Рішення від 11.03.2025 по справі 761/18845/24

Справа № 761/18845/24

Провадження № 2/761/2203/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Лаврук Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

В С Т А Н О В И В :

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня" (надалі по тексту - КНП "КМДКІЛ"), в якому просила суд:

- стягнути з КНП "КМДКІЛ" на її ( ОСОБА_1 ) користь заборгованість по заробітній платі при звільненні у розмірі 91 421, 66 грн.;

- заборгованість за 28 календарних дні невикористаної відпустки у розмірі 27 044, 55 грн.;

- середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 01 травня 2024 року по день ухвалення судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в період часу з 10 квітня 2017 року по 30 квітня 2024 року вона перебувала у трудових відносинах з КНП "КМДКІЛ", обіймаючи посаду медичної сестри приймального відділення та медичної сестри приймального відділення, за внутрішнім сумісництвом.

Наказом № 82/к/тр від 25 квітня 2024 року її було звільнено із займаних посад з 30 квітня 2024 року, відповідно до ст. 36 КЗпП України. При звільненні відповідач не провів повний розрахунок по виплаті нарахованої заробітної плати. В добровільному порядку виниклу заборгованість по нарахованій заробітній платі відповідачем не сплачено, а тому, вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

18 листопада 2024 року надішла заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог. Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що, дійсно, в період часу з 01 березня 2024 року по 03 жовтня 2024 року відповідачем було частково проведено виплату виниклої заборгованості на загальну суму 59 470, 64 грн., що свідчить про залишок заборгованості по заробітній платі станом на 18 листопада 2024 року у розмірі 58 995, 57 грн. А тому, просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації за 28 календарних дні невикористаної відпуски (14 525,82 грн.) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме: з 01 травня 2024 року по день ухвалення судового рішення, а також понесені судові витрати.

Відповідач своїм провом щодо направлення письмового відзиву на позов не скористався.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися; про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; представником позивачки подано заяву про розгляд спррави за її відсутності та за відсутності позивачки.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідмлений у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістив, як і не направи свого представника для прийняття участі у розгляді справи.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з?ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами першою та третьою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов?язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч.1 ст.94 КЗпП України).

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (ч.ч.2, 3 ст.97 КЗпП України).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що ОСОБА_1 було прийнято на посаду сестри медичної стаціонару приймального відділення КНП "КМДКІЛ" та на посаду сестри медичної стаціонару приймального відділення, за внутрішнім сумісництвом КНП "КМДКІЛ" з 10 квітня 2017 року.

Згідно Наказу 82/к/тр від 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 , сестру медичну стаціонару приймального відділення, звільнено 30 квітня 2024 року за згодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, та ОСОБА_1 , сестру медичну стаціонару приймального відділення, за внутрішнім сумісництвом звільнено 30 квітня 2024 року за згодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України.

При звільненні відповідач не провів повного розрахунку з позивачкою, внаслідок чого виникла заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі, а також заборгованість за невикористані дні щорічної основної відпустки.

На виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року про витребування доказів, 22 січня 2025 року до загальної канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва від відповідача надійшла довідка, з якої вбачається, що відповідаче при звільненні ОСОБА_1 було нараховано до виплати 86 472, 12 грн., яка включає суму заборгованості попередніх періодів, компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток, заробітну плату з відповідними доплатами.

Однак, як вбачається із розрахункового листка наданого відповідачем, до виплати ОСОБА_1 за квітень 2024 року підлягало - 50 101, 52 грн. (з урахування проведених відрахувань відповідних податків і обов?язкових платежів), що свідчить про наявну суму заборгованості у відповідача перед позивачкою на час звільнення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в період часу з 09 травня 2024 року по 26 вересня 2024 року, тобто після дати звільнення, відповідачем проведено часткове погашення заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 на загальну суму 39 589, 60 грн., які підлягали до виплати при звільненні, що також і неоспорюється стороною позивачки в заяві про зменшення позовних вимог. В підтвердження отримання вищезазначеної суми (39 589, 60 грн.), позивачкою було надано виписки по рахунку ОСОБА_1 за період часу з 01 березня 2024 року по 03 жовтня 2024 року.

Крім того, як вбачається із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів та про суми доходів за 1 - 2 квартали 2024 року, КНП ?КМДКІЛ? також проведено нарахування ОСОБА_1 до виплати за квітень 2024 року у розмірі 16 275, 38 грн. (без врахування відповідних податків і обов?язкових платежів)

З урахуванням вищезазначеного, станом на час прийняття судом рішення у справі, відповідач має заборгованість перед ОСОБА_1 по невиплаченій заробітній платі, з урахуванням проведених обов?язкових відрахувань відповідних податків і обов?язкових платежів у розмірі 10 511, 92 грн. (50 101, 52 грн. - 39 589, 60 грн = 10 511, 92 грн.) та 16 275, 38 грн. (без врахування відповідних податків і обов?язкових платежів).

Згідно ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред?явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом достовірно встановлено, що відповідачем проведено частковий розрахунок з ОСОБА_1 , а тому, відповідач повинен виплатити позивачці залишок заборгованості по заробітній платі, з урахуванням проведених обов?язкових відрахувань відповідних податків і обов?язкових платежів у розмірі 10 511, 92 грн. та 16 275, 38 грн. (без врахування відповідних податків і обов?язкових платежів), а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з урахування положень ч.1 ст.117 КЗпП України, за період часу з 01 травня 2024 року по 01 листопада 2024 року.

Як роз?яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв?язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред?явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв?язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 ?Про практику застосування судами законодавства про оплату праці?, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов?язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов?язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року ?Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати?.

Відповідно до п.2 зазначеної Постанови - середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов?язана виплата.

Пунктом 8 зазначеної Постанови визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розпорядженням Київського міського голови № 327 "Про надання безповоротної фінансової допомоги за квітень 2024 року медичним працівникам закладів охорони здоров`я - комунальних некомерційних підприємств, що засновані на комунальній власності територіальної громади міста Києва", з метою соціального захисту медичних працівників закладів охорони здоров`я комунальної власності територіальної громади міста Києва, виплатити за січень 2024 року безповоротну фінансову допомогу у розмір 4 000, 00 грн.

Згідно п.п.е пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати?, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.

При проведенні нарахування середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , судом було взяті за основу нарахування (повних два місяці відпрацьованих перед звільненням) за січень 2024 року у розмірі 10 811, 14 грн. та за лютий 2024 року у розмірі 21 225, 31 грн. (без врахуванням (4 000, 00 грн. + 4000, 00 грн. = 8000, 00 грн.) - безповоротна фінансова допомога (21 225, 31 - 8 000, 00 грн. = 13 225, 31 грн.).

Суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 39-41 постанови від 18 березня 2020 року по справі №711/4010/13-ц, згідно яких встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас Верховний Суд у постановах від 29 лютого 2024 року у справі №460/42448/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22 та від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22 зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.

Наведений у цих постановах підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв?язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки, на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв?язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Так, відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно із Законом №2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

В свою чергу період стягнення з 01 травня 2024 року до 11 березня 2025 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду у зазначених вище справах, суд враховує приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Отже, задоволенню підлягають вимоги за період часу з 01 травня 2024 року по 01 жовтня 2024 року, тривалістю 133 календарних дні.

Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за перід часу з 01 травня 2024 року (перший день після звільнення) по 01 листопада 2024 року (період шість місяців) складає: 72 866, 71 грн. (заробітна плата за січень 2024 року 10 811, 14 грн. (23 робочих дні) + лютий 2024 року - 13 225, 31 грн. (21 робочий день) = 24 036, 45 грн. : 44 робочих дні = 546, 28 грн. (заробітна плата за один робочий день ) х 133 дні ( час затримки у виплаті заробітної плати за період з 01 травня 2024 року по 01 листопада 2024 року = 72 655, 24 грн.), без врахування відповідних податків і обов`язкових платежів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову (з урахуванням уточнень, поданих з боку позивачки), з метою захисту порушеного права позивачки, суд вважає вірним, стягнути з відповідача КНП "Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, з урахуванням проведених обов?язкових відрахувань відповідних податків і обов?язкових платежів у розмірі 10 511, 92 грн.; 16 275, 38 грн. (без врахування відповідних податків і обов?язкових платежів), а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 01 травня 2024 року по 01 листопада 2024 року, з урахування положень ч.1 ст.117 КЗпП України у розмірі 72 655, 24 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 47, 116, 117, 232, 233 КЗпП України; ст.1, 2, 5 Закону України ?Про оплату праці?; Постановою Пленуму Верховного Суду України ?Про практику застосування судами законодавства про оплату праці? за № 13 від 24 грудня 1999 року, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня" (ЄДРПОУ 01993664, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 23) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, з урахуванням проведених обов?язкових відрахувань відповідних податків і обов?язкових платежів у розмірі 10 511 (десять тисяч п?ятсот одинадцять) грн. 92 коп.; 16 275 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят п?ять) грн. 38 коп. (без врахування відповідних податків і обов?язкових платежів); середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 01 травня 2024 року по 01 листопада 2024 року у розмірі 72 655 (сімдесят дві тисячі шістсот п?ятдесят п?ять) грн. 71 коп.; судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: