Постанова

від 16.09.2024 по справі 915/1141/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/1141/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Н.М. Принцевської, Я.Ф. Савицького,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дубенко Алли Миколаївни

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2024 (суддя Т.М.Давченко, м.Миколаїв, повний текст складено 24.05.2024)

у справі №915/1141/23

за позовом Миколаївської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дубенко Алли Миколаївни

про стягнення грошових коштів у сумі 233057,73 грн. за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів,

головуючий суддя суду першої інстанції: Давченко Т.М.

місце прийняття окремої ухвали: Господарський суд Миколаївської області

В С Т А Н О В И В :

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просила стягнути з Фізичної особи-підприємця Дубенко Алли Миколаївни кошти в сумі 233 057,73 грн. за безоплатне користування з 01.01.2017 до 01.01.2020 земельною ділянкою площею 3755 кв.м, а саме: 21/100 від цієї ділянки, що складає 793 кв.м. по вул. Корабелів, 8 у м. Миколаєві.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: рішення Миколаївської міської ради №24/14 від 27.10.2004; Інформаційної довідки №177325826 від 13.08.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна; листування учасників справи; застосування норм статей 15-17, 377, 386, 1212 Цивільного кодексу України, статей 83, 120, 126, 206 Земельного кодексу України, статті 31 Закону України «Про оренду землі», статей 26,33, 35, 36, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; та мотивовані тим, що ФОП Дубенко А.М. протиправно ухиляється від сплати коштів за користування частиною земельної ділянки - 793 кв.м) з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003, на якій розміщено належний йому нежитловий об`єкт. Оскільки право власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003, наразі зареєстровано за відповідачем, Миколаївська міська рада позбавлена можливості передати її в оренду іншим особам та отримувати від цього прибуток. Внаслідок цього власник землі (територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради) належний дохід від її використання не отримував. Загальний розмір недоотриманого доходу у вигляді орендної плати за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.01.2017 по 01.01.2020 становить 233057,73 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дубенко Алли Миколаївни кошти в сумі 233 057,73 грн. за безоплатне користування з 01.01.2017 до 01.01.2020 земельною ділянкою площею 3755 кв.м, а саме: 21/100 від цієї ділянки, що складає 793 кв.м. по вул. Корабелів, 8 у м. Миколаєві, а також витрати по сплаті судового збору.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що відповідач не є власником і постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, у зв`язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата, яку підприємець не сплачувала. Таким чином, у спірний період мало місце фактичне користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення оплати за таке користування. Отже, у зв`язку із наявністю права власності на нерухоме майно на відповідача було покладено обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди щодо земельної ділянки, на якій воно розташоване. Цього обов`язку відповідач не виконав, тому без законних підстав зберігав у себе майно кошти за оренду землі в сумі 233057,73 грн, які підлягають стягненню.

Щодо розрахунку суми орендної плати суд зазначив, що указаний у позові розмір було встановлено комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, на засідання якої була запрошена відповідачка, однак, остання за запрошенням (лист № 29/02.02.01-22/11/14/20) на засідання комісії не з`явилася, заперечень щодо порядку нарахування, щодо нормативно-грошової оцінки чи розміру загальної суми не надала, акт комісії від 29.01.2020 чи рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 384 від 13.05.2020 (про затвердження розміру збитків) не оскаржила. За таких обставин, суд відхилив заперечення відповідача щодо розрахунку суми орендної плати

З приводу строків позовної давності, судом зазначено, що у даному випадку строк позовної давності перервався поданням позову у справі №487/300/22, оскільки позовну заяву Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за безоплатне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цією позовною заявою, призначено підготовче засідання на 01.12.2022 (ухвала від 31.10.2022). У цій ухвалі судом зазначено, що позовна заява подана з додержанням вимог, передбачених статтями 175-177 ЦПК України, та, відповідно до глави 2 ЦПК України, віднесена до предметної, суб`єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції Заводського районного суду міста Миколаєва. Лише 16.06.2023 ухвалою Заводського районного суду у справі №487/300/22 визначено що відносини між Позивачем та Відповідачем є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Миколаївською міською радою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і пов`язаний цей спір із безпідставним збереженням відповідачкою, саме як суб`єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем, коштів за безоплатне користування земельною ділянкою комерційного призначення, інша діяльність на якій не дозволена, тобто із здійсненням останньою підприємницької діяльності, у зв`язку з чим спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Провадження по справі було закрито та надано роз`яснення щодо права на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку господарського судочинства. За такого, суд вважає, що позовна давність почалася заново з 16.06.2023, а саме з винесення ухвали про закриття провадження у справі №487/300/22.

Враховуючи вищевикладене, Господарськи суд Миколаївської області дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фізична особа-підприємець Дубенко Алла Миколаївна звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що заявляючи позовні вимоги позивач просив стягнути з відповідача кошти за безоплатне користування земельною ділянкою площею 3775 кв.м. по АДРЕСА_1 , однак, згідно п.2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3775 кв.м., з визначенням ідеальної частки П Дубенко АМ. 21/100 від земельної ділянки 3775 кв.м., що складає 793 кв.м. За таких обставин, в користуванні відповідачки перебувала 21/100 частина земельної ділянки, що складало 793 кв.м.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не звернув уваги на те, що у справі відсутні докази нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у спірний період, а натомість взяв до уваги визначення розміру відшкодування на підставі рішення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, що не відповідає нормам права.

Крім цього, відповідач звертає увагу, що суд першої інстанції не надав правової оцінки розрахунку грошовій оцінці наданої позивачем, а саме на те, що розрахунок проводився виходячи зі грошової оцінки від 2012 року. За таких обставин, оскільки Миколаївська міська рада не надала технічну документацію, витягу з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за спірний період або відповідну довідку, неможливо встановити чи правильними с застосовані ним: функціональне призначення, коефіцієнти та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені у якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення.

На переконання скаржника, у даній справі підлягають застосуванню строки позовної давності, оскільки Миколаївською міською радою пропущений трирічний строк на звернення до суду із вказаною позовною заявою, про що судом першої інстанції зроблено невірний висновок.

У відзиві на апеляційну скаргу Миколаївська міська рада вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач вказує, що відповідачем було набуто речове право власності на частину нежитлового об`єкта по вул. Корабелів, 8, який розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 3755 кв.м по вул. Корабелів, 8. Тобто, Відповідач повинен був сплачувати кошти за користування частиною (973 кв.м.) вказаною земельної ділянки. Земельна ділянка (кадастровий номер 4810136300:02:025:0003) спеціально формувалась органом місцевого самоврядування для обслуговування нерухомого майна відповідача. Вказана земельна ділянка визначена на місцевості, її межі чітко виділені і на місцевості зрозуміло, що земельна ділянка призначена для обслуговування нерухомого майна відповідача. Площа земельної ділянки, яка безпосередньо зайнята майновим комплексом, є меншою ніж площа всієї земельної ділянки, правового значення не має

З приводу строків позовної давності Миколаївська міська рада зазначає, що позовна давність почалася заново з 16.06.2023, а саме з винесення узвали про закриття провадження у справі №487/300/22.

Позивач звертає увагу, що з 2011 по 2019 рік розмір нормативної грошової оцінки не змінювався та був затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 27.01.11 № 3/40 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва». Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. За змістом вказаних норм для визначення суми податкових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки. (Дана позиція підтверджується постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.06.2022 року по справі №160/8668/19)

Таким чином, Миколаївською міською радою правомірно була визначена сума розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням чинності витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.02.2012 №967-04 та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, які були встановлені органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідні роки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №915/1141/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 18.06.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1141/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дубенко Алли Миколаївни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2024 у справі №915/1141/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Миколаївської області.

02.07.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №915/1141/23.

Разом з тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем Діброва Г.І. 24.06.2024 по 28.06.2024 та з 01.07.2024 по 26.07.2024 відповідно до наказів голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 №147-в та 149-в перебувала у відпустці.

У зв`язку з вищевикладеним 05.07.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №180 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1141/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 для розгляду апеляційної скарги у справі №915/1143/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Принцевської Н.М., СавицькогоЯ.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дубенко Алли Миколаївни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2024, повний текст складено та підписано 24.05.2024 у справі №915/1141/23. З огляду на ціну позову у даній справі, що є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.07.2024 від Миколаївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судова колегія розглянула вказану апеляційну скаргу у розумний строк.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція дійшла до наступних висновків.

07.06.2005 на підставі рішення Миколаївської міської ради №24/14 від 27.10.2004 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ПП Дубенко А.М. (орендар) укладено Договір оренди землі, зареєстрований за №1750 (надалі Договір), за яким останній було передано в оренду земельну ділянку для обслуговування виробничих та побутових приміщень по вул. Корабелів, 8.

Згідно п.2.1 Договору в оренду передається із співвласниками земельна ділянка загальною площею 3775 кв.м., з визначенням ідеальної частки ПП Дубенко А.М. 21/100 від земельної ділянки 3775 кв.м., що складає 793 кв.м. без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходяться споруди, які належать ПП Дубенко А.М.

Згідно п. 2.3 Договору земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів.

У відповідності до п. 2.4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.05.2005 за № 833 (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,152), на час укладення цього договору становить 332029,10 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Договір діє протягом 10 /десяти/ років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутися до з клопотанням про продовження строку оренди.

Згідно п. 4.2 Договору розмір орендної плати: Річна орендна плата за земельну ділянку (793 кв. м) встановлюється у розмірі 1,2 відсотків від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (793 кв.м) на час укладання цього договору становить 332029,10 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору термін і порядок внесення орендної плати за землю:

- орендна плата за землю вноситься орендарем за період з 27.10.2004 до 01 числа місяця наступного за тим, у якому відбулася реєстрація договору одноразовим внеском, а далі щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним до державного бюджету.

Відповідно до п. 4.6 Договору умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді договору про зміни, що буде невід`ємною частиною цього договору та нотаріально посвідченою.

Цільове призначення земельної ділянки землі комерційного використання.

Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до п.п. в п. 9.1 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.п. д п. 9.4 Договору орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п. 12.3 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 14.1 Договору).

Указаний договір підписано сторонами, засвідчено нотаріусом, зареєстровано у реєстрі правочинів за № 1750. Крім цього, Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель запис № 040500100391 від 21.06.2005.

За актом приймання передачі 21.06.2005 земельна ділянка передана орендарю.

20.03.2008 сторонами було укладено Договір про зміни до Договору оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 21.06.05 за №040500100391 та зареєстрований в Миколаївській міській раді 21.06.05 за № 3250 (далі Договір про зміни), згідно до п.1.1 якого п. 4.2 розділу 4 Договору оренди землі викладено у наступній редакції:

«З 01.01.08 річна орендна плата за земельну ділянку (793 кв.м.) встановлюється у розмірі 3 (три) відсотка від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (793 кв.м) на час укладання цього договору становить 353272,32 грн (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,028). Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає: 10598,17 грн.

Згідно п. 2 Договору про зміни, у 5-денний термін з дня реєстрації Договору про зміни надати до державної податкової інспекції за місцем розташування земельної ділянки копію договору про зміни, уточнену звітну податкову декларацію та доплатити орендну плату за оренду землі з 01.01.08 протягом 30 днів з наступного місяця за звітним (звітний це місяць, у якому відбулася реєстрація договору про зміни.

Договір про зміни набуває чинності з моменту його реєстрації.

Договір про зміни підписано сторонами та скріплено печатками, зареєстровано у реєстрі земель 07.11.2008 за № 040800101234.

Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 177325826, з 13.10.2005 право власності на частину нерухомого майна по вул. Корабелів, 8 належить Дубенко А.М.

Як вбачається з умов Договору строк його дії закінчився 21.06.2015, і згідно з умовами останнього та відповідно до положень законодавства України продовжений (пролонгований) не був. Рішення щодо продовження строку дії останнього міською радою не приймались. З відповідачем як власником нерухомого майна по АДРЕСА_1 ФОП Дубенко А.М., відповідний Договір оренди землі не укладався.

Згідно повідомлення Миколаївського управління ГУ ДПС у Миколаївській області від ФОП Дубенко А.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2016 по теперішній час не надавалися податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата на земельні ділянки державної або комунальної власності) за ділянку загальною площею 793,00 кв.м. для обслуговування виробничих приміщень, господарських та побутових будівель і споруд ( АДРЕСА_1 ). Станом на 01.11.2019 за ФОП Дубенко А.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується борг (без урахування пені) та штрафної санкції (фінансової) санкції у сумі 13084,42 гривні.

З метою отримання неодержаних доходів позивач звернувся з листом №6377/02.02.01-12/11/14/19 від 22.11.2019 до відповідача, в якому просив у 10-денний термін з дня отримання цього листа сплатити безпідставно збережені кошти за період користування земельною ділянкою з 21.06.2015 по 01.01.2019.

03.01.2020 позивач звернувся з листом № 29/02.02.01-22/11/14/20 до відповідача, в якому повідомив, що у зв`язку з нездійсненням відповідачем плати за землю, останній запрошується на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

29.01.2020 на засіданні комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді ФОП Дубенко А.М., у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою у період з 01.01.2017 по 01.01.2020 у сумі 233057,73 грн, про що складено Акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 29.01.2020, який затверджено рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 384 від 13.05.2020. Слід зазначити, що ФОП Дубенко А.М. на засідання комісії не з`явилася.

Задля добровільної сплати заборгованості 21.05.2020 Миколаївська міська рада звернулась до ОСОБА_1 з листом №2777/020201-22/11/14/20, в якому повідомила про визначення комісією, засідання якої відбулось 29.01.2020, розміру збитків, нанесених Миколаївській міській раді, у зв`язку з несплатою за використання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна у період з 01.01.2017 по 01.01.2020 у розмірі 233057,73 грн та просила сплатити вищевказану суму, долучивши до листа акт комісії від 29.01.2020 та витяг з рішення виконкому про затвердження акту № 384 від 13.05.2020.

Крім цього, в матеріалах справи містяться:

-витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.02.2012;

-ухвала Заводського районного суду міста Миколаєва від 16.06.2023 про закриття провадження у справі №487/300/22;

-розрахунок недоодержаного доходу у вигляді орендної плати за період безоплатного використання земельної А. Дубенко.

Несплата відповідачем нарахованої суми орендної плати зумовила звернення позивача до суду з даним позовом з вимогами про стягнення коштів.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У свою чергу, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що у даному випадку строк позовної давності перервався поданням позову у справі №487/300/22, оскільки позовну заяву Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за безоплатне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Лише 16.06.2023 ухвалою Заводського районного суду у справі №487/300/22 визначено що відносини між Позивачем та Відповідачем є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Миколаївською міською радою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і пов`язаний цей спір із безпідставним збереженням відповідачкою, саме як суб`єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем, коштів за безоплатне користування земельною ділянкою комерційного призначення, інша діяльність на якій не дозволена, тобто із здійсненням останньою підприємницької діяльності, у зв`язку з чим спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Провадження по справі було закрито та надано роз`яснення щодо права на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що позовна давність почалася заново з 16.06.2023, а саме з винесення ухвали про закриття провадження у справі №487/300/22.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами спарви, що у спірний період, визначений позивачем у позовній заяві, а саме: з 01.01.2017 до 01.01.2020 відповідач був власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці площею 3755 кв.м., з визначенням ідеальної частки, що складає 793 кв.м., по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2).

Спірна земельна ділянка є землею комунальної власності, а за змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Так, відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як зазначалось вище, у 2005 році між ФОП (приватним підприємцем) Дубенко А.М. та Миколаївською міською радою на підставі Рішення останньої від 27.10.2004 №24/14, яким зокрема, було передано відповідачу із співвласниками у користування спірну земельну ділянку для обслуговування відповідного нерухомого майна, було укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 3775 кв.м., з визначенням ідеальної частки відповідача, що складає 793 кв.м., по АДРЕСА_1 .

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату.

У даному випадку орендна плата за Договором дорівнювала 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з урахуванням договору про зміни від 20.03.2008).

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

21.06.2015 строк дії Договору оренди земельної ділянки припинився.

При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення ФОП Дубенко А.М. права користування відповідною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з позивачем та державної реєстрації такого права після 21.06.2015.

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, колегія суддів виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Припинення строку дії Договору оренди та відсутність укладеного між Миколаївською міською радою та ФОП Дубенко А.М. договору оренди земельної ділянки площею 793 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у заявлений позивачем період - з 01.01.2017 по 01.01.2020, виключає договірні зобов`язання.

Також у даному випадку відсутні деліктні зобов`язання з огляду на те, що незважаючи на те, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З огляду на матеріали справи, вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, а саме: придбання нерухомого майна та прийняття в подальшому Рішення Миколаївською міською радою від 27.10.2004 №24/14, яким зокрема, було передано відповідачу із співвласниками у користування спірну земельну ділянку для обслуговування відповідного нерухомого майна.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем земельної ділянки комунальної власності без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Апеляційна колегія наголошує, що згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом). Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 5, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду земель", які унормовуються з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст. 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (ст. 18 Закону України Про оцінку земель).

Положеннями ст. 288 Податкового кодексу України, визначено, зокрема, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, але може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Також слід зазначити, що базою оподаткування відповідно до ст. 271 Податкового кодексу є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу.

При цьому, приписами п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 20172023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100%.

Судом встановлено, що на виконання вказаної норми Податкового кодексу України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (яка, в свою чергу, є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин) листом від 06.01.2021 №22-28-0.222-171/2-21 повідомила, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять, зокрема:

-2016 для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) 1,0; для земель несільськогосподарського призначення 1,06;

- 2017 1,0;

- 2018 1,0;

- 2019 1,0.

Відомості зазначені у цьому листі є загальнодоступними для всіх платників, організацій, підприємств та відповідачем не спростовані.

А тому, зазначена вище інформація, надана Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, необхідна для обчислення і справляння плати за землю.

Протилежного відповідачем не доведено.

Отже, за змістом вказаних норм, для визначення суми податкових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки.

Таким чином, з аналізу норм Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України, незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до виключної компетенції селищної ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 144 Конституції України та статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Вичерпний перелік документації з оцінки земель визначений ст. 20 Закону України "Про оцінку землі".

Так, частинами 1, 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч.1 ст.23 Закону України «Про оцінку земель»).

При цьому, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом (Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, від 22.02.2022 у справі №905/20/21, від 13.07.2022 у справі №922/246/21 та від 14.09.2022 у справі №904/4933/15.

Також вказане зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, яка зазначила, що з огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Проте, апеляційною колегією встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано ані витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за спірний період, ані технічної документації на земельну ділянку, ані довідки Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю.

Висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, у матеріалах даної справи також не міститься.

Як зазначається позивачем, розрахунок неодержаного доходу у вигляді орендної плати за період з 01.01.2017 по 01.01.2020 здійснювався Миколаївською міською радою, виходячи з нормативної грошової оцінки, визначеної у витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель від 20.02.2012, наявного у матеріалах справи, а саме: 1312208,82 грн.

Проте, апеляційний суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження, що у 2017-2020 роках нормативна грошова оцінка спірної ділянки також становила 1312208,82 грн.

У цьому контексті судова колегія звертає увагу на те, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Таким чином, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.

При цьому, апеляційна колегія звертає увагу на те, що відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. При цьому, витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Отже, як також вже було зазначено вище, витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Зазначені правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не встановив в повному обсязі обставини справи, зокрема не ставив питання стосовно того, чи проводилась нормативна грошова оцінка землі у період між укладанням договору оренди землі від 07.06.2005 до 2020 року.

Таким чином, апеляційна колегія зазначає, що оскільки Миколаївська міська рада не надала технічну документацію, витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за спірний період або відповідну довідку, із розрахунку позивача неможливо встановити чи правильними є застосовані ним: функціональне призначення, коефіцієнти та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені у якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/1276/18.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для прийняття рішення у справі про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дубенко А.М. на користь Миколаївської міської ради 233057,73 грн., як безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки, відсутні.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1)нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку апеляційна інстанція вважає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2024 у справі №915/1141/23 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та задоволенням вимог апеляційної скарги, судовий збір у даній справі за подання позову та апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дубенко Алли Миколаївни задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2024 у справі №915/1141/23 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову покласти на позивача.

Стягнути з Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ: 26565573, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20, 54027) на користь Фізичної особи-підприємця Дубенко Алли Миколаївни (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 5243/п`ять тисяч двісті сорок три/ грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.09.2024.

Головуючий суддяС.І. Колоколов

СуддяН.М. Принцевська

СуддяЯ.Ф. Савицький