ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 р. Справа № 520/31648/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., повний текст складено 22.01.24 по справі № 520/31648/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебант Україна"
до Харківської митниці
про скасування рішення коригування митної вартості товарів
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебант Україна" звернулось до суду з позовом до Харківської митниці , в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA807000\2023\000230\2 від 10.05.2023р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000240 від 10.05.2023р.; стягнути на користь ТОВ ДЕБАНТ УКРАЇНА суму сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебант Україна» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості UA807000\2023\000230\2 від 10.05.2023р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000240 від 10.05.2023р. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебант Україна" суму судового збору у розмірі 2684,00грн.
Харківська митниця , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду незаконним та необґрунтованим у зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує , що судом не надано оцінку доводам відповідача, викладеними у відзиві на позов, у рішенні не наведені підстави з яких причин не приймаються до уваги наведені доводи, а отже, порушення норм процесуального права полягає у ненаданні належної правової оцінки доказам по справі, обставинам та матеріалам справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що свідчить про неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та вказує на порушення під час ухвалення судом рішення норм процесуального права, а саме ст.ст. 2, 90, ч.3 ст.242, ч.4 ст.246 КАСУ. Неправильне застосування судом норм матеріального права полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, а саме, ст.ст. 52-64, 256, 257, 266 МКУ. Також , вказує , що позивачем, на вимогу митного органу та на підставі ч.2, ч.3 та ч.4 ст. 53 МКУ та з урахуванням спрацьованої по спірній ЕМД № 23UA807200005225U2 від 09.05.2023 митної вартості до митного контролю та митного оформляння не надані додаткові документи, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей, щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Вказує , що у відзиві на позовні вимоги дала повне обґрунтування своєї правової позиції витребування додаткових документів, у повідомленнях митниця конкретно запрошувала у позивача ті документи, які потрібні для визначення числових значень складової митної вартості товару, навела чітке обґрунтування застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів по рішенню про коригування митної вартості №UA807000/2023/000286/2 від 10.05.2023. Вважає , що жоден нормативно-правовий документ не зобов`язує митний орган у запиті на надання додаткових документів зазначати, які саме розбіжності були виявлені посадовою особою митного органу під час аналізу документів, поданих до митного оформлення. Посилаючись на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 по справі №826/4418/14 , від 21.02.2018 по справі №826/15718/16 , від 18.02.2020 по справі №320/3053/19 , вважає, що вимога позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є неналежним та неправильним способом захисту прав позивача, оскільки скасування оскаржуваної картки відмови не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митого оформлення товари позивача, бо ці товар позивача вже оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією.
Посилається на те , що під час здійснення митного контролю ЕМД, №23UA807200005225U2 від 09.05.2023 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості):. Перелік індикаторів ризику. Індикатор 1.1.3. Неможливо повністю/частково прочитати документ, який має важливе значення для цілей митного контролю та оформлення (незрозуміле написання, неякісні копії, в тому числі електронні/ скановані при здійсненні електронного декларування) тощо. Індикатор 3.3.4. Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено Слід зазначити, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи, тобто у Харківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості. Зазначає , що відомості згаданої системи АСАУР містять параметри об`єктивно необхідні про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів , а джерелом інформації для рішення про коригування митної вартості №UA807000/2023/000286/2 від 10.05.2023 є наявна у ЄАІС та АСМО «Інспектор» цінова інформація про митні оформлення подібних (аналогічних) товарів здійснене у максимально наближений термін . Акцентує увагу суду на висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 13.01.2021 по справі 805/2942/16-а, від 04.08.2021 по справі №520/3421/19 та №520/4787/19 , які зводиться до того, що спрацювання профілю ризику в системі АСАУР та встановлення факту заниженої митної вартості спірного товару в порівнянні з цінами на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено, за допомогою використання ПІК ЄАІС є достатньою підставою для витребування додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, а ненадання декларантом жодного запитуваного документу за спірною поставкою на законну вимогу митниці є порушенням його обов' язку у розумінні частини третьої статті 53 МК України та свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.
Звертає увагу суду, що задекларований рівень митної вартості товарів, поданої до митного контролю та митного оформлення ЕМД № 23UA807200010373U8 нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше. Всі витяги із ЄАІС були надані до відзиву , описані у відзиві, які саме, розбіжності містили документи, які були подані позивачем до митного контролю та митного оформлення. Подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
декларація країни відправлення №23GREX200100238913 від 04.05.2023, яка була надана позивачем до митного контролю та митного оформлення складена грецькою мовою, без перекладу;
в зазначеній експортній декларації в наявності розбіжності щодо коду товару, який вказано в гр..33 експортної декларації і не відповідає коду товару, який зазначений у митній декларації, яка була подана до митного контролю та митного оформлення;
ДМВ зі всіма розрахунками числових значень складових митної вартості надана не була;
в якості цінової інформації надані: проформа інвойс № 00ПРР000018 від 21.03.2023, інвойс №72-2023 від 04.05.2023. Однак, в проформі інвойсі № 00ПРР000018 від 21.03.2023 значиться три найменування кодів продукції і загальна сума яких складає 45875 EUR і по вазі (нетто) зазначено 21000 кг, тоді як в інвойсі №72-2023 від 04.05.2023 зазначено чотири коди продукції на загальну суму 47008,60 EUR і по вазі (нетто) зазначено 21965 кг. Звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що зазначена партія товару по ЕМД №23UA807200005225U2 від 09.05.2023, яка надавалася до митного контролю та митного оформлення саме по вазі нетто складає 21965,7 кг. Тобто, не зрозуміло чому позивачем надані до митного оформлення і проформа інвойс і, саме, інвойс, які мають явні розбіжності по вазі, по кількості позицій товарів, і по загальній ціні. Тобто, на ці розбіжності судом першої інстанції не було звернуто увагу і в рішенні від 22.01.2024 не дано ніяких обґрунтувань;
прайс-листа, спеціально цінової пропозиції, специфікації від виробника товару надано не було. Комерційна пропозиція від 20.03.2023, в якої зовсім не зрозуміла інформація. В даному документі крім ціни за одиницю товару більш нічого не має. Зазначений документ митниця не змогла прийняти для підтвердження числового значення складових митної вартості товару, калькуляцію від 04.05.2023, яку позивач також надав від себе, як цінову інформацію, в якому не міститься числових значень складових митної вартості, таких як транспортні експедиційні витрати, навантажувальні розвантажувальні витрати, страхування вантажу , митниця не може прийняти до уваги як цінову інформацію по зазначеній партії товару. Ніяких транспортних витрат, які при умовах поставки FCA включені в вартість товару по інвойсу теж зазначено позивачем не було;
у платіжній інструкції №20 від 02.05.2023 у гр.. 70 - призначення платежу вказаний контракт 1012/20 від 10.12.2020 і вказана проформі інвойсі № 00ПРР000018 від 21.03.2023. Однак, оплата за товар по ЕМД №23UA807200005225U2 від 09.05.2023, здійснювався у розмірі 50% готівкою, як було вказано в інвойсі і в проформі інвойсі, і 50% через 30 днів після виставлення рахунку. Однак, оплата, яка здійснювалась позивачем по банківському документу платіжній інструкції №20 від 02.05.2023 вказана у розмірі 22937,50 EUR. це 50% від суми по проформі інвойсу, а саме від суми 45875 EUR. Але, в наданий до митного контролю і митного оформлення ЕМД №23UA807200005225U2 від 09.05.2023 у гр..22 декларації вказана загальна сума по інвойсу №72-2023 від 04.05.2023- 47008,60 EUR і тоді сума сплати за товар у розмірі 50% повинна складати 23504.30 EUR. Також, звертаємо увагу на той факт, що в платіжній інструкції №20 від 02.05.2023 у гр..7 (призначення платежу) проформа інвойс вказана як № 00PRR000018 від 21.03.2023, але до митного оформлення поданий цей документ як № 00ПРР000018 від 21.03.2023, такий саме номер проформи інвойсу вказаний декларантом і в митній декларації. Зазначені документи містять розбіжності, тому у Харківській митниці виникли сумніви, щодо правильності визначення позивачем митної вартості зазначеного товару, так як в наявності розбіжності по товаротранспортним документам;
умови поставки припускають те, що транспортні витрати, витрати на завантаження, розвантаження експедиторські, страхові, інші витрати вже включені в вартість товару. Однак позивачем ніде такі розрахунки не вказані і не можливо ніяк з`ясувати, які саме витраті враховані у загальну вартість товару по №23UA807200005225U2 від 09.05.2023 .Харківською митницею позивачу було запропоновано додати відомості (розрахунки) стосовно того, які саме числові значення транспортних складових включені в ціну товару, але своїм від 10.05.2023 лист №б/н позивач проінформував про неможливість на даний час надати додаткові документи. В листі від ФОП ОСОБА_1 б/н без б/д повідомлено о труднощах перевізників, але ніяких розрахунків транспортних витрат експедитором не зазначено, тобто ніяких числових значень складових митної вартості не надано. До митного оформлення на підтвердження понесених транспортних витрат декларантом банківські платіжні доручення про оплату вартості перевезення, акти виконаних робіт, заявки - не подавались, хоча зазначені документи містять відомості про дійсну вартість послуг з перевезення товарів.
Також, вказує , при розгляді документів , які надані до митного контролю і митного оформлення по ЕМД № № НОМЕР_1 від 09.05.2023, а саме в рахунку на оплату №3138 від 04.05.2023 вбачається, у (п.1) вказані «міжнародне автоперевезення за маршрутом м.Кілкіс (Греція)- м./п СіретПрубне у сумі 6000,00 грн.. Зовсім не зрозуміло, що саме включають такі послуги. У п.2 цього рахунку - вказане транспортні послуги по території України до м. Харкова у сумі 50017 грн. Ця сума не включається в транспорті витрати по спірній ЕМД. Зовсім не зрозуміло, навіщо позивач вказує цю суму, яка не входить до транспортних витрат .В довідці №1450 від 04.05.2023 дублюються всі дані, які вказані в рахунку, хоча в жодному вищезазначеному транспортному договору надання довідки не передбачено умовами контрактів. Тобто, позивач надає числове значення по рахунку №3138 і довідці №1450 у розмірі 111017,00 грн. , але в якості загальних транспортних витрат додає суму у розмірі 61000 грн. Також звертає увагу суду, що рахунок на оплату №3138 від 04.05.2023 та довідка №1450 від 04.05.2023 надані особою, яка не транспортувала товар, а саме ФОП ОСОБА_2 , а не перевізником товару. Позивачем не надано до митного контролю та митного оформлення ні Заявки на перевезення, ні акту виконаних робіт, ні банківських платіжних документів на оплату вартості перевезення. Звертає увагу на те, що основний договір на перевезення № 1702 від 17.02.2017 між ТОВ «Дебант Україна» (заказник) і Виконавцем, яким є ОСОБА_1 , тобто, це зовсім інша особа ніж вказано у договорах на перевезення №330-Е від 10.05.2023. Просить врахувати правову позицію Верховного Суду України від 21 березня 2023 року по справі №815/5817/17, від 17.02.2022 по справі №520/4051/19.
Посилаючись на обставини та обгрунтування , викладенні в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 , ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ТОВ «ДЕБАНТ УКРАЇНА».
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебант Україна" подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими і безпідставними, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2024р. по справі № 520/7453/23 винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить суд залишити апеляційну скаргу Харківської митниці без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2024р. по справі № 520/31648/23 без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 10.12.2020р. між ТОВ Дебант Україна (покупець) та BRIGHT COLORS S/A/Zan Греція (продавець) було укладено контракт № 1012\20 на поставку товару.
На виконання наведених вище положень контракту сторонами був оформлений інвойс 72-2023 від 04.05.2023 року, зокрема на «Барвник (пігмент) - білий, на основі лінійного поліетилену низької питомої густини, що містить неорганічні та органічні барвники, арт. BL1011S» в кількості 2500, 00 кг. Транспортно-експедиторські послуги з доставки вантажу з н.п. Кілкіс (Греція) у пункт призначення - н.п. Харків (Україна) склад Покупця були покладені в рамках Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та транспортно- експедиторського обслуговування №1702 від 17.02.2017 року на ФОП ОСОБА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 а\м SCANIA НОМЕР_3 \ НОМЕР_4 , із залученням ФО-П ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_5 (договір 627-П від 4 жовтня 2021р.) та ФО-П ОСОБА_4 , рнокпп НОМЕР_6 (договір №330-Е від 10.05.2017р.).
Підприємством 10.05.2023р. вказані документи та платіжний документ по ним були додані до митного оформлення з МД № 23UA807200005225U2.
Декларантом сторони до митного органу було надано пояснення щодо правильності визначення митної вартості, а саме пояснено наступне: 10.05.2023 року стороною було подано до оформлення митну декларацію 23UA807200005225U2 по інвойсу 72-2023 від 04.05.2023 року згідно якого вартість «Барвник (пігмент) - білий арт. BL1011S» в кількості 2500, 00 кг на умовах поставки FCA Kilkis склала 2,45 EUR.kh Загальна сума транспортних витрат на партію складала 169689,00грн. до н.п. Харків (Україна). По поданій МД № 23UA807200005225U2 від 10.05.2023р. згідно інвойсу 72-2023 від 04.05.2023 року вартість «Барвник (пігмент) - білий, на основі лінійного поліетилену низької питомої густини, що містить неорганічні та органічні барвники, арт. BL1011S в кількості 2500, 00 кг. на умовах поставки FCA Kilkis складає 1,30 дол. США за кг., але сума транспортних витрат по завантаженню та вивантаженню автотранспортного засобу, за маршрутом н.п. Кілкіс (Греція) - н.п. Харків (Україна) через м\п Сірет - Порубне (Україна) становить 111017,00 грн. (довідка ФО-П Затолока Г.О. №1450 від 04.05.23р.). Вартість по інвойсу в порівнянні з попереднім оформлення залишилась незмінною, але різниця митної вартості відбулася за рахунок транспортних витрат, а саме попереднє оформлення пройшло у той період коли були труднощі із наймом перевізників і вантаж довелося транспортувати з Kilkis (Греція) через м\п Сірет - Порубне (Україна), що склало додаткову відстань по транспортуванню. З огляду на даний час транспорту, що їде до України стало набагато більше та ціни на транспортування певним чином стабілізувались та зменшились. Крім того, ця партія товару транспортувалася на паромі через м\п Сірет-Порубне, що внесло корективи у витрати по транспортування.
Харківською митницею прийнято рішення UA807000\2023\000230\2 від 10.05.2023р. про коригування митної вартості товарів ввезених за митною декларацією, поданою від імені ТОВ Дебант Україна (Позивач) в рамках зовнішньоекономічного контракту між ТОВ Дебант Україна (покупець) та BRIGHT COLORS S/A/Zan Греція (продавець) № 1012Y20 від 10.12.2020р. на поставку товару та винесення картки відмови №UA807200\2023\000240 від 10.05.2923р.
Не погоджуючись з рішеннями суб`єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що митний орган не вказав, який саме документ містить розбіжності, та які конкретно були розбіжності. Крім цього, у запиті митний орган не зазначив які саме розбіжності містилися в товаросупровідних документах, а тому декларант був позбавлений можливості усунути сумніви, які виникли у митного органу, на етапі консультацій перед винесенням рішення про коригування митної вартості. До того ж, відповідачем у жодному документі не зазначено та не надано доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності або ознаки підробки. Відповідач не надав підтверджень того, що декларант у декларації митної вартості зазначив не усі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок. Тобто наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що, прийнявши рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності його дій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 ст. 50 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 ст. 52 глави 8 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 глави 8 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина 2 ст. 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 ст. 54 МК України).
Пунктом 2 частини 4 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом визначення вартості митним органом вказано: -
«у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту.
Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 58 Митного кодексу України:
невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: безпідставне зменшення митної вартості товару; по даному підприємству декларантом надано рахунок на транспортні витрати, довідка на перевезення товару від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар виходячи з наданого до митного оформлення CMR; декларантом не надано договір на здійснення транспортно-експедиційних послуг з перевізником, що свідчить про можливість не надання всіх складових до розрахунку митної вартості); декларантом надано документ щодо вартісних характеристик товару (комерційна пропозиція, без терміну дії тощо); в наданому банківському документі (платіжна інструкція) зазначена вартість товару, яка не відповідає вартості, яка зазначена у інвойсі наданому до митного оформлення; в наданій декларантом декларації країни відправлення код товару не відповідає коду товару, який зазначено у митній декларації що подана до митного оформлення тощо), а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ та відмовою декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості.
Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар, зокрема оформлений раніше у схожій кількості на схожих комерційних умовах у максимально наближений час за фактом митних оформлень що наявні у АСМО Інспектор згідно графи 33 рішення ІІА807000\2023\000230\2 від 10.05.2022р.
При прийнятті даного рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильність визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Затверджені наказом ДМС України від 01.07.2021р. №476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною угоди ідентичних товарів) у відповідності до статті 59 МКУ.
Розрахунок митної вартості: товар 2) 3,15 дол. США\кг. (2,8459 ЕЦКАкг.). Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом доведено декларанту в електронному повідомленні.
Також повідомлено, що:
1). Згідно п. 6 статті 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленому декларантом митною вартістю у т.ч. у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ;
2) Декларант має права, - викладені у пункті 3 статті 52 МКУ - щодо випуску у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначенню митним органом, у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі. Визначеному митним органом відповідно до ч. 7 статті 55 МКУ;
3) Декларант має право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.»
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до ч.ч. 2-7 ст. 59 МК України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Відповідно до п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Крім того, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).
Тобто, вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.
Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.
Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача наступні документи:
контракт № 1012\20 на поставку товару;
додаткова угода №2 від 10.12.2020;
проформа інвойс № 00ПРР000018 від 21.03.2023;
комерційний інвойс 72-2023 від 04.05.2023 року;
форма МД-6;
сертифікат А 13269361;
лист від 04.05.2023 щодо вартості готової продукції та іі розрахунку ;
пакувальний лист від 04.05.2023;
накладна, декларація країни відправлення №23GREX200100238913 від 04.05.2023;
калькуляція від 04.05.2023;
паспорти безпеки товару;
платіжна інструкція в іноземній валюті ;
договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та транспортно- експедиторського обслуговування №1702 від 17.02.2017 року ;
договір 627-П від 4 жовтня 2021р., договір №330-Е від 10.05.2017р;
рахунок фактура № 3019 від 03.02.2023, № 3138 від 04.05.2023 щодо послуг та вартості міжнародних транспортних послуг , транспортних послуг по Україні , винагорода експедитора;
довідки про транспортні послуги від 03.02.2023 та від 04.05.2023;
Також, позивачем до митного органу надано пояснення щодо правильності визначення митної вартості, а саме пояснено наступне: 10.05.2023 року стороною було подано до оформлення митну декларацію 23UA807200005225U2 по інвойсу 72-2023 від 04.05.2023 року згідно якого вартість «Барвник (пігмент) - білий арт. BL1011S» в кількості 2500, 00 кг на умовах поставки FCA Kilkis склала 2,45 EUR.kh Загальна сума транспортних витрат на партію складала 169689,00грн. до н.п. Харків (Україна). По поданій МД № 23UA807200005225U2 від 10.05.2023р. згідно інвойсу 72-2023 від 04.05.2023 року вартість «Барвник (пігмент) - білий, на основі лінійного поліетилену низької питомої густини, що містить неорганічні та органічні барвники, арт. BL1011S в кількості 2500, 00 кг. на умовах поставки FCA Kilkis складає 1,30 дол. США за кг., але сума транспортних витрат по завантаженню та вивантаженню автотранспортного засобу, за маршрутом н.п. Кілкіс (Греція) - н.п. Харків (Україна) через м\п Сірет - Порубне (Україна) становить 111017,00 грн. (довідка ФО-П Затолока Г.О. №1450 від 04.05.23р.). Вартість по інвойсу в порівнянні з попереднім оформлення залишилась незмінною, але різниця митної вартості відбулася за рахунок транспортних витрат, а саме попереднє оформлення пройшло у той період коли були труднощі із наймом перевізників і вантаж довелося транспортувати з Kilkis (Греція) через м\п Сірет - Порубне (Україна), що склало додаткову відстань по транспортуванню. З огляду на даний час транспорту, що їде до України стало набагато більше та ціни на транспортування певним чином стабілізувались та зменшились. Крім того, ця партія товару транспортувалася на паромі через м\п Сірет-Порубне, що внесло корективи у витрати по транспортування.
За Базисом поставки FCA «Інкотермс 2010» позивач виконав усі свої зобов`язання і документально підтвердив такі складові митної вартості, як транспортні витрати.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем надані всі документи, які були у нього в наявності, у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України
Щодо надання декларації відправника без урахування статті 254 МК України, тобто без перекладу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
З метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.
Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення до позивача з вимогою про необхідність надання перекладу на українську мову документів, які були подані до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).
Отже, така експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з декларації країни відправлення можливо встановити одержувача товару , а також сам товар, що постачався, його кількість та ціну.
Щодо посилання митного органу на те, що код товару вказаний в митній декларації країни відправлення не співпадає з кодом товару, який зазначений у митній декларації, що подана до митного оформлення, колегія суддів зазначає, що підприємство позивача не є відповідальною особою за оформлення митної декларації країни відправлення, а тому ця обставина не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.
Також судова колегія зазначає, що відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений Наказом Мінфіну України № 651 від 30.05.2012 року, в графі 33 зазначаєтьсякод товарузгідно з УКТ ЗЕД - Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергу, експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару у відповідності до законодавства цієї країни, без застосувань норм українського законодавства, зокрема УКТ ЗЕД, а тому можлива відмінність в кодах УКТ ЗЕД не свідчить про допущення порушення суб`єктом господарювання вимог митного законодавства в частині доведення обґрунтованості заявленої митної вартості за ціною договору (контракту).
Крім того, експортна митна декларація не належить до переліку обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, та який визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а тому надання оцінки цьому документу можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів за обов`язковими документами.
Щодо посилань Харківської митниці на те, що вартість за одиницю товару впроформі інвойсівідрізняється від відповідного значення в інвойсі та в експортній вантажній митній декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає , що проформу-інвойс складено для здійснення передоплати за товар, тоді як документом, що підтверджує митну вартість товару, є інвойс, оформлений після узгодження сторонами кількості та вартості товару.
Відповідно до вимог ст.53 МК України, документом, що підтверджує митну вартість є інвойс, тобто комерційний інвойс.
Проформи-інвойси складаються для здійснення передоплати за контрактом. Тобто, проформа інвойс є по суті інвойсом на передплату за товар.
Саме тому у платіжній інструкції №20 від 02.05.2023 у гр.. 70 - призначення платежу вказаний контракт 1012/20 від 10.12.2020 і вказана проформа інвойс № 00ПРР000018 від 21.03.2023 у розмірі 22937,50 EUR. це 50% від суми по проформі інвойсу, а саме від суми 45875 EUR.
Комерційний інвойс складається пізніше проформи-інвойсу та після узгодження сторонами кількості та вартості товару на підставі контракту, у зв`язку з чим саме комерційний інвойс є документом, що підтверджує митну вартість товару.
Щодо посилання митного органу на те, що декларантом не надана інформація щодо вартісних характеристик ( прайс-лист, калькуляцію) виробника товару, в наданій декларантом калькуляції під назвою (прайс-лист) відсутній термін дії.
Колегія суддів зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-лист виробника, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднестипрайс-листпродавця товару.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.Прайс-листє документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд.
Позивачем до митного органу надавались лист від 04.05.2023 щодо вартості готової продукції та її розрахунку та калькуляція від 04.05.2023.
Щодо доводів апелянта з посиланням на те , що надані позивачем документи не міститься числових значень складових митної вартості таких як транспортні експедиційні витрати, навантажувальні розвантажувальні витрати, страхування вантажу , а тому митниця не може прийняти до уваги їх як цінову інформацію по зазначеній партії товару. Ніяких транспортних витрат, які при умовах поставки FCA включені в вартість товару по інвойсу теж зазначено позивачем не було
Згідно умовFCAза правиламиІНКОТЕРМС-2010постачальник поставляє продукцію згідно з умовами контракту разом із необхідною документацією (інвойс, факс, електронний лист або інший документ), передбаченою контрактом та яка підтверджує продаж. Місце поставки - вказується після трьох латинських літерFCAі означає, що продавець власним коштом і під свою відповідальність постачає товар в місце, яке визначається сторонами договору і фактично може знаходитись будь-де. Продавець зобов`язаний оплатити всі витрати, пов`язані з доставкою товарів, які виникають до моменту доставки товару у вказаний покупцем місце. Покупець за умовами FСА за власний рахунок та заздалегідь укладає договір про транспортування товару з вантажоперевізником, приватним експедитором або з іншим суб`єктом, який наділяється повноваженнями здійснювати всі дії щодо проміжного приймання та транспортування вантажу до місця розвантаження одержувача.
В підтвердження транспортних витрат за маршрутом н.п. Кілкіс (Греція) - н.п. Харків (Україна) через м\п Сірет - Порубне (Україна) позивачем , крім договорів про перевезення вантажів, надано до митного органу довідку ОСОБА_5 від 04.05.2023 , в якій вказані міжнародні транспортні послуги , транспортні послуги по території України та винагорода експедитора та їх вартість, а також надано рахунок-фактуру від 04.05.2023.
Також , в поясненнях , поданих до митного органу , позивач вказує , що вартість по інвойсу в порівнянні з попереднім оформлення залишилась незмінною, але різниця митної вартості відбулася за рахунок транспортних витрат, а саме попереднє оформлення пройшло у той період коли були труднощі із наймом перевізників і вантаж довелося транспортувати з Kilkis (Греція) через м\п Сірет - Порубне (Україна), що склало додаткову відстань по транспортуванню. З огляду на даний час транспорту, що їде до України стало набагато більше та ціни на транспортування певним чином стабілізувались та зменшились. Крім того, ця партія товару транспортувалася на паромі через м\п Сірет-Порубне, що внесло корективи у витрати по транспортування.
Позивач до митного оформлення надав yci наявні у нього документи на підтвердження витрат з перевезення товару та з цих документів чітко вбачається вартість таких витрат. Крім того, умовами контракту та умовами поставки, страхування товару не є обов`язковим, тому договір страхування товару не укладався.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно правової позиції, яка викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є достатнім доказом транспортних витрат як складової митної вартості товарів, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо посилання як на підставу наявності розбіжностей в документах , а саме рахунок на оплату №3138 від 04.05.2023 та довідка №1450 від 04.05.2023 надані особою, яка не транспортувала товар, а саме ФОП ОСОБА_2 , а не перевізником товару , спростовуються матеріалами справи, оскільки основний договір на перевезення № 1702 від 17.02.2017 між ТОВ «Дебант Україна» (заказник) і Виконавцем, яким є ОСОБА_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) , рахунок на оплату №3138 від 04.05.2023 та довідка №1450 від 04.05.2023 підписані і місять печатку ОСОБА_2 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), тобто як договір на перевезення так і рахунок на оплату №3138 від 04.05.2023 та довідка №1450 від 04.05.2023 складені та підписані перевізником. Крім того , наведене не є розбіжностями, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Щодо вказівки в платіжній інструкції №20 від 02.05.2023 у гр..7 (призначення платежу) проформа інвойс вказана як № 00PRR000018 від 21.03.2023, але до митного оформлення поданий цей документ як № 00ПРР000018 від 21.03.2023, такий саме номер проформи інвойсу вказаний декларантом і в митній декларації, то колегія суддів зазначає , що вказанна відмінність у номері інвойса міститься лише у визначенні трьох літер різними мовами : англійськю «PRR» і українською «ПРР» та не є розбіжностями, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Щодо доводів митниці про ненадання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод за ідентичні та подібні товари, інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України: - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.
Так, частиною 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.
Серед цього переліку інформація щодо угод на ідентичні або подібні товари відсутня.
Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено перелік документів, які митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках та за наявності цих документів може їх витребувати.
Серед цього переліку інформація щодо угод на ідентичні або подібні товари також відсутня.
Частиною 4 ст. 53 МК України надано перелік документів, які митний орган може витребувати виключно за наявності та у випадку обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Серед цього переліку інформація щодо угод на ідентичні або подібні товари також відсутня.
Частиною 5 ст. 53 МК України прямо визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Тобто, інформація щодо угод на ідентичні або подібні товари є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України.
В той же час спірні рішення не містять жодного об`єктивного обґрунтування митним органом недостовірності заявленої Декларантом/Позивачем вартості товарів, а саме по собі припущення митного органу про подання Декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, можливої відмінності між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої Декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Таким чином, обґрунтування Відповідача як про ненадання Позивачем інформації щодо угод на ідентичні або подібні товари, яка не є в розумінні ст. 53 МК України документом, що має подаватися Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, так і про відсутність цієї інформації в розпорядженні митного органу, не є підставою для застосування резервного методу та свідчать про безпідставність також другої, третьої підстав, вказаних у спірних рішеннях.
Тобто, Відповідачем, як підставу для винесення спірного рішення, вибірково процитовано положення ст. 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, та не мають жодного відношення до поданих позивачем Митних декларацій.
Інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України не є документами, які підтверджують митну вартість товару та які повинні надаватися Позивачем відповідно до положень ст. 53 МК України. В свою чергу, відсутність у розпорядженні митного органу такої інформації не дає йому права обґрунтовувати спірні рішення такими підставами.
Щодо доводів митниці про ненадання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетину митного кордону України; прибутку, цю одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Так, в наданих позивачах до митного органу документах вказана ціна, марка, кількість товару, умови поставки, упаковку, країни походження та відвантаження товару.
Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачено або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються комісійні витрати та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
При цьому Митний кодекс покладає на декларанта обов`язок надавати підтвердження наявним складовим митної вартості товару, а не надавати підтвердження відсутності імовірних складових.
Аналогічне правозастосування приписів МК України стосується також і інформації щодо матеріалу та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів та щодо прибутку, що одержує експортер у результаті поставки Україну.
Окрім того, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17.
Щодо аналізу цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України, колегія суддів звертає увагу на те , що наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.
При цьому, посилання у рішеннях лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту, за висновком суду першої інстанції, не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.
Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині.
Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.
У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 20 березня 2024 року у справі № 560/1919/23.
Як зазначено вище аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
В свою чергу, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об`єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.
Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
В постанові Верховного суду від 07.12.2023 р у справі №380/23618/21 касаційний суд наголосив, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що ТОВ Дебант Україна надало документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а висновки відповідача про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, викладені у оскаржуваних рішеннях Харківської митниці є безпідставним.
Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного суду від 21 березня 2023 року у справі №815/5817/17.
Відповідно до судових рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 січня 2019 рокуусправі № 821/1697/17, від 22 квітня 2019 рокуусправі № 815/6242/17, 09 квітня 2019 рокуусправі № 825/1990/17,уяких надано правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товаруу вільний обігнезалежно від застосованого методу випускуу вільний обіг-під гарантіюабо шляхом поданнянової декларації із зазначенням митної вартості, визначеноїурішенні про коригування митної вартостіта зазначено, що встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного праваувигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товаруу вільний обігпід гарантіючиза новою декларацією.
Отже норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості ввезеного товару та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення.
Разом з тим картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасуваннярішення про коригування митної вартості UA807000\2023\000230\2 від 10.05.2023р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000240 від 10.05.2023р., оскільки такі не відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Доводів щодо незгоди з розподілом судових витрат апеляційна скарга не містить.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі № 520/31648/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий О.В. Присяжнюк
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.05.2024 |
Оприлюднено | 03.06.2024 |
Номер документу | 119402661 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Подобайло З.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні