Ухвала

від 30.05.2024 по справі 460/15743/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

30 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/15743/23 пров. № А/857/11465/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Курильця А. Р.суддів -Мікули О. І. Пліша М. А.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі № 460/15743/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Носовиця Агро" до Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року задоволено повністю адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Носовиця Агро" до Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ст.286 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 13 травня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

На виконання умов вказаної ухвали Головного управління ДПС у Рівненській області подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка мотивована тим, що відповідач первинно подав апеляційну скаргу на рішення у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, однак її було повернуто внаслідок невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (несплата судового збору). Невчасна сплата судового збору, у зв`язку з неналежним фінансовим забезпеченням Державної податкової служби України, територіальним органом якої є Головне управління ДПС у Рівненській області, є не суб`єктивною, а вимушеною причиною. Зауважує, що, звертаючись повторно з апеляційною скаргою в межах присічного строку, встановленого частиною 2 статті 299 КАС України, надав платіжне доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Звертає увагу, що військове вторгнення російської федерації на територію України та подальше розгортання бойових дій завдали серйозного удару українській економіці, що безумовно відобразилося на виконанні бюджетних показників поточного року, а Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції повинен надавати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою, тощо.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржене судове рішення постановлено порядку письмового провадження 09 лютого 2024 року, повне судове рішення складено 09 лютого 2024 року.

Копію отримано скаржником 09.02.24 20:02 до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що встановлено за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Однак апеляційну скаргу подано лише 29 квітня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до матеріалів справи, первинно апеляційна скарга на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року подана відповідачем 11 березня 2024 року, однак така повернена ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року.

Відтак апеляційна скарга від 29 квітня 2024 року є такою, що подана повторно.

Судова колегія зауважує, що хоч повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою, проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.

Вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Строк на апеляційне оскарження передбачений статтею 295 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 січня 2023 року у справі №560/10231/21, від 22 лютого 2023 року у справі №560/1608/22

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").

Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що норми процесуального законодавства не звільняють державний орган від обов`язку подачі апеляційної скарги у передбачений процесуальним законодавством строк.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо її своєчасної подачі.

Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведена позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі № 400/2226/19.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 03.11.2022 у справі № 560/15534/21, згідно з яким строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.

Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

У цій же постанові Верховний Суд визнав слушними висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів стосовно того, що строк було пропущено з поважних причин через відсутність коштів для сплати судового збору при первинному зверненні з апеляційною скаргою, оскільки відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 804/2979/17 від 15.05.2018 та № 822/276/17 від 07.06.2018.

За схожих обставин Верховним Судом у касаційному порядку було переглянуто справу № 640/9792/20 й прийнято постанову від 22.03.2023, у якій наведено наступні висновки щодо застосування норм права:

«…Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним.

Також скаржник повинен довести, що повернення попередньо поданих касаційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Водночас, Суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку».

Колегія суддів не вбачає перешкод для поширення такої правозастосовчої практики Верховного Суду й у випадку про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки норми процесуального закону, якими це питання регламентовано на стадії апеляційного чи касаційного оскарження судових рішень є близькими за змістом і однаково врегульовують це питання.

Зважаючи на зміст викладених у цій постанові Верховного Суду норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, колегія суддів вважає, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

1) первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

Повертаючись до обставин цієї справи, зазначений обов`язок, з урахуванням правил обчислення процесуальних строків, дотримано скаржником, позаяк первісна скарга на рішення суду від 09 лютого 2024 року, копію якого отримано скаржником, з урахуванням правил частини шостої ст.251 КАС України - 12 лютого 2024 року, була подана 11 березня 2024 року.

2) повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

В світлі справи, що розглядається, зазначена вимога дотримана скаржником, оскільки первісна скарга повернута 22 квітня 2024 року (копію ухвали надіслано 22.04.24 21:35 в Електронний кабінет скаржника, що встановлено за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», а повторна апеляційна скарга подана 29 квітня 2024 року.

3) скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою.

Матеріалами цієї адміністративної справи стверджується, що така вимога не дотримана скаржником, оскільки недоліки не усунуті станом на момент повторного звернення, позаяк судовий збір не сплачено.

Наведені вище обставини свідчать, що скаржник не вжив у максимально стислі строки заходів щодо подання апеляційної скарги повторно, оскільки ним не продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й не здійснено усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично не усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою.

4) доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

5) наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

В контексті двох вищезазначених обставин колегія суддів зауважує, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Скаржник також обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження посиланнями на відсутність у нього коштів на сплату судового збору. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Долучені відповідачем виписки з рахунків не свідчать про відсутність коштів протягом усього періоду часу, а вказують про їх відсутність лише станом на конкретну дату.

Між тим, Суд нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку) має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є вкрай неаргументованими, адже не містять жодного підтвердження доказами.

Скаржник є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, при цьому апелянт не може і не повинен отримувати вигоду від недостатнього фінансування.

Посилання податкового органу на відсутність фінансування витрат на сплату судового збору колегією суддів відхиляється, оскільки ці обставини стосуються адміністративно-організаційної діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму ''послаблення'' у відносинах, що прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.

Крім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд, обмежене фінансування не є поважною причиною пропуску строку на оскарження чи підставою для продовження (поновлення) процесуального строку.

Також, скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.

Сама собою затримка бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є автоматичною, достатньою і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Посилання на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання апелянтом своїх процесуальних обов`язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що митниця у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

До того ж, Головне управління ДПС у Рівненській області, крізь компетенційну призму, не є тим органом державної влади, який активно залучений до обороноздатного процесу держави.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначає та не надає.

Отже, із заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, не вбачається наявності обставин, що вплинули на можливість своєчасного подання відповідачем апеляційної скарги і унеможливили її подання у встановлений законодавством строк.

Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Рівненській області та відмовити у задоволенні такої.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі № 460/15743/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Носовиця Агро" до Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш