Рішення

від 23.05.2024 по справі 640/14411/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року №640/14411/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача Москаленко О.В., представника відповідача Веретенник В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2021 №00788560902, №00788200902, №00788590902.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/14411/22 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 прийнято до провадження матеріали адміністративної справи №640/14411/22, вирішено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх необґрунтованими та протиправними, як з підстав неправомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки, так і у зв`язку із необґрунтованістю висновків акта перевірки та їх невідповідністю фактичним обставинам. Позивач наголошує, що наказ на перевірку від 07.09.2021 за № 6944-п (на підставі якого проводилась перевірка) не відповідає вимогам податкового законодавства та є таким, що оформлений з істотними процесуальними порушеннями, а саме: не визначений період діяльності, який буде перевірятися; не містить фактичних даних про отриману податковим органом інформацію, що б свідчила про конкретні порушення вимог законодавства у сфері обліку виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Крім того, ГУ ДПС у м.Києві у період з 01.07.2019 по 22.06.2020 здійснено фактичну перевірку ТОВ «Крамар Рісайклінг» з аналогічних підстав, за результатами даної фактичної перевірки було складено Довідку № 1533/26-15-32-07/32068819 від 30.06.2020 «Про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального. Згідно даної Довідки, під час перевірки порушень не встановлено.

Також, позивач зазначає що правопорушення, на яке посилається податковий орган, мало місце в період з 01.04.2020-25.05.2020 (до моменту отримання ліцензії), а фактична перевірка призначена 07.09.2021 та проведена в період з 15.09.2021 по 24.09.2021, що безпосередньо свідчить про те, що під час фактичної перевірки бралися до уваги обставини та факти, які мали місце не на момент проведення фактичної перевірки, а в минулому. Відтак ставиться під сумнів законність такої перевірки, а також прийнятих на підставі неї відповідних рішень. По суті фактичних обставин, покладених в основу висновків контролюючого органу, позивач зауважив, що висновки фактичної перевірки про порушення позивачем вимог ч.8 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та п.85.2 ст.85, п. б абз.6 п.п.230.1 ст. 230 ПК України є помилковими та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Позивач зазначає, що підставою для застосування до нього штрафних санкцій стало те, що підприємством у період з 01.04.2020-25.05.2020, до отримання ліцензії на право зберігання пального, начебто зберігалося пальне без наявності ліцензії на таке зберігання. Також, не намагаючись з`ясувати місце та обставини використання пального, та по суті, опираючись виключно на відомості Єдиного реєстру акцизних накладних, контролюючий орган зробив висновок про відповідність місця зберігання пального акцизним складам. При цьому, відповідач проігнорував ту обставину, що частина замовленого пального заливалася у баки транспортних засобів (у позивача близько 30 одиниць великотоннажної автомобільної техніки і спеціальних механізмів) і лише після отримання ліцензії на зберігання пального заливалось (зберігалось) в орендованому паливному модулі. Тому відповідач безпідставно не врахував положення підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно з якими не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої. За таких обставин наявне у позивача місце зберігання пального відповідають ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного».

Також позивач вважає, що застосування штрафу за ненадання контролюючим органам у повному обсязі документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПК України - також є протиправним, оскільки документи, які стосуються місця провадження діяльності (місця зберігання пального), були надані до контролюючого органу, з описом документів, й тому вимога про надання таких документів є безпідставною, а притягнення його до відповідальності - протиправним.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував. Зазначив, що відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 днів. Також, контролюючий орган посилаючись на п.80.2.1 ст. 80 ПК України вказує, що для встановлення зберігання пального на наявність чи необхідність ліцензії повинно бути встановлено фактичну наявність та правомірність зберігання пального у спорудах, обладнанні чи в ємностях в конкретному місці.

Також вказав, що відповідно до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, позивачем отримано ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: м.Київ, вул.Миру буд.19-К, № 26570414202000253, термін дії ліцензії з 26.05.2020 до 26.05.2025. Фактичною перевіркою встановлено, що ТОВ «Крамар Рісайклінг» здійснювало зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) в період з 01.04.2020 -25.05.20 (до моменту отримання ліцензії) за адресою: м.Київ, вул.Миру буд.19-К, без наявності ліцензії на право зберігання пального; отриманно пального для навантаження-розвантаження, зберіганні пального в загальній кількості, що перевищує 1000 кубічних метрів (1000000 літрів) на незареєстрований акцизний склад, що підтверджується наданими в ході перевірки первинними документами та базою даних ЄРАН 2019; не надано товарно-транспортні накладні за формую № 1-ТТН з контрагентами-постачальниками за період з 01.04.2020 -25.05.20 (до моменту отримання ліцензії), а також, первинну документацію для підтвердження кількості списаного пального (довідки про роботу механізмів, заправочні відомості механізмів, відомості використання ПММ, фіскальні чеки тощо).

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій проти доводів відповідача заперечував. Вказав, що відповідач не надав жодного заперечення у відзиві щодо аргументів позивача та наданих доказів, заперечення відповідача фактично зводиться до цитування змісту описової частини Акту фактичної перевірки, аргументи відповідача про ненадання документів не відповідають дійсності, оскільки останні були надані відповідачу перед початком самої перевірки та при проведені фактичної перевірки, за якою складено Довідку № 1533/26-15-32-07/32068819 від 30.06.2020.

Протокольною ухвалою суду від 22.02.2024, закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити даний адміністративний позов.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

ТОВ «Крамар Рісайклінг» здійснює свою господарську діяльність, пов`язану, зокрема, зі збиранням безпечних відходів, збирання небезпечних відходів, оброблення та видалення безпечних відходів. Для забезпечення своєї статутної діяльності ТОВ «Крамар Рісайклінг» отримано Ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер: 26570414202000253, дата реєстрації: 26.05.2020, термін дії: з 26.05.2020 до 26.05.2025, адреса місця зберігання: Україна, м.Київ, Святошинський р-н, вул.Миру, буд.19-к.

У період з 15.09.2021 по 24.09.2021 посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у м.Києві проведено фактичну перевірку, суб`єкта господарської діяльності ТОВ «Крамар Рісайклінг» за адресою: м.Київ, вул.Героїв Севастополя буд.29, кв.64.

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 27.09.2021 №72098/Ж5/26-15-09-02/32068819 (надалі «Акт перевірки»), яким встановлено порушення ТОВ «Крамар Рісайклінг» вимог ч.8 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», п.85.2 ст.85, п. б абз.6 п.п.230.1 ст. 230 ПК України.

Не погоджуючись з висновками Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «Крамар Рісайклінг» подало Заперечення на зазначений Акт.

Надалі ТОВ «Крамар Рісайклінг» отримало лист Головного управління Державної податкової служби у м.Києві від 26.10.2021 за 31320/І/26-15-09-02-16 «Про розгляд заперечення», за яким доводи та докази ТОВ «Крамар Рісайклінг» не були взяті до уваги, а висновки ГУ ДПС у м.Києві залишено без змін.

01.11.2021 на підставі Акту перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 00788200902 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1020 грн. за не надання товарно-транспортних накладних за формую № 1-ТТН з контрагентами-постачальниками за період з 01.04.2020-25.05.2020 (до моменту отримання ліцензії), а також, первинну документацію для підтвердження кількості списаного пального (довідки про роботу механізмів, заправочні відомості механізмів, відомості використання ПММ, фіскальні чеки тощо);

№ 00788560902 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500000 грн. за зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) в період з 01.04.2020 -25.05.20 (до моменту отримання ліцензії) за адресою: м.Київ, вул.Миру буд.19-К, без наявності ліцензії на право зберігання пального.

№ 00788590902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1000000 грн. за отриманням пального ТОВ «КРАМАР РІСАЙКЛІНГ» для навантаження-розвантаження, зберіганні пального в загальній кількості, що перевищує 1000 кубічних метрів (1000000 літрів) на незареєстрований акцизний склад, що підтверджується наданими в ході перевірки первинними документами та базою даних ЄРАН 2019.

ТОВ «Крамар Рісайклінг» звернулося до Державної податкової служби України (далі -ДПС України) зі скаргою на оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

01.08.2022 ТОВ «Крамар Рісайклінг» отримано рішення ДПС України від 20.07.2022 за №7486/6/99-00-06-03-01-06, яким за результатами розгляду скарги ТОВ «Крамар Рісайклінг» оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі ПК України).

Так, зі змісту позовної заяви, судом встановлено, що вимоги ТОВ «Крамар Рісайклінг» обґрунтовуються сукупністю різних правових підстав, а саме: процедурні (порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки) та матеріальні (помилкове кваліфікація дій позивача як порушення вимог ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», п.85.2 ст.85, п. б абз.6 п.п.230.1 ст. 230 ПК України ).

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Таким чином, у разі якщо платник податків обґрунтовуючи протиправність податкових повідомлень-рішень, вказує про порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, то суд повинен надавати правову оцінку таким підставам (доводам) в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомлень - рішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, першочергово оцінці судом підлягають доводи позивача щодо порушення податковим органом порядку проведення перевірки (тобто, процедурні порушення).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Із змісту п.81.1 ст.81 ПК України слідує, що в наказі про проведення перевірки повинні зазначатися, серед іншого, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Відповідно до п.п. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.

Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися, як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Судом встановлено, що згідно змісту п. 81.1. ст.81 ПК України наказ про призначення фактичної перевірки має містити період діяльності, який буде перевірятися. В Додатку № 3 до наказу відповідача від 07.09.2021 за № 6944-п у відповідній частині зазначено: «згідно ст. 102 Податкового кодексу України».

Суд зазначає, що такий виклад періоду проведення перевірки не відповідає вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передусім п. 1-3, 5, 6, 8.

Обраний відповідачем спосіб правозастосування позбавляє особу правової визначеності та є необґрунтованим, при цьому відповідачем не обґрунтовано також неможливості належним чином викласти період проведення перевірки.

Вказане зумовлює невизначеність предмета перевірки, що є підставою для похідних висновків про протиправність наказу про призначення перевірки та результатів такої перевірки, а також про необґрунтованість дослідження в ході перевірки операцій, які перебувають за межами періоду перевірки, оскільки він не є визначеним.

Також окрему увагу суд звертає на інше використане в наказі від 07.09.2021 за № 6944-п нормативне положення - п. 502.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, яка була виключена 05.12.2019 і тому не була релевантной на момент прийняття означеного наказу.

Викладене є окремим аспектом протиправності правової поведінки відповідача в цій частині спірних правовідносин.

В наказі про проведення фактичної перевірки від 07.09.2021 за № 6944-п підстави для призначення перевірки вказані наступним чином: «На підставі підпункту 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.15, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст.20, підп. 80.2.5 пункту 80.2 ст.80 (підстава проведення фактичної перевірки- здійснення функцій , визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального)».

Проте, наказ не містить жодних посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Також, зазначений вище наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів було встановлено порушення позивачем вимог законодавства в сфері виробництва та обліку підакцизних товарів, на підставі яких відомостей або документів (заяви, доповідної записки, службової інформації, тощо) встановлені такі факти, яких обставин стосується така інформація, які порушення зафіксовано в ній тощо.

Отже, у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ТОВ «Крамар Рісайклінг» вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Між тим, як вбачається із Довідки № 1533/26-15-32-07/32068819 від 30.06.2020 «Про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального» ГУ ДПС у м.Києві у період з 01.07.2019 по 22.06.2020 здійснено фактичну перевірку ТОВ «Крамар Рісайклінг» з аналогічних підстав, під час проведення якої порушень не встановлено.

При цьому ст. 80 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що регулює порядок проведення фактичних перевірок не надає права та підстав на проведення перевірок раніше перевіреного періоду, за результатами якої акт перевірки не складався.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верхового Суду від 26.07.2023 у справі №280/4696/22.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 17.12.2020 у справі №520/12028/18, від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18 уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Питання достатності зазначення в наказі про призначення фактичної перевірки лише посилання на пп.80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України (без конкретизації підстави) було предметом розгляду Верховим судом у постанові від 20.07.2023 у справі №160/9720/22. За змістом правозастосування в цій справі констатовано, що недотримання вимог щодо конкретизації та викладення в оскаржуваному наказі фактичних та правових підстав його прийняття призводить до протиправності останнього та необхідності його скасування.

Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №160/15431/21.

Відсутність посилань на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України, призводить до скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами проведеної на підставі такого наказу перевірки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №160/15431/21, від 05.07.2023 у справі №460/2663/22, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21.

Окрім цього, зміст правозастосування Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №460/2663/22 вказує на те, що протиправність наказу про призначення перевірки є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень навіть без визнання протиправним та скасування самого наказу про призначення перевірки.

Отже, встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й винесені податкові повідомлення-рішення від 01.11.2021 за № 00788200902, № 00788560902, № 00788590902, є достатніми для висновку про їх протиправність.

Одночасно, судом досліджено висновки, викладені в Акті фактичної перевірки від 27.09.2021 № 72098/Ж5/26-15-09-02/32068819, спірні податкові повідомлення-рішення від 01.11.2021 за № 00788200902, № 00788560902, № 00788590902 та встановлено наступне.

З 01.07.2019 набрав чинності Закон України від 23.11.2018 № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесено зміни до ПК України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР).

З цього часу Закон №481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абзацу восьмого частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абзацом двадцять третім частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

Позивач пояснив, що до 29.05.2020 (дати отримання ліцензії на зберігання пального) позивач заправляв безпосередньо в паливні баки транспортних засобів, які знаходяться у користуванні підприємства за договорами оренди, в яких і зберігалось це пальне, на підтвердження чого надав засвідчені копії договорів оренди, що саме відповідачем не заперечене.

В той час, як відповідно до Довідки № 1533/26-15-32-07/32068819 від 30.06.2020 «Про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального» відповідачем підтверджено, що у період з 01.07.2019 по 22.06.2020 заправка автомобілів ТОВ «Крамар Рісайклінг» відбувалась на заправних комплексах постачальників пального.

Отже, враховуючи наведені положення, зокрема, підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, встановлені судом обставини справи та правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2022 (справа № 540/4291/20), суд дійшов висновку, що підстави вважати, що діяльність позивача підпадає під визначення «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону № 481/95-ВР відсутні, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що перевірка дотримання вимог Закону № 481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону № 481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону № 481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Судом встановлено, та не заперечувалося відповідачем, що ТОВ «Крамар Рісайклінг» отримано Ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер: 26570414202000253, дата реєстрації: 26.05.2020, термін дії: з 26.05.2020 до 26.05.2025, адреса місця зберігання: Україна, м.Київ, Святошинський р-н, вул.Миру, буд.19-к.

Дослідженням акта перевірки у цій справі встановлено, що у ньому зафіксовано обставини зберігання пального ТОВ «Крамар Рісайклінг» (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) в період з 01.02.2020-25.05.2020 (до моменту отримання ліцензії) за адресою: м.Києв, вул.Миру буд.19-К у зв`язку з наявністю у позивача договору оренди відкритої площадки, складських та офісних приміщень № 07/01-202 від 03.02.2020 р. укладеного з ТОВ «Будматеріали-Вторресурс» та наявністю Акту № 1 здачі-приймання відкритої площадки, складських та офісних приміщень.

Поряд з цим в акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), тощо. Водночас, як уже зазначалось, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.

Крім того, як вбачається з акту перевірки остання проводилися за юридичною адресою (в офісі) позивача (м.Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 29 кв.64) на підставі документів, без виїзду на місце зберігання пального за адресою: м.Києв, вул.Миру буд.19-К не здійснювався.

Також в акті перевірки відповідач вказує, що згідно з бухгалтерського обліку по рахунку 203 за період з 01.04.202-25.05.2020 (до моменту отримання ліцензії) ТОВ «Крамар Рісайклінг» здійснено оприбуткування (придбання) пального в загальній кількості 166 426,66 грн., з яких наливом за адресою місця зберігання придбано 147 186 дизельного палива, що підтверджується випискою та реєстрацією акцизних накладних контрагентами-постачальниками (ТОВ «НК ЕНЕРГОГРУП» та ТОВ «ВРД») в адресу ТОВ «Крамар Рісайклінг».

Однак, суд вважає, що зазначені документи підтверджують виключно обставину придбання позивачем пального, а висновок контролюючого органу, фактично, є його припущеннями про зберігання позивачем пального у цей період без ліцензії, які не підтверджені належними і допустимими доказами: відсутній встановлений факт здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального саме за місцем знаходження позивача у зазначений період, місця його зберігання і кількості (об`єму), зливання палива до ємностей, відпуск палива саме з цих ємностей та обсяги споживання палива (відсутні докази дослідження наявності основних засобів на балансі підприємства та дати введення їх в експлуатацію, амортизації та т.д.), дослідження замірів палива в вищезазначений період і т.д.

Відповідачем у відзиві, не наведено обґрунтованих доводів щодо зберігання дизпаливала позивачем.

Так, предметом доказування у цій справі було підтвердження або спростування обставин факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального.

Представник ТОВ «Крамар Рісайклінг» відхиляючи доводи відповідача, аргументуючи безпідставність висновків відповідача, ще раз наголосив, що на момент проведення фактичної перевірки та оформлення її результатів 24.09.2021 податковий орган не встановив обставин фактичного зберігання пального, а лише констатував факт його придбання в певний період часу.

В той час, як відповідно до первинних документів, які надавались ТОВ «Крамар Рісайклінг» під час проведення фактичної перевірки та наявні в матеріалах справи, всього придбано 164997,98 літри (а не 166426,96), з яких: 18310,98 літрів придбано із застосуванням талонів та 146687 літрів безпосередньо в паливні баки автомобільного транспорту підприємства.

Означене придбання також підтверджується фактом оприбуткуванням палива по рахунку 203 (Паливо) за період з 01.04.2020-25.05.2020 та первинними документами, які наявні в матеріалах справи. При цьому, відповідно до цього рахунку вбачається, що наливом у паливний модуль позивач придбавав дизельне паливо з 29.05.2020.

Отже, висновки контролюючого органу щодо наявності порушень положення підпункту частини 8 статті 15 Закону №481/95-ВР та необхідності застосування відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 17 Закону №481/95-ВР, є помилковими та безпідставними.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 01.11.2021 за № 00788560902, яким застосовано до відповідача штрафні фінансові санкції у сумі 500 000 грн. - є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими і такими що слід задовольнити.

Під час розгляду справи з`ясовано, проведеною перевіркою також встановлено, що в ході аналізу баз даних ЄРАН 2019 встановлено, що ТОВ «НК «ЕНЕРГОГРУП», ТОВ «ВРД», ПП «АТЛАНТ ДИЗЕЛЬ», ТОВ «ЕКСПЕРА ТРЕЙДТНГ», ТОВ «СІМ-ЛАЙТ» за період січень-грудень 2020 року здійснили відвантаження дизельного пального наливом в адресу ТОВ «Крамар Рісайклінг» в кількості 10428585,86 літрів, що підтверджує отримання пального для завантаження-розвантаження, зберігання пального на акцизному складі не зареєстрованому в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, чим порушило п.п. 230.1.2 (б) п. 230.1 статті 230 ПК України.

Позивач не погоджується з такими порушеннями, оскільки у період з січня 2020 року до 29.05.2020 (до отримання ліцензії) все дизельне пальне (484432,37 літрів), яке закуповувалось - заправлялось безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, спеціальної техніки та обладнання, які використовуються Товариством для вантажних автомобільних перевезень.

Надаючи правову оцінку таким доводам позивача, суд зазначає, що аналіз змісту пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України свідчить про те, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

В свою чергу, обсяг пального, що заправлений у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої не враховується до обсягу отриманого пального в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального у розумінні вказаної норми.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постанові від 13.07.2022 по справі №420/14724/20.

Крім того, зі змісту пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України вбачається, що відсутність обов`язку суб`єкта господарювання реєструвати акцизний склад у таких випадках, зокрема, суб`єкт господарювання використовує пальне виключно для власних потреб або промислової переробки та не здійснює операції по реалізації та зберіганню пального іншим особам.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: відповідно до рахунку 203 (Паливо) та реєстрів ТТН за 2020 рік - пальне, яке отримувалось ТОВ «Крамар Рісайклінг» заправлялось в тому числі і безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, які використовуються Товариством для вантажних автомобільних перевезень.

Отримане протягом зазначеного періоду пальне ТОВ «Крамар Рісайклінг» використало виключно для потреб власного споживання, для здійснення власної господарської діяльності.

Натомість, доказів, які б вказували на відвантаження пального, в кількості, що перевищує 1000 кубічних метрів, саме в паливний модуль ТОВ «Крамар Рісайклінг», що знаходиться за адресою: м.Києв, вул.Миру буд.19-К, матеріали справи не містять, а тому останній (паливний модуль) не підпадає під поняття «акцизного складу» у розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України та виключає обов`язок підприємства здійснити реєстрацію акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Як встановлено судом на підставі договору оренди відкритої площадки, складських та офісних приміщень № 07/01-202 від 03.02.2020 укладеного позивачем з ТОВ «Будматеріали-Вторресурс», об`єм ємності (паливного модулю) для зберігання пального, розташованого за адресою: Україна, м.Київ, Святошинський р-н, вул.Миру, буд.19-к , становить 14000 літрів, або 14 кубічних метрів.

Отже, відповідачем належним чином не доведено наявність у діях ТОВ «Крамар Рісайклінг» вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, оскільки позивач у періоді, що перевірявся не був розпорядником акцизного складу.

Також судом враховано, що обсяг придбаного дизельного паливо в кількості 722795 літрів наливом у паливний модуль (Товариство придбавало дизельне паливо починаючи з 29.05.2020), а саме: 384415 літрів придбано у ТОВ «ВРД»; 37255 літрів придбано у ПП «Атлант Дизель»; 204025 літрів придбано у ТОВ «НК ЕНЕРГОГРУП»; 97100 літрів придбано у ТОВ «СІМ-ЛАЙТ», що не перевищує обсягів встановлених статтею 14 ПК України.

Суд вважає, що встановлення відсутності порушення позивачем податкового законодавства є самостійною підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 01.11.2021 за № 00788590902, яким застосовано до відповідача штрафну фінансову санкцію у розмірі 1000000 грн є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими і такими що слід задовольнити.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 01.11.2021 за № 00788590902, яким застосовано до відповідача штрафні фінансові санкції у сумі 1000000 грн. - є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими і такими що слід задовольнити.

Стосовно застосування штрафної санкції в розмірі 1020 грн. за порушення п.85.2 ст.85 ПК України, а саме: ненадання платником податків контролюючим органам у повному обсязі всіх документів (крім документів, що отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом суд зазначає наступне.

За п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.8. ст. 85 ПК України передбачено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 85.4. ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Положеннями п. 85.1 ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

При цьому, положеннями п. 85.6., п. 85.6 ст. 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Вказуючи у акті перевірки на ненадання підприємством всіх витребуваних документів, позивач не дотримався вказаної норми і не склав відповідний акт.

Відповідно до п.73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами 1 - 5 цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Як вбачається з письмової вимоги «Про надання пояснень та документального підтвердження» від 15.09.2021 № б/н вона була підписана головними державними інспекторами.

Разом з тим, за змістом п.73.3 ст. 73 ПК України, запит про надання документів підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Отже, письмова вимога контролюючого органу була оформлена з порушенням порядку щодо оформлення такого запиту, встановленого нормами п. 73.3 ст. 73 ПК України, а тому позивач був звільнений від обов`язку надавати відповідь на запит відповідача.

Суд вважає, що встановлення відсутності порушення позивачем податкового законодавства є самостійною підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 01.11.2021 за № 00788200902, яким застосовано до відповідача штрафні фінансові санкції у сумі 1020,00 грн. - є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими і такими що слід задовольнити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що відповідачем у цій справі є Головне управління ДПС у місті Києві судові витрати у вигляді судового збору, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у місті Києві у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2021 №00788560902, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2021 №00788200902, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2021 №00788590902, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

5. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 22515 (двадцять дві тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн. 30 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 30 травня 2024 р.