Рішення

від 20.05.2024 по справі 916/4828/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4828/23Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу №916/4828/23

за позовом: Державного підприємства ХЕРСОНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ

про стягнення 2 828 684, 22 грн.

за участю представників:

від позивача: Колесник Ю.В. довіреність від 28.12.2022 №18-23/50;

від відповідача: Бондаренко І.О. довіреність від 11.01.2024.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство ХЕРСОНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ (далі- ДП «ХМТП») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ (далі ТОВХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ) заборгованості в сумі 1906428,72 грн., пені 315 997,09 грн., інфляційних 509 265,58 грн., 3% річних 96 992,83 грн., всього: 2828684,22 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 42 430, 26 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 позовну заяву ДП ХЕРСОНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.12.2023 10:30, із повідомленням учасників справи про підготовче засідання.

13.12.2023 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП «Діловодство спеціалізованого суду наказом керівника апарату суду від 30.11.2023.

Наказом голови суду від 07.12.2023 «Про ведення особливого режиму роботи господарського суду Одеської області» відновлено роботу КП «Діловодство спеціалізованого суду» розгляд справ у судових засіданнях відновлено з 15.12.2023, у зв`язку з чим ухвалою суду від 13.12.2023 призначено підготовче засідання на 05.02.2024, із повідомленням учасників справи про підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.12.2023 задоволено клопотання Державного підприємства «ХЕРСОНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за вх.№44197/23 від 11.12.2023.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за вх.№4320/24 від 02.02.2024.

У підготовчому засіданні 05.02.2024 за участю представників сторін, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 28.02.2024 о 12.00 год., через оголошення системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, та підготовче засідання постановлено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2024 задоволено клопотання Державного підприємства ХЕРСОНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ за вх.№45039/23 від 13.12.2023. Поновлено Державному підприємству ХЕРСОНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ строк на подання клопотання та витребувано у ТОВ "Херсонський порт" витяг з бухгалтерського обліку за період з 13.01.2022 року по 04.11.2023 року щодо наявності/відсутності кредиторської заборгованості ТОВ Херсонський порт перед Державним підприємством Херсонський морський торговельний порт по договору № 26р від 13.01.2022 року з відшкодування електроенергії за січень 2022 року на суму 1906428,72 грн. по акту № 25 від 15 лютого 2022 року та рахунку № 157 від 15.02.2022. Встановлено ТОВ "Херсонський порт" строк на подання до суду витребуваних доказів протягом 7 днів із дня одержання даної ухвали. Відкладено підготовче засідання на 20.03.2024 о 13:30 год., із викликом учасників справи у підготовче засідання, яке постановлено провести за участю представників сторін у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У підготовчому засіданні 20.03.2024 за участю представників сторін, судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання представника відповідача та залучено додаткові пояснення до матеріалів справи та продовжено відповідачу строк на подання доказів, які було витребувано ухвалою суду від 28.02.2024 до 29.03.2024. Також, протокольною ухвалою відкладено підготовче засідання на 03.04.2024 о 09:45, яке постановлено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представників позивача та відповідача.

Під час підготовчого провадження сторонами надано до суду:

відзив на позовну заяву за вх.№43218/23 від 27.11.2023 та за вх.№43389/23;

відповідь на відзив за вх.№44084/23 від 08.12.2023;

заперечення на відповідь на відзив за вх.№44791/23 та за вх.№44806/23 від 12.12.2023;

додаткові пояснення позивача за вх.№45019/23 від 13.12.2023;

клопотання позивача про витребування доказів за вх.№45039/23 від 13.12.2023;

клопотання відповідача про призначення експертизи за вх.№45067/23 від 13.12.2023;

додаткові пояснення відповідача за вх.№3071/24 від 24.01.2024;

додаткові пояснення позивача за вх.№4109/24 від 31.01.2024;

додаткові пояснення відповідача за вх.№11495/24 від 19.03.2024;

клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи за вх.№11611/24 від 19.03.2024;

заперечення позивача на додаткові пояснення відповідача за вх.№11705/24 від 20.03.2024;

додаткові пояснення відповідача у справі за вх.№13098/24 від 29.03.2024;

додаткові пояснення позивача за вх.№13397/24 від 01.04.2024;

додаткові пояснення відповідача за вх.№13650/24 від 02.04.2024;

додаткові пояснення позивача за вх.№13718/24 від 03.04.2024.

У підготовчому засіданні 03.04.2024 за участю представників сторін, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи за вх.№45067/23 від 13.12.2023, оскільки відповідачем не доведено суду обставин необхідності призначення у справі відповідної експертизи. Також, судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2024 о 10:45.

У судовому засіданні 24.04.2024, за участю представників сторін, судом постановлено протокольну ухвалу, якою у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті оголошено перерву до 20.05.2024 о 15:30.

У судовому засіданні 20.05.2024, за участю представників сторін судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позиції позивача.

- на виконання умов Договору № 26Р про відшкодування витрат, пов`язаних зі споживанням електричної енергії від 13.01.2022 між сторонами 15.02.2022 підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 25, відповідно до змісту якого позивачем надані відповідачу послуги з відшкодування вартості за споживання електричної енергії за січень 2022 в кількості 474236 кВт. год в сумі 1906428,72 грн. Акт підписано обома сторонами, без зауважень. Водночас, в строк передбачений п. 2.5 Договору, оплата акту Підприємству не відбулась (протягом 5-ти робочих днів 16, 17, 18, 21, 22 лютого 2023), в зв`язку з чим у відповідача виникло прострочення по виконання Договору з 23.02.2022 року.

- позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 315 997,09 грн., що передбачена п. 4.2 Договору, з урахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України, інфляційні у сумі 509 265,58 грн. та 3% річних у сумі 96 992,83 грн., що передбачені ст. 625 ЦК України.

- докази передачі акту, рахунків енергопостачальної компанії ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» під підпис, позивач надати не може (журнали реєстрації тощо), адже вони ймовірно були знищені, а перевірити це не має можливості в зв`язку з небезпекою перебування в Порту, до того ж приміщення по договору концесії знаходиться у користуванні відповідача.

- відповідач, а саме його представник був учасником судової справи № 916/1217/22 (третьою особою), в якій енергопостачальна компанія ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» стягувала заборгованість по акту № УГР00000088 від 31.01.2022 обсягу електричної енергії в кількості 474236 кВт.год на суму 1906428,72 грн. Отже, відповідач був обізнаний і ознайомлений з первинними документами, на підставі яких нарахована заборгованість, яка підлягає відшкодуванню ним на підставі договору № 26р від 13.01.2022 року та акту № 25 від 15 лютого 2022 року.

- так само відповідачу 20.10.2022 направлялась претензія, яку він проігнорував та не спростовував виникнення заборгованості на підставі рахунку та акту з позивачем і не отримання актів та первинних документів енергопостачальної компанії.

- не витримує будь-якої критики пояснення відповідача, що обов`язок по оплаті згідно договору № 26р від 13.01.2022 року за відшкодування спожитої електроенергії не виник, в зв`язку з тим, що він не отримував рахунок № 157 від 15.02.2022 року, адже він його отримував як мінімум двічі: 15.02.2022 року разом з актом наданих послуг та разом з позовною заявою 04.11.2023 року через власний кабінет Електронний Суд (представник), та листом з описом вкладення від 04.11.2023р., разом з позовом, ТОВ «Херсонський порт».

- 20.11.2023 ДП «ХМТП» сплатило кредиторську заборгованість в сумі 19064428,72 грн. ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» за постачання електричної енергії по дог. № 14Т від 21.12.2021 року та рішення господарського суду Одеської області № 916/1217/22 від 18.09.2023.

- договір № 26 від 13.01.2022 року було укладено саме в цю дату, яка в ньому зазначена. Вказані обставини підтверджуються, в тому числі самим відповідачем, який 13.01.2022 року здійснив оплату на користь ДП «ХМТП» із призначенням платежу: відшкодування витрат за послуги взаєморозрахунків з АТ «Херсонобленерго» згідно договору № 26р від 13.01.2022 року на суму 523644,25 грн. та 11.02.2022 року здійснив оплату на користь ДП «ХМТП» із призначенням платежу: відшкодування витрат за послуги взаєморозрахунків з АТ «Херсонобленерго» згідно договору № 26р від 13.01.2022 року на суму 723428,79 грн.

- направлення договору № 26р від 13.01.2022 засобами електронної пошти 29.09.2023 року не підтверджує його укладення лише в вересні 2023 року.

- бухгалтером Білогубовой Л.В. було підтверджено передання рахунку № 157 саме 15.02.2022 року та відображення кредиторської заборгованості в сумі 19064428,72 грн.

- наявність діючого (підписаного) договору № 26р від 13.01.2022 року, станом на 13.01.2022 року підтверджується іншими доказами, а саме виписками з розрахункового рахунку ДП «ХМТП», тому підстав для призначення експертизи немає, адже висновок експерта замінюється іншими доказами, які перебувають в матеріалах справи, тому призначення експертизи необґрунтовано затягує розгляд справи № 916/4828/23. Також зауважую, що направлення текстового файлу зі змістом Договору № 26р, що створений або відкоригований 29.09.2023 року не підтверджує його укладення в зазначену відповідачем дату.

- правова позиція ДП «ХМТП» в іншій справі, щодо не сплати заборгованості, не визнання позову в іншому судовому процесі, не подання доказів та обґрунтування своїх пояснень, не мають доказового значення для розгляду справи № 916/4828/23 в силу ст.ст.75-79 ГПК України.

- що стосується часткової оплати заборгованості по договору № 26 від 13.01.2022 року, яка була вчинена відповідачем 13.01.2022 на користь ДП «ХМТП» із призначенням платежу: відшкодування витрат за послуги взаєморозрахунків з АТ «Херсонобленерго» згідно договору № 26р від 13.01.2022 року на суму 523644,25 грн. та 11.02.2022 року на користь ДП «ХМТП» із призначенням платежу: відшкодування витрат за послуги взаєморозрахунків з АТ «Херсонобленерго» згідно договору № 26р від 13.01.2022 року на суму 723428,79 грн. (що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача), то відповідно до призначення платежу вбачається здійснення оплати відшкодування за інші правовідносини, іншій юридичній особі (відшкодування витрат за послуги взаєморозрахунків з АТ «Херсонобленерго»), ніж ті, які є підставою для пред`явлення цього позову (відшкодування витрат ВАТ «УКР ГАЗ РЕСУРС» електроенергії за січень 2022 року на суму 1906428,72 грн. по акту № 25 від 15 лютого 2022 року та рахунку № 157 від 15.02.2022 року);

- відповідачем не надано доказів, що грошові кошти, сплачені 13.01.2022 р. та 11.02.2022 року на суму 523644,25 грн. та 723428,79 грн. відповідно, є частковою оплатою по відшкодування витрат ДП «ХМТП» перед ВАТ «УКР ГАЗ РЕСУРС» за електроенергію в січні 2022 року на суму 1906428,72 грн. по акту № 25 від 15 лютого 2022 року та рахунку № 157 від 15.02.2022.

- відповідач 15.02.2022 року підписав акт виконання робіт (надання послуг) № 25 до договору № 26р від 13.01.2022 року, без зауважень, мотивовану відмову не надав, чим підтвердив споживання ТОВ «Херсонський порт» 474236 кВт. год., ціною 1906428,72 грн., тобто погодився і з кількістю і ціною і обґрунтовано припускаємо, що був обізнаний, на момент його підписання, з актом наданих послуг та рахунком електропостачальної компанії (документи, які стали підставою для нарахування електроенергії за відповідний період), інакше б не підписував акт приймання послуг № 25 від 15.02.2022р. Також, з копіями рахунків та актів наданих послуг енергопостачальної компанії ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУР» відповідач був ознайомлений, адже приймав участь в судовому провадженні у справі № 916/1217/22, в якому енергопостачальна компанія стягувала з позивача заборгованість по електроенергії за січень 2022 року в сумі 1906428,72 грн., які відповідач не відшкодував державному підприємству.

- за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

- звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Стислий виклад заперечень відповідача.

- в порушення статті 74 ГПК України та пунктів 2.2, 2.6, 2.7, 3.1.1. Договору, позивач не надав, в установленому цим Кодексом та Договором порядку, суду докази направлення відповідачеві копій рахунків та Актів наданих послуг (виконаних робіт) відповідних енергопостачальних організацій, які б підтверджували кількість спожитої Портом е/е. Крім того, про наявність рахунку на оплату № 157 від 15.02.2022 відповідачу також стало відомо виключно із матеріалів справи, що наразі розглядається. Доказів направлення рахунку № 157 від 15.02.2022 відповідачеві та його отримання Портом позивач не надав.

- у позивача відсутні підстави вимагати стягнення штрафних санкцій (пені), 3% річних та інфляційних збитків за несплату послуги, яка не була надана позивачем відповідачеві.

- позивач самостійно досі не визнав об`єми поставленої постачальною компанією е/е протягом січня 2022 року у кількості 474236 кВт.год на суму 1906428,72 грн (тобто суму яку вимагає відшкодувати з ТОВ Херсонський порт) та не сплатив енергопостачальній компанії плату за поставлену е/е. В результаті чого й виник судовий спір (справа № 916/1217/22).

- Договір № 26Р, на який посилається позивач та датований 13.01.2022 року, фактично був складений мною та представником позивача ОСОБА_1 лише 29.09.2023 об 22:11, що підтверджується електронним листуванням між мною та представником ДП ХМТП Колесником Ю. В., а підписаний сторонами був ще пізніше. Саме тому, сторони в жодному разі не могли саме 15.02.2022 складати і підписувати Акт прийняття робіт (наданих послуг) № 25 та отримувати рахунок № 157.

- у своїх Додаткових поясненнях позивач однобічно фіксує відповідь ОСОБА_2 , а саме в даному випадку ОСОБА_2 дійсно виступала в якості головного бухгалтера ДП «ХМТП»; лише виписала рахунок № 157, датований 15.02.2022, не підтвердила офіційне передання Рахунку на адресу ТОВ «Херсонський порт» та його отримання останнім й коли саме, зазначила, що рахунок не є первинним документом, не відображається в бухгалтерському обліку та не впливає на формування кредиторської заборгованості; відобразила Акт № 25, датований 15.02.2022 в бухгалтерському обліку та сформувала кредиторську заборгованість за Договором № 126Р, не підтверджуючи при цьому коли саме кредиторська заборгованість була сформована та на підставі чого.

- оскільки, перерахування позивачем енергопостачальнику коштів, які є рівними із основною сумою позовних вимог, лише 20.11.2023, то на момент подання позову та у зазначені у розрахунку періоди (березень 2022-вересень 2023; 23.02.2022-23.08.2022; 23.02.22-03.11.2023) позивач не поніс жодних збитків/втрат та інше, а отже, вимоги позивача по стягненню з відповідача інфляційних збитків, штрафних санкцій та інше не носить компенсаторний характер, а є прямим джерелом отримання невиправданих прибутків позивача, що прямо суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

- відсутність реєстрації позивачем (зокрема у лютому 2022 року) податкових накладних по першій події - отримання від відповідача Акту від 15.02.2022 року, підтверджує факт відсутності на той час (лютий 2022 року) та до вересня 2023 року у сторін (у позивача зокрема) оригіналу, підписаного обома сторонами цього Акту.

- у пунктах 8.22-8.25 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.

- на момент подання позову (04.11.2023) позивач не поніс жодних витрат, які мали б бути компенсовані за Договором № 26Р, як витрати - перерахування коштів енергопостачальнику. До речі, таке перерахування було зроблене вже після відкриття провадження у цій справі. Оскільки, перерахування позивачем енергопостачальнику коштів, які є рівними із основною сумою позовних вимог, лише 20.11.2023 року, то на момент подання позову та у зазначені у розрахунку періоди (березень 2022-вересень 2023; 23.02.2022-23.08.2022; 23.02.22-03.11.2023) позивач не поніс жодних збитків/втрат та інше., а отже, вимоги позивача по стягненню з відповідача інфляційних збитків, штрафних санкцій та інше не носить компенсаторний характер, а є прямим джерелом отримання невиправданих прибутків позивача, що прямо суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Обставини справи встановлені судом.

13.01.2022 між Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» (ДП «ХМТП») (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт» (ТОВ «Херсонський порт») (Порт) укладено договір № 26Р про відшкодування витрат, пов`язаних зі споживанням електричної енергії, згідно з яким Порт відповідно до умов даного Договору та вимог чинного законодавства України зобов`язується відшкодувати Підприємству витрати, пов`язані зі споживанням Портом електричної енергії: споживання електричної енергії та розподіл електричної енергії (надалі по тексту - відшкодування витрат).

Відповідно до п. 2.2. договору розрахунок щомісячних обсягів активної електричної енергії, які отримуються Портом, здійснюється на підставі розрахунку Підприємства, який визначається в Актах наданих послуг (виконаних робіт) та обчислюється у відповідності до отриманих Портом обсягів електричної енергії згідно встановлених лічильників, а у разі відсутності лічильників - у відповідності до потужності існуючого енергоспоживаючого обладнання Порту.

Розрахунок щомісячних обсягів реактивної електричної енергії, які отримуються Портом, здійснюється на підставі розрахунку Підприємства, який обчислюється згідно їх пропорційного розподілу між Підприємством та Портом у залежності від спожитої активної електричної енергії Підприємством та Портом (п. 2.3. договору).

Згідно з умовами п. 2.4. договору Порт зобов`язаний розглянути, підписати та повернути по одному примірнику Актів наданих послуг (виконаних робіт) протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання таких Актів від Підприємства або надати мотивовану відмову від підписання Актів наданих послуг (виконаних робіт).

Належним підтвердженням отримання Портом Актів наданих послуг (виконаних робіт) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції. Якщо у цей строк Порт не повернув підписані Акти наданих послуг (виконаних робіт) або не надав мотивовану відмову (заперечення) від їх підписання, ці Акти вважаються Сторонами погодженими (підписаними) в редакції Підприємства та підлягають оплаті. Мотивовану відмову (заперечення) Підприємство розглядає протягом 5 (п`яти) робочих днів та письмово надає Порту результат розгляду.

У п. 2.5. договору вказано, що розрахунки за спожиту Портом електричну енергію здійснюються згідно фактичного споживання електричної енергії на підставі, щомісячно, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання Актів наданих послуг (виконаних робіт) та отримання виставлених Підприємством рахунків.

Відповідно до п. 2.6. договору рахунки разом з Актами наданих послуг (виконаних робіт) надаються Підприємством не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Додатково Підприємство надає Порту копії рахунків та Актів наданих послуг (виконаних робіт) відповідних енергопостачальних організацій (п. 2.7. договору).

Згідно з пп.3.1.1., пп.3.1.4. п. 3.1. договору Підприємство: зобов`язується своєчасно направляти Порту Акти наданих послуг (виконаних робіт) та рахунки відшкодування витрат по даному Договору. Зобов`язується надавати Порту на узгодження належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(і) в електронній формі та зареєстровану(і) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені чинним законодавством України.

Відповідно до пп.3.2.1. а.3.1. договору права та обов`язки Порту: зобов`язується відшкодувати витрати, пов`язані зі споживанням ним електричної енергії у повному обсязі та в строки, які визначені в п. 2.5. даного Договору.

У п. 4.2. договору вказано, що в разі порушення термінів оплати наданих послуг, Підприємство має право стягнути з Порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з п. 4.3. договору Підприємство у разі порушення Портом термінів оплати наданих послуг, має право відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу стягнути з останньої суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.5.1. договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами та діє до « 31» березня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до моменту повного виконання Сторонами обов`язків по даному Договору. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди, що умови даного Договору застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами до набрання Договором чинності, а саме з « 21» грудня 2021 року.

Судом також встановлено, що 15.02.2022 між сторонами підписаний Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №25 від 15.02.2022. згідно з яким відшкодування витрат за споживання електричної енергії у січні 2022 становить 1906428,72 грн. Також позивачем складений рахунок на оплату №157 від 15.02.2022 з відшкодування витрат за споживання електричної енергії у січні 2022 в розмірі 1906428,72 грн.

20.10.2023 позивач направив на електронну адресу відповідача претензію №18-23/21 від 19.10.2023 про відшкодування вартості витрат за споживання електричної енергії за січень 2022 року в сумі 1906428,72 грн. по договору № 26р від 15.02.2022р., в якій просив в семиденний термін відшкодувати по договору про відшкодування витрат, витрачену електричну енергію в січні 2022 року на суму 1906428,72 грн. (в тому числі ПДВ) за актом № 25 від 15 лютого 2022 року, про що свідчить відповідний скрин-шот відправлення.

Окрім того, позивач надав до суду:

- акт №УГР00000088 приймання-передачі електричної енергії від 31.01.2022, який підписаний між ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» та ДП «Херсонський морський торговельний порт» на підставі договору №14Т від 21.12.2021 від 21.12.2021, та згідно з яким ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» передало, а ДП «Херсонський морський торговельний порт» на підставі приладів обліку за січень 2022 використало 474 236 кВт.год. електричної енергії на загальну суму 1 906 428, 72 грн.

- рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2023 у справі № 916/1217/22, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс до Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонський порт, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Акціонерного товариства Херсонобленерго, Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго про стягнення заборгованості за Договором на постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2021 № 14Т в розмірі 1 906 428,72 грн. Стягнуто з Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс 1 906 428,72 грн. суму основного боргу та витрати на сплату судового збору в розмірі 28 596,44 грн.

- платіжна інструкція №225 від 20.11.2023, згідно з якою ДП «ХМТП» оплачено ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» Енерго 1 906428, 72 грн. за постачання електричної енергії, дог. №14Т від 21.12.2021, рішення господарського суду Одеської області №916/1217/22 від 18.09.2023.

- лист ОСОБА_2 від 07.12.2023, який наданий адвокатський запит Колесник Ю.В. №30/11/2023-1 від 30.11.2023, та яким повідомлено: 1. У лютому 2022 р. я виконувала обов`язки бухгалтера Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» в частини оформлення всіх первинних документів підприємства та приймання, перевірки документів від контрагентів. 2. Так, я виписувала рахунок № 157 від 15.02.2022 року за договором про відшкодування витрат, пов`язаних зі споживанням електричної енергії № 26Р від 13.01.2022 року укладеного між ТОВ «Херсонський порт» та Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» за січень 2022 року на суму 1906428,72 грн. 3.Для того щоб рахунок надійшов на оплату в бухгалтерію ТОВ «Херсонський порт», я, як головний бухгалтер цього підприємства повинна приймати в роботу рахунки завізовані спочатку фінансовим директором, а потім директором підприємства. В зв`язку з тим, що пройшов вже досить тривалий час, я наразі не пам`ятаю коли і яким чином рахунок було передано в ТОВ «Херсонський порт». 4.Рахунки не відображаються в бухгалтерському обліку ТОВ «Херсонський порт», оскільки не є первинними документами. Акт № 25 від 15 лютого 2022 року в бухгалтерському обліку відображено та сформовано кредиторську заборгованість в сумі 1906428,72 грн.

- виписка по особовому рахунку позивача за період з 13.01.2022-13.01.2022, в якій наявні відомості про те, що 11.02.2022 відповідач оплатив позивачу 732428,79 грн. з призначенням платежу: відшкодування витрат за послуги із взаєморозрахунків з АТ «Херсонобленерго» згідно договору №26Р від 13.01.2022. Не тендерна закупівля у т.ч. ПДВ205 120571,47 грн.

- виписка по особовому рахунку позивача за період з 11.02.2022 по 11.02.2022, в якій наявні відомості про те, що 13.01.2022 відповідач оплатив позивачу 523644,25 грн. з призначенням платежу: відшкодування витрат за послуги із взаєморозрахунків з АТ «Херсонобленерго» згідно договору №26Р від 13.01.2022. Не тендерна закупівля у т.ч. ПДВ 87274,04 грн.

- платіжні доручення (т.2, а.с.37-47), які свідчать, що позивач оплачував АТ «Хесонобленерго» послуги з розподілу електричної енергії за грудень 2021 та січень 2022;

- повідомлення від 25.09.2022 №07-23/2, яким ДП «Херсонський морський торговельний порт» на виконання підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України повідомлено ДПС України про неможливість вивезення будь-яких первинних документів у зв`язку із тим, що це пов`язано з ризиком для життя посадових осіб платника податку в зв`язку з знаходженням підприємства на території м.Херсона, тимчасово окупованого збройними формуваннями Російської Федерації до момента деокупації міста Херсона та закінчення воєнного стану.

- заяву №07-23/3 від 26.09.2022, в якій ДП «ХМТП» на виконання своїх податкових обов`язків, визначених пп. 69.1. п. 69. підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України повідомлено ДПС України про неможливість: - подання податкової звітності з податку на прибуток, фінансової звітності за 2021 рік, 1-й та 2-й квартали 2022 року ; -подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, про сплату рентних платежів, сплати земельного податку за 1-й та 2-й квартали 2022 року ; -подання декларації з податку на додану вартість, щомісячно, починаючи з лютого 2022 р.; -сплата вищевказаних податків та зборів, окрім ПДФО, ЄСВ та війскового збору.

- витяг з концесійного договору стосовно передачі в концесію майна державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» і майна державного підприємства «Адміністрація морських портів України» між МІНІСТЕРСТВОМ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ та ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РИСОІЛ-ХЕРСОН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОЄКТНА КОМПАНІЯ РИСОІЛ-ХЕРСОН» від 26.06.2020 та акт виконання передачі від 23.12.2021, який складений та підписаний на виконання п. 8.7.3 Концесійного договору стосовно передачі в концесію майна державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» і майна державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 26.06.2020 р. між: (1) Міністерством інфраструктури України, (2) Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», та (3) Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонський порт».

В свою чергу відповідач надав до суду:

- скрин-шот листування у месенджері Ватсап за 30.09. щодо договору;

- наказ ТОВ «Херсонський порт» від 12.03.2024 №77-Кп «Про звільнення ОСОБА_2 , яким звільнено ОСОБА_2 головного бухгалтера 14.03.2024 за власним бажанням, згідно статті 38 КЗпП України.

- на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 28.02.2024 лист за вих.№94/01/24 від 28.03.2024, який підписаний в.о. директора ТОВ «Херсонський порт», та яким до суду надано документ, сформований з бухгалтерської програми BAF ТОВ «Херсонський порт» Обороти рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» по контрагенту ДП «Херсонський морський торговельний порт» по договору №26Р від 13.01.2022 та по акту №25 від 15.02.2022. Також листом повідомлено, що в бухгалтерському обліку ТОВ заборгованість за актом №25 від 15.02.2022 р. відображено 18.02.2022 на суму 1906428,72 грн., в т.ч. ПДВ 317738,12 грн. Рахунок №157 від 15.02.2024 р. в обліку не відображався та на нього немає посилань в жодному іншому документі; обороти рахунку 631 за період з 13.01.2022 по 04.44.2023.

Висновки суду.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір № 26Р про відшкодування витрат, пов`язаних зі споживанням електричної енергії від 13.01.2022, на підставі якого, у відповідача виникло зобов`язання відшкодувати позивачу витрати пов`язані зі споживанням відповідачем електричної енергії: споживання електричної енергії та розподіл електричної енергії протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання Актів наданих послуг (виконаних робіт) та отримання виставлених позивачем рахунків.

Згідно вимог ч. 7 ст. 193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Між тим, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, зокрема підписаний між сторонами 15.02.2022 акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №25 від 15.02.2022, та бухгалтерську відомість відповідача «Обороти по рахунку 631 за 13.01.2022 04.11.2023», господарським судом встановлено обставини щодо наявності невиконаного відповідачем зобов`язання за Договором №26Р від 13.01.2022 з відшкодування вартості витрат за споживання електричної енергії за січень 2022 у розмірі 1 906 428, 72 грн.

Доказів сплати цієї суми заборгованості відповідачем до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження відсутності обов`язку відповідача з її сплати.

Разом з тим, господарський суд враховує правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, у справі № 920/1343/21 від 29.04.2020, № 920/1343/21 від 27.03.2023, у яких колегії суддів вважають, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Отже, з огляду на підписаний 15.02.2022 між сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №25 від 15.02.2022, посилання відповідача на те, що ним не було отримано рахунок на оплату № 157 від 15.02.2022, не спростовують споживання відповідачем електричної енергії у січні 2022 кількістю 474 236 кВт.год. та не свідчать про відсутність обов`язку відповідача відшкодувати її вартість позивачу, із врахуванням також вимог ст. 629 ЦК України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було надано відповідачу копії рахунків та актів наданих послуг відповідних енергопостачальних організацій, господарський суд також до уваги не приймає, з огляду на те, що 15.02.2022 відповідачем без жодних зауважень підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №25 від 15.02.2022 з відшкодування вартості витрат за споживання електричної енергії за січень 2022 у розмірі 1 906 428, 72 грн.

Окрім того, обставини щодо кількості спожитої електричної енергії за період з 01.01.2022 по 31.02.2022 також були встановлені у рішенні Господарського суду Одеської області від 18.09.2023 у справі №916/1217/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс до Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонський порт про стягнення 1 906 428, 72 грн., що в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказується при розгляді іншої справи, а відтак посилання відповідача про недоведеність використаної останнім електричної енергії не заслуговують на увагу.

Посилання відповідача на складання та підписання сторонами договору № 26Р від 13.01.2022 значно пізніше 30.09.2022, господарський суд до уваги не приймає, з огляду на те, що встановлення обставин щодо давності виготовлення та підписання договору № 26Р не мають значення для справи, зважаючи на умови абз. 2 п. 5.1. договору, згідно з якими відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що умови даного Договору застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами до набрання Договором чинності, а саме з « 21» грудня 2021 року.

Посилання відповідача на підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №25 від 15.02.2022 значно пізніше, також не приймаються до уваги господарським судом, з огляду на надану самим відповідачем бухгалтерську відомість відповідача «Обороти по рахунку 631 за 13.01.2022 04.11.2023» та лист за вих.№94/01/24 від 28.03.2024, який підписаний в.о. директора ТОВ «Херсонський порт», та яким повідомлено, що в бухгалтерському обліку ТОВ «Херсонський порт» заборгованість за актом №25 від 15.02.2022 р. відображено 18.02.2022 на суму 1906428,72 грн., в т.ч. ПДВ 317738,12 грн.

Посилання відповідача на отримання позивачем передоплати за договором №26Р у розмірі 1247073,08 грн., що підтверджуються виписками по особовому рахунку позивача від 13.01.2022 у розмірі 523644,25 грн. та 11.02.2022 у розмірі 723428, 79 грн., господарський суд вважає недоведеними, з огляду на відомості щодо призначення платежу у відповідних виписках, а саме: здійснення оплати з відшкодування витрат за послуги із взаєморозрахунків з АТ «ХерсонОблЕнерго» згідно договору №26Р від 13.01.2022,з огляду на умови п.1.1. договору №26Р від 13.01.2022, згідно з якими відповідач зобов`язався відшкодувати позивачу витрати, пов`язані як зі споживанням відповідачем електричної енергії, так і з розподілом електричної енергії, а також з огляду на надані позивачем платіжні доручення (т.2, а.с.37-47), які свідчать, що позивач оплачував АТ «Херсонобленерго» послуги з розподілу електричної енергії за грудень 2021 та січень 2022.

Також не заслуговують на увагу, посилання відповідача на відсутність реєстрації позивачем податкових накладних по першій події - отримання від відповідача Акту від 15.02.2022, оскільки по-перше: позивачем у заяві №07-23/3 від 26.09.2022 повідомлено Державну податкову службу України про неможливість виконати свої податкові обов`язки, а по друге: як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт споживання електричної енергії.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 4.2. договору встановлено, що в разі порушення термінів оплати наданих послуг, Підприємство має право стягнути з Порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені становить 315997,09 грн., судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Водночас господарський суд враховує норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, які встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Окрім того, господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові ОП КГС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру пені, а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, враховуючи, нарахування відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені до 31 597,09 грн.

Разом з цим, господарський суд вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір інфляційних втрат становить 509 265,58 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3 % річних становить 96 992,83 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Посилання відповідача на те, що за своєю правовою природою неустойка, 3% річних та інфляційні втрати мають компенсаційних характер та позивачем не понесено жодних додаткових витрат, які мали б бути компенсовані за договором №26р від 13.01.2022, господарський суд до уваги не приймає, з огляду на умови п.4.3. договору, який на час розгляду справи є чинним та не визнаний недійсним судом та згідно з яким позивач у разі порушення відповідачем термінів оплати наданих послуг, має право відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу стягнути з останньої суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми простроченого платежу.

Також господарським судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Державного підприємства ХЕРСОНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ, а отже і їх часткове задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Державного підприємства ХЕРСОНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ до Товариства з обмеженою відповідальністю ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ про стягнення 2 828 684, 22 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ (73003, м. Херсон, вул. Потьомкінська, 3, код ЄДРПОУ 43569693) на користь Державного підприємства ХЕРСОНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4, код ЄДРПОУ 01125695) заборгованість в сумі 1 906 428,72 грн., пеню в розмірі 31 597,09 грн., інфляційні витрати в розмірі 509 265,58 грн., 3% річних в розмірі 96 992,83 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 42 430, 26 грн.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 30 травня 2024 р.

Суддя Г.Є. Смелянець