Постанова

від 28.05.2024 по справі 671/2140/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 671/2140/21

Провадження № 22-ц/4820/1030/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представниці позивачки ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004» на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року та додаткове рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004» (далі ПП «Аграрна компанія 2004») про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

ОСОБА_1 зазначила, що вона є власницею двох земельних ділянок відповідно площею 2,53 га (кадастровий номер 6820983300:02:005:0099) і 2,4807 га (кадастровий номер 6820983300:02:005:0136), розташованих на території колишньої Клининської сільської ради Волочиського району Хмельницької області та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

13 жовтня 2008 року сторони уклали договір оренди землі, за умовами якого позивачка передала ПП «Аграрна компанія 2004» у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6820983300:02:005:0099 строком на 10років, із орендною платою у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (договір зареєстрований у встановленому законом порядку). Додатковою угодою від 1 жовтня 2015 року цей договір оренди землі продовжений до 25 грудня 2025 року, а розмір орендної плати збільшений до 5% від нормативно-грошової оцінки землі.

За договором оренди землі від 1 жовтня 2015 року №167 вона нібито передала ПП «Аграрна компанія 2004» у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6820983300:02:005:0136 строком на 10 років із орендною платою у розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки землі.

Позивачка не укладала з відповідачем додаткову угоду від 1 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 13 жовтня 2008 року та договір оренди землі від 1жовтня 2015 року і не підписувала вказаних договорів. Про існування додаткової угоди від 1 жовтня 2015 року та договору оренди землі від 1 жовтня 2015 року вона довідалася лише у жовтні 2021 року.

Оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договорів оренди землі, то ці договори є неукладеними, тобто такими, що не відбулися. Земельні ділянки знаходяться у фактичному користуванні ПП «Аграрна компанія 2004» без будь-яких правових підстав, а їх зайняття відповідачем треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника його права володіння на ці ділянки. Відтак у порядку задоволення негаторного позову ПП «Аграрна компанія 2004» зобов`язане повернути позивачці земельні ділянки.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,53 га з кадастровим номером 6820983300:02:005:0099 і земельною ділянкою площею 2,4807 га з кадастровим номером 6820983300:02:005:0136 шляхом зобов`язання ПП «Аграрна компанія 2004» повернути їй у користування ці ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Волочиськогорайонного судуХмельницької областівід 27лютого 2024року позов задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 2,53 га, яка розташована на території колишньої Клининської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6820983300:02:005:0099, шляхом зобов`язання ПП «Аграрна компанія 2004» повернути в користування вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 2,4807 га, яка розташована на території колишньої Клининської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6820983300:02:005:0136, шляхом зобов`язання ПП «Аграрна компанія 2004» повернути в користування вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Стягнуто з ПП «Аграрна компанія 2004» на користь ОСОБА_1 1 900 грн 40коп. судового збору.

Додатковим рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2024 року стягнуто з ПП «Аграрна компанія 2004» на користь ОСОБА_1 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не підписувала додаткову угоду від 1 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 13 жовтня 2008року та договір оренди землі від 1 жовтня 2015 року, на підставі яких ПП«Аграрна компанія 2004» зареєструвало своє речове право на спірні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договорів оренди землі, внаслідок чого ці договори є неукладеними, а порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом повернення їй земельних ділянок із незаконного володіння ПП «Аграрна компанія 2004». Отримання ОСОБА_1 орендної плати за фактичне користування відповідачем земельними ділянками не свідчить про дійсність укладених сторонами договорів.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд виходив з того, що у зв`язку з розглядом справи ОСОБА_1 понесла реальні та обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн, а тому ці витрати слід покласти на відповідача.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційних скарг

В апеляційних скаргах ПП «Аграрнакомпанія 2004» просить скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог і стягненні судових витрат посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ПП «Аграрнакомпанія 2004»та ОСОБА_1 уклали договори оренди землі з дотриманням вимог закону щодо форми правочину та вільного волевиявлення його учасників. Право оренди земельних ділянок зареєстровано в установленому законом порядку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Сторони виконували умови договорів оренди землі, зокрема ПП «Аграрна компанія 2004» використовувало за призначенням земельні ділянки та вносило орендну плату за них, а ОСОБА_1 приймала орендну плату. Твердження ОСОБА_1 про неукладення договору оренди земельної ділянки не відповідаєїї попереднімзаявам іповедінці тає недобросовісноюдією,а сумнівищодо вчиненогоправочину повиннітлумачитися судомна користьйого дійсності,чинності тавиконуваності. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Також суд присудив з відповідача витрати на професійну правничу допомогу на підставі письмових доказів, які були сформовані до закінчення судових дебатів та подані після ухвалення рішення суду. При цьому ОСОБА_1 не обґрунтувала неможливість подання цих доказів у встановлений законом строк із поважних причин. Отже, висновки суду про розподіл судових витрат ґрунтуються на недопустимих доказах.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційні скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити.

Суд першої інстанції не з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував норми статей 638, 640 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі ЗК України) та статті 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV) і не дотримався приписів статті 141 ЦПК України.

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржувані рішення суду підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,53 га (кадастровий номер 6820983300:02:005:0099) і земельної ділянки площею 2,4807 га (кадастровий номер 6820983300:02:005:0136), які розташовані на території колишньої Клининської сільської ради Волочиського району Хмельницької області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

13 жовтня 2008 року сторони уклали договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала ПП «Аграрна компанія 2004» земельну ділянку площею 2,53га (кадастровий номер 6820983300:02:005:0099) у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років із внесенням орендарем орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1134 грн, або продукцією рослинництва за цінами не вище ринкових (орендна плата обчислюється з урахуванням індексів інфляції та вноситься щорічно до 20 числа останнього у звітному році місяця).

25 грудня 2008 року Волочиський районний відділ Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зареєстрував цей договір у Державному реєстрі земель за №040875000222.

На підставі додаткової угоди від 1 жовтня 2015 року сторони виклали договір оренди землі від 13 жовтня 2008 року в новій редакції. Зокрема, ОСОБА_1 і ПП«Аграрна компанія 2004» визначили, що: договір діє до 25 грудня 2025 року (але не раніше збору урожаю); орендна плата нараховується у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 5668 грн 85 коп. за один повний рік користування земельною ділянкою, або за згодою сторін продукцією рослинництва (орендна плата обчислюється з урахуванням індексів інфляції та вноситься щорічно до 20 числа останнього у звітному році місяця).

Право ПП «Аграрна компанія 2004» на оренду земельної ділянки за новими умовами зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 4квітня 2016 року (номер запису про інше речове право 14054226).

ОСОБА_1 передала ПП «Аграрна компанія 2004» земельну ділянку площею 2,53 га (кадастровий номер 6820983300:02:005:0099) для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва за актом приймання-передачі земельної ділянки від 8 квітня 2016 року.

Відповідно до договору оренди землі від 1 жовтня 2015 року №К-167 ОСОБА_1 передала ПП «Аграрна компанія 2004» земельну ділянку площею 24807 га (кадастровий номер 6820983300:02:005:0136), у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років із внесенням орендарем орендної плати у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4724 грн 05 коп. за один повний рік користування земельною ділянкою, або за згодою сторін продукцією рослинництва (орендна плата обчислюється з урахуванням індексів інфляції та вноситься щорічно до 20 числа останнього у звітному році місяця).

30 листопада 2015 року Реєстраційна служба Волочиського районного управління юстиції Хмельницької області зареєструвала право ПП «Аграрна компанія 2004» на оренду вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 12283008).

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 1 грудня 2015 року ОСОБА_1 передала ПП«Аграрна компанія2004»земельну ділянкуплощею 2,4807га (кадастровийномер 6820983300:02:005:0136) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Протягом 2016-2021 років ПП «Аграрна компанія 2004» сплачувало ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою площею 2,53 га (кадастровий номер 6820983300:02:005:0099) і земельною ділянкою площею 2,4807га (кадастровий номер 6820983300:02:005:0136) відповідно до умов указаних договорів оренди землі.

15 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала ПП «Аграрна компанія 2004» заяву про припинення обробки її земельних ділянок після сбору сільськогосподарської продукції та повернення їй цих ділянок у належному стані.

Згідно висновку експерта від 14 червня 2023 року №347/23-21: підпис від імені ОСОБА_1 в розділі «Реквізити та підписи сторін» в графі «орендодавець» в додатковій угоді від 01.10.2015 року до договору оренди землі від 13.10.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Аграрна компанія 2004», зареєстрованого 25.12.2008 року за №040875000222, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 в розділі «Реквізити та підписи сторін» в графі «орендодавець» в договорі оренди землі №167 від 01.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Аграрна компанія 2004», виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_1 в акті приймання-передачі земельної ділянки від 01.12.2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6820983300:02:005:0136 площею 2,4807 га та в акті приймання-передачі земельної ділянки від 08.04.2016 року щодо земельної ділянки площею 2,53 га, право на яку посвідчено державним актом ЯГ № 968944, - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо правовідносин сторін

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В силу статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої статті 640 ЦК України слідує, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом №161-ХІV.

В силу статті 13 Закону №161-ХІV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону №161-ХІV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (стаття 15 Закону №161-ХІV).

Статтями 125 і 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із положень частини першої статті 4, частини першої статті 5 Закону №1952-ІV слідує, що державній реєстрації прав підлягає право оренди земельної ділянки.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

Цивільне законодавство встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину, зокрема зміст правочину має бути зафіксований у документі, підписаному сторонами. Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони з дотриманням установленої законом форми досягли згоди (домовленості) щодо всіх істотних умов договору.

Право оренди це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування майном. Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.

За своєю правовою природою договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За загальним правилом договір оренди землі є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а саме з моменту підписання ними договору. Разом із тим, якщо інше не передбачено умовами договору, цей договір набирає чинності з часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторони не досягли згоди з істотних умов договору оренди землі, то такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Водночас у постанові від 26 жовтня 2022 року (справа №227/3760/19-ц) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2018 року (справа №338/180/17) і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №390/34/17) дійшли висновку, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Зібрані докази вказують на те, що 13 жовтня 2008 року сторони уклали договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала ПП «Аграрна компанія 2004» земельну ділянку площею 2,53 га (кадастровий номер 6820983300:02:005:0099) у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. У свою чергу, ПП «Аграрна компанія 2004» зобов`язалося використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням і вносити ОСОБА_1 орендну плату. Цей договір був складений у письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований у встановленому порядку.

Після закінчення строку договору оренди землі ОСОБА_1 не вимагала у відповідача повернення земельної ділянки. Водночас за додатковою угодою від 1жовтня 2015 року строк дії договору оренди землі продовжено до 25 грудня 2025року.

Відповідно до договору оренди землі від 1 жовтня 2015 року №К-167 ОСОБА_1 передала ПП «Аграрна компанія 2004» земельну ділянку площею 2,4807 га (кадастровий номер 6820983300:02:005:0136), у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, а ПП «Аграрна компанія 2004» зобов`язалося використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням і вносити ОСОБА_1 орендну плату.

ПП «Аграрна компанія 2004» зареєструвало право оренди належних ОСОБА_1 земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 заявила позов до ПП «Аграрна компанія 2004» з тих підстав, що вона не підписувала додаткову угоду від 1 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 13 жовтня 2008 року та договір оренди землі від 1 жовтня 2015 року. Ця обставина підтверджується висновком експерта від 14 червня 2023 року №347/23-21 (т. 1 а.с. 145-152, 210).

Разом із тим, протягом 2016-2021 років ПП «Аграрна компанія 2004» використовувало земельні ділянки за цільовим призначенням і вносило орендну плату за таке використання на користь ОСОБА_1 , а та, у свою чергу, приймала цю плату. Будь-яких заперечень з приводу використання відповідачем земельних ділянок після 2015 року ОСОБА_1 не висловлювала.

Отже, ОСОБА_1 , хоч і не підписувала договори оренди землі від 1 жовтня 2015року, але виконувала зобов`язання за цими договорами та отримувала орендну плату.

Оскільки сторони здійснювали повне виконання зобов`язань за договорами оренди землі, а речове право ПП «Аграрна компанія 2004» за цими договорами зареєстровано в установленому порядку, то такий договір не можна вважати неукладеним.

Суд першої інстанції не врахував указані обставини справи та норми закону і дійшов помилкового висновку про неукладеність сторонами договорів оренди землі.

б) щодо усунення перешкод у користуванні земельними ділянками

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено статтею 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

В силу пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність віднесені до основних засад цивільного законодавства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та на власний розсуд. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень свого права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Негаторний позов це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпоряджання майном.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Цивільні відносини ґрунтуються на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто дії учасників цих відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів інших суб`єктів цивільного права. Такі дії не можуть порушувати права та завдавати шкоди іншим особам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінка, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову від 25 травня 2021 року у справі №461/9578/15-ц).

У свою чергу Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року (майже в аналогічній справі №390/34/17), висловив правову позицію щодо недобросовісності дій орендодавця при оспоренні належно вчиненого правочину та заборони суперечливої поведінки з його боку. При цьому Верховний Суд виходив з того, що дії позивача, який уклав додаткову угоду до договору оренди землі, а згодом пред`явив позов про визнання договору оренди землі неукладеним, суперечать його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними.

Оскільки за договорами оренди землі, що були укладені між сторонами та набули чинності після їх державної реєстрації, ПП «Аграрна компанія 2004» набуло речове право на земельні ділянки, а строк договорів не закінчився, то підстави для повернення ОСОБА_1 цих ділянок відсутні

У спірних правовідносинах права ОСОБА_1 не порушені, внаслідок чого її негаторний позов не підлягає задоволенню.

Також очевидно, що дії ОСОБА_1 , яка визнавала та виконувала зобов`язання за договорами оренди землі, а згодом пред`явила до ПП «Аграрна компанія 2004» позов про визнання договорів неукладеними та повернення земельних ділянок, є суперечливими та недобросовісними.

На ці обставини та норми чинного законодавства суд першої інстанції не звернув уваги.

в) щодо витрат на професійну правничу допомогу

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 133 ЦПК України).

Із положень частин першої другої статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частин другої, восьмої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

За змістом пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

На підставі договору про надання правової допомоги від 4 серпня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокаткою Кузьменко І.О. (т. 2 а.с. 20-21), остання надавала ОСОБА_1 професійну правничу допомогу у справі в суді першої інстанції. За умовами цього договору сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 7000 грн (із урахуванням кількості судових засідань, у яких брала участь представниця позивачки).

Із акта про виконання робіт від 27 лютого 2024 року, який складений в день ухвалення судом першої інстанції рішення у справі (т. 2 а.с. 19), слідує, що адвокатка Кузьменко І.О. надала ОСОБА_1 юридичні послуги у виді консультацій із законодавства, ознайомлення з документами, аналізу судової практики, визначення тактики по справі, складення процесуальних документів та приймання участі у судових засіданнях.

Згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру (т. 2 а.с. 17) ОСОБА_1 сплатила адвокатці Кузьменко І.О. 7000 грн у рахунок оплати юридичних послуг.

До закінчення судових дебатів адвокатка Кузьменко І.О. зробила заяву про подання доказів щодо розміру понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду

1 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ПП «Аграрна компанія 2004» на свою користь 7000 грн витрат на професійну правову допомогу (т. 2 а.с.16). До цієї заяви ОСОБА_1 додала вказані документи.

Подані докази вказують на те, що ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Ці витрати є співмірними з обсягом отриманих позивачем юридичних послуг і тривалістю їх надання адвокатом.

Доводи ПП «Аграрна компанія 2004» про необґрунтованість понесених ОСОБА_1 судових витрат суперечать фактичним обставинам справи.

Наразі, ці витрати не можуть бути покладені на ПП «Аграрна компанія 2004», оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не врахував усі обставини справи та не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.

В позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено,то понесенінею витратизі сплатисудового зборута витратина проведеннясудової експертизине підлягаютьвідшкодуванню. Водночас ОСОБА_1 повинна відшкодувати ПП «Аграрна компанія 2004» обґрунтовано понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2280 грн 48 коп.

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004» задовольнити.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року та додаткове рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання 31224, Хмельницька область, Хмельницький район, село Клинини; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004» (місцезнаходження 31222, Хмельницька область, Хмельницький район, село Попівці, вулиця Шкільна, 34а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33007579) 2280 гривень 48 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 травня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.П. Корніюк

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Ніколова С.В.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 23