Постанова

від 18.10.2024 по справі 460/1084/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1084/24 пров. № А/857/16974/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Таборовця Андрія Петровича на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, ухвалене суддею Зозуля Д.П. у м. Рівне у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №460/1084/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Рівненської окружної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача - Рівненської міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Рівненської окружної прокуратури, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Квасилівської селищної ради Рівненського району від 18 грудня 2014 року №508 «Про затвердження генерального плану смт Квасилів, Рівненського району, Рівненської області» та рішення Квасилівської селищної ради Рівненського району №633 від 31 липня 2015 «Про затвердження плану зонування території селища міського типу Квасилів».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Таборовець Андрій Петрович оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що з позовом про оскарження рішень Квасилівської селищної ради про затвердження Генерального плану та Плану зонування смт Квасилів, може звернутися як особа, щодо якої застосовано це рішення, так і особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких воно буде застосовано. Ураховуючи викладене, вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що спірними рішеннями Квасилівської селищної ради не порушено права та законні інтереси позивача.

Звертає увагу, що відповідно до діючого Генерального плану смт Квасилів, затвердженого рішенням Квасилівської селищної ради № 508 від 18.12.2014 та Плану зонування території селища міського типу Квасилів, земельні ділянки, що належать позивачеві розташовані в межах підзони земель сільськогосподарського призначення «СВ-1г». В ході розроблення, погодження та затвердження Генерального плану та Плану зонування допущено ряд порушень, в тому числі не враховано перспективу реконструкції міжнародної автодороги М-06 (Київ-Чоп) з переведенням її до 1-ї технічної категорії та з можливістю розміщення об`єктів сервісного обслуговування транзитного транспорту (відповідно до додаткових вимог до Завдання на розроблення генерального плану).

Вважає, що той факт, що позивач не була власником земельних ділянок, на час прийняття оскаржуваних рішень не може її позбавляти права на судовий захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, як нового власника земельної ділянки, оскільки дія чинного нормативно-правового акту має триваючий характер, а тому може бути оскаржена суб`єктами правовідносин протягом всього строку їх чинності.

Крім того зазначає, що затвердження Квасилівською селищною радою генерального плану в редакції 2009 року без врахування додаткових вимог до завдання на проектування, та без дотримання державних будівельних норм, зокрема ДБН Б.1.1-9:2009 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів сільських населених пунктів» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі Закон №3038-VI), призвело до того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5624655300:02:006:0019 віднесена до підзони земель сільськогосподарського призначення «СВ-1г», без права забудови чим порушено право приватної власності позивача на землю щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, зокрема, на її забудову

Крім того звертає увагу суду, що матеріально-правова заінтересованість позивача полягає в тому, що органом місцевого самоврядування, а саме Квасилівською селищною радою Рівненського району протиправно та незаконно прийнято рішення №508 від 18.12.2014 «Про затвердження Генерального плану смт Квасилів, Рівненського району, Рівненської області», та рішення № 633 від 31.07.2015 «Про затвердження Плану зонування території селища міського типу Квасилів», яке, відбулося з порушенням процедури розробки, прийняття та затвердження нормативно-правового акту, без погодження відповідних органів та без наявності всіх вихідних даних, чим обмежили право позивача на використання та розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, право на яке закріплене у ст. 319, 373, 375 ЦК України, та унеможливили реалізацію прав та законних інтересів власника земельної ділянки на її забудову.

Рівненська окружна прокуратура подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила щодо її доводів та просила залишити рішення суду без змін.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.08.2019 позивачем набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624655300:02:006:0019 площею 0,5074 га. Цільове призначення земельної ділянки: 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

В результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5624655300:02:006:0019 утворено дві земельні ділянки з к.н. 5624655300:02:006:0460 площею 0,0105 га та з к.н. 5624655300:02:006:0461 площею 0,4969 га. Цільове призначення земельних ділянок: 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

29 жовтня 2008 року Квасилівською селищною радою прийнято рішення № 519 «Про розробку генерального плану смт Квасилів». Пунктом 1 цього Рішення селищному голові ОСОБА_2 доручено звернутись з клопотанням до Рівненської філії «Діпромісто» щодо виготовлення генерального плану смт Квасилів.

У 2009 році Рівненська філія «Діпромісто» розробила проект Генерального плану смт. Квасилів та надала відповідні матеріали замовнику - Квасилівській селищній раді для подальшого погодження.

Як встановлено з додатків до пояснювальної записки проект Генерального плану смт Квасилів перебував на розгляді та погодженні у Обласній архітектурно-містобудівній раді.

Так, 10 квітня 2009 року на засіданні обласної архітектурно-містобудівної ради відбувся розгляд проектних матеріалів Генерального плану. Генеральний план погоджено за умови внесення розробником змін по зауваженнях, викладених у Протоколі №5 засідання, а саме:

«- погодити в установленому порядку завдання на проектування;

- нанести на креслення існуючу санітарно-захисну зону від ВАТ Волинь-цемент;

- врахувати в забудові СЗЗ від очисних споруд та передбачити їх реконструкцію;

- запланувати місце розміщення пождепо на 2 автомобіля;

- встановити межу селища в північній частині до смуги відведення автодороги Київ-Чоп;

- упорядкувати вулично-пішохідну мережу (встановити категорії вулиць і доріг та «спрямити» головні вулиці);

- передбачити заходи по цивільній обороні відповідно до ДБН В. 1.1-5:2007 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) в містобудівній документації».

В подальшому провести погодження в установленому порядку, громадське обговорення, громадські слухання та затвердження містобудівної документації у відповідності до ст.ст. 30-2, 30-3, 30-4, 30-5, 30-6 Закону України «Про планування та забудову територій».

У 2010 році селищним головою затверджено Завдання на розроблення генерального плану смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області (надалі по тексту - Завдання).

Згідно матеріалів справи, рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 18.12.2014 № 508 затверджено містобудівну документацію «Генеральний план селища Квасилів, Рівненського району, Рівненської області» розроблений Мінрегіонбуд України УДНДІПМ «Дніпромісто» Рівненська філія з розрахунковим періодом до 2034 року.

Рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 24.03.2015 № 578 внесено зміни в рішення Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 18.12.2014 № 508 «Про затвердження Генерального плану смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області» після п. 2 доповнити п. 3 «Розробити до Генерального плану смт. Квасилів, план зонування смт. Квасилів». П. 3 вважати за п. 4.

У 2015 році селищним головою, за погодженням з начальником відділу містобудування, архітектури та будівництва Рівненської районної державної адміністрації, затверджено Завдання на розроблення плану зонування (зонінг) населеного пункту смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області.

У 2015 році ПП «Зембудпроект» розробило проект Плану зонування територій смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області та надало відповідні матеріали замовнику - Квасилівській селищній раді для подальшого погодження.

Вказаний проект було узгоджено відповідно до норм чинного законодавства.

Рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 31.07.2015 № 633 затверджено план зонування території селища міського типу Квасилів, Рівненського району, Рівненської області.

Рішенням Рівненської міської ради №21 від 24.12.2020 «Про реорганізацію Квасилівської селищної ради шляхом приєднання до Рівненської міської ради» розпочато процедуру реорганізації Квасилівської селищної ради (ЄДРПОУ 04526673, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 2, смт Квасилів Рівненського району Рівненської області) шляхом приєднання до Рівненської міської ради (ЄДРПОУ 34847334, місцезнаходження: вул. Соборна, 12-А, м. Рівне Рівненського району Рівненської області). Визначено, що Рівненська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Квасилівської селищної ради. Затверджено форму передавального акту. Затверджено форму акту приймання-передачі документів, що нагромадилися під час діяльності Квасилівської селищної ради станом на 31.12.2020.

Разом з тим, судом не встановлено у матеріалах справи інформації щодо зауважень та пропозицій, які надійшли від громадян до проекті генерального плану та плану зонування території смт Квасилів Рівненського району Рівненської області.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Як передбачено ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до визначення, що містяться у ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За визначеннями, що містяться у ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Як передбачено ч.ч. 1, 2, 5-7, 9-11 ст. 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк:

1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації;

2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування;

3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту;

4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами;

5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня;

6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Як встановлено ч. 1 ст. 18 Закону № 3038-VI, план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Як вірно зазначено судом, аналіз положень статей 17 та 18 Закону № 3038-VI дозволяє стверджувати, що генеральний план та план зонування території населеного пункту містять правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.

Як встановлено судом з матеріалів справи, рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 18.12.2014 № 508 затверджено містобудівну документацію «Генеральний план селища Квасилів, Рівненського району, Рівненської області» розроблений Мінрегіонбуд України УДНДІПМ «Дніпромісто» Рівненська філія з розрахунковим періодом до 2034 року.

Крім того, рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 31.07.2015 № 633 затверджено план зонування території селища міського типу Квасилів, Рівненського району, Рівненської області.

Разом з тим, обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів рішенням суб`єкта владних повноважень.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає , що спірний пункт рішення начебто впливає на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З урахуванням наведеного суд дійшов вірного висновку, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 15.12.2015 у справі №800/206/15.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачка, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.08.2019 року набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624655300:02:006:0019 площею 0,5074 га, яка розташована на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області. За наслідком поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5624655300:02:006:0019 у 2021 році утворено дві земельні ділянки з к.н. 5624655300:02:006:0460 площею 0,0105 га та з к.н. 5624655300:02:006:0461 площею 0,4969 га. Цільове призначення земельних ділянок: 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Тобто, як вірно зазначено судом, на момент прийняття спірних рішень, у 2014 та 2015 роках позивач немала ніякого відношення до територіальної громади Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області.

Крім того, на даний момент у власності позивачки перебувають дві земельні ділянки з к.н. 5624655300:02:006:0460 площею 0,0105 га та з к.н. 5624655300:02:006:0461 площею 0,4969 га, цільове призначення яких: 01.03 для ведення особистого селянського господарства та категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Тобто цільове призначення та категорія вказаних земельних ділянок на момент придбання та на даний момент передбачають обмеження щодо їх забудови, а тому вірним є висновок суду першої інстанції, що у спірному випадку не має місця захисту особою свого законного інтересу, на якому ОСОБА_1 наполягає у позовній заяві.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняття відповідачем оскаржуваних рішень саме собою не зумовило жодних юридичних наслідків безпосередньо для ОСОБА_1 , не завдало їй шкоди й не змінило обсягу її прав та обов`язків як учасника земельних відносин.

Судом також вірно зазначено, що навіть у разі скасування у судовому порядку спірних рішень, це не спричинить зміну цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності позивача, не захистить і не відновить прав, які, на її переконання, були порушені, а отже у такому випадку завдання адміністративного судочинства не буде виконано.

Судом також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, де сформульовано загальні підходи до судового захисту законних інтересів.

У вищевказаній постанові Верховний Суд навів такі мотиви: -

« 70. … судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до юридичного відповідно до ч. 2 ст.124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу;

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Водночас, встановивши відсутність матеріально-правової заінтересованості в оскарженні рішення, суди проаналізували доводи позивача, що стосуються правомірності рішення і дійшли висновку, що воно не є незаконним.

З цього приводу Суд звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Відтак, висновки суду щодо правомірності оскарженого рішення не мають самостійного правового значення. …».

Як встановлено судом, з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Оскільки судом встановлено відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача на момент прийняття спірних рішень та позивачем не вчинялося жодних дій щодо змін цільового призначення земельних ділянок чи генерального плану і плану зонування території, то вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржених рішень.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 19.12.2018 у справі №826/37/17 та від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду про відсутність будь-яких правових підстав для задоволення позову, а доводи позивачки та представлені нею докази не спростовують вказаних висновків суду.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таборовця Андрія Петровича залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі №460/1084/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний