Рішення

від 20.05.2024 по справі 160/34274/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 рокуСправа №160/34274/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №160/34274/23,-

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЇ СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 6Б, корп. 1, кв. 10, код ЄДРПОУ 42695944) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, б. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

09.05.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі, яка сформована в системі «Електронний суд» 09.05.2024 року, та в якій останній просить:

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЇ СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЇ СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати пов`язані із залученням перекладачів у розмірі 9 643,92 грн.

Представник позивача також зазначив, що отримав рішення суду по справі через систему «Електронний Суд» тільки 09.05.2024 року. Таким чином, позивач був позбавлений можливості довідатись про прийняте судом рішення у справі і довідався про нього лише 09.05.2024 року. Тобто, лише з моменту отримання судового рішення у справі позивач довідався про його прийняття судом, що вплинуло на його можливість вчасно звернутися з даним клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Розглянувши вищезазначену заяву, дослідивши матеріали справи щодо розподілу судових витрат згідно рішення суду у даній справі та норми процесуального законодавства, оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, що пов`язані із прибуттям до суду.

Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як зазначалося вище, за правилами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., представником позивача надано:

- Акт №2024-05-09 від 09.05.2024 року приймання-передачі виконаних доручень (наданої правової допомоги) до Договору №2023-10-23 від 23.10.2023 року;

- рахунок №2024-05-09/1 від 09.05.2024 року: Гонорар за надану правову допомогу у адміністративній справі №160/34274/23, без ПДВ 10000,00 грн. Договір: №2023-10-23 від 23.10.2023 року, протокол-доручення №2 від 23.10.2023 року;

У матеріалах справи міститься також платіжна інструкція №343 від 09.05.2024 року, відповідно до якої ТОВ сплатило АБ «Андрія Молчанова» суму у розмірі 10000,00 грн. Призначення платежу: «оплата гонорару за надану правову допомогу згідно рах. «2024-05-09/1 від 09.05.2024 року та Договору №2023-10-23 від 23.10.2023 року. Без ПДВ».

Також, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що адвокатом до позовної заяви не надано договір про правову допомогу, а лише надано ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1410895.

У відзиві на позовну заяву, відповідачем заперечувалось проти наявності підстав для стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Тож, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи є належним чином обґрунтована, а також співмірна обсягу послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЇ СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судових витрат, пов`язаних із залученням перекладачів у розмірі 9 643,92 грн, суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частини 5 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з тим, частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Тобто, залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється за ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.

Для підтвердження понесених витрат на залучення перекладача представником позивача надано: Акт надання послуг №1591 від 22.11.2023 року, рахунок на оплату №1503 від 14.11.2023 року на суму 9643,92 грн., деталізація наданих послуг згідно з рахунком №1603 від 14.11.2023 року та актом №1591 від 22.11.2023 року, та платіжну інструкцію №172 від 23.11.2023 року.

Під час судового розгляду справи №160/34274/23 питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалось, клопотання про залучення перекладача до суду не надходило, договору про залучення позивачем перекладача також не було надано.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача про стягнення витрат на переклад документів, пов`язаних з розглядом справи, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.243,252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду у справі №160/34274/23 із заявою про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і ухвалення додаткового рішення.

Поновити строк звернення до суду у справі №160/34274/23 із заявою про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і ухвалення додаткового рішення.

Заяву представника позивача по справі №160/34274/23 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, б. 22, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЇ СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 6Б, корп. 1, кв. 10, код ЄДРПОУ 42695944) судові витрати з оплати витрат на професійну правничу допомогу 10000,00 грн.

Відмовити у стягненні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЇ СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судових витрат, пов`язаних із залученням перекладачів.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко