Рішення

від 30.05.2024 по справі 910/3673/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2024Справа № 910/3673/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, ідентифікаційний код 38039872)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгена, буд. 31, офіс. 6, ідентифікаційний код 35274677)

про стягнення 85 062, 59 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" (далі - відповідач) про стягнення 85 062, 59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості №22-09-2022/3 від 26.09.2023 отримав право вимоги до відповідача, яке виникло внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №ДГ-0000291 від 09.07.2014 в частині своєчасної поставки обумовленого товару. Відтак позивач просить суд стягнути з відповідача 16 432, 60 грн пені, 13 794, 82 грн 3% річних та 54 835, 17 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

04.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що сплата ним неустойки є для позивача джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків, оскільки невиконання основного зобов`язання відбулось саме перед первісним кредитором, що не призвело до негативних наслідків для позивача, при цьому на дату звернення з позовом основне зобов`язання вже було виконане, відтак неустойка втрачає свою правову природу; водночас суми, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, у даному випадку, не носять компенсаторний характер, а тому також є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, крім того у випадку обґрунтованості позовних вимог розрахунок вказаних сум мав здійснюватись від початкової дати, обмеженої трьома останніми роками, які передували подачі позову, до останнього дня існування заборгованості.

Також у відзиві відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем сум з огляду на складний фінансовий стан відповідача, зумовлений поширенням на території України COVID-19, а з 24.02.2022 дією воєнного стану в Україні.

09.04.2024 до відділу діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставності позовних вимог; рішенням у господарській справі №910/7598/19 встановлено факт безпідставного утримання відповідачем грошових коштів у розмірі 96 600, 00 грн; строки позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних не сплинули, оскільки були призупинені на строк дії карантину та воєнного стану, в той же час закінчення строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогами про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України; до ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" із дотриманням положень ст. 514 ЦК України, Кодексу України з процедур банкрутства передано вимоги з виконання грошового зобов`язання на підставі рішення по справі №910/7598/19.

11.04.2024 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" подано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач додатково зауважує, що його позиція ґрунтується на невірному застосуванні позивачем норм права та їх тлумаченні, що не потребує подання додаткових доказів; сума, за яку позивачем було придбано майнові вимоги, не є співрозмірною із сумами, які останній намагається стягнути, при цьому позивач не зазнав жодних негативних наслідків, з урахуванням того факту, що на дату звернення з позовом основний борг був погашений; відповідачем у відзиві вказано на помилковість розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, а не заявлено про застосування строку позовної давності.

16.04.2024 вказані заперечення на відповідь на відзив надійшли також до відділу діловодства суду.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

09.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Родень-М" (далі - покупець) укладено договір № ДГ-0000291 купівлі-продажу (далі - договір купівлі-продажу), умовами якого передбачено, що продавець поставляє, а покупець приймає мінеральні добрива.

Повна вартість договору визначається на підставі цін, погоджених сторонами, в додатках до цього договору. Строки поставки обумовлюються окремо на кожну партію товару в додатках до даного договору (п. 1.2. договору купівлі-продажу).

Специфікацією № 1 від 09.07.2014, що є додатком № 1 до договору № ДГ-0000291 від 09.07.2014, сторони погодили товар, що поставляється за договором, а саме: найменування - КАС, тара - налив, кількість - 30, 00 т, сума з ПДВ 96 600, 00 грн.

Відповідно до п. 1 специфікації, покупець зобов`язується здійснити передоплату в розмірі 100 % від загальної вартості товару на протязі одного банківського дня з моменту укладення цієї специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору № ДГ-0000291 від 09.07.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/7598/19 від 29.08.2019 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" задоволено, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" 96 600 грн. 00 коп. - заборгованості та 1 921 грн. 00 коп. - судового збору.

Під час розгляду справи №910/7598/19 від 29.08.2019 судом встановлено наступні обставини.

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Родень-М") на виконання умов договору з урахуванням додатків до договору перерахував відповідачеві (Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001") 96 600, 00 грн. по специфікації № 1 від 09.07.2014 та 25 160, 00 грн. по специфікації № 2 від 09.07.2014, в якості попередньої оплати на поставку товару, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку за період з 19.03.2014 по 10.11.2016.

Проте, відповідач свої зобов`язання з поставки товару виконав частково, поставив позивачу товар на суму 25 160, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000879 від 22.07.2014, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств, внаслідок чого непоставленим залишився товар на суму 96 600, 00 грн, доказів зворотного суду не надав.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №925/1499/17/379 від 03.05.2019, в якій позивач вимагав від відповідача протягом семи календарних днів поставити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" товар згідно специфікації № 1 від 09.07.2014 (додаток № 1 до договору № ДГ-0000291 від 09.07.2014) та у випадку неможливості та/або не проведення поставки товару в вищевказаний строк позивач вимагав у семиденний строк повернути на користь позивача кошти у розмірі 96 600, 00 грн., що підтверджується копією фіскального чеку від 03.05.2019 та згідно відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 18016042211618 отримана відповідачем 07.05.2019.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з поставки товару, оскільки відповідач у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги зобов`язаний був у разі непроведення поставки товару, повернути позивачу кошти у розмірі 96 600, 00 грн., тобто у строк до 14.05.2019 (включно), а тому останнім безпідставно утримуються грошові кошти у розмірі 96 600, 00 грн. та які підлягають поверненню позивачу.

Рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/7598/19 від 29.08.2019 набрало законної сили.

26.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Родень-М" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - покупець) укладено договір № 22-09-2023/3 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості (далі - договір купівлі-продажу майнових прав), метою якого є оформлення результатів купівлі-продажу майнових прав банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" на відкритих електронних торгах (аукціоні) у відповідності до чинного законодавства України, результати якого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону № BRD001-UA-20230906-45279 від 18 вересня 2023 року (оператор, через електронний майданчик якого Покупцем подано пропозицію - ТОВ «Е-Тендер»).

Відповідно до п. 1.2. договору купівлі-продажу майнових прав, у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає покупцю, а покупець придбаває (набуває) права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" (далі - боржник), щодо виконання грошового зобов`язання у розмірі 91 831 гривня 22 копійки, яка включає в себе основний борг, набутих продавцем та належних останньому на підставі договору № ДГ-0000291 купівлі-продажу від 09 липня 2014 року, рішення Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2019 року по справі № 910/7598/19, яке набрало законної сили, наказу Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року по справі №910/7598/19, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2019 року по справі № 910/7598/19, яке набрало законної сили, а також є таким, що існує у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням боржником грошового зобов`язання на підставі договору №ДГ-0000291 купівлі-продажу від 09 липня 2014 року.

Згідно п. 1.3. договору купівлі-продажу майнових прав, на умовах даного договору та на підставі протоколу про результати електронного аукціону № BRD001-UA-20230906-45279 від 18 вересня 2023 року, продавець зобов`язується передати покупцю, за відповідним актом право вимоги до боржника (дебіторська заборгованість) на підставі договору № ДГ-0000291 купівлі-продажу від 09 липня 2014 року, рішення Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2019 року по справі № 910/7598/19, яке набрало законної сили, наказу Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року по справі № 910/7598/19, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2019 року по справі № 910/7598/19, яке набрало законної сили, у розмірі 91 831 гривня 22 копійки.

За умовами п. 2.1. договору купівлі-продажу майнових прав, передача права вимоги продавцем та прийняття його покупцем здійснюється та оформляється відповідним актом, де зазначається приймання-передача документів на підтвердження дійсності переданої (факту переходу) права вимоги, що є предметом даного договору, який спільно підписується сторонами.

Перехід права вимоги від продавця до покупця за даним договором відбувається після повної оплати придбаних майнових прав щодо права вимоги на умовах, передбачених розділом 3 цього договору та підписання сторонами акту приймання-передачі документів (п. 2.2. договору купівлі-продажу майнових прав).

Сторони також спільно погоджують те, що порядок здійснення розрахунків та визначення остаточних сум, які підлягають до сплати за придбаний лот, обумовлюються безпосередньо у протоколі про результати електронного аукціону № BRD001-UA-20230906-45279 від 18 вересня 2023 року, вартість продажу права вимоги становить - 661, 18 грн, номінальна вартість боргу - 33 059, 23 грн.

Платіжною інструкцією №14910 від 26.09.2023 перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" 661,18 грн у якості залишку гарантійного внеску зг. прот. №BRD001-UA-20230906-45279 від 18.09.2023, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", 38039872, Без ПДВ".

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Родень-М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" складено та підписано акт приймання-передачі права вимоги (приймання-передавання документів, що підтверджують право вимоги) згідно договору № 22-09/2023/3 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 26.09.2023, відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає наступні документи: примірник договору № ДГ-0000291 купівлі-продажу від 09.07.2014 року із специфікацією №1,2 до нього; примірник рахунку-фактури № СФ-0000658 від 09 липня 2014 року; примірник рахунку-фактури № СФ-0000716 від 22 липня 2014 року; примірник копії видаткової накладної від 22.07.2014 року № PH-0000879; примірник платіжного доручення № 126 від 09 липня 2014 року на суму 96 600,00 грн.; примірник платіжного доручення № 134 від 22 липня 2014 року на суму 25 160, 00 грн.; копія виписки по особовому рахунку ТОВ "Родень-М"; примірник вимоги № 925/1499/17/379 від 03 травня 2019 року та квитанція про відправлення № 1801604211618 даної вимоги на адресу ТОВ «АГРОХІМ 2001»; примірник рішення Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2019 року по справі № 910/7598/19; копія наказу Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року по справі № 910/7598/19, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2019 року по справі № 910/7598/19, яке набрало законної сили; копія ухвали Господарського суду міста Києва від 23 січня 2020 року по справі № 910/7598/19, яка набрала законної сили, про виправлення допущених помилок у тексті рішення Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2019 року по справі №910/7598/19 та наказу Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року по справі № 910/7598/19 Постанова Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 14 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62819108 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року по справі № 910/1598/19, виданого на примусове виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2019 року по справі № 910/7598/19, яке набрало законної сили.

Статтею 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, починаючи з 26.09.2023 кредитором у зобов`язанні щодо стягнення 91 831, 22 грн основного боргу, що виникло на підставі договору №ДГ-0000291 купівлі-продажу від 09.07.2014, та яке підтверджене рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 у справі № 910/7598/19 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що оскільки сплата основного боргу здійснена боржником несвоєчасно, за твердженням позивача, з відповідача підлягають стягненню пеня за період з 15.05.2019 по 14.11.2019 в сумі 16 432, 60 грн, 3% річних за період з 15.05.2019 по 11.03.2024 в сумі 13 794, 82 грн та інфляційні втрати за період з вересня 2019 по лютий 2024 в сумі 54 835, 17 грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що оскільки невиконання ним основного зобов`язання відбулось перед первісним кредитором, що не призвело до негативних наслідків для позивача, при цьому на дату звернення з позовом основне зобов`язання вже було виконане, неустойка втрачає свою правову природу; також і суми, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, у даному випадку, не носять компенсаторний характер, а тому так само як і пеня є для позивача джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.

Крім того, відповідач заперечує щодо наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, зазначивши, що такий мав бути здійснений від початкової дати, обмеженої трьома останніми роками, які передували подачі позову, до останнього дня існування заборгованості.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, наявність грошового зобов`язання відповідача за договором №ДГ-0000291 купівлі-продажу від 09.07.2014 з повернення 96 600, 00 грн., попередньої оплати у строк до 14.05.2019 (включно) на підставі вимоги покупця №925/1499/17/379 від 03.05.2019, підтверджується рішенням суду у господарській справі 910/7598/19, що набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.

Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" №925/1499/17/616 від 12.12.2022 підтверджено, що станом на цю дату заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" з виконання рішення у справі №910/7598/19 складала 91 831, 22 грн.

Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження №62819108 від 12.03.2024, рішення у справі 910/7598/19 було виконано в повному обсязі лише 12.03.2024, про що також свідчать квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН539 від 11.03.2024 на суму 282 292, 50 грн та банківська виписка по рахунку позивача за період з 12.03.2024 до 13.03.2024.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.

Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Сторонами у зобов`язанні відповідно до ч. 1 ст 510 ЦК України є боржник і кредитор, а згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості №22-09-2022/3 від 26.09.2023 отримано (придбано) право вимоги до відповідача щодо виконання грошового зобов`язання у розмірі 91 831 гривня 22 копійки, яке включає в себе основний борг, набуте продавцем та належних останньому на підставі договору № ДГ-0000291 купівлі-продажу від 09 липня 2014 року, рішення Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2019 року по справі № 910/7598/19, яке набрало законної сили, наказу Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року по справі №910/7598/19, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2019 року по справі № 910/7598/19 (п.1.2.); Перехід права вимоги від продавця до покупця за даним договором відбувається після повної оплати придбаних майнових прав щодо права вимоги на умовах, передбачених розділом 3 цього договору та підписання сторонами акту приймання-передачі документів (п. 2.2.) - як встановлено судом, з 26.09.2023.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" було отримано права вимоги за договором №ДГ-0000291 купівлі-продажу від 09.07.2014 лише у зобов`язанні щодо стягнення 91 831, 22 грн основного боргу, будь-яких доказів передання (відступлення) на користь позивача прав вимоги щодо стягнення неустойки за вказаним договором матеріали справи не містять.

Крім того, позивач набув статусу кредитора в основному зобов`язанні лише з 26.09.2023, тоді як вимоги про стягнення пені ним заявлені за період з 15.05.2019 по 14.11.2019.

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів наявності у позивача права вимоги щодо стягнення з відповідача пені у спірний період внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов`язань за договором №ДГ-0000291 купівлі-продажу від 09.07.2014, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано 3% річних в сумі 13 794, 82 грн та інфляційні втрати в сумі 54 835, 17 грн.

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки вказані суми нараховані позивачем за період, що передує даті набуття позивачем статусу кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 1 266, 56 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 505, 56 грн, в іншій частині цих вимог належить відмовити.

Разом з цим, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем сум, зокрема 3% річних та інфляційних втрат.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/471/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яносто календарних днів.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/471/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/3673/24 відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3%.

Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних судом у спірних правовідносинах не встановлено.

Поміж цим, суд зауважує на тому, що у справі №902/417/18 відсутній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо можливого зменшення розміру інфляційних втрат.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у нього права стягнення з відповідача пені, а також 3% річних та інфляційних втрат за період, що передує даті набуття ним статусу кредитора за основним зобов`язанням.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгена, буд. 31, офіс. 6, ідентифікаційний код 35274677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, ідентифікаційний код 38039872) 3% річних у розмірі 1 266 грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 505 грн 56 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 134 грн 27 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.05.2024

Суддя Л.Г. Пукшин