Рішення

від 27.05.2024 по справі 460/1084/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2024 року м. Рівне№460/1084/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1 ,

відповідача: представник ОСОБА_2 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: прокурор Котяй Ірина Вікторівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доРівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська окружна прокуратура про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської міської ради Рівненської області, в якому просила суд:

визнатипротиправнимтаскасуватирішенняКвасилівської селищноїради Рівненського району від 18 грудня 2014 року №508 «Про затвердження генерального плану смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області»;

визнатипротиправнимтаскасуватирішенняКвасилівської селищної ради Рівненського району №633 від 31 липня 2015 «Про затвердження плану зонування території селища міського типу Квасилів».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що , генеральний план смт. Квасилів, затверджений рішенням Квасилівської селищної ради № 508 від 18.12.2014, не містить відомостей про звернення замовника до районної державної адміністрації стосовно одержання переліку та характеристики: спільних із суміжними територіальними громадами проблем соціально-економічного розвитку й використання території; об`єктів загальнодержавного та регіонального значення, розміщення яких має бути враховане при розробленні генерального плану. Також Квасилівською селищною радою не погоджувався із районним органом містобудування й архітектури перелік погоджувальних організацій, що вказується у завданні на проектування. Таким чином, генеральний план смт. Квасилів, замовником якого є Квасилівська селищна рада, затверджений без урахування державних, громадських та приватних інтересів. Отже, ненадання замовником повних вихідних даних та неврахування державних, громадських та приватних інтересів є порушенням порядку замовлення та розроблення містобудівної документації на місцевому рівні та внесення до неї змін, затверджених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також звертає увагу суду на те, що рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні та внесення до неї змін приймає відповідна сільська, селищна або міська рада, а замовником розроблення проекту такої документації є виконавчий комітет відповідної ради. При цьому, замовник має надати розробнику вихідні дані, в яких, крім іншого, відображаються існуючі використання території, наявна житлова чи громадська забудова, земельні ділянки, надані у користування фізичним та юридичним особам. Проект Генерального плану (внесенні до нього змін) розробляється, зокрема, з урахуванням плану існуючого використання території, що залишаються незмінними за етапі реалізації генерального плану, а також інвестиційних намірів юридичних і фізичних осіб щодо забудови та іншого використання території з урахуванням земельних ділянок, наданих для забудови та іншого використання. Враховуючи вищевикладене, замовником не надано всіх вихідних даних, що передбачені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та нормами ДБН, що в свою чергу є порушенням порядку замовлення та розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, затверджених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім того, вказує, що частиною 1 ст. 18 України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Таким чином, в даному випадку наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішень Квасилівської селищної ради Рівненського району від 18 грудня 2014 року №508 «Про затвердження генерального плану смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області» та від 31 липня 2015 №633 «Про затвердження плану зонування території селища міського типу Квасилів». Також, зазначає, що будь-яких громадських обговорень генерального плану та плану зонування смт. Квасилів у порядку, визначеному ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №555 проведено не було. Враховуючи наведене просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провести за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено у справі на 19.02.2024.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому зазначив, що оскаржувані рішення Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненського району: від 18.12.2014 № 508 «Про затвердження генерального плану смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області» та від 31.07.2015 № 633 «Про затвердження плану зонування території селища міського типу Квасилів» не підлягають скасуванню, оскільки позивачем не доведено факт порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду і доведеність позивачем порушення відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю його прав та законних інтересів. Враховуючи наведене, відповідач просив, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Рівненської міської ради про визнанням протиправними та скасування рішень Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненського району: від 18.12.2014 № 508 «Про затвердження генерального плану смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області» та від 31.07.2015 № 633 «Про затвердження плану зонування території селища міського типу Квасилів» - відмовити повністю.

Ухвалою суду від 19.02.2024 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху після відкриття. Встановлено ОСОБА_3 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху. Підготовче засідання у справі № 460/1084/24 відкладено до 04.03.2024.

У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 04.03.2024 продовжено розгляд адміністративної справи №460/1084/24. Підготовче засідання у справі призначено на 20.03.2024. Зобов`язано відповідача, не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання опублікувати оголошення про розгляд справи №460/1084/24 щодо оскарження рішення Квасилівської селищної ради Рівненського району від 18.12.2014 №508 "Про затвердження генерального плану смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області", а також рішення Квасилівської селищної ради Рівненського району від 31.07.2015 №633 "Про затвердження плану зонування території селища міського типу Квасилів" у виданні, в якому ці акти були або мали бути офіційно оприлюднені. Зобов`язано відповідача надати суду докази публікації оголошення до початку підготовчого засідання. Допущено Рівненську окружну прокуратуру до участі в адміністративній справі №460/1084/24 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Рівненська окружна прокуратура, надала пояснення по суту позовних вимог, у яких зазначила, що твердження позивача про неврахування органом місцевого самоврядування перспективи реконструкції міжнародної автодороги М-06 (Київ-Чоп) з переведенням ї до першої технічної категорії та з можливістю розміщення об`єктів сервісного обслуговування транзитного транспорту, є безпідставними та спростовується наявною у генеральному плані зоною «КС-5», що підтверджено долученим до матеріалів справи додатком 6 «Фрагмент схеми зонування території смт. Квасилів». Також, в частині громадських слухань, третя особа зазначила, що за відсутності факту реалізації громадськістю свого права на подання пропозицій до містобудівної документації у передбаченому законом порядку, у органу місцевого самоврядування відсутній обов`язок їх розгляду та, відповідно, врахування. Крім того, третя особа, звернула увагу суду, що позивач у позовній заяві обґрунтовує позовні вимоги державними будівельними нормами, які втратили чинність на момент прийняття оскаржуваних рішень. Враховуючи наведене, третя особа просила, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Рівненської міської ради відмовити повністю.

Представником позивача було подано відповідь на відзив на адміністративний позов та пояснення третьої особи, у яких, з підстав викладених у позовній заяві, просив їх відхилити та задовольнити позовні вимоги повністю.

Протокольною ухвалою суду від 20.03.2024 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 03.04.2024

Протокольною ухвалою суду від 03.04.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 29.04.2024.

Протокольною ухвалою суду від 29.04.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.05.2024.

Ухвалою суду від 13.05.2024, за обґрунтованим клопотанням представника позивача, відкладено розгляд справи № 460/1084/24 до 10:00год. 27.05.2024.

У судовому засіданні 27.05.2024 представник позивача просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповідях на відзив і пояснення третьої особи.

Представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача у судовому засіданні 27.05.2024 просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та поясненні на позовну заяву.

У судовому засіданні 27.05.2024 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.08.2019 року позивачем набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624655300:02:006:0019 площею 0,5074 га. Цільове призначення земельної ділянки: 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

В результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5624655300:02:006:0019 утворено дві земельні ділянки з к.н. 5624655300:02:006:0460 площею 0,0105 га та з к.н. 5624655300:02:006:0461 площею 0,4969 га. Цільове призначення земельних ділянок: 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

29 жовтня 2008 року Квасилівською селищною радою прийнято рішення № 519 про розробку генерального плану смт. Квасилів. Пунктом 1 цього Рішення селищному голові ОСОБА_4 доручено звернутись з клопотанням до Рівненської філії «Діпромісто» щодо виготовлення генерального плану смт. Квасилів.

У 2009 році Рівненська філія «Діпромісто» розробила проект Генерального плану смт. Квасилів та надала відповідні матеріали замовнику - Квасилівській селищній раді для подальшого погодження.

Як встановлено з додатків до пояснювальної записки проект Генерального плану смт. Квасилів перебував на розгляді та погодженні у Обласній архітектурно-містобудівній раді.

Так, 10 квітня 2009 року на засіданні обласної архітектурно-містобудівної ради відбувся розгляд проектних матеріалів Генерального плану. Генеральний план погоджено за умови внесення розробником змін по зауваженнях, викладених у Протоколі №5 засідання, а саме:

-«погодити в установленому порядку завдання на проектування;

-нанести на креслення існуючу санітарно-захисну зону від ВАТ Волинь-цемент;

-врахувати в забудові СЗЗ від очисних споруд та передбачити їх реконструкцію;

-запланувати місце розміщення пождепо на 2 автомобіля;

-встановити межу селища в північній частині до смуги відведення автодороги Київ-Чоп;

-упорядкувати вулично-пішохідну мережу (встановити категорії вулиць і доріг та „спрямити головні вулиці);

-передбачити заходи по цивільній обороні відповідно до ДБН В. 1.1-5:2007 „Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) в містобудівній документації.

В подальшому провести погодження в установленому порядку, громадське обговорення, громадські слухання та затвердження містобудівної документації у відповідності до ст.ст. 30-2, 30-3, 30-4, 30-5, 30-6 Закону України „Про планування та забудову територій».

У 2010 році селищним головою затверджено Завдання на розроблення генерального плану смт.Квасилів, Рівненського району, Рівненської області (надалі по тексту - Завдання).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 18.12.2014 № 508 затверджено містобудівну документацію «Генеральний план селища Квасилів, Рівненського району, Рівненської області» розроблений Мінрегіонбуд України УДНДІПМ «Дніпромісто» Рівненська філія з розрахунковим періодом до 2034 року.

Рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 24.03.2015 № 578 внесено зміни в рішення Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 18.12.2014 № 508 «Про затвердження Генерального плану смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області» після п. 2 доповнити п. 3 «Розробити до Генерального плану смт. Квасилів, план зонування смт. Квасилів». П. 3 вважати за п. 4.

У 2015 році селищним головою, за погодженням з начальником відділу містобудування, архітектури та будівництва Рівненської районної державної адміністрації, затверджено Завдання на розроблення плану зонування (зонінг) населеного пункту смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області.

У 2015 році ПП «Зембудпроект» розробило проект Плану зонування територій смт.Квасилів Рівненського району Рівненської області та надало відповідні матеріали замовнику - Квасилівській селищній раді для подальшого погодження.

Вказаний проект було узгоджено відповідно до норм чинного законодавства.

Рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 31.07.2015 № 633 затверджено план зонування території селища міського типу Квасилів, Рівненського району, Рівненської області.

Рішенням Рівненської міської ради №21 від 24.12.2020 «Про реорганізацію Квасилівської селищної ради шляхом приєднання до Рівненської міської ради» розпочато процедуру реорганізації Квасилівської селищної ради (ЄДРПОУ 04526673, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 2, смт Квасилів Рівненського району Рівненської області) шляхом приєднання до Рівненської міської ради (ЄДРПОУ 34847334, місцезнаходження: вул. Соборна, 12-А, м. Рівне Рівненського району Рівненської області). Визначено, що Рівненська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Квасилівської селищної ради. Затверджено форму передавального акту. Затверджено форму акту приймання-передачі документів, що нагромадилися під час діяльності Квасилівської селищної ради станом на 31.12.2020.

Разом з тим, судом не встановлено у матеріалах справи інформації щодо зауважень та пропозицій, які надійшли від громадян до проекті генерального плану та плану зонування території смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області.

Разом з тим, не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суду слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Стаття 144 Конституції Українивстановлює, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Керуючись ч. 1ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР(далі - Закон № 280/97-ВР) місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За визначеннями, що містяться уст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За визначеннями, що містяться уст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI(далі - Закон № 3038-VI) генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до частин 1, 2, 5-7, 9-11ст. 17 Закону № 3038-VIгенеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк:

1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації;

2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування;

3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту;

4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами;

5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня;

6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимогЗакону України «Про доступ до публічної інформації»шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 3038-VI встановлено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Аналіз положеньстатей 17 та 18 Закону № 3038-VIдозволяє стверджувати, що генеральний план та план зонування території населеного пункту містять правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 18.12.2014 № 508 затверджено містобудівну документацію «Генеральний план селища Квасилів, Рівненського району, Рівненської області» розроблений Мінрегіонбуд України УДНДІПМ «Дніпромісто» Рівненська філія з розрахунковим періодом до 2034 року.

Крім того, рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 31.07.2015 № 633 затверджено план зонування території селища міського типу Квасилів, Рівненського району, Рівненської області.

Разом з тим, суду слід зазначити, що відповідно дост. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За приписами ч. 1ст. 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 2 ст.46 КАС Українипозивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Керуючись ч. 2ст. 9 КАС Українисуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1ст. 2 КАС України).

Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів рішенням суб`єкта владних повноважень.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає , що спірний пункт рішення начебто впливає на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 у справі №800/206/15.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачка, ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.08.2019 року набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624655300:02:006:0019 площею 0,5074 га., яка розташована на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області. За наслідком поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5624655300:02:006:0019 у 2021 році утворено дві земельні ділянки з к.н. 5624655300:02:006:0460 площею 0,0105 га та з к.н. 5624655300:02:006:0461 площею 0,4969 га. Цільове призначення земельних ділянок: 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Тобто на момент прийняття спірних рішень, у 2014 та 2015 роках позивач немала ніякого відношення до територіальної громади Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області.

Крім того, на даний момент у власності позивачки перебувають дві земельні ділянки з к.н. 5624655300:02:006:0460 площею 0,0105 га та з к.н. 5624655300:02:006:0461 площею 0,4969 га., цільове призначення яких: 01.03 для ведення особистого селянського господарства та категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Тобто цільове призначення та категорія вказаних земельних ділянок на момент придбання та на даний момент передбачають обмеження щодо їх забудови, а тому у спірному випадку не має місця захисту особою свого законного інтересу, на якому ОСОБА_3 наполягає у позовній заяві.

Прийняття ж відповідачем оскаржуваних рішень саме собою не зумовило жодних юридичних наслідків безпосередньо для ОСОБА_3 , не завдало їй шкоди й не змінило обсягу її прав та обов`язків як учасника земельних відносин.

При цьому, навіть у разі скасування у судовому порядку спірних рішень, це не спричинить зміну цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності позивача, не захистить і не відновить прав, які, на її переконання, були порушені, а отже у такому випадку завдання адміністративного судочинства не буде виконано.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу й на висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, де сформульовано загальні підходи до судового захисту законних інтересів.

У вищевказаній постанові Верховний Суд навів такі мотиви: -

« 70. … судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечністьКонституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу;

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Водночас, встановивши відсутність матеріально-правової заінтересованості в оскарженні рішення, суди проаналізували доводи позивача, що стосуються правомірності рішення і дійшли висновку, що воно не є незаконним.

З цього приводу Суд звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Відтак, висновки суду щодо правомірності оскарженого рішення не мають самостійного правового значення. …».

В даній справі судом встановлено, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Оскільки судом встановлено відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача на момент прийняття спірних рішень та позивачем не вчинялося жодних дій щодо змін цільового призначення земельних ділянок чи генерального плану і плану зонування території, то вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржених рішень.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 19.12.2018 у справі №826/37/17 та від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19.

У зв`язку з вищенаведеним суд не входить в оцінку доводів позовної заяви щодо суті спору як таких, що не впливають на загальний висновок по суті справи. Їх докладний аналіз є недоцільним.

Також, суду слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська окружна прокуратура про визнання протиправними та скасування рішень Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 18.12.2014 № 508 "Про затвердження генерального плану смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області" та від 31.07.2015 № 633 "Про затвердження плану зонування території селища міського типу Квасилів", відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Рівненська міська рада (вул. Соборна, буд. 12А,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 34847334)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненська окружна прокуратура Адреса: 33001, вул. Гарна, 29, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 02910077.

Повний текст рішення складений 30 травня 2024 року

Суддя Д.П. Зозуля