Ухвала

від 29.05.2024 по справі 380/10133/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

29 травня 2024 рокусправа № 380/10133/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про поновлення процесуального строку у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориславського міського суду Львівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Бориславського міського суду Львівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Бориславського міського суду Львівської області від 12 лютого 2024 року № 05/К "Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям" у частині встановлення з 01.02.2024 року надбавки за вислугу років державної служби секретарю суду Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_2 в розмірі 30 % посадового окладу;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівської області здійснити перерахунок та виплату секретарю суду Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з 01 лютого 2024 року відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівської області в подальшому нараховувати та виплачувати секретарю суду Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_1 надбавку за вислугу років відповідно до наказу Бориславського міського суду Львівської області від 15.08.2016 року №51/К Про встановлення складових оплати праці ОСОБА_1 .

Ухвалою від 17.05.2024 суддя залишила позовну заяву без руху та встановила позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.

24.05.2024 до суду надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду, відповідно до якої позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду із позовом. Обгрунтовує причини пропуску такого строку обставинами, пов`язаними із запровадженням в України воєнного стану. Окрім того, зазначає, що згідно з частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено тримісячний строк звернення до суду щодо вирішення трудового спору.

При вирішенні вказаної заяви суддя виходила з такого.

Як видно з долученої до матеріалів справи копії з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , позивач перебуває у трудових відносинах з Бориславським міським судом Львівської області на посаді секретаря суду. 15.04.1994 прийняла присягу державного службовця, 14.05.2021 такій присвоєно шостий ранг державного службовця.

Відповідно до Закону України "Про державну службу" особа, яка вперше займає посаду державної служби, набуває статусу державного службовця з дня складення Присяги державного службовця.

Згідно з положенням статті 3 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Таким чином, положення трудового законодавства, які містить КЗпП України, є загальними для правовідносин, пов`язаних з проходженням публічної служби і, їх можна і потрібно застосовувати у тому випадку, коли спеціальні норми не регулюють певних аспектів правовідносин, які є об`єктом спеціального регулювання.

Суддя звертає увагу позивача на те, що посада секретаря суду належать до посад державної служби, на яку поширюється дія Закону України "Про державну службу".

Відповідно до понятійного апарату Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, державна служба є різновидом публічної, тому спори з приводу проходження державної служби, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Отже, строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо проходження публічної служби охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, а не як помилково вважає позивач положеннями статті 233 КзПП України.

Предметом оскарження у цій справі є наказ Бориславського міського суду Львівської області від 12.02.2024 № 05/К Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям.

До заяви про поновлення строку процесуального строку, позивач долучила доказ ознайомлення із наказом від 12.02.2024 № 05/К Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям, з якого видно, що днем ознайомлення позивача з таким наказом є 12.02.2024.

Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом почав свій перебіг з 13.02.2024.

З позовом до суду позивач звернулась 13.05.2024 (підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції суду).

Отже, ознайомившись з оскарженим наказом 12.02.2024 та звернувшись до суду з позовом про оскарження такого 13.05.2024, позивач пропустила встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, місячний строк звернення до суду.

Оцінюючи доводи позивача на предмет поважності пропуску строку звернення до суду, а саме запровадження в Україні правовового режиму воєнного стану, суддя звертає увагу на таке.

Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Вкаазана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 31.03.2020 справа № 807/235/16.

Суддя також звертає увагу на те, що положення "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Такий висновок міститься також у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 120/7838/23.

У постанові від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Суддя зауважує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Саме по собі покликання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не наводить жодних інших обставин, які могли б бути оцінені як поважні причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Зважаючи на викладене, суддя дійшла висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин.

У пункті 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи те, що позивач пропустила строк звернення до суду без поважних причин, суддя дійшла висновку,, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду не підлягає до задоволення, що є наслідком для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 123, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства Україн, суддя, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного процесуального строку - відмовити повністю.

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду із позовом ОСОБА_1 до Бориславського міського суду Львівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Бориславського міського суду Львівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії разом з усіма доданими до неї документами позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

СуддяМричко Н.І.