Постанова

від 30.05.2024 по справі 207/155/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1297/24 Справа № 207/155/17 Суддя у 1-й інстанції - Савченко В. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року

у справі №207/155/17 за позовом Кредитної спілки Всеукраїнське народне кредитне товариство в особі Голови правління Бойка Володимира Григоровича до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 про стягнення грошового боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2014 року зі ОСОБА_1 на користь КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 05692-87-08 від 04 грудня 2008 року у розмірі 121586 грн. 80 коп. З метою забезпечення виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором, в той же день було укладено договір поруки зі ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що до теперішнього часу рішення суду не виконане, заборгованість за кредитним договором не погашена, саме тому вимушені звернутися до суду та просити суд стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 121586,80 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1823 грн 80 коп.

Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року позовні вимоги КС Всеукраїнське народне кредитне товариство задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_2 солідарно зі ОСОБА_1 на користь КС Всеукраїнське народне кредитне товариство заборгованість за кредитним договором №05692-87-08 від 04 грудня 2008 року на загальну суму в розмірі 121586,80 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1823,80 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення позову внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору та у розумінні положень статей 553,554 ЦК України, є солідарним боржником у цій справі та має нести солідарну відповідальність перед позивачем за несплату заборгованості за кредитом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 17 листопада 2023 року через свого представника засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з нього заборгованості за кредитним договором з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , з березня 2023 року є військовослужбовцем та перебуває врайоні бойовихдій,у зв`язку із чим не був обізнаний про наявність цієї справи в провадженні суду, а про наявність рішення суду дізнався у жовтні 2023 року в ході примусового виконання рішення суду та накладення арешту на його банківський рахунок виконавцем. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 є його колишньою дружиною, з якою він припинив шлюбні відносини починаючи з 2015 року та у подальшому шлюб між ними був розірваний в судовому порядку. Разом з цим, у справі він визначений в процесуальному статусі третьої особи, що унеможливлює пред`явлення до нього позовних вимог, як до відповідача у справі. Вказує, що заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2014 року у справі №187/21/14-ц з нього вже стягнуто заборгованість за тим же кредитним договором у розмірі 121 586,80 грн., та на підставі виданого виконавчого листа, відкрито виконавче провадження та проводяться виконавчі дії, зокрема проводяться щомісячно стягнення з його заробітної плати, яку він отримує за місцем постійної роботи в ПрАТ Камет-Сталь, де і дотепер перебуває у штаті працівників підприємства, що свідчить про зменшення боргу, ніж той, що був визначений судом у 2014 році. Вказує, що заочним рішення у цій справі стягується один і той же борг, що свідчить про подвійне стягнення. Порушувати питання про перегляд заочного рішення суду першої інстанції у справі позбавлений можливості у зв`язку із процесуальним статусом третьої особи.

КС Всеукраїнське народне кредитне товариство та ОСОБА_2 своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалися та відзив на апеляційну скаргу не подавали, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року в частині солідарного стягнення зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає повністю.

Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2014 року, яке набрало законної сили, зі ОСОБА_1 на користь КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 05692-87-08 від 04 грудня 2008 року у розмірі 119 640,40 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 16 400 грн., заборгованості по процентам 100 721,15 грн., та три відсотки від простроченої суми 2 519,25 грн.

04 грудня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» уклала зі ОСОБА_2 договір поруки № 05692-87-08П, згідно якого остання зобов`язувалася солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, як і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів.

Відповідно до п.4.6 умов кредитного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість по кредитному договору щомісячно до 10 числа кожного місяця, наступного за періодом нарахування відсотків. У кожному випадку невиконання позичальником своїх зобовязань за цим договором, розмір відсоткової ставки за оплачуваний період, по якому допущено прострочення, збільшується в два рази, з відповідним перерахуванням платежу за оплачуваний період. При простроченні оплати платежу більш ніж на 30 днів за цим договором, кредитодавець має право вимагати дострокове повернення кредиту, зазначеного в п.1.1 цього договору на наступний день виникнення даного прострочення та розірвати кредитний договір в односторонньому порядку (п. 4.9).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до статті 526ЦК України зобов`язаннямає виконуватисяналежним чиномвідповідно доумов договорута вимогцього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.553ЦК України зазначено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч.1, 2 статті 554ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд першої інстанції також вважав встановленим, що кредитний договір був укладений в інтересах сім`ї, саме тому відповідач ОСОБА_2 , як дружина боржника, повинна нести обов`язок по поверненню кредитних коштів солідарно зі своїм чоловіком.

У відповідності до ч.3 ст.61, ч.4 ст.65, ч.2 ст.73 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були отримані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Суд першої інстанції, керуючись вищезазначеними нормами матеріального права цивільного законодавства, дійшов висновку, що згідно з умовами вказаного договору, повернення боргових сум визначено періодичними платежами, які відповідач ОСОБА_2 неналежним чином не виконувала, що і стало підставою для задоволення позову.

У відповідності до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приймає доводи ОСОБА_1 , наведені в апеляційній скарзі та вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, не з`ясовано характер спірних правовідносин та коло учасників справи з їх процесуальним статусом у даній справі.

Так, судом першої інстанції не виконані вимоги процесуального права, передбачені положеннями статей 10,213,214 ЦПК України, що діяли до 15 грудня 2017 року, тобто, на момент ухвалення рішення у справі, щодо повноти, всебічності розгляду та з`ясування обставин справи, якими обґрунтовувались позовні вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 , як і не з`ясовувався процесуальний статус особи ОСОБА_1 , в силу положень ст. 30 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) у справі, до якого заявлялись позовні вимоги позивачем, що стало наслідком невиконання положень ст. 33 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року). При цьому, наслідком такого порушення норм процесуального права є і помилковий висновок суду про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, враховуючи те, що в мотивувальній частині судового рішення відсутнє обґрунтування суду, відповідно до якого він дійшов таких висновків.

Стаття 51 ЦПК України (в редакції після 15 грудня 2017 року), яка є аналогічною ст.33 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року), передбачає, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному законом. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Колегія суддів позбавлена можливості залучити до участі у справі належних відповідачів, оскільки немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі.

Розгляд справи з неналежним відповідачем або за відсутності всіх належних відповідачів позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті.

Судом першоїінстанції невзято доуваги те,що ОСОБА_1 визначений позивачемяк третяособа усправі,тоді якпозовні вимогипред`явленіі донього разомз відповідачем ОСОБА_2 ,однак позивачемколо відповідачівне змінювалосьі недоповнювалось,а ОСОБА_1 у справіє третьоюособою,який неможе відповідатиу ційсправі запозовними вимогамипозивача.Таким обставинам судом першої інстанції не надано належної правової оцінки та відповідних висновків, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення з третьої особи заборгованості за кредитом.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що окремою підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 є неналежне його повідомлення про існування справи, як такої, в суді першої інстанції, та про призначення судового засідання у справі.

Частиною 5 ст.74ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) передбачено, що судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається, зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що справа призначалась до розгляду на 27 лютого 2017 року та 16 березня 2017 року.

У відповідностідо поштовогоконверту з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.19), який адресований ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 з відміткою місцеве, міститься довідка поштового відділення з написом через не запит та штемпелем пошти, датованим 18 лютого 2017 року, що свідчить про надіслання конверту на ім`я ОСОБА_1 не за його зареєстрованою адресою, яка зазначена у позові як АДРЕСА_2 , що суперечить вимогам ч.5 ст. 74 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року).

Зі змісту повідомлення про виклик, датованого 06 березня 2017 року (а.с.29), ОСОБА_1 повідомлявся за адресою, за якою він зареєстрований, про судове засідання, призначене на 16 березня 2017 року о 9.00 год., однак відсутні будь-які письмові докази отримання ОСОБА_1 цього повідомлення та обізнаність його про розгляд цієї справи судом.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 на те, що суд у порушення вимог ст.74ЦПК України не надіслав йому повістку про розгляд справи, колегія суддів приймає до уваги та вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 у належний спосіб, передбачений нормами ЦПК України, що діяли на момент розгляду справи судом, не повідомлявся.

Колегія суддів також враховує і висновки Верховного Суду, у відповідності до ст. 263 ЦПК України (в редакції на день розгляду апеляційної скарги).

Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку у своїй постанові від 18 квітня 2022 року у справі №522/18010/18, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський судз правлюдини зауважує,що процесуальнінорми призначенізабезпечити належневідправлення правосуддята дотриманняпринципу правовоївизначеності,а такожпро те,що сторониповинні матиправо очікувати,що цінорми застосовуються.Принцип правовоївизначеності застосовуєтьсяне лишещодо сторін,але йщодо національнихсудів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьої статті 2 ЦПК України).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Об`єднана палата нагадує, що питання повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), скасовувати рішення суду першої інстанції внаслідок неповідомлення про розгляд справи судом першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу, вже було предметом розгляду.

Зокрема, в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 755/15824/15-ц (провадження № 61-23983сво18) вказано, що:

«згідно зі статтею 309ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

[...]

Тлумачення статті 309ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) свідчить, що у суду апеляційної інстанції було відсутнє процесуальне повноваження скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу, а порушення норм процесуального права могли бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи».

Водночас у ЦПК України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при розгляді позовних вимог, які пред`являлись позивачем не до відповідача, а до третьої особи у справі, виходячи з того, що позивачем не заявлялось клопотань про залучення ОСОБА_1 відповідачем у справі, та неналежне його повідомлення про розгляд судової справи, що призвело до порушення його права на справедливий суд, та позбавило останнього брати участь у судових засіданнях та обстоювати свою позицію щодо позовних вимог, пред`явлених до нього, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_1 з ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.374,376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року в частині солідарного стягнення зі ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Всеукраїнське народне кредитне товариство заборгованості за кредитним договором №05692-87-08 від 04 грудня 2008 року на загальну суму у розмірі 121586,80 грн. скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_1 .

В іншій частині заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна