Постанова

від 07.10.2024 по справі 640/14411/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14411/22 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2021 №00788560902, №00788200902, №00788590902.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ на перевірку від 07.09.2021 за № 6944-п на підставі якого проводилась перевірка не відповідає вимогам податкового законодавства та є таким, що оформлений з істотними процесуальними порушеннями, а саме: не визначений період діяльності, який буде перевірятися.

Крім того, висновки фактичної перевірки про порушення позивачем вимог частини восьмої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та п.85.2 ст.85, п. б абз.6 п.п.230.1 ст. 230 ПК України є помилковими та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.11.2021 №00788560902, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.11.2021 №00788200902, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.11.2021 №00788590902, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «Крамар Рісайклінг» здійснювало зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) в період з 01.04.2020 -25.05.2020 (до моменту отримання ліцензії) за адресою: м.Київ, вул.Миру буд.19-К, без наявності ліцензії на право зберігання пального.

На думку скаржника, оскільки позивачем не спростовано наявність виявлених під час перевірки порушень, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем звернуто увагу на те, що отримане протягом спірного періоду пальне ТОВ «Крамар Рісайклінг» використало лише для потреб власного споживання для здійснення власної господарської діяльності, що вказує про безпідставність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Крамар Рісайклінг» здійснює свою господарську діяльність, пов`язану, зокрема, зі збиранням безпечних відходів, збирання небезпечних відходів, оброблення та видалення безпечних відходів.

Для забезпечення своєї статутної діяльності ТОВ «Крамар Рісайклінг» отримано Ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер: 26570414202000253, дата реєстрації: 26.05.2020, термін дії: з 26.05.2020 до 26.05.2025, адреса місця зберігання: Україна, м.Київ, Святошинський р-н, вул.Миру, буд.19-к.

У той же час, у період з 15.09.2021 по 24.09.2021 посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у м.Києві проведено фактичну перевірку, суб`єкта господарської діяльності ТОВ «Крамар Рісайклінг» за адресою: м.Київ, вул.Героїв Севастополя буд.29, кв. 64.

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 27.09.2021 №72098/Ж5/26-15-09-02/32068819, яким встановлено порушення ТОВ «Крамар Рісайклінг» вимог частини восьмої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», п.85.2 ст.85, п. б абз.6 п.п.230.1 ст. 230 ПК України.

Не погоджуючись з висновками Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «Крамар Рісайклінг» подало заперечення на зазначений Акт.

Надалі, ТОВ «Крамар Рісайклінг» отримало лист Головного управління Державної податкової служби у м.Києві від 26.10.2021 за 31320/І/26-15-09-02-16 «Про розгляд заперечення», за яким доводи та докази ТОВ «Крамар Рісайклінг» не були взяті до уваги, а висновки ГУ ДПС у м.Києві залишено без змін.

Як наслідок, 01 листопада 2021 року на підставі Акту перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00788200902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1020 грн. за не надання товарно-транспортних накладних за формою № 1-ТТН з контрагентами-постачальниками за період з 01.04.2020-25.05.2020 (до моменту отримання ліцензії), а також, первинну документацію для підтвердження кількості списаного пального (довідки про роботу механізмів, заправочні відомості механізмів, відомості використання ПММ, фіскальні чеки тощо);

- № 00788560902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500000 грн. за зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) в період з 01.04.2020 -25.05.20 (до моменту отримання ліцензії) за адресою: м.Київ, вул.Миру буд.19-к, без наявності ліцензії на право зберігання пального.

- № 00788590902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1000000 грн. за отриманням пального ТОВ «Крамар Рісайклінг» для навантаження-розвантаження, зберіганні пального в загальній кількості, що перевищує 1000 кубічних метрів (1000000 літрів) на незареєстрований акцизний склад, що підтверджується наданими в ході перевірки первинними документами та базою даних ЄРАН 2019.

Не погоджуючись з такими рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки висновки контролюючого органу щодо наявності порушень положення підпункту частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР та необхідності застосування відповідальності, передбаченої частиною другої статті 17 Закону №481/95-ВР, є помилковими та безпідставними, тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 01.11.2021 за № 00788560902, є протиправним і таким, що підлягає скасуванн..

Крім того, враховуючи, що обсяг придбаного дизельного паливо в кількості 722795 літрів наливом у паливний модуль не перевищує обсягів встановлених статтею 14 ПК України, тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 01.11.2021 за № 00788590902, також є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

До того ж, оскільки письмова вимога контролюючого органу була оформлена з порушенням порядку щодо оформлення такого запиту, встановленого нормами п. 73.3 ст. 73 ПК України, а тому позивач був звільнений від обов`язку надавати відповідь на запит відповідача, відтак наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2021 за № 00788200902.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, в тому числі, виконують такі функції:

- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (п.п.19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України)

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (п.п.19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України);

Згідно п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Тобто, до функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (19-1.1.14); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.16.); проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.17) та інші.

За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до пп. 81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, фактична перевірка платника податків проводиться виключно за умови пред`явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 15.09.2021 по 24.09.2021 посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у м.Києві проведено фактичну перевірку, суб`єкта господарської діяльності ТОВ «Крамар Рісайклінг» за адресою: м.Київ, вул.Героїв Севастополя буд.29, кв. 64.

Вказана перевірка була проведена на підставі наказу від 07.09.2021 за № 6944-п, яким з метою дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг пального, на підставі .п.19-1.1.4, п.п.19-1.1.14, п.п. 19-1.1.16, п.п. 19-1.1.17 п. 19-1.1 ст.19-1, п.п. 20.1.12, п.п. 20.1.13 п. 20.1 статті 20, п.п. 75.1.3 п.75.1 статті 75, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ДПС, наказано провести фактичну перевірку позивача.

Тобто, наказ було винесено на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відтак, стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Водночас, як вірно відзначено судом першої інстанції, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

У даному випадку, податковий орган обмежився лише посиланнями на загальні норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків.

Однак, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Так, наказ не містить жодних посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Також, зазначений вище наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів було встановлено порушення позивачем вимог законодавства в сфері виробництва та обліку підакцизних товарів, на підставі яких відомостей або документів (заяви, доповідної записки, службової інформації, тощо) встановлені такі факти, яких обставин стосується така інформація, які порушення зафіксовано в ній тощо.

Отже, у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ТОВ «Крамар Рісайклінг» вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

При цьому, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального, не є, на думку суду, єдиною (самостійною та достатньою) підставою для призначення у будь-який час фактичної перевірки платників податків в рамках реалізації функцій контролюючих органів. Такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обумовлена (обмежена) законодавством. Тобто, за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена не в будь-якому випадку.

Зазначене кореспондує самій структурі статті 80 Податкового кодексу України, в якій наведений повний перелік правових підстав для проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, наявність якого свідчить, що право контролюючих органів проводити фактичні перевірки платників податків з питань виробництва та обігу окремих видів підакцизних товарів не є абсолютним та необмеженим.

Наведена правова позиція висновлена Верховним Судом у постановах від 15.05.2020 у справі №816/3238/15, від 04.04.2019 у справі №815/756/16 та від 04.04.2019 у справі №819/844/16.

Як було зазначено Верховим Судом у постанові від 12.10.2021 по справі №120/5229/20-а у спірному наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Товариства та не зазначено, що вказана в наказі перевірка здійснюється з метою реалізації функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства.

Таким чином, підставою для проведення фактичної перевірки платника податків відповідно до п.п.80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України може бути отримання в установленому законодавством порядку інформації про певні порушення з боку платника податків, яка, поряд з іншим, може стосуватися здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що контролюючим органом отримано інформацію, що зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю (проведення фактичної перевірки).

Таким чином, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. При цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18.

Між тим, як вбачається із довідки № 1533/26-15-32-07/32068819 від 30.06.2020 «Про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального» ГУ ДПС у м.Києві у період з 01.07.2019 по 22.06.2020 здійснено фактичну перевірку ТОВ «Крамар Рісайклінг» з аналогічних підстав, під час проведення якої порушень не встановлено.

При цьому, ст. 80 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що регулює порядок проведення фактичних перевірок не надає права та підстав на проведення перевірок раніше перевіреного періоду, за результатами якої акт перевірки не складався.

Окрім цього, зміст правозастосування Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №460/2663/22 вказує на те, що протиправність наказу про призначення перевірки є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень навіть без визнання протиправним та скасування самого наказу про призначення перевірки.

Отже, з огляду на вказане, винесені податкові повідомлення-рішення від 01.11.2021 за № 00788200902, № 00788560902, № 00788590902, є протиправними.

У той же час, надаючи оцінку, викладеним в Акті фактичної перевірки від 27.09.2021 № 72098/Ж5/26-15-09-02/32068819 висновкам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абзацом двадцять третім частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що зберігання та реалізація пального здійнюється виключно на підставі відповідної ліцензії.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до довідки № 1533/26-15-32-07/32068819 від 30.06.2020 «Про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального» у період з 01.07.2019 по 22.06.2020 заправка автомобілів ТОВ «Крамар Рісайклінг» відбувалась на заправних комплексах постачальників пального.

При цьому, як пояснив позивач до 29.05.2020 (дати отримання ліцензії на зберігання пального) останній заправляв безпосередньо в паливні баки транспортних засобів, які знаходяться у користуванні підприємства за договорами оренди, в яких і зберігалось це пальне, на підтвердження чого надав засвідчені копії договорів оренди.

Відтак, враховуючи норми підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, та правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2022 (справа №540/4291/20), колегія суддів приходить до висновку, що діяльність позивача не підпадає під визначення «зберігання пального», відповідно позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

До того ж, перевірка дотримання вимог Закону № 481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Як наслідок, діяльність суб`єкта господарювання без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій, які застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки встановлено обставини зберігання пального ТОВ «Крамар Рісайклінг» (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) в період з 01.02.2020-25.05.2020 за адресою: м.Київ, вул.Миру буд.19-к у зв`язку з наявністю у позивача договору оренди відкритої площадки, складських та офісних приміщень №07/01-202 від 03.02.2020 укладеного з ТОВ «Будматеріали-Вторресурс» та наявністю Акту № 1 здачі-приймання відкритої площадки, складських та офісних приміщень.

При цьому, ТОВ «Крамар Рісайклінг» отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер: 26570414202000253, дата реєстрації: 26.05.2020, термін дії: з 26.05.2020 до 26.05.2025, адреса місця зберігання: Україна, м.Київ, Святошинський р-н, вул.Миру, буд.19-к.

У той же час, судом першої інстанції вірно відзначено, що вказана фактична перевірка проводилась за юридичною адресою (в офісі) позивача (м.Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 29 кв.64) на підставі наданих позивачем документів, без виїзду на місце зберігання пального за адресою: м.Київ, вул.Миру буд.19-к.

До того ж, в акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), тощо.

У свою чергу, в акті перевірки відповідач вказує, що згідно з бухгалтерського обліку по рахунку 203 за період з 01.04.202-25.05.2020 (до моменту отримання ліцензії) ТОВ «Крамар Рісайклінг» здійснено оприбуткування (придбання) пального в загальній кількості 166 426,66 грн., з яких наливом за адресою місця зберігання придбано 147 186 дизельного палива, що підтверджується випискою та реєстрацією акцизних накладних контрагентами-постачальниками в адресу ТОВ «Крамар Рісайклінг».

Разом з тим, з огляду на відсутність встановленого факту здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального саме за місцем знаходження позивача у зазначений період, місця його зберігання і кількості (об`єму), зливання палива до ємностей, відпуск палива саме з цих ємностей та обсяги споживання палива (відсутні докази дослідження наявності основних засобів на балансі підприємства та дати введення їх в експлуатацію, амортизації та т.д.), дослідження замірів палива в вищезазначений період і т.д., суд апеляційної інстанції приходить до переконання про відсутність встановленого факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, оскільки податковим органом було встановлено лише факт його придбання пального в певний період часу.

При цьому, за спірний період ТОВ «Крамар Рісайклінг» всього придбано 164997,98 літри (а не 166426,96 літри), з яких: 18310,98 літрів придбано із застосуванням талонів та 146687 літрів безпосередньо в паливні баки автомобільного транспорту підприємства.

Зазначені обставини придбання також підтверджується фактом оприбуткуванням палива по рахунку 203 (Паливо) за період з 01.04.2020-25.05.2020 та первинними документами.

При цьому, відповідно до рахунку 203 (Паливо) наливом у паливний модуль позивач придбавав дизельне паливо лише з 29.05.2020.

Отже, висновки контролюючого органу щодо наявності порушень положення підпункту частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР та необхідності застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР, є помилковими, тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 01.11.2021 за № 00788560902, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2021 за № 00788590902 слід зазначити наступне.

У силу вимог пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Аналіз змісту пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України свідчить про те, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

У свою чергу, обсяг пального, що заправлений у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої не враховується до обсягу отриманого пального в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального у розумінні вказаної норми.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постанові від 13.07.2022 у справі №420/14724/20.

Крім того, зі змісту пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України вбачається відсутність обов`язку суб`єкта господарювання реєструвати акцизний склад у таких випадках, зокрема, суб`єкт господарювання використовує пальне виключно для власних потреб або промислової переробки та не здійснює операції по реалізації та зберіганню пального іншим особам.

Як свідчать матеріали справи, під час проведення перевірки в ході аналізу баз даних ЄРАН 2019 встановлено, що ТОВ «НК «Енергогруп», ТОВ «ВРД», ПП «Атлант Дизель», ТОВ «Експера Трейдінг», ТОВ «Сім-лайт» за період січень-грудень 2020 року здійснили відвантаження дизельного пального наливом в адресу ТОВ «Крамар Рісайклінг» в кількості 10428585,86 літрів, що підтверджує отримання пального для завантаження-розвантаження, зберігання пального на акцизному складі не зареєстрованому в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, чим порушило пп. «б» п.п. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 ПК України.

У свою чергу, позиція позивача зводиться до того, що у період з січня 2020 року до 29.05.2020 (до отримання ліцензії) все дизельне пальне (484432,37 літрів), яке закуповувалось - заправлялось безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, спеціальної техніки та обладнання, які використовуються позивачем для вантажних автомобільних перевезень, що підтверджується даними з рахунку 203 (Паливо) та реєстрів ТТН за 2020 рік.

Тобто, отримане протягом зазначеного періоду пальне ТОВ «Крамар Рісайклінг» використовувало виключно для потреб власного споживання, для здійснення власної господарської діяльності.

Натомість, доказів, які б вказували на відвантаження пального, в кількості, що перевищує 1000 кубічних метрів, саме в паливний модуль ТОВ «Крамар Рісайклінг», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Миру буд.19-к, матеріали справи не містять, а тому останній (паливний модуль) не підпадає під поняття «акцизного складу» у розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України та виключає обов`язок підприємства здійснити реєстрацію акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

До того ж, на підставі договору оренди відкритої площадки, складських та офісних приміщень № 07/01-202 від 03.02.2020 укладеного позивачем з ТОВ «Будматеріали-Вторресурс», об`єм ємності (паливного модулю) для зберігання пального, розташованого за адресою: Україна, м.Київ, Святошинський р-н, вул.Миру, буд.19-к, становить 14000 літрів, або 14 кубічних метрів, що свідчить про не доведеність у діях ТОВ «Крамар Рісайклінг» вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, оскільки позивач у періоді, що перевірявся не був розпорядником акцизного складу.

Також, обсяг придбаного дизельного паливо в кількості 722795 літрів наливом у паливний модуль, а саме: 384415 літрів придбано у ТОВ «ВРД»; 37255 літрів придбано у ПП «Атлант Дизель»; 204025 літрів придбано у ТОВ «НК Енергогруп»; 97100 літрів придбано у ТОВ «Сім-лайт», що не перевищує обсягів встановлених статтею 14 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 01.11.2021 за № 00788590902.

Стосовно застосування штрафної санкції в розмірі 1020 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 01.11.2021 за № 00788200902, слід вказати таке.

У силу вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.8 статті 85 ПК України передбачено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Положеннями п. 85.1 статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

При цьому, положеннями п. 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Разом з тим, відповідного Акту податковим органом складено не було.

У відповідності до п.73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами 1 - 5 цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації, який повинен містити обов`язкові реквізити.

Як свідчать матеріали справи, письмова вимога «Про надання пояснень та документального підтвердження» від 15.09.2021 № б/н вона була підписана головними державними інспекторами.

Разом з тим, за змістом п.73.3 ст. 73 ПК України, запит про надання документів підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Отже, письмова вимога контролюючого органу була оформлена з порушенням порядку щодо оформлення такого запиту, встановленого нормами п. 73.3 ст. 73 ПК України, а тому позивач був звільнений від обов`язку надавати відповідь на запит відповідача.

Враховуючи вищенаведене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 01.11.2021 за № 00788200902 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко