Ухвала

від 07.01.2025 по справі 908/878/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/90/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.01.2025 Справа № 908/878/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.

За участю представників учасників справи:

від стягувача (позивача): не з`явився

від заявника (відповідача, боржника): не з`явився

розглянувши в судовому засіданні матеріали заяви (вих. № б/н від 26.12.2024) Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 908/878/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергориск" (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, будинок 7, офіс 141)

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)

про стягнення 207 128,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.12.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла заява (вих. № б/н від 26.12.2024) Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 908/878/24, згідно якої просило відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.05.2024 у справі № 908/878/24 на строк до 30.05.2025.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.12.2024, вказану вище заяву передано на розгляд судді Господарського суду Запорізької області Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.12.2024 у справі № 908/878/24 вказана заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., судове засідання з розгляду заяви призначено на 07.01.2025, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду.

Ухвалою суду від 03.01.2025 задоволено заяву представника відповідача Акціонерного товариства Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Погосян С.Г. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника відповідача. Ухвалено здійснювати проведення судового засідання у справі № 908/878/24, яке відбудеться 07.01.2025 о/об 12 год. 10 хв. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника відповідача та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua (EasyCon).

У судове засідання 07.01.2025 представники сторін не з`явилися, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи встановлений законодавством десятиденний строк розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення, оскільки явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд визнав можливим розглянути заяву за відсутності сторін.

Заява мотивована таким. На теперішній час існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. ДП "НАЕК "Енергоатом" було створено на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктури. Дохід АТ "НАЕК "Енергоатом" на 99% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, 04.03.2022 м. Енергодар Запорізької області та ВП ЗАЕС були захоплені військовими формуваннями РФ та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. З 11.09.2022 ВП ЗАЕС повністю зупинена. З 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС. Таким чином, на теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Компанії; за 2022 ДП "НАЕК "Енергоатом" отриманий збиток у розмірі 6,75 млрд.грн. та збиток за 1 півріччя 2023 у розмірі 9048641 млрд.грн. за 2023 рік збиток склав 11256369 млрд.грн. За таких обставин, через втрату Компанією значної частини своїх виробничих потужностей, був розбалансований фінансовий стан підприємства. Постійні ракетні атаки на енергетичну інфраструктуру України також безпосередньо та значно впливають на роботу інших атомний електростанцій, які працюють у проектному режимі, без генерації у вітчизняну енергосистему. Боржник зобов`язаний першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Втрата відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей об`єктивно унеможливила своєчасні та у повному обсязі розрахунки, зокрема і перед позивачем, у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які були нараховані на суму основного боргу, яка була сплачена, а провадження судом в цій частині закрито. Наявні ресурси, у тому числі грошові кошти, спрямовуються в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС. Видатки за боргами ВП ЗАЕС були заплановані саме в бюджеті цього відокремленого підрозділу. Формування бюджету на наступний рік відбувається в грудні року, що передує бюджетному року. Відповідно, видатки інших відокремлених підрозділів, а також дирекції ДП "НАЕК "Енергоатом" були заплановані заздалегідь і не враховували можливості здійснення розрахунків за інші відокремлені підрозділи. Перерозподіл коштів та спрямування їх на погашення боргів ВП ЗАЕС, який не отримує жодних фінансових надходжень, а є дотаційним внаслідок тимчасової окупації м. Енергодар, неможливий без завдання шкоди функціонуванню інших підрозділів АП "НАЕК "Енергоатом". АП "НАЕК "Енергоатом" внесено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Внаслідок масованих ракетних атак і атак БПЛА на об`єкти енергетичної системи України, спричинено шкоду, яка в 2023 році склала 30% енергетичних потужностей держави. Основним постачальником електроенергії для України є АЕС. Негайне виконання судового рішення ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики, чим загрожує безпеці держави та населенню України; може спричини невиконання спеціальних обов`язків для забезпечення доступності ціни на електроенергію для населення. У 2024 році АП "НАЕК "Енергоатом" сплатило за послуги ПСО 145,356 млрд.грн. Сплачено 100% внесків за послуги ПСО 2024, погашена заборгованість за послуги ПСО 2023 - 17,53 млрд.грн. Відстрочення виконання судового рішення буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

30.12.2024 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення стягувача проти задоволення заяви. Повідомлено про відсутність будь-якого листування між сторонами в справи по суті заяви, відповідач не звертався до позивача з приводу виконання судового рішення, не надавав будь-яких пропозицій. Факти часткового виконання виконавчого документа відсутні. 04.07.2024 було відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання наказу в цій справі, яке було зупинено на підставі законодавства. Таким чином, і без вирішення судом питання щодо наявності чи відсутності підстав для відстрочення виконання судового рішення, судове рішення не буде фактично виконано. Відповідач мав можливість протягом 2 років врегулювати наявний спір, однак цього не робив; не обґрунтував максимальний строк для надання відстрочки. Зазначення боржником щодо повного виконання ним спеціальних обов`язків щодо забезпечення доступності електроенергії для побутових споживачів (ПСО) підтверджує, що боржник здійснює в умовах запровадженого воєнного стану свою діяльність та має фінансову можливість погашати зобов`язання минулих періодів. У задоволенні заяви просив відмовити.

Розглянувши матеріали заяви, всебічно й повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду в цій справі, виходячи з такого.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.05.2024 у справі № 908/878/24 стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергориск" заборгованість за договором № 7/2020 від 21.04.2020 (ДП НАЕК "Енергоатом" реєстр. 48-121-04-20-09331 від 29.04.2020), а саме: 192000 грн. 00 коп. - основний борг, 6167 грн. 89 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 31.01.2023 по 25.02.2024, 8960 грн. 27 коп. - інфляційні втрати, нараховані за період з лютого 2023 по січень 2024, а також 2485 грн. 54 коп. судового збору.

25.06.2024, на виконання рішення, Господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ.

За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду в справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України»).

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Відповідно ч.ч. 3-5 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відстрочення виконання судового рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, у свою чергу, має сприяти реальному його виконанню на користь стягувача та в найкоротший термін.

Тобто, вирішуючи питання відстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк відстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.

Як встановлено судом, 04.07.2024 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання наказу № 908/878/24, виданого 25.06.2024 Господарським судом Запорізької області.

07.08.2024 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання цього наказу на підставі абз. 22 п. 10-2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно цієї норми законодавства, зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Відтак, наразі вчинення виконавчих дій за наказом № 908/878/24 є зупиненим, а отже рішення суду в примусовому порядку не виконується.

Заборгованість боржника, яка стягнута за рішенням в цій справі, виникла у січні 2023 року за договором про надання інженерних послуг для енергоблока № 6 ВП «ЗАЕС».

Доказів навіть часткового погашення стягнутої суми заборгованості матеріали справи не містять.

Заявник у заяві зазначив про сплату заборгованості, внаслідок чого провадження судом в цій частині було закрито.

Дане твердження не відповідає дійсності. Основа сума заборгованості в розмірі 192000,00 грн. була стягнута судовим рішенням.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, який є боржником перед позивачем, намагався врегулювати спір у досудовому порядку чи під час розгляду його судом, зокрема не звертався з пропозицією укласти мирову угоду.

Заявником не обґрунтовано та не надано доказів, які б підтверджували його спроможність виконати судове рішення після надання відстрочення судового рішення строком на 1 рік, не обґрунтовано визначення саме максимального строку, визначеного законодавством, для відстрочення судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин, сам факт погіршення майнового стану заявника не може бути достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України» та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 ГПК України пов`язують можливість надання відстрочення.

Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб`єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).

Відповідач, як акціонерне товариство, засновником якого є Держава в особі Кабінету Міністрів України, діє недобросовісно, порушуючи законодавство України, допускаючи прострочення виконання зобов`язань за договором та те, що судове рішення залишається невиконаним до теперішнього часу. Суд зауважує, що звернення позивача до суду було зумовлено саме неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за укладеним договором. Грошове зобов`язання за договором залишається невиконаним відповідачем вже понад два роки, що є неприпустимим.

Проаналізувавши доводи заявника щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення суду в цій справі.

Суд зазначає, що безпідставне надання відстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий (максимальний) період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.

Суд зазначає, що безпідставне надання відстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий (максимальний) період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.

Завдання суду полягає не лише у відновленні прав сторін, але й у недопущенні ситуацій, де виконання рішення суду може поставити одну зі сторін у критичний фінансовий стан. Якщо в процесі розгляду справи виявлено, що фінансовий стан однієї зі сторін зазнає суттєвого погіршення, суд має врахувати це при ухваленні рішення, намагаючись мінімізувати можливі негативні наслідки для цієї сторони, але без порушення законних прав іншої сторони.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі «Агрокомплекс проти України» зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, постановлення на користь позивача в цій справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить «майно» позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Враховуючи наведене вище, суд відмовляє у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання судового рішення.

У судовому засіданні 07.01.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись ст.ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України. Повний текст ухвали складено та підписано - 13 січня 2025.

Суддя О.В. Ярешко