Постанова

від 23.07.2024 по справі 927/273/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. Справа№ 927/273/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 23.07.2024 у справі №927/273/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ Борзнянське»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2024, повний текст якого складений 29.05.2024,

у справі № 927/273/24 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі

Борзнянської міської ради Чернігівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ Борзнянське»

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 702 124,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ Борзнянське», у якому просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 702 124,27 грн., як плату за користування земельною ділянкою, на якій перебуває належний відповідачу об`єкт нерухомого майна. Вказана плата нарахована за період з 23.01.2022 по 23.10.2023.

Заявлений позов обґрунтований тим, що відповідач у період із 26.01.2022 до 23.10.2023 користувався земельною ділянкою площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041 не оформлюючи права користування цією земельною ділянкою і не сплачуючи коштів за таке користування, внаслідок чого відповідач безпідставно зберіг кошти за рахунок міськради, як власника земельної ділянки, у розмірі орендної плати, що підлягають стягненню на користь позивача згідно з положеннями статей 1212-1214 ЦК України.

Позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що між Борзнянською міською радою та відповідачем укладено договір оренди землі від 01.08.2015, за яким Товариству передано у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44, дія якого закінчилась 01.08.2020, і з того часу відповідач фактично не користується земельною ділянкою комунальної власності площею 4,6653 га, тому не повинен і не має обов`язку оформлювати право оренди та сплачувати орендну плату.

При цьому відповідач визнав, що має на праві приватної власності нежитлові будівлі за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44, проте зазначив, що користується тільки проходом до свого нерухомого майна (складських приміщень), а відтак заперечує користування спірною земельною ділянкою площею 4,6653 га, оскільки для використання складів площею 0,4101 га користуватися такою земельною ділянкою потреби не має.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2024 у справі № 927/273/24 позовні вимоги задоволені повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 702 124,27 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, а з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури - 10 531,86 грн. витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановивши, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельній ділянці площею 4,6653 га з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 розташовані нежитлові будівлі, загальною площею 4101,0 кв.м., на які за відповідачем 28.12.2012 зареєстровано право власності, дійшов висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у період з 26.01.2022 по 23.10.2023, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що розрахунок орендної ставки за користування відповідачем земельною ділянкою здійснено в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з рішенням Борзнянської міської ради «Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянка, які розташовані на території Борзнянської міської ради» від 14.02.2019 № 7-н-ХХVII/VII, а перевіривши наданий прокурором розрахунок орендної плати за період з 26.01.2022 по 23.10.2023, встановлено, що правомірним є нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в сумі 702 124,27 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВТ Борзнянське» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2024 у справі № 927/273/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що висновки, які викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, а таке рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях, що право оренди у відповідача автоматично виникло після прийняття Борзнянською міською радою Чернігівської області рішення № 11-19-17/8 від 26.01.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в оренду», проте відповідний договір оренди на виконання вказаного рішення сторонами підписаний не був та не було пролонговано попередній договір, що свідчить про те, що земельна ділянка у користування відповідачу не передавалась;

- позивачем не було дотримано процедури прийняття рішення про затвердження акту з визначенням та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яка передбачена Положенням про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Борзнянської міської ради Чернігівської області від 29.07.2022 № 72, оскільки рішення комісії було прийнято щодо періоду розрахунку з 01.01.2023 по 23.10.2023, а рішення Виконавчого комітету Борзнянської міської ради від 28.11.2023 № 177 - щодо терміну з 26.01.2022 по 23.10.2023;

- відповідач не користувався спірною земельною ділянкою площею 4,6653 га, оскільки для використання складів площею 0,4101 га користуватися такою земельною ділянкою потреби не має;

- судом першої інстанції проігноровано прохання відповідача розглянути питання укладеності договору оренди землі від 01.08.2015, а також не враховано тієї обставини, що право власності за земельну ділянку з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 було зареєстровано 17.10.2023.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024, справу № 927/273/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у Господарського суду Чернігівської області витребувано матеріали справи № 927/273/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 927/273/24.

20.06.2024 від Господарського суду Чернігівської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ Борзнянське» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2024 у справі № 927/273/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.07.2024 об 11:15 год.

09.07.2024 до суду від першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на ті ж самі обставини, що в суді першої інстанції, а також зауваживши на тому, що договір оренди землі від 01.08.2015 є неукладеним, а право оренди у відповідача не виникло, оскільки у вказаному договорі відсутній кадастровий номер земельної ділянки, а такий договір не був зареєстрований відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 09.1-08/2389/24 від 22.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/273/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ Борзнянське» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2024 у справі № 927/273/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

22.07.2024 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Крім того, 22.07.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому заявник, з посиланням на перебування свого представника у відрядженні, просить визнати причини неявки поважними, відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату та повідомити про час та дату наступного судового засідання за вказаною у клопотанні адресою електронної пошти.

Порадившись на місці, колегія суддів не зійшла підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про відкладення з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 23.07.2024 у цій справі уповноваженого представника відповідача та зауважує відповідачу на тому, що за приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником відповідача є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 23.07.2024 за відсутності уповноваженого представника відповідача. Відсутність представника відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію відповідача викладено у апеляційній скарзі, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Станом на 23.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Під час розгляду справи позивач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, відповідач задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Відповідач є власником нерухомого майна, а саме нежитлових будівель загальною площею 4101,0 кв. м, що знаходяться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 А. Вказане сторонами не запереться та підтверджується наявними у матеріалах справи копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.12.2012 серія САС № 695807, виданого виконавчим комітетом Борзнянської міської ради та витягом про державну реєстрацію прав №37045783 від 28.12.2012.

Зі змісту витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0002169292023 від 16.10.2023 слідує, земельна ділянка кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид цільового призначення: для іншого сільськогосподарського призначення; форма власності: інформація про зареєстроване право відсутня; площа 4,6653 га; нормативна грошова оцінка: 3608966,45грн; дата державної реєстрації земельної ділянки: 14.04.2021; відомості про право власності/право постійного користування, оренду, суборенду: не надходили.

Рішенням Борзнянської міської ради Чернігівської області дев`ятої сесії сьомого скликання № 5-24-9/7 від 25.06.2020 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» відповідачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності, яка знаходиться за адресою: м. Борзна, вул. Красносільського, 44.

Рішенням Борзнянської міської ради Чернігівської області сімнадцятої сесії восьмого скликання № 11-19-17/8 від 26.01.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в оренду»:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідачу площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, за цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 А;

- передано в оренду відповідачу земельну ділянку площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, за цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 А, терміном на 7 років та встановлено орендну плату у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки землі, яка становить 3 138 231,7 грн.

З матеріалів справи слідує, що станом на 23.10.2023 договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 між позивачем та відповідачем укладено не було.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №351168091 від 20.10.2023 слідує, що земельна ділянка площею 4,6653 га, кадастровий номер: 7420810100:01:010:0041, власник - Борзнянська міська рада Чернігівської області, рішення про державну реєстрацію: 20.10.2023.

Згідно з інформацією ГУ ДПС у Чернігігвській області (лист від 02.02.2024 №607/5/25-01-04-01-04-1) та Борзнянської міської ради відповідач за період з 26.01.2022 по 23.10.2023 орендну плату за вищевказану земельну ділянку не декларував та не сплачував.

Звертаючись до суду з цим позовом прокурор зазначає про те, що відповідач у період часу з 26.01.2022 до 23.10.2023 не набув належних прав власності або користування на вищезазначену земельну ділянку у м. Борзна, а тому у зазначений період часу використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачував орендну плату.

Рішенням виконавчого комітету Борзнянської міської ради № 72 від 29.07.2022 «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власника землі та землекористувачам» створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затверджено Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

28.11.2023 виконавчим комітетом Борзнянської міської ради прийнято рішення № 177 «Про затвердження акта з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 21 листопада 2023 року № 1», затверджено у тому числі Акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 21.11.2023, згідно з яким сума нарахувань відповідачу за користування спірною земельною ділянкою за період з 26.01.2022 по 23.10.2023 без укладення договору склала 702 124,27 грн.

З матеріалів справи слідує, що розрахунок нарахувань відповідачу за користування спірною земельною ділянкою виконаний виходячи встановленої рішенням Борзнянської міської ради позачергової двадцять сьомої сесії сьомого скликання від 14.02.2019 №7-н-XXVII/VII «Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянки, які розташовані на території Борзнянської міської ради» ставки орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Борзнянської міської ради та передані в оренду фермерським господарствам.

При цьому, згідно з наданим Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області Витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № 2610 від 19.01.2022 нормативна грошова оцінки земельної з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 становить 3 138 231,70 грн.

З листом №1648 від 30.11.2023 позивач направив відповідачу копію рішення виконавчого комітету Борзняської міської ради № 177 «Про затвердження акта з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 21 листопада 2023 року № 1» та Акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 21.11.2023, що підтверджується фіскальним чеком, накладною та описом вкладення, проте кошти відповідачем сплачені не були, з огляду на що перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області і звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Щодо наявності у першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави та визначення позивачем саме Борзнянської міської ради Чернігівської області, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Матеріали справи свідчать, що в обґрунтування підстав для звернення з цим позовом, прокурор посилається на те, що окружною прокуратурою встановлено, що уповноваженим органом - Борзнянською міською радою Чернігівської області заходи реагування по стягненню коштів до місцевого бюджету не вживаються та вживатися не будуть, що слідує з листа останньої.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як визначено ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 ЗК України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м. Борзна, як власник спірної земельної ділянки, делегує Борзнянській міській раді Чернігівської області повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, (ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Таки чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Фактом не отримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Борзна, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Оскільки Борзнянська міська рада Чернігівської області є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади жителів міста Борзна, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права власності, прокурором правильно визначено позивача у цій справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 910/119/19.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

За приписами ст. 53 ГПК України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;

- однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;

- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи слідує, що наведений порядок при поданні першим заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області даного позову в інтересах держави в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області був дотриманий, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними листами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджено, що Ніжинська окружна прокуратура зверталась до Борзнянської міської ради з листом №52-77-472вих-24 від 18.01.2024, в якому повідомляла позивача про порушення вимог земельного законодавства при використанні відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності0, проте Бознянська міська рада листом №119 від 24.01.2024 повідомила, що нею не вживалися заходи щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у зв`язку з дефіцитом коштів у місцевому бюджеті та що у майбутньому вжиття таких заходів не планується (у тому числі шляхом звернення до суду).

Крім того Ніжинська окружна прокуратура направила Борзнянській міській раді повідомлення у порядку абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (вих. № 52-77-181вих-24 від 08.03.2024.

Щодо спору сторін по суті колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту глави 15, ст.ст. 120, 125 ЗК України та положень ст. 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18.

Отже, у спірних правовідносинах виникли кондикційні зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено: «Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21».

У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Згідно статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Відповідач на період спірних правовідносин не оформив право власності або право постійного землекористування земельною ділянкою, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 вказано, що у п. 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

У вказаній постанові Верховний Суд з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Матеріалами справи підтверджено, що на земельній ділянці площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44, розміщені об`єкти нерухомості, які на праві власності належать відповідачу.

За обставин, що склались, позивач має право на відшкодування коштів за користування відповідачем земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Щодо посилань відповідача на те, що між ним та Борзнянською міською радою було укладено договір оренди землі від 01.08.2015, за яким Товариству передано у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44, дія якого закінчилась 01.08.2020 і з того часу відповідач фактично не користується земельною ділянкою комунальної власності площею 4,6653 га, тому не повинен і не має обов`язку оформлювати право оренди та сплачувати орендну плату, слід зазначити наступне.

В матеріалах справи наявна копія укладеного між Борзнянською міською радою та відповідачем договору оренди землі від 01.08.2015, за яким останньому передавалась у строкове платне користування земельна ділянка загальною площею 53 026,00 кв.м. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44.

Учасниками судового процесу не заперечується, що на виконання вказаного договору земельна ділянка відповідачу фактично була передана.

Зазначене також підтверджується листами відповідача від 22.06.2020 та від 13.01.2022, за наслідками розгляду яких позивачем були прийняті рішення № 5-24-9/7 від 25.06.2020 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» та № 11-19-17/8 від 26.01.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в оренду».

Колегія суддів зазначає про те, що у листі від 22.06.2020 відповідач повідомив про бажання продовжити договір оренди землі від 01.08.2015 на новий строк, проте, з огляду на те, що земельній ділянці оренда якої є предметом такого договору не було присвоєно кадастровий номер, просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, а у листі від 13.01.2022 - повідомив про те, що відповідний проект землеустрою був підготовлений та просив розглянути такий проект на найближчій сесії та прийняти рішення про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Отже, наявними у матеріалах документами підтверджується, що спірна земельна ділянка площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44, є частиною земельної ділянки яка фактично перебувала у відповідача в користуванні за договором оренди землі від 01.08.2015, а після закінчення строку дії вказаного договору відповідач виявив бажання продовжити користування такою земельною ділянкою, з огляду на що, за згодою позивача, розробив проект землеустрою такої земельної ділянки. При цьому те, що відповідач розробляв проект відведення земельної ділянки свідчить про те, що така земельна ділянка знаходилась у його користуванні під час виготовлення такого проекту, а те, що матеріали справи не містять доказів повернення позивачу такої земельної ділянки після прийняття рішення № 11-19-17/8 від 26.01.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в оренду» - про те, що у період з 26.01.2022 по 23.10.2023 така земельна ділянка також перебувала у користуванні відповідача.

Слід окремо зауважити і на тому, що саме відповідач розробляв проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, а відтак саме він і визначав площу земельної ділянки якою він користується.

Колегія суддів зазначає про те, що факт укладеності договору оренди землі від 01.08.2015 на вирішення спору сторін не впливає, а відтак обставини щодо відповідності або невідповідності такого договору положенням чинного законодавства колегією суддів при вирішення цього спору не досліджуються та не встановлюються.

Також не впливає на вирішення спору сторін по суті і те, що право власності за земельну ділянку з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 було зареєстровано 17.10.2023, оскільки фактична реєстрація за позивачем такого права 17.10.2023 не спростовує те, що він був власником такої земельної ділянки і до вказаної дати.

Щодо розміру плати за користування земельною ділянкою слід зазначити наступне.

Як вбачається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, наданого прокурором, у період з 26.01.2022 по 31.01.2022 нормативна грошова оцінка землі становила 3 138 231,70 грн., у період з 01.01.2023 по 23.10.2023 - 3 608 966,45 грн. відповідно до витягу Держгеокадастру із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.01.2022 та витягу № НВ-7400092302023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 01.02.2023, з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації.

При цьому розрахунок орендної ставки за користування ТОВ «СВТ Борзнянське» земельною ділянкою здійснено в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з рішенням Борзнянської міської ради «Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянка, які розташовані на території Борзнянської міської ради» від 14.02.2019 № 7-н-ХХVII/VII.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який, перевіривши наданий прокурором розрахунок орендної плати за період з 26.01.2022 по 23.10.2023, визнав правомірним нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в сумі 702 124,27 грн. Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2024 у справі № 927/273/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ Борзнянське» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ Борзнянське» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2024 у справі № 927/273/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2024 у справі № 927/273/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/273/24.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 23.07.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров