дата сплати - 21.04.2023.

Доказів виконання зобов`язання щодо оплати заявленої до стягнення суми основного боргу за поставлений товар відповідач суду не надав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 1 283 058,23 грн - заборгованості за поставлений товар є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за Договором поставки № 0103 від 01.03.2023, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції заявлена позивачем обґрунтовано.

Позивачем заявлено до стягнення суми інфляційних втрат врозмірі 56 467,41 грн. та 37 363,11 грн. 3% річних.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 3 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 0103 від 01.03.20233 в загальному розмірі 37 363,11 грн., які розраховані окремо по кожній накладній.

З розрахунку вбачається, що кінцевий строк оплати за видатковою накладною № РН-0000029 від 01.03.2023 позивач визначив 06.03.2023, період нарахування 3% річних - 06.03.2023 по 18.01.2024; за видатковою накладною № РН-0000036 від 14.04.2023 кінцевий строк -19.04.2023, період нарахування 3% річних - 19.04.2023 по 18.01.2024.

Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, судом перевірений та визнається не правильним, оскільки як встановлено судом вище, за видатковою накладною № РН-0000029 від 01.03.2023 (кінцева дата сплати - 08.03.2023, з 09.03.2023 починається прострочення); за видатковою накладною № РН-0000036 від 14.04.2023 (кінцева дата сплати 21.04.2023, з 22.04.2023 починається прострочення).

Згідно перерахунку суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», за кожною видатковою накладною з урахуванням строків оплати встановлених судом та часткової оплати, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в загальній сумі 36 821,47 грн. Суд відмовляє у стягненні 541,64 грн. 3% річнихі, у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Здійснивши перерахунок інфляційний втрат за кожною видатковою накладною з урахуванням строків оплати встановлених судом та часткової оплати, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає втрати від інфляції в загальній сумі 42 121,01 грн. Суд відмовляє у стягненні 14 346,40 грн. втрат від інфляції, у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 541 956,95 грн., розрахунок здійснено окремо по кожній накладній.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання, неналежне виконання зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України та цим Договором.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України, визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 216 ГК України, встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За змістом частини другої статті 217 ГК України, вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84186873).

Як вбачається, Договором № 0103 поставки від 01.03.2023 не передбачено нарахування пені за порушення строків оплати товару та, відповідно, не визначено її розміру, суд відмовляє у задоволені вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 541 956,95 грн.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення 1 283 058,23 грн. основного боргу, 36 821,47 грн. 3% річних та 42 121,01 грн. втрат від інфляції. В іншій частині в задоволені позову відмовляється.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алкор Трейд ЛТД (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 22, кв. 38, ідентифікаційний код 43015146) на користь Фермерського господарства Кривохатько В.В. (70050, Запорізька область, Запорізький район, с. Кам`яне, вул. Зарічна, 97, ідентифікаційний код 19266077) 1 283 058 (один мільйон двісті вісімдесят три тисячі п`ятдесят вісім) грн. 23 коп. основного боргу, 36 821 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 47 коп. 3% річних та 42 121 (сорок дві тисячі сто двадцять одна) грн. 01 коп. втрат від інфляції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алкор Трейд ЛТД (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 22, кв. 38, ідентифікаційний код 43015146) на користь Фермерського господарства Кривохатько В.В. (70050, Запорізька область, Запорізький район, с. Кам`яне, вул. Зарічна, 97, ідентифікаційний код 19266077) витрати по платі судового збору в сумі 20 430 (двадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 01 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 29.05.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.