Рішення

від 30.05.2024 по справі 300/2348/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2024 р. справа № 300/2348/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2019 № 3250344-5513-0915, від 14.04.2020 № 19375-5533-0915, від 22.04.2019 № 2517809-5513-0915, від 03.04.2020 № 1340797-5533-0915, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі відповідач), в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 2517809-5513-0915 від 22.04.2019, № 1340797-5513-0915 від 03.04.2020, № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019, № 19375-5533-0915 від 14.04.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині стягнення орендної плати за періоди: 2019-2020 років в розмірі 68132,12 грн. є протиправними, оскільки прийняті контролюючим органом без врахування тієї обставини, що право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером № 26101990501:09:004:0118, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , припинено з 15.11.2015, а тому й припинився обов`язок зі сплати орендної плати. Так, позивач звернув увагу на позицію Верховного Суду (постанова Великої Палати від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, постанова Касаційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 912/1582/19). Позивач вказує, що Верховний Суд зробив висновок про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці нерухоме майно. Таким чином, на думку відповідача, його право оренди земельної ділянки площею 0,0861 га, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, припинено з 18.11.2015 шляхом укладення договору дарування належного ОСОБА_1 майна, яке знаходиться на орендованій земельній ділянці. Новий власник нерухомого майна ОСОБА_2 набула права оренди земельної ділянки за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Тобто зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону. Позивач звертає увагу на те, що про факт відчуження нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, повідомив Івано-Франківську міську раду ще в 2016 році. За результатом звернення позивача, міська рада прийняла рішення від 21.10.2016 № 297-8, про припинення дії договору оренди з ОСОБА_1 з дати державної реєстрації нової угоди та доручила податковій службі вжити заходів щодо адміністрування плати за землю; направити рішення територіальному управлінню Держгеокадастру в області, а виконання покласти на управління земельних відносин департаменту комунальних ресурсів міської ради. Тобто, вказує позивач, як міська рада, яка є власником земельної ділянки кадастровий номер 2610190501:09:004:01184, так і податкова служба ще з 2016 року достеменно знали про те, що ОСОБА_1 не є власником нерухомого майна на вказаній земельній ділянці, а право оренди цієї земельної ділянки з 15.11.2015 перейшло до іншої фізичної особи.

Щодо податкових повідомлень-рішень про стягнення земельного податку за періоди: 2019-2020 років в розмірі 3205,01 грн., то позивач вважає їх необґрунтованими. Так, позивач зазначає, що він є власником об`єкта нерухомого майна: крамниці по АДРЕСА_2 , загальною площею 53,4 кв.м. Цей об`єкт вбудований в багатоквартирний житловий будинок і є його складовою частиною. ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що земельна ділянка під крамницею не передавалася йому ні у власність, ні в оренду як співвласнику багатоквартирного житлового будинку. Також земельна ділянка під багатоквартирним будинком не передана у власність й підприємству, установі, організації, яка здійснює управління цим будинком. Також, як аргумент, позивач вказує на те, що у розрахунку земельного податку вказано загальну площу приміщень крамниці, яка не є площею земельної ділянки, а тому вона не може служити базою розрахунку податку. Окрім цього позивач звернув увагу суду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.04.2021 у справ № 922/2378/20, згідно якої особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності чи постійного користування на неї, без укладення договору оренди земельної ділянки, не підпадає під дію Податкового кодексу України. У цьому випадку стягнення з фактичного користувача земельної ділянки коштів за час користування здійснюється відповідною радою на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 15.06.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 04.07.2022 року відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Окрім цього, вказаною ухвалою суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновив такий строк.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти задоволення позову. Так, відповідач зазначає, що ним не порушено норми податкового законодавства при прийнятті податкових повідомлень-рішень. Представник позивача зазначив, що в інформаційній системі «Податковий блок» за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,00534 га за типом землі (03.11) нежитловий фонд (окремі будівлі, споруди та їх частини), на яку сформовані податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобов`язання з земельного податку за 2019 рік в сумі 905,75 грн., за 2020 рік в сумі 2717,26 грн. В інформаційній системі «Податковий блок» за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка, відповідно до договору оренди від 26.05.20215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на яку сформовані податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобов`язання з орендної плати за 2019 рік в сумі 48608,88 грн., за 2020 рік в сумі 19523,24 грн. Контролюючому органу не повідомлено про розірвання договору оренди. Позивач не надав суду жодного доказу, який свідчить про розірвання договору оренди, укладеного 26.05.2015. Також відповідач вказав на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду з цим позовом. Просить суду відмовити в задоволенні позову повністю.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26.05.2015 Івано-Франківська міська рада як орендодавець та ОСОБА_1 як орендар уклали договір оренди землі, згідно якого орендар прийняв і строкове платне користування земельну ділянку, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15 згідно КВЦПЗ), яка знаходиться по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2610190501:09:004:0118 (а.с. 11-14).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.01.2022 № 293592429, з 21.07.2015 за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 0,0861, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, на підставі договору оренди землі від 26.05.2015. Власник земельної ділянки територіальна громада міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради. Строк дії до 26.05.2020 (а.с. 51-52).

Відповідно до договору дарування від 18.11.2015 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 незавершене будівництво, приміщення недобудованого магазину готовністю 52%, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 . Об`єкт незавершеного будівництва знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0861, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118. (а.с. 9).

Згідно виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.11.2015 за № 47865571 (а.с. 10), Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.05.2022 № 301341003, 18.11.2015 проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт: незавершене будівництво, приміщення недобудованого магазину готовністю 52%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Власник: ОСОБА_2 (а.с. 20).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 2517809-5513-0915 від 22.04.2019, яким ОСОБА_1 нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2019 рік на суму 48608,88 грн. за об`єкт: земельну ділянку, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, за адресою: АДРЕСА_1 , копія якого та розрахунку, долучені до матеріалів справи (а.с. 7, 50).

Вказане податкове повідомлення-рішення № 2517809-5513-0915 від 22.04.2019 направлено відповідачу на його податкову адресу: АДРЕСА_5 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Запис вручено за довіреністю: «мати ОСОБА_3 » (а.с. 8, 57).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 1340797-5513-0915 від 03.04.2020, яким ОСОБА_1 нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2020 рік (з 01.01.2020 по 26.05.2020) на суму 19523,24 грн. за об`єкт: земельну ділянку, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, за адресою: АДРЕСА_1 , копія якого та розрахунку, долучені до матеріалів справи (а.с. 8, 50).

Вказане податкове повідомлення-рішення № 1340797-5513-0915 від 03.04.2020 направлено відповідачу на його податкову адресу: АДРЕСА_5 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Запис вручено: «Пона» (а.с. 8, 58).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.01.2022 № 293592429 ОСОБА_1 з 28.07.2008 володіє на праві приватної власності крамницею «Крамниця», загальною площею 53.4 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 54).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019, яким ОСОБА_1 нараховано земельний податок за об`єкт по АДРЕСА_2 , площею 0,00534 га за типом землі (03.11) нежитловий фонд (окремі будівлі, споруди та їх частини) з фізичних осіб за 2019 рік на суму 905,75 грн. (а.с. 5, 21).

Вказане податкове повідомлення-рішення № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019 направлено відповідачу на його податкову адресу: АДРЕСА_5 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Запис вручено за довіреністю: «мати ОСОБА_3 » (а.с. 57).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 19375-5533-0915 від 14.04.2020, яким ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб за об`єкт по АДРЕСА_2 , площею 0,00534 га за типом землі (03.11) нежитловий фонд (окремі будівлі, споруди та їх частини), за 2020 рік на суму 2717,26 грн. (а.с. 6, 22).

Вказане податкове повідомлення-рішення № 19375-5533-0915 від 14.04.2020 направлено відповідачу на його податкову адресу: АДРЕСА_5 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Запис вручено: «Пона», без відмітки «особисто» чи за «довіреністю» (а.с. 8).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення: № 2517809-5513-0915 від 22.04.2019, № 1340797-5513-0915 від 03.04.2020, № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019, № 19375-5533-0915 від 14.04.2020 протиправними, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому просить визнати їх визнати нечинними.

Норми права, якими керувався суд, та мотиви їх застосування. Висновки суду:

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, то вказане питання вирішене судом в ухвалі суду від 04.07.2022. Враховуючи встановлені судом в цій справі обставини, з огляду на заперечення відповідача, викладені у відзиві, керуючись статтею 123 КАС України. суд не знайшов нових підстав для того, щоб відійти від свого попереднього висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Щодо позовних вимог по суті позову, то суд зазначає таке.

1)У частині податкових повідомлення-рішення: № 2517809-5513-0915 від 22.04.2019, № 1340797-5513-0915 від 03.04.2020 про нарахування орендної плати за 2019, 2020 роки:

Порядок нарахування та сплати орендної плати за землю регламентовано статтею 288 Податкового кодексу України (далі ПК України). Так, відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пунктами 288.2 та 288.3 статті 288 ПК України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Так, згідно з пунктами 285.1 та 285.2 статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо:

розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункту 287.2 статті 287 ПК України).

2) в частині податкових повідомлення-рішення: № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019, № 19375-5533-0915 від 14.04.2020 про нарахування земельного податку за 2019, 2020 роки:

Порядок нарахування та сплати земельного податку регламентовано статтею 269 ПК України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно статті 271 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Стаття 271. Базою оподаткування є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

271.2. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку, зокрема, а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (пункт 286.5 статті 286 ПК України).

Пунктом 286.6 статті 286 ПК України передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (пункт 287.7 статті 287 ПК України.)

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПК України).

Згідно з статтею 288 ПК України:

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

288.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

288.3. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

288.6. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

288.7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, аналіз вказаних норм податкового закону дає суду підстави для таких висновків: висновку про те, що платниками орендної плати за землю є орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; контроль за справлянням орендної плати здійснюють контролюючі органи відповідні територіальні підрозділи ДПС; підставою для нарахування для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; базовий податковий період відповідний календарний рік, в разі припинення права користування земельною ділянкою - за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році; базою оподаткування нормативна грошова оцінка урахуванням коефіцієнта індексації; розмір орендної плати визначається у договорі оренди, укладеному між орендодавцем та орендарем в межах мінімального та максимального розміру, визначеного відповідно до приписів статті 288 ПК України; розмір зобов`язань по орендній платі для фізичних осіб за відповідний базовий податковий період визначається контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях згідно інформації, наданих орендодавцем щодо орендарів земельних ділянок на підставі відповідних договорів оренди, з врахуванням інформації Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року № 1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Так, пунктами 4, 9 вказаного вище Порядку, в редакції станом на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в цій справі, передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

Мін`юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об`єкти незавершеного будівництва.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит ДФС та її територіальних органів надається відповідно до Порядку доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, нотаріусів, адвокатів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 р. № 722 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 2, ст. 31).

Інформація, що надійшла до ДФС та її територіальних органів, вноситься до інформаційних баз даних ДФС та використовується з урахуванням вимог, передбачених для інформації з обмеженим доступом.

В спірному випадку відповідач, як уповноважений контролюючий орган, у спірних податкових повідомленнях-рішеннях визначив позивачу, як орендарю земельної ділянки, до сплату орендну плату за податкові періоди: 2019, 2020 років (за останній рік пропорційно, за період 01.01-26.05.2020) згідно договору оренди землі від 26.05.2015, укладеного між Івано-Франківською міської радою та ОСОБА_1 , строком на 5 років, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна об`єкт незавершеного будівництва. Також контролюючий орган використав інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої з 21.07.2015 за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 0,0861, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, на підставі договору оренди землі від 26.05.2015. Власник земельної ділянки територіальна громада міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради. Строк дії до 26.05.2020 (а.с. 51-52).

Отже, за вказаних обставин, враховуючи норми статті 288 ПК України, контролюючий орган формально мав підстави прийняти податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу орендної плати за 2019-2020 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610190501:09:004:0118.

Водночас суд надав аналіз доводам позивача про те, що він з 18.11.2015 року не є власником нерухомого майна, яке знаходиться на вказаній вище земельній ділянці, та, як наслідок, з вказаної дати не є орендарем цієї земельної ділянки, оскільки в зв`язку з переходом права власності до нового власника перейшло й право оренди цієї земельної ділянки.

Так суд встановив, що відповідно до договору дарування від 18.11.2015 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 незавершене будівництво, приміщення недобудованого магазину готовністю 52%, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 . Об`єкт незавершеного будівництва знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0861, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118. Згідно виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.11.2015 за № 47865571, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.05.2022 № 301341003, 18.11.2015 проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт: незавершене будівництво, приміщення недобудованого магазину готовністю 52%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Власник: ОСОБА_2 (а.с. 20).

Отже, з 18.11.2015 власником об`єкту незавершеного будівництва - приміщення недобудованого магазину (за адресою: в будинку АДРЕСА_1 ), що знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118 є ОСОБА_2 .

За приписами частини другої статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) визначено, що До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 вказала таке:

«5.14. Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

5.15. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню».

Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові вказала, що така правова позиція Верховного Суду є усталеною.

Отже, згідно вказаної правової позиції Верховного Суд, право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки із одночасним набуттям такого права новим власником об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди. Новий власник об`єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Тобто зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону (Постанови від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19, від 26.01.2021 року у справі № 922/2459/19, від 17.04.2018 року у справі № 922/2883/17, від 04.07.2019 року у справі № 911/2244/18).

Застосовуючи вказану правову позицію Верховного Суду до обставин цієї судової справи, суд дійшов висновку про те, що з дня реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на об`єкт незавершеного будівництва - приміщення недобудованого магазину (за адресою: в будинку АДРЕСА_1 ), що знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, до нового власника - ОСОБА_2 з 18.11.2015 в силу прямої вказівки закону перейшло право оренди на вказану земельну ділянку згідно договору оренди землі від 26.05.2015, укладеного між Івано-Франківською міської радою та ОСОБА_1 . Таким чином, з 18.11.2015 ОСОБА_1 втратив статус орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 2610190501:09:004:0118 на підставі договору землі від 26.05.2015. Як наслідок, з огляду на зміст норм пункту 288.1 та 288.2 статті 288 ПК України, з 18.11.2015 позивач не є платником орендної плати на підставі договору оренди землі від 26.05.2015, тобто відсутні підстави для нарахування йому контролюючим органом орендної плати на підставі вказаного договору за податковий період 2019-2020 років.

Щодо доводів відповідача про те, що орендодавцем не повідомлено контролюючий орган про зміну орендаря земельної ділянки кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, а згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в спірні податкові періоди за ОСОБА_1 було зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки, то суд вказує на таке.

Так, дійсно, як зазначено судом вище, контролюючий орган відповідно до статті 288 ПК України використав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої з 21.07.2015 за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, на підставі договору оренди землі від 26.05.2015.

Проте в цьому випадку суд також звертає увагу на те, що згідно частини другої статті 2 КАС України критеріями правомірності рішень суб`єкта владних повноважень є також їх обґрунтованість, пропорційність, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Суд вважає, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв з легітимною метою, спрямованою на виконання делегованих повноважень по стягненню з орендарів земельних ділянок орендної плати за землю в дохід відповідної територіальної громади міста Івано-Франківська, як власника земельної ділянки, за її зверненнями, належно оформленими, зареєстрованими у відповідному Реєстрі речових прав на нерухоме майно, для забезпечення спільних потреб її членів.

Проте суд також звернув увагу на те, що про факт відчуження нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 2610190501:09:004:0118 (підтверджено витягом з Реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.11.2015, підстава рішення від 18.11.2015 № 26245145), повідомив її власника в особі Івано-Франківської міської ради, ще в 2016 році, що підтверджується рішенням цієї ради від 21.10.2016 за № 297-8 (пункт 24, 47, 48). За результатом звернення позивача, міська рада згаданим рішення від 21.10.2016 вирішила припинити дії договору оренди з ОСОБА_1 з дати державної реєстрації нової угоди та доручила податковій службі вжити заходів щодо адміністрування плати за землю; направити рішення територіальному управлінню Держгеокадастру в області, а виконання покласти на управління земельних відносин департаменту комунальних ресурсів міської ради.

За цих обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що як міська рада, яка є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2610190501:09:004:01184, так і податкова служба ще з 2016 року достеменно знали про те, що ОСОБА_1 не є власником нерухомого майна на вказаній земельній ділянці, а право оренди цієї земельної ділянки з 15.11.2015 перейшло до іншої фізичної особи. У цьому випадку, з огляду на вказану вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1 , який втратив статус орендаря вказаної земельної ділянки, не може нести правових наслідків бездіяльності власника земельної ділянки, який не вчинив дій щодо нового орендаря - власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, зокрема щодо реєстрації за ним права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2610190501:09:004:01184 з дати набуття права на нерухоме майно.

Суд, зваживши на викладені обставини, добросовісність дії позивача, як орендаря, вважає, що нарахування йому сум грошових зобов`язань з орендної плати за періоди: 2019-2020 років в розмірі 68132,12 грн. буде непропорційним втручанням в гарантоване статтею 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на «мирне володіння майном».

Отже, податкові повідомлення-рішення № 2517809-5513-0915 від 22.04.2019, № 1340797-5513-0915 від 03.04.2020 прийняті Головним управлінням ДПС В Івано-Франківській області безпідставно, з порушенням критеріїв обґрунтованості та пропорційності. Ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 в спірних відносинах буде їх скасування.

Таким чином, позов у цій частині вимог належить задовольнити.

Щодо позову в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про стягнення з позивача земельного податку за періоди: 2019-2020 років разом у розмірі 3205,01 грн., то суд зазначає таке.

Не є спірним між сторонами факт того, що ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна: крамниці по АДРЕСА_2 , загальною площею 53,4 кв.м. Цей об`єкт вбудований в багатоквартирний житловий будинок і є його складовою частиною.

Підставою звернення до суд з цим позовом в цій частині ОСОБА_1 вказав обставини того, земельна ділянка під крамницею не передавалася йому ні у власність, ні в оренду, як співвласнику багатоквартирного житлового будинку; земельна ділянка під багатоквартирним будинком не передана у власність й підприємству, установі, організації, яка здійснює управління цим будинком. Також, як аргумент, позивач вказує на те, що у розрахунку земельного податку вказано загальну площу приміщень крамниці, яка не є площею земельної ділянки, а тому вона не може служити базою розрахунку податку. Окрім цього позивач звернув увагу суду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.04.2021 у справ № 922/2378/20.

Згідно розрахунків до спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи доводи, викладені у відзиві, контролюючий орган підставність своїх рішень обґрунтував тим, що в інформаційній системі «Податковий блок» за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,00534 га за типом землі (03.11) нежитловий фонд (окремі будівлі, споруди та їх частини). Такий розрахунок площі земельної ділянки для ОСОБА_4 проведено пропорційно до площі належного йому на праві власності нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку за вказаною адресою, що відповідає вимогам статті 286, статті 287 ПК України.

Даючи оцінку правомірності податкових повідомлень-рішень відповідача № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019, № 19375-5533-0915 від 14.04.2020, суд виходив з такого.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІI зі змінами та доповненнями.

Частинами першою і другою статті 42 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, та такі, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, або передаються безоплатно у власність, або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (відповідно).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗКУ (частина перша ст. 124 Земельного кодексу України).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 Земельного кодексу України). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об`єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII зі змінами та доповненнями (далі Закон № 417).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 417 співвласник багатоквартирного будинку це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (частина друга статті 12 Закон № 417).

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З огляду на викладені норми чинного на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень законодавства, можна дійти висновку про те, що права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб`єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Отже, суд вважає, що особа, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на таку земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог податкового закону не має обов`язку нараховувати та сплачувати плату за землю.

В цій справі судом встановлено, що в Державному земельному кадастрі відсутні дані, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 згідно зареєстрованого в установленому законом порядку права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За цих обставин, з огляду на викладені вище висновки суду щодо застосування норма матеріального права щодо сплати земельного податку за земельну ділянку на якій розташований багатоквартирний будинок, ОСОБА_4 , як власника нежитлового примішення в такому будинку, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України.

Отже, у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу земельного податку за податкові періоди 2019-2020 роки в сумі 905,75 грн. та 2717,26 грн. відповідно. Як наслідок, податкові повідомлення № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019, № 19375-5533-0915 від 14.04.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позов в цій частині позовних вимог потрібно задовольнити.

Підсумовуючи, позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано платіжне доручення № ІВ88103225 від 07.06.2022 про сплату судового збору в розмірі 992,40 грн. (а.с. 1).

Позивачем не подано суду інших доказів понесення судових витрат у справі.

З огляду на задоволення позову, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 992,40 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 2517809-5513-0915 від 22.04.2019, № 1340797-5513-0915 від 03.04.2020, № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019, № 19375-5533-0915 від 14.04.2020.

Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код 43968084, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яності дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.