Рішення

від 24.05.2024 по справі 927/273/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

24 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/273/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 02910114

вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівський район, Чернігівська область, 16600;

в інтересах держави в особі:

позивача: Борзнянської міської ради Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 04061725

вул. П.Куліша, 104, м. Борзна, Чернігівська область, 16400;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СВТ Борзнянське,

код ЄДРПОУ 0449941,

вул. Шевченка,16, м. Борзна, Чернігівська область, 16400;

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 702 124,27 грн

за участю представників учасників справи:

прокурор: Князев Д.В.,

від відповідача: Яковенко О.М. (поза межами приміщення суду).

Першим заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю СВТ Борзнянське про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 702 124,27 грн.

Заявлений позов обґрунтований тим, що відповідач у період із 26.01.2022 до 23.10.2023 користувався земельною ділянкою площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, не оформлюючи права користування цією земельною ділянкою і не сплачуючи коштів за таке користування, внаслідок чого відповідач безпідставно зберіг кошти за рахунок міськради як власника земельної ділянки у розмірі орендної плати, що підлягають стягненню на користь позивача згідно з положеннями статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 26.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 25.04.2024 на 09:00. Відповідно до ст.165,166,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень.

15.04.2024, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву 319/04-24 від 10.04.2024, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.04.2024 задоволено клопотання представника відповідача Ступака А.Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24.04.2024, у встановлений судом строк, від Ніжинської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив від 19.04.2024 №52-77-2931вих-24, яку прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Судове засідання 25.04.2024 проведено в режимі відеоконференції, присутні прокурор та представник відповідача.

Позивач не скористався правом на участь у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заяв та клопотань від учасників справи не надійшло.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 24.05.2024 на 10:00, про що на адресу позивача направлено ухвалу від 25.04.2024.

02.05.2024 через канцелярію суду від Борзнянської міської ради Чернігівської області надійшло пояснення по справі від 29.04.2024 №567, яке прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

02.05.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив №54/04-24 від 29.04.2024, яке прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Судове засідання 24.05.2024 проведено в режимі відеоконференції, присутні прокурор та представник відповідача.

Позивач не скористався правом на участь у судовому засіданні, у поясненні від 29.04.2024 просив суд розглянути та в повному обсязі задовольнити позов.

Додаткових заяв та клопотань від учасників справи не надійшло.

Суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вислухавши пояснення учасників справи господарський суд встановив наступне.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.12.2012 серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Борзнянської міської ради та витягом про державну реєстрацію прав №37045783 від 28.12.2012 ТОВ СВТ Борзнянське є власником нерухомого майна, а саме нежитлових будівель загальною площею 4101,0 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності: 139 в книзі: 2.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид цільового призначення: для іншого сільськогосподарського призначення; форма власності: інформація про зареєстроване право відсутня; площа 4,6653 га; нормативна грошова оцінка: 3608966,45грн; дата державної реєстрації земельної ділянки: 14.04.2021; відомості про право власності/право постійного користування, оренду, суборенду: не надходили.

Рішенням Борзнянської міської ради Чернігівської області дев`ятої сесії сьомого скликання від 25.06.2020 TOB «СВТ Борзнянське» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності, яка знаходиться за адресою: м. Борзна, вул. Красносільського, 44.

Рішенням Борзнянської міської ради Чернігівської області сімнадцятої сесії восьмого скликання від 26.01.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в оренду»:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду TOB «СВТ Борзнянське» площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, за цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 А;

- передано в оренду TOB «СВТ Борзнянське» земельну ділянку площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, за цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 А, терміном на 7 років та встановлено орендну плату у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки землі, яка становить 3138231,7 грн.

Як зазначає прокурор, станом на 23.10.2023 договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 між Борзнянською міською радою та TOB «СВТ Борзнянське» не було укладено.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №351168091 від 20.10.2023, земельна ділянка площею 4,6653 га, кадастровий номер: 7420810100:01:010:0041, власник - Борзнянська міська рада Чернігівської області, рішення про державну реєстрацію: 20.10.2023, державну реєстрацію здійснив державний реєстратор Борзнянської міської ради ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією ГУ ДПС у Чернігігвській області (лист від 02.02.2024 №607/5/25-01-04-01-04-1) та Борзнянської міської ради TOB «СВТ Борзнянське» за період з 26.01.2022 по 23.10.2023 орендну плату за вищевказану земельну ділянку не декларувало та не сплачувало.

За доводами прокурора та позивача, TOB «СВТ Борзнянське» у період часу з 26.01.2022 до 23.10.2023 не набуло належних прав власності або користування на вищезазначену земельну ділянку у м. Борзна, а тому у зазначений період часу використовувало земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачувало орендну плату.

Рішенням виконавчого комітету Борзнянської міської ради № 72 від 29.07.2022 створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затверджено Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

28.11.2023 виконавчим комітетом Борзнянської міської ради прийнято рішення № 177, яким затверджено у тому числі Акт №1 від 21.11.2023 про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам TOB «СВТ Борзнянське», згідно з яким сума нарахувань за період з 26.01.2022 по 23.10.2023, склала 702 124,27 грн.

Розмір доходу TOB «СВТ Борзнянське» у вищезазначений період розраховано Позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до рішення Борзнянської міської ради позачергової двадцять сьомої сесії сьомого скликання від 14.02.2019 №7-н-XXVII/VII «Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянки, які розташовані на території Борзнянської міської ради» встановлено ставку орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Борзнянської міської ради та передані в оренду фермерським господарствам.

30.11.2023 позивач листом від 30.11.2023 №1648 направив відповідачу копію та рішення виконавчого комітету Борзняської міської ради від 28.11.2023 №177 та акту №1 від 21.11.2023, що підтверджується фіскальним чеком, накладною та описом вкладення.

Відповідач добровільно кошти не сплатив, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав, в обгрунтування заперечень зазначав про те, що між Борзнянською міською радою та товариством укладено договір оренди землі від 01.08.2015, за яким товариству передано у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 8 Договору, його укладено на 5 років. На думку відповідача, дія Договору закінчилась 01.08.2020; відповідач фактично не користується земельною ділянкою комунальної власності площею 4,6653 га, тому не повинен і не має обов`язку оформлювати право оренди та сплачувати орендну плату.

У відповіді на відзив прокурор вважає доводи відповідача необгрунтованими, зазначає, що договір оренди землі від 01.08.2015, на який посилається відповідач, є неукладеним (не містить кадастровий номер, який є істотною умовою договору; не був зареєстрований відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). 26.01.2022 рішенням Борзнянської міської ради передано в оренду відповдачу спірну земельну ділянку та встановлено орендну плату.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач вважає, що договір оренди землі від 01.08.2015 є укладеним; що товариство не користувалося спірною земельною ділянкою у період з 26.01.2022 по 23.10.2023 загальною площею 4,6653 га; погоджується на сплату збитків у сумі оренди за користування земельною ділянкою площею 0,4101 га; звертає увагу суду на протиріччя у строках під час нарахування збитків; вважає, що відсутні орендні відносини щодо спірної земельної ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».

За положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Так, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.

У спірних правовідносин Борзнянська міська рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень із розпорядження землями комунальної власності у межах міста Борзна.

Відповідно до ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону земель» до повноважень Київської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада. Отже порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

У випадку, що розглядається, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Використання відповідачем земельної ділянки для розміщення та експлуатації нерухомого майна без оформлення правовстановлюючих документів на землю та без сплати до місцевого бюджету обов`язкових орендних платежів (плати за землю) порушує інтереси територіальної громади в особі Борзнянської міської ради, яка в даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади регулювати земельні відносини з метою створення умов для поліпшення соціальної інфраструктури міста.

Крім того спірні правовідносини фактично пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від використання земельної ділянки, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади міста Борзна. Так, доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого, як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави.

Поряд з цим із матеріалів справи вбачається, що Ніжинська окружна прокуратура зверталась до Борзнянської міської ради з листом від 18.01.2024 №52-77-472вих-24, в яких повідомляла позивача про порушення вимог земельного законодавства при використанні відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності. Однак Бознянська міська рада листом від 24.01.2024 №119 повідомила, що нею не вживалися заходи щодо стягнення з ТОВ «СВТ Борзнянське» безпідставно збережених коштів у зв`язку з дефіцитом коштів у місцевому бюджеті. Також повідомлено, що у майбутньому вжиття таких заходів не планується (у тому числі шляхом звернення до суду)

Вказане свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування.

08.03.2024 на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Ніжинська окружна прокуратура повідомила Борзнянську міську раду листом № 52-77-1815вих-24 про намір звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов подано правомірно та у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави.

Щодо встановлених судом фактичних обставин справи, оцінки поданих доказів та законодавства, що підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельній ділянці площею 4,6653 га з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 за адресою: АДРЕСА_1 розташовані нежитлові будівлі, загальною площею 4101,0 кв.м., на які за відповідачем 28.12.2012 зареєстровано право власності.

Рішенням Борзнянської міської ради Чернігівської області сімнадцятої сесії восьмого скликання від 26.01.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в оренду»:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду TOB «СВТ Борзнянське» площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, за цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- передано в оренду TOB «СВТ Борзнянське» земельну ділянку площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, за цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 7 років та встановлено орендну плату у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки землі, яка становить 3138231,7 грн.

Водночас матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ «СВТ Борзнянське» права користування земельною ділянкою площею площею 4,6653 га з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом укладення відповідного договору оренди з Борзняською міською радою та державної реєстрації такого права, що свідчить про те, що відповідач фактично користується вказаною земельною ділянкою без відповідних правових підстав.

Поряд з цим відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка площею 4,6653 га з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 14.04.2021.

Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 вказувала, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Як вбачається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, наданого прокурором, у період з 26.01.2022 по 31.01.2022 нормативна грошова оцінка землі становила 3 138 231,70 грн, у період з 01.01.2023 по 23.10.2023 3 608 966,45 грн відповідно до витягу Держгеокадастру із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.01.2022 та витягу № НВ-7400092302023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 01.02.2023, з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації.

При цьому розрахунок орендної ставки за користування ТОВ «СВТ Борзнянське» земельною ділянкою здійснено в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з рішенням Борзнянської міської ради «Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянка, які розташовані на території Борзнянської міської ради» від 14.02.2019 № 7-н-ХХVII/VII.

Суд, перевіривши наданий прокурором розрахунок орендної плати за період з 26.01.2022 по 23.10.2023, вважає правомірним нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в сумі 702 124,27 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Отже за змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ТОВ «СВТ Борзнянське», як фактичний користувач земельної ділянки у період з 26.01.2022 по 23.10.2023, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 24.06.2020 у справі 922/2414/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Тобто, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування правових та фактичних підстав для задоволення позову відповідачем суду не надано.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Заперечення відповідача ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

За таких обставин, з ТОВ «СВТ Борзнянське» підлягають стягненню безпідставно збережені кошти в сумі 702 124,27грн, відтак, позов прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокуратурою за подання даного позову до суду відповідно до платіжної інструкції від 23.02.2024 сплачено 10 531,86грн судового збору.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь прокуратури судовий збір у сумі 10 531,86грн.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СВТ Борзнянське (код ЄДРПОУ 0449941, вул. Шевченка,16, м. Борзна, Чернігівська область, 16400) на користь Борзнянської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061725, вул. П.Куліша, 104, м. Борзна, Чернігівська область, 16400, на рахунок: ГУК у Чернігівській обл./тг м. Борзна (24060300), код 37972475, р/р UA888999980314020544000025697, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.)) 702 124,27 грн заборгованості зі сплати орендної плати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СВТ Борзнянське (код ЄДРПОУ 0449941, вул. Шевченка,16, м. Борзна, Чернігівська область, 16400) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA 248201720343140001000006008) 10 531,86грн витрат зі сплати судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 29.05.2024.

Суддя В.В. Моцьор