Постанова

від 29.05.2024 по справі 135/1283/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 135/1283/22

провадження № 61-18590св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області

від 19 вересня 2023 року під головуванням судді Нікандрової С. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Б2Б Джевелрі», про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути з фізичної особи-підприємця

ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) на його користь:

- вартість бонусів за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів ІНФОРМАЦІЯ_1, нарахованих відповідачем в особистому електронному кабінеті позивача ОСОБА_1 - «ІНФОРМАЦІЯ_1», але не виплачених, які обліковуються в розділі «Баланс», в розмірі 84 292,51 доларів США;

- пеню за затримку виплати бонусів за придбання сертифікатів та срібних виробів ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 16 448 268,75 грн;

- моральну шкоду в розмірі 500 000 грн (а. с.182-184, том 1).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 02 жовтня 2019 року, 15 жовтня 2019 року, 29 жовтня 2019 року, 14 листопада 2019 року, 30 листопада 2019 року,

27 грудня 2019 року, 12 лютого 2020 року та 08 березня 2020 року він здійснив придбання в ювелірному салоні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: м. Вінниця,

вул. Пирогова, 23-А, ТЦ «Feride Plaza», бутік № НОМЕР_2, так званих подарункових сертифікатів на суму, еквівалентну 23 688,89 доларів США, що відображено в особистому кабінеті.

Зокрема, 02 жовтня 2019 року придбав сертифікати на суму 7 282,13 доларів США з оплатою 312 % річних; 15 жовтня 2019 року придбав сертифікатів на суму

1 088,71 доларів США з оплатою 312 % річних; 29 жовтня 2019 року придбав сертифікатів на суму 1 072,71 доларів США з оплатою 312 % річних; 14 листопада

2019 року придбав сертифікат на суму 1 111,11 доларів США з оплатою 312 % річних;

30 листопада 2019 року придбав сертифікатів на суму 1 124,06 доларів США з оплатою 312 % річних; 27 грудня 2019 року придбав сертифікатів на суму 858,90 доларів США з оплатою 312 % річних; 12 лютого 2020 року придбав сертифікатів на суму

1 124,06 доларів США з оплатою 312 % річних; 08 березня 2020 року придбав сертифікатів на суму 9 991,97 доларів США з оплатою 312 % річних.

На даний час вказаний ювелірний салон в м. Вінниці, як і всі магазини мережі ІНФОРМАЦІЯ_1, припинив свою роботу з продажів, в тому числі, і ювелірних виробів, крім магазину, що знаходиться у м. Ладижині.

Як зазначено на подарункових сертифікатах, після їх придбання позивач отримав право на придбання виробів із срібла на зазначену вартість подарункових сертифікатів та отримання бонусів. Сума зазначеної вартості сертифікату оплачується додатково. Якщо сума нижче вартості сертифікату, різниця не повертається. Подарунковий сертифікат не підлягає грошовому поверненню і не відновлюється у випадку його втрати. Строк дії сертифікату для отримання бонусів 365 днів, а для отримання товару - необмежений.

Таким чином, придбавши сертифікати, позивач розраховував на отримання бонусів протягом 365 днів з моменту його покупки, адже просто придбання срібних виробів за ціною золота з діамантами є нелогічним та абсурдним. І вже після отримання всіх бонусів він мав право на придбання товарів на визначену в сертифікаті суму в мережі магазинів ІНФОРМАЦІЯ_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відповідача ФОП ОСОБА_2 частково виконувало свої зобов`язання з виплати бонусів. Останній платіж отриманий позивачем 11 березня 2020 року після чого виплата бонусів була припинена.

Відповідно до відомостей, відображених в особистому електронному кабінеті, зареєстрованому на ім`я позивача, в розділі «Депозит» заборгованість по нарахованим, але не виплаченим бонусам за придбані сертифікати становить

84 292,51 доларів США.

09 листопада 2022 року позивач спрямував відповідачу претензію щодо добровільної сплати заборгованості, яка була ним проігнорована.

Позивач вважає, що всі збитки, які понесені ним під час придбання товарів (подарункових сертифікатів, срібних виробів) під торговою маркою ІНФОРМАЦІЯ_1 повинен нести одноосібний власник цієї торгової марки, мережі магазинів ІНФОРМАЦІЯ_1 - відповідач ФОП ОСОБА_2 .

Здійснити купівлю подарункового сертифікату позивача спонукали продавці ювелірного салону, які активно заохочували стати клієнтом проекту ІНФОРМАЦІЯ_1. Зокрема, позивача запевняли, що після купівлі сертифікатів та ювелірних виробів він буде отримувати виплати, які залежать від розміру покупки і виду виробів, демонстрували таблиці з відсотками для виплат, що стояли на вітринах. Позивач отримав брошуру, у якій також були зазначені розміри відсотків бонусних виплат. Весь магазин був насичений недобросовісною рекламою. Крім таблиць з вітрин і брошур в приміщені висіли плакати з інформацією про обіцяні виплати бонусів, з великого монітора транслювали звернення ОСОБА_2 , де він закликав людей робити покупки в магазинах мережі і розповідав про належний до виплат кешбек у вигляді бонусів, а також показував людей, які є задоволеними клієнтами і щасливими володарями путівок, машин та інших коштовних призів. До всіх виробів, що були на вітринах, були прикріплені бірки, на яких були зазначені два числа; ціна і розмір бонусів (в розмірі до 10 % вартості товару), що мав би бути виплачений покупцю.

Вся інформація про покупки вказаних сертифікатів фіксувалася в особистому електронному кабінеті позивача, та є доказом у відповідності до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживача».

Згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку з прострочкою виконання щодо сплати бонусів, встановлених умовами договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) в розмірі 3 % від суми несплачених грошових коштів за період з 30 листопада 2021 року по 30 листопада 2022 року, яка становить 16 448 268,75 грн.

Крім того, враховуючи, що протиправними діями відповідача позивачу заподіяно тривалих моральних страждань, які полягають в душевних переживаннях внаслідок виняткового цинізму зі сторони відповідача, дії якого є шахрайськими. Відмова у виплаті обумовлених у договорі грошових коштів призвела позивача до шокового стану, погіршився стан здоров`я позивача. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в розмірі 500 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ладижинський міський суд Вінницької області рішенням від 19 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовив.

Вінницький апеляційний суд постановою від 28 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий суд з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що ФОП ОСОБА_2 є власником магазину, розташованого у м. Вінниці на вул. Пирогова, 23-А, ТЦ «Feride Plaza», бутік № НОМЕР_2 та що саме ним або уповноваженою ним особою укладено договір купівлі-продажу подарункових сертифікатів та срібних виробів на зазначену у позові суму з позивачем, а відтак не довів порушення прав позивача саме відповідачем. Також суд виходив з того, що оскільки позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну виплату бонусів та відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про стягнення вартості бонусів за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів, відтак задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд додатково врахував, що на копіях подарункових сертифікатів зверху у центральній їх частині в колі розміщено запис «ІНФОРМАЦІЯ_1». У центральній частині сертифікату зліва міститься відтиск штампу, на якому зазначені адреса місця покупки ( м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А , ТЦ «Feride Plaza», бутик № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1), дата та проставлено підпис. У центральній частині справа також мітиться відтиск печатки «ІНФОРМАЦІЯ_1, Alliance Communitu Group S.L.».

На копіях квитанцій про отримання ювелірних виробів у нижній їх частині міститься відтиск штампа, на якому зазначені адреса місця покупки (

м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А , ТЦ «Feride Plaza», бутик № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1), дата та проставлено підпис. Також міститься штамп з написом на ньому «ІНФОРМАЦІЯ_1». В інформації про покупця також наявні аналогічні штампи.

Проаналізувавши інформацію, яка міститься у вказаних сертифікатах, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, про те, що не можливо дійти висновку, що їх продавцем є саме ФОП ОСОБА_2 . Будь-яка прив`язка продавця вказаних сертифікатів до ФОП ОСОБА_2 не прослідковується.

Договір в письмовій формі між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 також не укладався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Клименко І. Ф. подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій просить рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2023 року скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня

2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/2101/17, від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 922/2315/19, від 13 липня

2020 року у справі № 753/10840/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та від 27 листопада 2018 року у справі № 914/2505/17.

Також представник заявника зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки у постановах суду касаційної інстанції не розкривається правова природа поняття «подарункових сертифікатів», порядок їх видачі та законодавче обґрунтування.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що придбані позивачем подарункові сертифікати за своєю правовою природою є документами попередньої купівлі-продажу. Компанія зобов`язувалась надати власнику сертифікату товар або послугу за вартістю та на умовах, вказаних у ньому.

Вказує, що оригінал подарункового сертифікату є доказом наявності у його утримувача права вимоги до власника торгової марки, адже подарунковий сертифікат є носієм інформації про те, що певна сума грошових коштів була сплачена на користь суб`єкта господарювання.

Одноосібним власником торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» є ОСОБА_2 , а тому саме він повинен відшкодувати позивачу всі понесені у зв`язку з придбанням ним товарів збитки.

Одночасно із касаційною скаргою представник ОСОБА_1 адвокат Клименко І. Ф. подала клопотання, у якому просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, посилаючись на те, що предметом спору є відповідальність суб`єкта господарювання щодо реалізації подарункових сертифікатів, правова природа яких не визначена законом, як і відповідальність суб`єкта господарювання щодо взятих на себе зобов`язань на підставі відповідних подарункових сертифікатів. Вказує на відсутність правового визначення дій суду у випадку подання однією із сторін електронних доказів із зазначенням про знаходження їх оригіналу у іншої сторони і знищенням нею оригіналу електронного доказу.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року представники ФОП ОСОБА_2 адвокати Войченко С. В. та Кучеренко О. В. подали відзив на касаційну скаргу в якому просили у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на необґрунтованість її аргументів, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Вказують, що у оскаржених судових рішеннях судами обґрунтовано та вмотивовано зроблений висновок про ненадання позивачем на підтвердження обставин належних та допустимих доказів заподіяння йому шкоди саме відповідачем, а всі його доводи зводяться лише до припущень.

Позивач не довів, що ФОП ОСОБА_2 є власником заводів та ювелірних салонів «ІНФОРМАЦІЯ_1», а тому ФОП ОСОБА_2 не може бути належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 . Жодних договорів між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено не було.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не встановили всі фактичні обставини у справі спростовуються змістом ухвалених у справі рішень судами першої та апеляційної інстанції.

У лютому 2024 року представники ФОП ОСОБА_2 адвокати Войченко С. В. та Кучеренко О. В. подали заперечення на клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в яких зазначили, що заявник не вказав належного обґрунтування на підтвердження існування у справі виключної правової проблеми, передбаченої частиною п`ятою статті 403 ЦПК України. Вказували на відсутність кількісного та якісного критерію, наявність яких необхідна для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Ладижинського міського суду Вінницької області.

22 січня 2024 року цивільна справа № 135/1283/22 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

До позовної заяви ОСОБА_1 на підтвердження факту купівлі в ювелірному салоні ІНФОРМАЦІЯ_1 подарункових сертифікатів на суму, еквівалентну 23 688,89 доларів США, додав у фотокопіях:

- подарункові сертифікати ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 жовтня 2019 року № 122091 на суму:

81 000 грн, 81 000 грн, 9 000 грн, 9 000 грн та 3 000 грн; квитанцію про отримання ювелірного виробу від 02 жовтня 2019 року, в якому зазначено: найменування ювелірного виробу «925», «сертифікат 183 000»; заявку № 122091, де зазначено інформацію про покупку «сертифікат (срібло)», період виплат «раз в місяць», сума «183 000 грн; 7 282,13 у.е.» (а. с. 30, 31, том 1);

- подарунковий сертифікат ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 жовтня 2019 року № 148153 на суму

27 000 грн; квитанцію про отримання ювелірного виробу від 15 жовтня 2019 року, в якому зазначено «сертифікат 27 000»; заявку № 148153, де зазначено інформацію про покупку «сертифікат (срібло)», період виплат «раз в місяць», сума «27 000 грн;

1 088,71 у.е.» (а. с. 37, том 1);

- подарунковий сертифікат ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 жовтня 2019 року № 188113 на суму

27 000 грн; квитанцію про отримання ювелірного виробу від 02 жовтня 2019 року, в якому зазначено: найменування ювелірного виробу «925», «сертифікат 27 000»; заявку № 188113, де зазначено інформацію про покупку «сертифікат (срібло)», період виплат «раз в місяць», сума «27 000 грн; 1 072,71 у.е.» (а. с. 33, том 1);

- подарунковий сертифікат ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 листопада 2019 року № 261520 на суму 27 000 грн; квитанцію про отримання ювелірного виробу від 14 листопада 2019 року, в якому зазначено: «сертифікат срібло - 27 000»; заявку № 261520, де зазначено інформацію про покупку «сертифікат (срібло)», період виплат «раз в три місяці», сума «27 000 грн; 1 111,11 у.е.» (а. с. 32, том 1);

- подарунковий сертифікат ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 листопада 2019 року № 331513 на суму 27 000 грн; заявку № 331513, де зазначено інформацію про покупку «сертифікат (срібло)», період виплат «раз в три місяці», сума «27 000 грн; 1 124,06 у.е.» (а. с. 35,

том 1);

- подарунковий сертифікат ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 грудня 2019 року № 481804 на суму

27 000 грн; заявку № 481804, де зазначено інформацію про покупку «сертифікат (срібло)», період виплат «раз в місяць», сума «27 000 грн; 1 159,30 у.е.» (а. с. 36, том 1);

- подарункові сертифікати ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 лютого 2020 року № 899589 на суму:

9 000 грн, 9 000 грн, 3 000 грн; заявку № 899589, де зазначено інформацію про покупку «сертифікат (срібло)», період виплат «раз в неділю», сума «21 000 грн; 858,90 у.е.»

(а. с. 39, том 1);

- подарункові сертифікати ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 березня 2020 року № 1154102 на суму: 243 000 грн, 3 000 грн, 3 000 грн; заявку № 1154102, де зазначено інформацію про покупку «сертифікат (срібло)», період виплат «раз в неділю», сума «249 000 грн;

9 991,97 у.е.» (а. с. 38, том 1).

До позовної заяви позивач додав скріншот особистого кабінету (профілю)

ОСОБА_1 , де вгорі зазначено «баланс: 1 502 125». Також міститься інформація щодо історії покупок (дата, сума, % - 312) (а. с. 8-16, том 1).

16 листопада 2022 року ОСОБА_1 направив на ім`я ОСОБА_2 претензію

від 09 листопада 2022 року, в якій зазначив, що на підставі договорів купівлі-продажу від 02 жовтня 2019 року, 15 жовтня 2019 року, 29 жовтня 2019 року, 14 листопада 2019 року, 30 листопада 2019 року, 27 грудня 2019 року, 21 лютого 2020 року та

08 березня 2020 року він придбав подарункові сертифікати на срібло ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму, еквівалентну 23 688,89 доларів США. Термін дії сертифікатів для отримання бонусів становить 365 днів, а для отримання товару - не обмежений. У цьому випадку сертифікат є документом попередньої купівлі-продажу. Компанія зобов`язалася надати його власнику товари або послуги за вартістю, вказаною в ньому. Оскільки на цей час він не отримав послуги у виплаті сум на умовах, на яких він придбавався, просив розірвати ці договори купівлі-продажу та на підставі частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 8, статей 10 та 21 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 257 ЦК України сплатити йому кошти, які містяться на депозиті особового кабінету в розмірі 1 502 125 грн і які були нараховані відповідно до умов, на яких придбавалися ці сертифікати. Кошти з метою досудового врегулювання спору просив спрямувати на його рахунок протягом десяти робочих днів з моменту отримання цієї претензії (а. с. 17-19, том 1).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суди встановили, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 16 жовтня 1995 року. Види економічної діяльності, які має право здійснювати ОСОБА_2 , як підприємець: 47.44 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах (основний); 32.12 - виробництво ювелірних і подібних виробів; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.78 - роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (а. с. 224, 225, том 1).

З витягу з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг суди встановили, що 10 серпня 2020 року здійснено державну реєстрацію торговельної марки, зображення, що заявляється - «ІНФОРМАЦІЯ_1». Власником свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_1 є ОСОБА_2 (а. с. 227-229, том 1).

Апеляційний суд встановив, що на копіях подарункових сертифікатів зверху у центральній їх частині в колі розміщено запис «ІНФОРМАЦІЯ_1». У центральній частині сертифікату зліва міститься відтиск штампа, на якому зазначені адреса місця покупки ( м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А , ТЦ «Feride Plaza», бутик № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1), дата та проставлений підпис. У центральній частині справа також мітиться відтиск печатки «ІНФОРМАЦІЯ_1, Alliance Communitu Group S.L.».

На копіях квитанцій про отримання ювелірних виробів у нижній їх частині міститься відтиск штампу, на якому зазначені адреса місця покупки (

м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А , ТЦ «Feride Plaza», бутик № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1), дата та проставлено підпис. Також міститься штамп з написом на ньому «ІНФОРМАЦІЯ_1».

В інформації про покупця також наявні аналогічні штампи.

Договір в письмовій формі між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не укладався.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частини перша статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Відповідно до статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частиною четвертою статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частин першої та третьої статті 656 ЦК предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Предметом позову ОСОБА_1 є стягнення з ФОП ОСОБА_2 бонусів за договорами купівлі-продажу подарункових сертифікатів та ювелірних виробів та пені за затримку виплати таких бонусів.

Водночас, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, наявність договірних відносин саме з ФОП ОСОБА_2 позивач не довів.

Сертифікати придбавалися ОСОБА_1 в період з жовтня 2019 року по березень 2020 року. Власником свідоцтва на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_1 став через п`ять місяців з моменту придбання в березні 2020 року останнього сертифіката.

На копіях подарункових сертифікатів зверху у центральній їх частині в колі розміщено запис «ІНФОРМАЦІЯ_1». У центральній частині сертифікату зліва міститься відтиск штампу, на якому зазначені адреса місця покупки ( м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А , ТЦ «Feride Plaza», бутик № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1), дата та проставлено підпис. У центральній частині справа також мітиться відтиск печатки «ІНФОРМАЦІЯ_1, Alliance Communitu Group S.L.».

На копіях квитанцій про отримання ювелірних виробів у нижній їх частині міститься відтиск штампу, на якому зазначені адреса місця покупки (

м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А , ТЦ «Feride Plaza», бутик № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1), дата та проставлено підпис. Також міститься штамп з написом на ньому «ІНФОРМАЦІЯ_1».

В інформації про покупця також наявні аналогічні штампи.

Суди надали оцінку наведеним доказам та вказали, що із інформації, яка міститься у вказаних сертифікатах, не можливо зробити висновок, що їх продавцем є саме ФОП ОСОБА_2 . Будь-яка прив`язка продавця вказаних сертифікатів до ФОП ОСОБА_2 не прослідковується.

Таким чином, встановивши, що позивач не довів обставини, на які він посилалася як на підставу своїх вимог, враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про відмову в позові.

Наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 квітня 2024 року у справі

№ 135/НОМЕР_2/23 та від 10 квітня 2024 року у справі № 135/203/23.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди позивача з висновками судів та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин. Верховний Суд відповідно до норм статті 400 ЦПК України не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Клопотання учасника справи про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду повинно бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для передачі, визначені статтею 403 ЦПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів існування виключної правової проблеми при вирішення цього спору.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров