Рішення

від 30.05.2024 по справі 908/878/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/90/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 Справа № 908/878/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/878/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енергориск (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, будинок 7, офіс 141)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)

про стягнення 207 128,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

27.03.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява (вих. № б/н від 27.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Енергориск до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення 207128,16 грн. заборгованості за договором № 7/2020 від 21.04.2020 (ДП НАЕК Енергоатом реєстр. 48-121-04-20-09331 від 29.04.2020), з яких: 192000,00 грн. сума основного боргу, 6167,89 грн. 3% річних з 31.01.2023 по 25.02.2024, 8960,27 грн. інфляційні втрати за лютий 2023 січень 2024 включно.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором № 7/2020 від 21.04.2020, а саме: несплатою суми 192000,00 грн. наданих послуг, надання яких підтверджується підписаним сторонами актом № 2 від 30.09.2022.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач відзив на позов не надав. Останнім днем строку для подання відзиву було 22.04.2024.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/878/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 01.04.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

02.04.2024 до суду від позивача надійшла заява вих. № б/н від 02.04.2024 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.04.2024 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/878/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала суду від 05.04.2024 про відкриття провадження у справі доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 05.04.2024, що підтверджується відповідними довідками.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Відповідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд визнав можливим розглянути дану справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Рішення по суті ухвалено судом 30.05.2024.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергориск (виконавець, позивач у справі) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, правонаступником якого є Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (замовник, відповідач у справі), укладено договір про надання послуги від 21.04.2020 № 7/2020 (ДП НАЕК Енергоатом реєстр. 48-121-04-20-09331 від 29.04.2020).

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується надати замовнику наступні послуги: «Код за ДК 021:2015 71330000-0 Інженерні послуги різні (послуга: «Аналіз комбінацій вихідних подій аварій в ІАБ для енергоблока № 6 ВП ЗАЕС»).

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість послуг за договором складає 1600000,00 грн., крім того ПДВ: 320000,00 грн., разом: 1920000,00 грн.

Згідно з п. 2.2, оплата наданих послуг за договором здійснюється за весь фактично наданий обсяг послуг протягом 120 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (пункт 2.3).

Згідно п. 4.1, при завершенні надання послуг за кожним етапом календарного плану виконавець надає замовнику звітні документи з виконання задач та акт здачі-приймання наданих послуг.

За пунктом 4.7 договору, виконавець зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, які визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством.

Згідно п. 4.9, право власності на отримані за даним договором результати послуг переходить до замовника з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг.

Замовник, відповідно п. 5.3.2, зобов`язався здійснювати оплату наданих послуг на умовах даного договору.

Згідно з п. 11.1, договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 30.03.2021.

До договору сторонами підписані додатки, зокрема, додаток № 3 «Календарний план», згідно якого вартість 1 етапу складає 1728000,00 грн., вартість 2 етапу 192000,00 грн.

Між сторонами договору укладалися додаткові угоди від 27.08.2020, від 07.10.2020, від 04.11.2020, від 09.07.2021, від 08.09.2021, від 21.12.2021, від 28.06.2022, якими змінювався строк надання послуг, а саме: за етапом 1 листопад 2020; за етапом 2 вересень 2022; змінено строк дії договору до 30.01.2023.

Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору між сторонами підписано акт № 2 від 30.09.2022, згідно якого позивачем надано в повному обсязі послуги по договору № 7/2020 від 21.04.2020: етап 2 «Коригування та погодження з Держатомрегулювання». Звітна документація задовольняє вимогам договору та технічним вимогам, належним чином оформлена, здана виконавцем та прийнята замовником. Вартість послуг етапу 2 складає 160000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 32000,00 грн.; всього: 192000,00 грн. Вказано, що підлягає перерахуванню на рахунок виконавця 192000,00 грн., цей акт є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Позивачем виписано податкову накладну № 5 від 30.09.2022 за здійсненням даної послуги (сума ПДВ 32000,00 грн.), яка зареєстрована 14.10.2022 в ЄРПН: «документ прийнято», що підтверджується квитанцією № 1.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків на 25.12.2023, заборгованість відповідача перед позивачем по вказаному договору становить 192000,00 грн. за актом наданих послуг на суму 192000,00 грн.; за актом наданих послуг на суму 1728000,00 грн. заборгованість відсутня.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 03.05.2023 вих. № 45 щодо сплати заборгованості в сумі 192000,00 грн.

У відповіді від 26.05.2023 на претензію, відповідач зазначив про введення воєнного стану на території України, що є форс-мажорною обставиною згідно листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Відтак, претензійні вимоги будуть розглянуті після закінчення або скасування воєнного стану в Україні.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки акт здачі-приймання наданих послуг підписаний між сторонами 30.096.2022, кінцевим строком оплати послуг з урахуванням суми ПДВ було 30.01.2023 (з урахуванням вихідних днів).

Між сторонами справи підписаний акт звірки взаємних розрахунків на 25.12.2023, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором та за актом наданих послуг від 30.09.2022 становить 192000,00 грн.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.04.2021 у справі № 910/14518/19, де зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання осіб.

Подібні висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Таким чином, наданий позивачем акт звірки є підтвердженням наявності у відповідача заборгованості в сумі 192000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 7/2020 від 21.04.2020 (ДП НАЕК Енергоатом реєстр. 48-121-04-20-09331 від 29.04.2020) склала суму 192000,00 грн., що підтверджено матеріалами справи. Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, наявності заборгованості не спростував.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 192000,00 основного боргу, позов у цій частині визнається судом обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Суд перевірив складені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат та визнає їх арифметично правильними.

Сума 3% річних складає 6167,89 грн., що нараховані за період з 31.01.2023 по 25.02.2024; сума інфляційних втрат 8960,27 грн., що нараховані за період з лютого 2023 по січень 2024, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо наявності в спірних відносинах форс-мажорних обставин, про які вказував відповідач у відповіді на претензію позивача, суд зазначає, що для звільнення особи від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин відповідач зобов`язаний довести суду, що такі обставини дійсно унеможливили та вплинули безпосередньо на виконання зобов`язань відповідачем у спірних правовідносинах та який вплив вони мали на господарську діяльність відповідача.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Такі правові висновки викладались Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Відповідач доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання суду не надав. Лист ТПП від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, на який посилався відповідач, не є належним доказом у даному випадку.

На підставі викладеного, позов у цілому судом задовольняється повністю.

6. Розподіл судових витрат

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у сумі 2485,54 грн. покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергориск (вул. Сім`ї Стешенків, буд. 7, офіс 141, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 19255493) заборгованість за договором № 7/2020 від 21.04.2020 (ДП НАЕК Енергоатом реєстр. 48-121-04-20-09331 від 29.04.2020), а саме: 192000 (сто дев`яносто дві тисячі) грн. 00 коп. основний борг, 6167 (шість тисяч сто шістдесят сім) грн. 89 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 31.01.2023 по 25.02.2024, 8960 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят) грн. 27 коп. інфляційні втрати, нараховані за період з лютого 2023 по січень 2024, а також 2485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн. 54 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 30 травня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко