Рішення

від 14.05.2024 по справі 915/1141/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року Справа № 915/1141/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

при секретарі судового засідання Дюльгер І.М.,

за відсутності представників учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027)

до Фізичної особи-підприємця Дубенко Алли Миколаївни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення грошових коштів у сумі 233057,73 грн. за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів

встановив:

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н та б/д вх.. № 9446/23 від 17.07.2023 (з додатками), в якій просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської міської ради кошти в сумі 233 057,73 грн. за безоплатне користування з 01.01.2017 до 01.01.2020 земельною ділянкою площею 3755 кв.м, а саме: 21/100 від цієї ділянки, що складає 793 кв.м. по АДРЕСА_2 (отримувач УК у м. Миколаїв/ Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992781; рахунок № ІГА588999980314000611000014483).

- стягнути з Відповідача на користь Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 3495,87 грн. (банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № ІІА448201720344260001000027733);

- про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську міську раду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1141/23 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.

Ухвалою від 19.07.2023 залишено позов без руху у зв?язку з неналежним виконанням вимог п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, а саме, у зв?язку з тим, що відповідачем у позовній заяві зазначено фізичну особу ОСОБА_1 , проте не зазначено повних даних щодо відповідача: відомі номери засобів зв?язку, дату народження. Викладене унеможливлювало належне виконання судом вимог ч. 6 ст. 176 ГПК України та встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Судом встановлено Миколаївській міській раді строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали, десять днів з дня вручення даної ухвали.

Від Миколаївської міської ради 26.07.2023 надійшла заява на усунення недоліків позову, в якій позивачем зазначено, що належним відповідачем за даним позовом належить вважати фізичну особу-підприємця Дубенко А.М., адресою реєстрації якої, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: 65049, Одеська обл., м. Одеса, вул. Жовтневої Революції, 43, корп. Б.

Разом із тим, судом встановлено наявність додаткових підстав для залишення позовної заяви без руху, зокрема щодо доказів направлення позову на адресу відповідача. Тому, ухвалою від 27.07.2023 залишено позовну заяву без руху та встановлено Миколаївській міській раді строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали, десять днів з дня вручення даної ухвали.

Від Миколаївської міської ради 31.07.2023 надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 21.08.2023 за такими вимогами відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.10.2023, сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.

02.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 27.09.2022 (вх.. № 12883/23 від 02.10.2023), у якому відповідач просив продовжити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позову. Підставою для відмови у позові відповідач зазначає неможливість здійснити розрахунок, оскільки відсутня нормативно-грошова оцінка ділянки, через що перевірити розрахунок позивача неможливо. Також відповідачка просить застосувати позовну давність до вимог позивача оскільки позивачем пропущено трирічний строк на звернення з даним позовом до суду.

У судовому засіданні 02.10.2024 постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву та надання позивачу часу на ознайомлення з відзивом.

З урахуванням зазначеного, ухвалою від 02.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 14.11.2023.

01.11.2023 позивач подав суду відповідь на відзив, у якому спростовує твердження відповідача, наведені у відзиві на позов.

Судове засідання 14.11.2023 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне підготовче засідання сул призначив на 24.01.2024.

Ухвалою від 24.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2024.

Ухвалою від 05.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання (розгляд справи по суті) відкладено на 15.04.2024.

15.04.2024 судове засідання не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне судове засідання (розгляд справи по суті) суд призначив на 14.05.2024.

Ухвала доставлена до Електронних кабінетів сторін 18.04.2024 о 8:55, про що свідчать довідки про доставку електронна листа (а.с. 102-104).

Згідно абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України зазначена ухвала суду вручена сторонам в електронному кабінеті підсистеми Електронний суд 18.04.2024.

За висновком Верховного Суду наведеного у постанові від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 (пункти 41-42) довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За такого, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін у даній справі щодо часу та місця розгляду справи.

У судове засідання сторони представників не скерували.

Разом з тим, матеріали справи містять клопотання відповідача про розгляд справи без її участі.

Будь-яких інших заяв чи клопотань щодо суті спору перед розглядом справи суду не надійшло.

Аргументи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 01.01.2017 по 01.01.2020 здійснював користування земельною ділянкою площею 3775 кв.м по АДРЕСА_2 , безоплатно без правовстановлюючих документів, чим порушено права Миколаївської міської ради як органу місцевого самоврядування та власника земельної ділянки.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: рішення Миколаївської міської ради №24/14 від 27.10.2004; Інформаційної довідки № 177325826 від 13.08.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна; листування учасників справи; застосування норм статей 15-17, 377, 386, 1212 Цивільного кодексу України, статей 83, 120, 126, 206 Земельного кодексу України, статті 31 Закону України «Про оренду землі», статей 26,33, 35, 36, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; та мотивовані тим, що ФОП Дубенко А.М. протиправно ухиляється від сплати коштів за користування частиною земельної ділянки - 793 кв.м) з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003, на якій розміщено належний йому нежитловий об`єкт. Оскільки право власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003, наразі зареєстровано за відповідачем, Миколаївська міська рада позбавлена можливості передати її в оренду іншим особам та отримувати від цього прибуток. Внаслідок цього власник землі (територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради) належний дохід від її використання не отримував. Загальний розмір недоотриманого доходу у вигляді орендної плати за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.01.2017 по 01.01.2020 становить 233057,73 грн.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позову, просить суд відмовити у його задоволення, оскільки доводи позивача щодо користування відповідачкою земельною ділянкою площею 3775 кв.м. та не сплату нею коштів за користування земельною ділянкою площею 3775 кв.м. є безпідставними, т.я. згідно п.2.1 Договору в користуванні відповідачки перебувала 21/100 частина земельної ділянки, що складало 793 кв.м. (ідеальна частка 27/100 з 3775 кв.м.).

Тому розрахунок, наведений позивачем, відповідач вважає неналежним та необґрунтованим, оскільки він стосується усієї земельної ділянки, площею 3775 кв.м., що суперечить нормам матеріального права.

За твердженням відповідача, земельна ділянка, яка пропорційна 21/100 частці у праві власності на об`єкт нерухомості не є сформованою.

Крім цього, відповідача указує, що позивачем не надано грошову оцінку земельної ділянки, так як грошова оцінка надана позивачем стосується всієї земельної ділянки, а не її 21/100 частини. Відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на думку відповідача, фактично позбавляє суд можливості перевірити наданий позивачем розрахунок коштів.

До того ж, відповідач заявляє про пропущенння позивачем встановленого трирічного строку позовної давності, у зв`язку із чим, вказана обставина є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З приводу викладеного у відзиві на позовну заяву позивач надав відповідь, у якій зазначив наступне. Щодо розміру земельної ділянки позивач посилається на рішенням Миколаївської міської ради від 27.10.2004 № 24/14 ОСОБА_1 , згідно якого передано в оренду зі співвласниками строком на 10 років земельну ділянку площею 3755 кв.м у АДРЕСА_2 для обслуговування виробничих приміщень, господарських та побутових будівель і споруд з визначенням ідеальної частки землекористування у розмірі 21/100 від цієї ділянки, що складає 793 кв.м. На підставі цього рішення між Миколаївською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 21.06.2005 № 3250 зі строком дії до 21.06.2015, який у подальшому продовжений не був, а тому в силу приписів статті 31 Закону України «Про оренду землі», є припиненим з 21.06.2015.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з цього часу право власності частину нерухомого майна по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідачем було набуто речове право власності на частину нежитлового об`єкта по АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 3755 кв.м по АДРЕСА_2 . Тобто, Відповідач повинен був сплачувати кошти за користування частиною (793 кв.м.) вказаною земельної ділянки. Тому, у період з 01.01.2017 до 01.01.2020 користувачем земельної ділянки площею 793 кв.м., на якій розташований вказаний об`єкт нерухомості, був Відповідач, яким не сплачував кошти до міського бюджету за її користування, чим порушені права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що підтверджується листом ГУ ДПС у Миколаївській області від 06.11.2019 № 1152/10/14-29-50-06-14.

Окрім цього, позивач зазначив, що земельна ділянка (кадастровий номер 4810136300:02:025:0003) спеціально формувалась органом місцевого самоврядування для обслуговування нерухомого майна відповідача. Вказана земельна ділянка визначена на місцевості, її межі чітко виділені і на місцевості зрозуміло, що земельна ділянка призначена для обслуговування нерухомого майна відповідача.

Твердження про те, що площа земельної ділянки, яка безпосередньо зайнята майновим комплексом, є меншою ніж площа всієї земельної ділянки, правового значення не має.

А тому доводи відповідача щодо того, що він фактично не користується усією площею земельної ділянки, та щодо невідповідності грошової оцінки землі є безпідставними.

Щодо спливу строку позовної давності позивач зазначає, що мало місце переривання строку у зв`язку з подачею позовної заяви 02.12.2021 до Заводського районного суду м. Миколаєва Миколаївською міською радою до ОСОБА_1 про стягнення коштів за безоплатне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. За твердженням позивача, позовна давність почалася заново з 16.06.2023, а саме з винесення ухвали про закриття провадження у справі № 487/300/22. А тому дану позовну заяву Миколаївською міською радою було подано в межах позовної давності. За наведених обставин, позивач вважає твердження відповідача про наявність підстав застосування позовної давності є необґрунтованими та такими, не підлягають задоволенню та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Інших заяв по суті справи

Відповідно до змісту статті 240 ГПК України, 14.05.2024 за результатами розгляду даної справи, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд також вважає необхідним зазначити про те, що розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

07.06.2005 на підставі рішення Миколаївської міської ради №24/14 від 27.10.2004 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ПП Дубенко А.М. (орендар) укладено Договір оренди землі, зареєстрований за №1750 (надалі Договір), за яким останній було передано в оренду земельну ділянку для обслуговування виробничих та побутових приміщень по вул. Корабелів, 8.

Згідно п.2.1 Договору в оренду передається із співвласниками земельна ділянка загальною площею 3775 кв.м., з визначенням ідеальної частки ПП Дубенко А.М. 21/100 від земельної ділянки 3775 кв.м., що складає 793 кв.м. без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходяться споруди, які належать ПП Дубенко А.М.

Згідно п. 2.3 Договору земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів.

У відповідності до п. 2.4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.05.2005 за № 833 (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,152), на час укладення цього договору становить 332029,10 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Договір діє протягом 10 /десяти/ років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутися до з клопотанням про продовження строку оренди.

Згідно п. 4.2 Договору розмір орендної плати: Річна орендна плата за земельну ділянку (793 кв. м) встановлюється у розмірі 1,2 відсотків від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (793 кв.м) на час укладання цього договору становить 332029,10 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору термін і порядок внесення орендної плати за землю:

- орендна плата за землю вноситься орендарем за період з 27.10.2004 до 01 числа місяця наступного за тим, у якому відбулася реєстрація договору одноразовим внеском, а далі щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним до державного бюджету.

Відповідно до п. 4.6 Договору умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді договору про зміни, що буде невід`ємною частиною цього договору та нотаріально посвідченою.

Цільове призначення земельної ділянки землі комерційного використання.

Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до п.п. в п. 9.1 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.п. д п. 9.4 Договору орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п. 12.3 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 14.1 Договору).

Указаний договір підписано сторонами, засвідчено нотаріусом, зареєстровано у реєстрі правочинів за № 1750. Крім цього, Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель запис № 040500100391 від 21.06.2005.

За актом приймання передачі 21.06.2005 земельна ділянка передана орендарю.

20.03.2008 сторонами було укладено Договір про зміни до Договору оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 21.06.05 за № 040500100391 та зареєстрований в Миколаївській міській раді 21.06.05 за № 3250 (далі Договір про зміни), згідно до п.1.1 якого п. 4.2 розділу 4 Договору оренди землі викладено у наступній редакції:

«З 01.01.08 річна орендна плата за земельну ділянку (793 кв.м.) встановлюється у розмірі 3 (три) відсотка від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (793 кв.м) на час укладання цього договору становить 353272,32 грн (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,028). Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає: 10598,17 грн.

Згідно п. 2 Договору про зміни, у 5-денний термін з дня реєстрації Договору про зміни надати до державної податкової інспекції за місцем розташування земельної ділянки копію договору про зміни, уточнену звітну податкову декларацію та доплатити орендну плату за оренду землі з 01.01.08 протягом 30 днів з наступного місяця за звітним (звітний це місяць, у якому відбулася реєстрація договору про зміни.

Договір про зміни набуває чинності з моменту його реєстрації.

Договір про зміни підписано сторонами та скріплено печатками, зареєстровано у реєстрі земель 07.11.2008 за № 040800101234.

Позивачем у позові зазначено та підтверджено даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 177325826, що з 13.10.2005 право власності частину нерухомого майна по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 ..

Таким чином, відповідачем було набуте речове право власності на частину нежитлового об`єкту по АДРЕСА_2 , яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності, загальною площею 793 кв.м по вул. Корабелів, 8. Тобто, відповідач повинен був сплачувати кошти за користування частиною (793 кв.м.) вказаної земельної ділянки.

Як вбачається з умов Договору строк його дії закінчився 21.06.2015, і згідно з умовами останнього та відповідно до положень законодавства України продовжений (пролонгований) не був. Рішення щодо продовження строку дії останнього міською радою не приймались. З відповідачем як власником нерухомого майна по АДРЕСА_2 ФОП Дубенко А.М., відповідний Договір оренди землі не укладався.

У період з 01.01.2017 до 01.01.2020 користувачем земельної ділянки площею 793 кв.м. на якій розташований вказаний об`єкт нерухомості, був Відповідач, яким не сплачував кошти до міського бюджету за її користування, чим порушені права Миколаївської міської ради як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Згідно повідомлення Миколаївського управління ГУ ДПС у Миколаївській області від 06.11.2019 №1152/10/14-29-50-06-14, ФОП Дубенко А.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2016 по теперішній час не надавалися податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата на земельні ділянки державної або комунальної власності) за ділянку загальною площею 793,00 кв.м. для обслуговування виробничих приміщень, господарських та побутових будівель і споруд ( АДРЕСА_2 ). Станом на 01.11.2019 за ФОП Дубенко А.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується борг (без урахування пені) та штрафної санкції (фінансової) санкції у сумі 13084,42 гривні.

У зв`язку з цим, позивачем визначено розмір недоотриманого доходу у вигляді орендної плати за безоплатне використання спірної земельної ділянки розраховано як розмір орендної плати за землю, який нараховано виходячи з розміру орендної плати за Договором оренди землі з урахуванням Договору про зміни за період часу з 01.01.2017 до 01.01.2020, протягом якого земельна ділянка використовувалась відповідачем без відповідних правових підстав, що становить 233057,73 грн.

З метою отримання неодержаних доходів позивач звернувся з листом № 6377/02.02.01-12/11/14/19 від 22.11.2019 до відповідача, в якому просив у 10-денний термін з дня отримання цього листа сплатити безпідставно збережені кошти за період користування земельною ділянкою з 21.06.2015 по 01.01.2019.

03.01.2020 позивач звернувся з листом № 29/02.02.01-22/11/14/20 до відповідача, в якому повідомив, що у зв`язку з нездійсненням відповідачем плати за землю, останній запрошується на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

29.01.2020 на засіданні комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді ФОП Дубенко А.М., у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою у період з 01.01.2017 по 01.01.2020 у сумі 233057,73 грн, про що складено Акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 29.01.2020, який затверджено рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 384 від 13.05.2020. Слід зазначити, що ФОП Дубенко А.М. на засідання комісії не з`явилася.

Задля добровільної сплати заборгованості 21.05.2020 Миколаївська міська рада звернулась до ОСОБА_1 з листом №2777/020201-22/11/14/20, в якому повідомила про визначення комісією, засідання якої відбулось 29.01.2020, розміру збитків, нанесених Миколаївській міській раді, у зв`язку з несплатою за використання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна у період з 01.01.2017 по 01.01.2020 у розмірі 233057,73 грн та просила сплатити вищевказану суму, долучивши до листа акт комісії від 29.01.2020 та витяг з рішення виконкому про затвердження акту № 384 від 13.05.2020.

Відповідач нараховану суму не сплатив, заперечень або зауважень не надав, не оскаржив дії міськради, зазначені вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення, що зумовило звернення позивача до суду з вимогами про стягнення коштів.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 93 Земельного кодексу України (далі ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зі змісту ст.ст.120, 125 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Аналогічні формулювання поняття оренди землі закріплені в ст.1 Закону України Про оренду землі.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що відповідач, як власник нерухомого майна нежитлового об`єкту за адресою АДРЕСА_2 , яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 3755 кв.м по АДРЕСА_2 , є фактичним користувачем земельної ділянки для обслуговування зазначеного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв`язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Однак, за твердженнями позивача та за матеріалами справи, не спростованими відповідачем, підприємець не сплачувала орендну плату у спірний період користування земельною ділянкою комунальної власності.

Отже, обставини справи свідчать, що плату за користування земельною ділянкою відповідач протягом спірного періоду не вносив.

Таким чином, у спірний період мало місце фактичне користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення оплати за таке користування.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період (з 01.01.2017 по 01.01.2020) без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Отже, у зв`язку із наявністю права власності на нерухоме майно на відповідача було покладено обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди щодо земельної ділянки, на якій воно розташоване. Цього обов`язку відповідач не виконав, тому без законних підстав зберігав у себе майно кошти за оренду землі в сумі 233057,73 грн, які підлягають стягненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №922/207/15, Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 №922/3412/17.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів за період фактичного користування земельною ділянкою у порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Щодо розрахунку суми орендної плати суд зазначає, що указаний у позові розмір було встановлено комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, на засідання якої була запрошена відповідачка, однак, остання за запрошенням (лист № 29/02.02.01-22/11/14/20) на засідання комісії не з`явилася, заперечень щодо порядку нарахування, щодо нормативно-грошової оцінки чи розміру загальної суми не надала, акт комісії від 29.01.2020 чи рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 384 від 13.05.2020 (про затвердження розміру збитків) не оскаржила.

За такого, судом відхиляються заперечення відповідача щодо розрахунку суми орендної плати.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У свою чергу, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

У відзиві на позов відповідач вказує на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом та не вважає, що пред`явлення позову по Заводського суду м. Миколаєва є підставою для переривання строку позовної давності, оскільки позов було подано з недодержанням правил підвідомчості.

Позивач у відповіді на відзив спростував указане твердження відповідача, зазначивши, що позовна давність почалася заново з 16.06.2023, а саме з винесення узвали про закриття провадження у справі № 487/300/22, а тому нову позовну заяву Миколаївською міською радою до ФОП Дубенко А.М. про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою Миколаївською міською радою була подано до Господарського районного суду 17.07.2023, тобто в межах позовної давності перебіг якої почався з 16.06.2023.

Щодо твердження позивача що строк позовної давності у даній справі перервався поданням позову у справі № 487/300/22 суд зазначає наступне.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 712/21651/12, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 29.12.2020 у справі № 909/1165/19.

У даному випадку суд погоджується з погоджується з висновком позивача, що строк позовної давності перервався поданням позову у справі № 487/300/22, оскільки позовну заяву Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за безоплатне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цією позовною заявою, призначено підготовче засідання на 01.12.2022 (ухвала від 31.10.2022). У цій ухвалі судом зазначено, що позовна заява подана з додержанням вимог, передбачених статтями 175-177 ЦПК України, та, відповідно до глави 2 ЦПК України, віднесена до предметної, суб`єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції Заводського районного суду міста Миколаєва.

Своєчасність звернення до Заводського суду не заперечується відповідачем.

24.02.2023 Заводським судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.03.2023.

Лише 16.06.2023 ухвалою Заводського районного суду у справі № 487/300/22 визначено що відносини між Позивачем та Відповідачем є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Миколаївською міською радою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і пов`язаний цей спір із безпідставним збереженням відповідачкою, саме як суб`єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем, коштів за безоплатне користування земельною ділянкою комерційного призначення, інша діяльність на якій не дозволена, тобто із здійсненням останньою підприємницької діяльності, у зв`язку з чим спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Провадження по справі було закрито та надано роз`яснення щодо права на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку господарського судочинства.

За такого, суд вважає, що позовна давність почалася заново з 16.06.2023, а саме з винесення ухвали про закриття провадження у справі № 487/300/22.

З даним позовом до Господарського суду Миколаївської області Миколаївська міська рада звернулася 17.07.2023, тобто в межах строку, визначеного процесуальним законодавством (ст. 257 ЦК України), а тому твердження відповідача про наявність підстав застосування позовної давності є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України. Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Підсумовуючи викладене, господарський суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За приписами ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, враховуючи задоволення позову у повному обсязі судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 256, 257, 264, 267 Цивільного кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дубенко Алли Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) кошти в сумі 233057,73 грн за безоплатне користування з 01.01.2017 до 01.01.2020 земельною ділянкою площею 3755 кв.м, а саме: 21/100 від цієї ділянки, що складає 793 кв.м. по вул. Корабелів, 8 у м. Миколаєві (отримувач УК у м. Миколаїв/ Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992781; рахунок № ІГА588999980314000611000014483).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дубенко Алли Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 04056612) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3495,87 грн (банк отримувача ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344260001000027733).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено та підписано 24.05.2024.

Суддя Т.М.Давченко