Ухвала

від 30.05.2024 по справі 683/1738/24

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/1738/24

2-о/683/96/2024

У Х В А Л А

30 травня 2024 року м. Старокостянтинів

Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Луговий О.М., ознайомившись із матеріалами справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про встановлення факту постійного проживання,

встановив:

29 травня 2024 року на розгляд Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області надійшла заява від адвоката Віхерко Н.О. в інтересах ОСОБА_1 в порядку окремого провадження про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024 року справу за вказаною заявою передано для розгляду судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Луговому О.М.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження, суд дійшов висновку про необхідність залишення заяви без руху та надання заявниці строку для усунення недоліків, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.5 ч.2 ст.293 та ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки. Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст.315 ЦПК України.

Суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно наданих Пленумом ВСУ роз`яснень, які викладені у постанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.175 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.318 ЦПК України.

За правилами п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України заява повинна містити виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Справи окремого провадження розглядаються за участю заявника та заінтересованих осіб. У справах окремого провадження беруть участь заінтересовані особи, визначенню кола яких має сприяти чітка вказівка заявника у заяві до суду мети, для якої потрібно встановити цей факт.

При визначенні кола заінтересованих осіб слід враховувати їх юридичний інтерес не тільки особистого і майнового характеру, але і той, що в окремих випадках має державний і правовий характер, а саме: осіб, взаємовідносини яких із заявником залежать від мети факту, що підлягає встановленню; організації і установи, в яких заявник реалізовуватиме рішення про встановлення юридичного факту, тобто в яких будуть здійснені права осіб, що виникли внаслідок судового встановлення юридичного факту; організації та установи, які згідно із законом мали б засвідчити той чи інший юридичний факт, але з тих чи інших причин своєчасно цього не зробили і така можливість вже втрачена.

Разом з тим, згідно ст.318 ЦПК України, яка регламентує зміст та форму заяви про встановлення фактів, що має юридичне значення, у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Проте, вказана заява подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177, 318 ЦПК України.

Так, представник заявника вказує, що встановлення факту необхідно заявнику для отримання спадщини. Вказує, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої пенсії, а тому він звернувся до суду з цією заявою з метою визнання його у порядку ст.1268 ЦК України спадкоємцем першої черги.

Між тим, заявник не надав суду докази про наявність спадкового майна у вигляді недоотриманої пенсії.

Також заявником не надано суду доказів щодо того, що померла ОСОБА_2 отримувала пенсію саме в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, і, відповідно, суд позбавлений можливості визначити коло зацікавлених осіб.

Отже, заявнику необхідно надати відповідні докази та в залежності від юридичної заінтересованості необхідно визначитися з колом заінтересованих осіб.

Вказані в ухвалі недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до судового розгляду.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані висновки не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи викладене, залишення вищезазначеної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Заявнику слід взяти до уваги, що якісна підготовка справи до судового розгляду спрямована, в першу чергу, на захист прав самого заявника та має на меті забезпечення розгляду справи без зволікань, з додержанням розумних строків, наслідком чого є економія не тільки процесуального часу сторін і суду, а й зменшення судових витрат, пов`язаних із безпосереднім розглядом справи.

Беручи до уваги вищевикладене, суддя вважає за необхідне залишити заяву без руху, надавши заявнику строк для виправлення вищезазначених недоліків.

Одночасно суддя роз`яснює, якщо заявник у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі, якщо заявник не усуне недоліки заяви у встановлений строк, заява вважається неподаною та повертається заявникові.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 294, 309 ЦПК України, суддя -

постановив:

Заяву адвоката Віхерко Н.О. в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання - залишити без руху.

Встановити заявнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків заяви, які зазначені в мотивувальній частині даної ухвали.

У разі невиконання зазначених вимог у строк, встановлений судом, заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя