Ухвала

від 23.05.2024 по справі 761/18845/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/18845/24

Провадження № 2/761/7462/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. розглянула матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства ?Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня? про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

В С Т А Н О В И В :

В травні 2024 ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача: КНП ? Київська міська дитяча клінічна лікарня інфекційна лікарня?, в якому просила суд, стягнути з КНП ? Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня? на її ( ОСОБА_1 ) користь:

-заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 118 044,55 грн.;

-середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14 525,82 грн. за період часу з 01 травня 2024 року по 18 травня 2024 року;

-середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні з 18 травня 2024 року по день ухвалення судового рішення.

Так, подана позивачкою заява в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не оплачена судовим збором, відповідно до Закону України " Про судовий збір " від 08.07.2011 року, так як заявлена позивачкою позовна вимога є вимогою майнового характеру.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала, що в постанові об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19) зроблено висновок, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати. За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР ?Про оплату праці? (далі - Закон № 108/95-ВР), тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.

Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв?язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов?язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №910/4518/16.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ст. 2 Закону України " Про судовий збір ", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України " Про судовий збір " ).

З 01 січня 2024 року, згідно із Законом України " Про Державний бюджет України на 2024 рік " прожитковий мінімум для працездатних осібстановить 3 028, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України " Про судовий збір ", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140, 00 грн. ), а тому позивачці необхідно сплатити суму судового збору у розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збі ", що складає 1 211, 20 грн.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача UA628999980313151206000026011 Код класифікації доходу бюджету 22030101 Призначення платежу *.

Доказів, які б свідчили про звільнення позивачки від сплати судового збору чи заяви про відстрочення та розстрочення судового збору суду надано не було.

Враховуючи те, що позивачка не позбавлена можливості усунути викладені зауваження, суд, відповідно до ст. 185 ЦПК України, вважає вірним залишити заяву без руху і надати ОСОБА_1 строк для виправлення зазначеного недоліку.

Враховуючи наведене та керуючись ст.185 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства ?Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня? про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху та надати йому строк для виправлення зазначеного в ухвалі суду недоліку, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: