Постанова

від 22.05.2024 по справі 160/30042/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/30042/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Соловей Л.О.

за участю представників: позивача Цівка В.О., відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеокноференції, в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 (суддя першої інстанції Неклеса О.М.) в адміністративній справі №160/30042/23 за позовом ОСОБА_2 до Державної установи "Водянська виправна колонія (№146), Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, щодо не виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 з 15.09.2023 року (дати видачі наказу Міністерства юстиції України №1502/к від 15.09.2023 року) по теперішній час;

зобов`язати Міністерство юстиції України негайно врегулювати питання оплати праці (служби), щодо виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення відповідно до наказу Міністерства юстиції України №925/5 - 2018 «Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України»;

стягнути з Державної установи «Водянська виправна колонія (№146), правонаступника ДУ «Широківський виправний центр (№75)», на користь ОСОБА_2 , середній заробіток за час протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України, в частині неврегулювання питання виплати грошового забезпечення за період з 15 вересня 2023 року (з дня винесення наказу Міністерства юстиції №1502/К ) до дня ухвалення рішення суду, з розрахунку 928,16 грн. за кожен календарний день. Станом на дату подання позову, стягненню підлягає 57 545,92 грн.;

допустити негайне виконання рішення суду.

Позивач обіймав посаду начальника державної установи «Широківський виправний центр (№75)» (ЄДРПОУ: 14316876; скорочене найменування - ДУ «ШВЦ №75)»), яка згідно з наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2021р. №4394/5 була перейменована та має актуальне повне найменування - державна установа «Водянська виправна колонія (№146)», скорочене найменування - Водянська виправна колонія (№146)».

Згідно наказу Міністерства юстиції України №2984/7 від 30.08.2021року «Про проведення службового розслідування» було призначено службове розслідування, зокрема стосовно начальника державної установи «Широківський виправний центр (№75)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 . Вподальшому було продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного на підставі наказу №2984/7 від 30.08.2021року на один місяць.

На підставі наказу Міністерства юстиції України №2711/к від 15.11.2021року «Про накладення дисциплінарного стягнення» за порушення службової дисципліни накладено дисциплінарне стягнення на начальника державної установи «Широківський виправний центр (№75)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 у виді звільнення з посади.

На підставі наказу Міністерства юстиції України №2734/к від 17.11.2021року «Про виконання дисциплінарного стягнення» звільнено 23 листопада 2021 року полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 з посади начальника державної установи «Широківський виправний центр (№75)». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 року в адміністративній справі №160/25710/21 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України та ДУ «ШВЦ №75» про визнання протиправними і скасування наказів та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позовні вимоги були задоволені частково:

визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №2711/к від 15.11.2021р. «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким за порушення службової дисципліни накладено дисциплінарне стягнення на начальника державної установи «Широківський виправний центр (№75)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 у виді звільнення з посади;

визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №2734/к від 17.11.2021 р. «Про виконання дисциплінарного стягнення» в частині пункту 1, яким звільнено 23 листопада 2021 року полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 з посади начальника державної установи «Широківський виправний центр (№75)»;

поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника державної установи «Широківський виправний центр №75» з 24 листопада 2021 року;

стягнуто з державної установи «Широківський виправний центр №75» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 листопада 2021 року по 07.09.2022 року, з розрахунку 928,16 грн., у розмірі 267 310,10 грн., з вирахуванням обов`язкових зборів та платежів. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року в адміністративній справі №160/25710/21 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України було залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022року залишено без змін.

Вищевказані рішення та постанова, із відмітками про набрання ними законної сили, оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Позивач стверджує, що під примусом Державної виконавчої служби України (виконавче провадження №ВП 72752313) Міністерством юстиції України було видано наказ №1502/к від 15.09.2023 року, підписаний Міністром юстиції ОСОБА_3 - згідно якого його було поновлено на «неіснуючій» посаді начальника установи «Широківський виправний центр (№75)», так як установа за час розгляду справи у суді , була перейменована з державної установи «Широківський виправний центр (№75)» на державну установу «Водянська виправна колонія (№146).

На рапорт ОСОБА_2 до Міністра юстиції України, згідно Доручення Міністерства юстиції України №349/1.3/48-23 від 27.09.2023 року визначено робоче місце - кабінет №301 у приміщенні адміністративної будівлі державної установи «Водянська виправна колонія (№146)», - правонаступник ДУ «Широківського виправного центра (№75)».

Позивач стверджує, що він сумлінно, щодня прибуває на службу до установи, але, всупереч Конституції України, чинному законодавству України, наказу Міністерства юстиції України №925/5-2018, в частині своєчасної виплати зарплати йому грошове забезпечення за вересень та жовтень 2023 року не сплачено.

Зазначає, що на його неодноразові звернення і рапорти до Міністра юстиції України ОСОБА_3 , через систему «електронне звернення» щодо виплати йому заробітної плати надійшла відповідь (лист Міністерства юстиції України №139597/151105-33-23/16.3.2 від 24.10.2023 року), в якій було зазначено, що запитів від Південно-Східного міжрегіонального управління в підпорядкуванні якого знаходиться Водянська виправна колонія (№146) перейменована в Державну установу «Широківський виправний центр (№75)» щодо виділення додаткового фінансування для виплати позивачу грошового забезпечення не зареєстровано, але на звернення установи Водянської ВК (№146) і на його звернення , Південно-Східне міжрегіональне управління за вихідними №7754/3.3-2023 від 27.10.2023 року, та вих. 3.3.2278-2023/Ц-2024 від 09.11.2023 року у відповіді повідомлено, що в мережі розпорядників коштів підпорядкованих Південно-Східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - відсутня державна установа «Широківський виправний центр (№75)», відповідно кошторис видатків та доходів на 2023 рік для зазначеної установи Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції не затверджувався.

Наведене, на думку позивача, свідчить про небажання Міністерством юстиції дотримуватись законодавства України щодо ОСОБА_2 в частині дотримання Конституційних прав на своєчасне отримання заробітної плати (грошового забезпечення).

Позивач зазначає, що не виплата йому заробітної плати (грошового забезпечення) виникла саме за протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України.

Також позивач наполягає на протиправній бездіяльності Міністерства юстиції України, щодо не врегулювання питання допуску ОСОБА_2 до фактичного керівництва юридичною особою, яка змінила назву, і при цьому код ЄДРПОУ та правова форма установи не змінено, ОСОБА_2 до Мін`юсту через суд було подано позов.

Також позивач зазначив, що станом на 15.11.2023 року (день звернення до суду з даним позовом) стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток в розмірі 57 545,92 грн. (928,16 грн. х 62 днів), з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не врегулювання питання про оплату праці (служби) ОСОБА_2 за період з 15.09.2023 року по 11.12.2023 року;

зобов`язано Міністерство юстиції України врегулювати питання про оплату праці (служби) ОСОБА_2 за період з 15.09.2023 року по 11.12.2023 року відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України» №925/5-2018 від 23.03.2018 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 року за №377/31829.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Аргументи, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

Міністерством юстиції 04.07.2023 подана заява, в якій вони вказують, що наказом Міністерства юстиції №4214 від 24.11.2021 здійснено оптимізацію діяльності Державної установи «Широківський виправний центр №75» шляхом зміни її виду з виправного центу на виправну колонію мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Після оптимізації установа змінила назву на Державну установу «Водянська виправна колонія №146». Міністерство юстиції просить роз`яснити судове рішення 1) на посаді якої державної установи слід поновити ОСОБА_2 у разі якщо Державну установу «Широківський виправний центр №75» перейменовано у Державну установу «Водянська виправна колонія №146»; 2) чи повинно міністерство поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Державної установи «Водянська виправна колонія №146».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року, залишеною Постановою Третього апеляційного адміністративного суду без змін, відмовлено у роз`ясненні судового рішення.

Відмовляючи в роз`ясненні судового рішення, суди вказали, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 є чітким та зрозумілим, не допускає неоднозначного трактування. В рішенні доступно та грамотно зазначено: «Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Державної установи «Широківський виправний центр №75» з 24.11.2021. Саме на цій посаді він і має бути поновлений.

У подальшому на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 р. у справі №160/25710/21, рапорту ОСОБА_2 від 30.11.2023 р., листа начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань полковника внутрішньої служби ОСОБА_4 від 05.12.2023 р. №ДЕП-3695/ДЕП-16835/4.12/8- 2_23/8/2/15-23, Міністерством видано наказ «Про переміщення» №2022/к від 07.12.2023 р.

За змістом вказаного наказу, полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 з 12.12.2023 р. призначено на посаду начальника державної установи «Водянська виправна колонія (№146)» у порядку переміщення відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», установивши йому посадовий оклад згідно з 34 тарифним розрядом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами), наказу Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року №685/5 «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2018 року за №289/31741 (зі змінами).

Як стверджує позивач , після поновлення на роботі на посаді начальника державної установи «Широківський виправний центр (№75)» позивач прибуває на службу, однак йому не нараховано та не виплачено заробітну плату за вересень 2023 року.

Вважаючи свої права та інтереси стосовно отримання заробітної плати (грошового забезпечення) порушеними внаслідок допущеної Міністерством юстиції України бездіяльності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання грошового забезпечення у ОСОБА_2 виникло з дати винесення наказу Міністерства юстиції України №1502/к від 15.09.2023 року про поновлення позивача на роботі, а саме: з 15.09.2023 року. Згідно з наказом Міністерства юстиції №1502/к від 15.09.2023 р. ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді начальника державної установи «Широківський виправний центр (№75)», яка на той час вже була скорочена, в зв`язку з перейменуванням установи в Державну установу «Водянська виправна колонія (№146)». Відповідно до пункту 1 Положення про державну установу «Водянська виправна колонія (№146)»), Державна установа «Водянська виправна колонія (№146)» є правонаступником Державної установи «Широківський виправний центр (№75)».

Згідно із бухгалтерською довідкою ДУ «ВВК (№146)» за №146/4-593 від 27.02.2024 року виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 розпочата з 12.12.2023 року. Питання щодо оплати праці (служби) позивача на момент поновлення його на роботі за наказом Мін`юста у встановленому законодавством порядку відповідачем не було вирішено. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не врегулювання питання про оплату праці (служби) ОСОБА_2 за період з 15.09.2023 року по 11.12.2023 року.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.

Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі статтею 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі статтею статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, стаття 236 КЗпП України передбачає обов`язок роботодавця, у разі затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, виплатити працівнику середній заробіток за час затримки.

Таким чином, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду належить встановити, чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення з`ясуванню підлягає період цієї затримки, який обраховується від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі; та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

З матеріалів справи встановлено, Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 позов Цівки щодо визнання протиправними і скасувати накази Міністерства юстиції України №2711/к від 15.11.2021 про накладання дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, №2734/к, від 17.11.2021 про виконання дисциплінарного стягнення звільнення з посади та поновити на посаді начальника Державної установи «Широківський виправний центр №75», а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 апеляційна скарга Міністерства юстиції залишена без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 залишено без змін.

Згідно із бухгалтерською довідкою ДУ «ВВК (№146)» за №146/4-593 від 27.02.2024 р. виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 ДУ«Водянська виправна колонія (№146), розпочата з 12.12.2023 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що в спірних правовідносинах підтверджено обставину затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі і позивач має право, відповідно до статті 236 КЗпП України, на виплату середнього заробітку за час затримки його виконання за спірний період з 15.09.2023 року по 11.12.2023 року.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що спірним у даній справі є питання щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, а тому, підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати такого заробітку відсутні, а належним способом захисту прав позивача є постановлення рішення про виплату такого заробітку.

Також, судом визначено, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, проте, помилково в резолютивній частині зазначив про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні із доповненням його мотивувальної частини встановленими судом апеляційної інстанції обставинами щодо судового контролю та примусового виконання рішення суду у справі № 160/25710/21, а також із виключенням абзацу другого його резолютивної частини та визначенням в абзаці третьому його резолютивної частини про те, що на користь позивача підлягає виплаті середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.

Щодо питання про визначення особи, на яку покладається обов`язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, слід зазначити наступне.

Відповідно до Положення про Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2021 № 417/5 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 11.04.2022 № 1416/5), та затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.04.2022 № 1416/5, та Положення про державну установу «Широківський виправний центр (№75)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2020 № 917/5, державне установа «Широківський виправний центр (№75)» безпосередньо підпорядковується Південно-Східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

За рішенням в адміністративній справі №160/25710/21 (Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року залишено без змін) стягнуто з державної установи «Широківський виправний центр №75» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Під час здійснення виконавчого провадження №ВП 72752313 Міністерством юстиції України було видано наказ №1502/к від 15.09.2023 року про поновлення позивача на посаді начальника установи «Широківський виправний центр (№75)».

За час розгляду справи у суді, ДУ «Широківський виправний центр (№75)» була перейменована на державну установу «Водянська виправна колонія (№146).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №925/5-2018 виплата грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється за місцем їх служби в межах асигнувань, затверджених кошторисом відповідного органу або установи на грошове забезпечення (п.5).

Особам рядового і начальницького складу, поновленим на службі або попередній посаді за рішенням суду у зв`язку з незаконним звільненням або переміщенням на іншу посаду, за час вимушеного прогулу виплата здійснюється з розрахунку середньоденного грошового забезпечення, яке особа рядового чи начальницького складу отримувала у місяці незаконного звільнення, або різниці в ньому за час перебування на нижчеоплачуваній посаді (п.25).

Підставою для виплат, зазначених у цьому пункті, є наказ начальника відповідного органу або установи, а в разі поновлення на посаді начальника органу або установи - наказ відповідного органу управління вищого рівня з урахуванням пункту 24 цього розділу, а саме: «встановлення надбавок, доплат, підвищень посадових окладів, преміювання та надання допомоги для оздоровлення, матеріальних допомоги для вирішення соціально-побутових питань особам начальницького складу, які перебувають на посадах (виконують обов`язки) керівників та їх заступників Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, начальників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, а також установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, здійснюється за погодженням із Державним секретарем Міністерства юстиції України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України, на підставі наказів відповідних органів та установ».

З матеріалів справи встановлено, що відбулася реорганізація установ, отже ДУ «Широківський виправний центр (№75)» припинено діяльність, але всі її права й обов`язки у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи - ДУ «Водянська виправна колонія (№146). Таким чином, рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником, оскільки обов`язок по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника покладений на роботодавця, яким у випадку реорганізації державної установи є її правонаступник, якому передані відповідні завдання і функції.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року змінити.

Доповнити мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року обставинами встановленими судом апеляційної інстанції щодо судового контролю та примусового виконання рішення суду у справі № 160/25710/21.

Виключити абзац другий резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року.

В абзаці третьому резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року визначити, що на користь ОСОБА_2 з Державної установи «Водянська виправна колонія (№146) підлягає стягненню виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді замість середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 22 травня 2024 року, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 27 травня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров