Рішення

від 21.05.2024 по справі 173/738/23

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/738/23

Провадження №2/173/51/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В

За участю: представника позивача адвоката Погрібняка О.М..

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Колос Наталія Вікторівна і державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Заря Віта Вікторівна про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування права власності на земельну ділянку -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2023 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування права власності на земельну ділянку до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Колос Н.В., і державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Заря В.В.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 року позовна заява залишена без руху в зв`язку з виявленими недоліками.

30.03.2023 року позивачем усунені виявлені недоліки.

08.05.2023 року отримана інформація з Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання відповідача фізичної особи.

09.05.2023 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на 14.06.2023 року .

13.06.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

14.06.2023 року в судовому засіданні оголошена перерва до 11.09.2023 року в зв`язку із задоволенням клопотань сторін про витребування доказів.

29.06.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.09.2023 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений на 31.10.2023 року.

31.10.2023 закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2024 року.

17.01.2024 року в судовому засіданні оголошена перерва до 24.01.2024 року.

24.01.2024 року в судовому засіданні оголошена перерва до 18.03.2024 року.

18.03.2024 року в судовому засіданні оголошена перерва до 21.05.2024 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

В судовому засіданні 21.05.2024 року оголошена вступна і резолютивна частина рішення.

Згідно заявлених позовних вимог за поданою позовною заявою позивач просить: Встановити факт прийняття ним спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині спадкування за заповітом земельної ділянки площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020.

Визнати частково недійсними:

- свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 23.02.2004 року та зареєстроване в реєстрі за № 91/2004 р., яким посвідчено право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - в частині визнання ОСОБА_4 власником земельної ділянки площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020;

- свідоцтво про право на спадщину за законом видане 23.11.2005 року та зареєстроване в реєстрі за № 3841 р., яким посвідчено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - в частині визнання ОСОБА_5 власником земельної ділянки площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020;

- свідоцтво про право на спадщину за законом видане 05.09.2016 р. Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Колос Наталією Вікторівною за № 647, яким посвідчено право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - в частині визнання ОСОБА_6 власником земельної ділянки площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020.

Скасувати записи про державну реєстрацію права власності: ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020, що був внесений на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23.02.2004 року та зареєстрованого в реєстрі за № 91/2004 р.; ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020, що був внесений на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23.11.2005 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3841 р.; ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020, що був внесений на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05.09.2016 р. Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Колос Наталією Вікторівною, зареєстрованого в реєстрі за № 647.

В обґрунтування заявлених позовних вимог за позовною заявою позивач посилається на наступне: позивач 21.02.2023 р. дізнався, що його батьком ОСОБА_3 20 серпня 2002 року було складено заповіт, за яким батько заповів позивачеві земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Через хворобливий стан батька, він з червня 2002 року і по дату смерті проживав з батьком за адресою АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його рідна сестра ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер чоловік його сестри ОСОБА_5 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , його свояка, його племінниця ОСОБА_2 повідомила його про те, що вона єдина спадкоємиця після смерті свого батька і вона має намір продати земельну ділянку площею 5.687 га, яка завжди перебувала у його користуванні. Дана земельна ділянка належала його батькові ОСОБА_3 і після смерті батька була у користуванні позивача.

ОСОБА_2 повідомила його, про те, що цю земельну ділянку площею 5.687 га, що розташована на території Мишуринорізької сільської ради Верхньодніпровського району у спадок після смерті ОСОБА_3 за законом отримала ОСОБА_4 (Свідоцтво про право на спадщину за законом № 91/2004 від 23.02.2004 року).

Після смерті ОСОБА_4 дана земельна ділянка перейшла у спадок за законом (Свідоцтво про право на спадщину за законом № 3841 від 23.11.2005 р.) ОСОБА_5 , а після смерті останньої на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 647 виданого Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Колос Наталією Вікторівною земельна ділянка площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020 перейшла у власність ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 повідомила про те, що вона оформляє спадщину і чекає видачу свідоцтва про право на спадщину, в тому числі і на спадкове майно земельну ділянку площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020 та про намір продати дану ділянку третім особам.

17.02.2022 року його представником адвокатом Погрібняком Олексієм Михайловичем було направлено адвокатський запит № 02/23 до Мишуринрізької сільської ради щодо наявності відносно нього заповіту.

Листом вих. № 61 від 21.02.2023 р. Верхньодніпровської міської ради адвоката було повідомлено, що ОСОБА_3 20 серпня 2002 року було складено заповіт, який зареєстрований у реєстрі під № 217, за яким частину свого майна ОСОБА_3 передавав ОСОБА_1 . Даний заповіт не змінювався та ніким не відмінявся.

На його звернення позивачеві було видано копію заповіту його батька ОСОБА_3 від 20 серпня 2002 року, зареєстрованого у реєстрі під № 217 та його дублікат. Раніше даний заповіт він не бачив та про його існування не знав.

Згідно до заповіту від 20 серпня 2002 року, зареєстровано у реєстрі під № 217 ОСОБА_3 заповідає йому земельну ділянку, власність на яку підтверджується виданим Державним актом на право власності на землю серії III - ДП № 106334 від 12.03.2001 року. Даний заповіт чітко вказує на передачу йому земельної ділянки, бо саме Державний акт на право власності на землю серії ПІ - ДП № 106334 від 12.03.2001 року підтверджує право власності. Зміст правочину, значення слів та понять, а також загальноприйняте у даній сфері відносин значення термінів надає змогу з`ясувати зміст заповіту та намір спадкодавця.

Після смерті батька ОСОБА_3 дану земельну ділянку, площею 5.687 га успадкувала за законом його мати ОСОБА_4 та їй було видано новий акт на дану земельну ділянку, а саме Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП 093431 від 23.12.2004 року.

Не знаючи, що існує заповіт від батька, складеного на нього, в частині земельної ділянки (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП 093431 від 23.12.2004 року), він написав у нотаріуса заяву про те, що він знає про смерть батька та не прийняв спадщину за законом. Все майно батька після його смерті перейшло його матері за законом. Він, його мати та його сестри не знали про існування заповіту і не були проти того, щоб за законом спадщину прийме їхня мати ОСОБА_4 . Подрібнення спадку, яке б отримали вони за законом було б малозначним, недоцільним, так як обробляти частину земельної ділянки було складно, бо в сім`ї вже тоді були розлади.

Після смерті матері, ОСОБА_4 , дану земельну ділянку успадкувала за законом ОСОБА_5 та їй було видано новий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 182165 від 03.03.2006 року.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.02.2023 р., після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020 успадкував за законом її чоловік ОСОБА_6 та здійснив реєстрацію права власності на дану земельну ділянку 05.09.2016 року.

Земельна ділянка, що належала його батькові, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , за Державним актом на право власності на землю серії III - ДП № 106334 від 12.03.2001 року це та ж сама ділянка, яку успадкувала ОСОБА_4 та на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом № 91/2004 від 23.02.2004 року отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП 093431 від 23.12.2004 року та яка в подальшому була успадкована вже ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . І яка отримала кадастровий номер 1221087000:01:007:0020.

Звернувшись з заявою від 28.02.2023 р. про видачу свідоцтва про право на спадщину Державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Заря Віта Вікторівна видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через те, що земельна ділянка площею 5.687 га, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020 вже успадкована іншими особами, а він пропустив строк прийняття спадщини, що й стало підставою звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснив, що після смерті батька його довіритель не знав про існування заповіту, тому погодився, щоб земельну ділянку успадкувала мати, так як члени сім`ї не хотіли ділити дану спадщину на невеликі частки. Якби його довіритель знав про існування заповіту, згідно якого спірна земельна ділянка переходить до нього в повному обсязі, то він би ніколи не відмовився від спадщини. Крім того його довіритель на час смерті проживав разом з батьком, тому фактично вступив в спадщину. взявши речі, які за життя належали його батькові, обробляв дану земельну ділянку. І його довіритель ніколи не відмовлявся від спадщини за заповітом. Тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач,проти задоволення позовнихвимог заперечувала. Своїзаперечення виклала у відзивіна позовнузаяву. Згідно відзивуне позовнузаяву відповідачка посилається нате, щовона є спадкоємцем майнапісля смерті свого батька, ОСОБА_6 ,.до складу спадщини входить і спірназемельна ділянка, 5.687га,що розташованана територіїМишуринорізької сільськоїради Верхньодніпровськогорайону Дніпропетровської області, наданий час натериторії Верхньодніпровськоїміської ради Дніпропетровськоїобласті, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020, дану земельну ділянку успадкувала її баба, ОСОБА_4 , а після її смерті успадкували її батьки почергово. Зі слів її померлої матері їй відомо, що на час отримання свідоцтва про право на спадщину її бабою, ніякого заповіту стосовно даної земельної ділянки не було, що підтверджується і відсутністю відомостей про нього у Єдиному реєстрі заповітів. Також позивач посилається на те, що він спільно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_3 , на момент смерті та користувався спірною земельною ділянкою. Однак згідно акту від 27.04.2023 року № 127 , виданого в.о. старости с. Мишурин Ріг ОСОБА_1 , не проживав зі своїм батьком ОСОБА_3 , та не здійснював догляд за ним. Спірна земельна ділянка перебувала в користуванні не лише позивача, а й ТОВ «АГРОФІРМА «МИШУРИНРІГ», що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки від 03.09.2010 року. Крім того позивач звернувся з даним позовом до суду з пропуском строку позовної давності, більше чим через 20 років після смерті свого батька. На підставі чого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Треті особи, що заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Колос Наталія Вікторівна і державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Заря Віта Вікторівна в судове засідання не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи у їх відсутність. Письмових пояснень суду не надав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, інших учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією свідоцтва про народження.

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина в тому числі і на земельну ділянку, 5.687 га, що розташовану на території Мишуринорізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, на даний час на території Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221087000:01:007:0020.

Також судом встановлено, що зазначена вище земельна ділянка була успадкована дружиною ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а в подальшому її донькою ОСОБА_5 ,, потім чоловіком ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину, матеріалами спадкових справ та копіями державних актів про право власності на землю.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла рідна сестра позивача, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер чоловік сестри позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , спадкоємцем його майна, є племінниця позивача, відповідачка, ОСОБА_2 .

Прохаючи задовольнити позовні вимоги позивач посилається на те, що він не знав про наявність заповіту, на час смерті проживав разом з батьком та фактично вступив в управління спадковим майном.

Як встановлено в судовому засіданні, спадщина після смерті ОСОБА_3 , відкрилась в 2002 році, тому на дані правовідносини поширюється чинність ЦК УРСР в ред. 1963 року.

Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК УРСР в ред. 1963 року - Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР в ред. 1963 року - Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповіднодо ч.1 ст. 548 ЦК УРСР в ред.1963року - Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Відповідно до ч.1, 2 ст.553 ЦК УРСР в ред. 1963 року - Спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Відповідно до спадкової справи № 91/2004 відкритої після смерті ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 , (позивач), ОСОБА_5 , і ОСОБА_7 , подали державному нотаріусові заяву відповідно до якої вказали, що встановлений законом строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті батька, вони пропустили, для продовження пропущеного строку за поновленням своїх спадкових прав в суд звертатись не будуть.

Згідно даної заяви підтверджено, що їм нотаріусом роз`яснено, що прийняття спадщини або відмова від спадщини мають місце у відношенні до всього спадкового майна. Спадкоємець не може прийняти одну частину спадщини, а від другої відмовитись, що підтверджується копією заяви та матеріалами спадкової справи.

Таким чином судом встановлено, що позивачем була подана до нотаріуса заява про відмову від спадщини, що відкрилась після смерті його батька.

З положень ст. 553 ЦК УРСР в ред. 1963 року вбачається, що відмовитись від спадщини має право як спадкоємець за законом, так і спадкоємець за заповітом. Тому посилання позивача на той факт, що йому не було відомо про існування заповіту, і він відмовився від спадщини за законом, що відкрилась після смерті батька як на підставу відмови від спадщини суд вважає безпідставним. Оскільки позивач у поданій заяві не зазначав, що він, відмовляється від спадщини за законом. Крім того при прийнятті спадщини матір`ю позивача, позивач був у нотаріальній конторі, мав можливість вимагати перевірки наявності заповітів складених на його ім`я, перш ніж вирішити питання щодо відмови від спадщини, оскільки є сином спадкодавця. проживав з ним в одному населеному пункті і достовірно знав як про смерть батька, так і про відкриття спадщини, але подав заяву про відмову від спадщини.

Як на підставу задоволення позовних вимог позивач посилається і на те, що він проживав разом з батьком на момент смерті, оскільки батько хворів та потребував його допомоги, взяв певне майно, що належало його батькові, а також користувався спірною земельною ділянкою, тому вважається таким, що прийняв спадщину.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , і ОСОБА_1 , дали наступні пояснення.

Так свідок ОСОБА_8 , в судовому засіданні пояснив, що він живе там, де проживав ОСОБА_3 , коли останній захворів, його син ОСОБА_1 , жив біля нього, доглядав батька, садив город, порався по господарству. А після смерті батька забрав швейну машинку, меблі. І він допомагав ОСОБА_1 , переносити їх до його додому. Також свідок пояснив, що ОСОБА_3 , був одиноким, жив сам із сином, дружини у померлого не було.

Свідок ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснила, що коли у її чоловіка ОСОБА_1 , захворів батько, останній перейшов жити до батька і жив у нього до смерті. В той час стосунки між ними були натягнуті, і чоловік з нею разом не проживав, а жив з батьком. Потім вони з чоловіком помирились і він знову повернувся жити додому. Її чоловік допомагав і матері, а коли мати захворіла її до себе забрала старша донька. Будинок батьків та мотоцикл продали. Сестра, яка забрала матір вступила у спадщину, але просила її чоловіка обробляти земельну ділянку, і вони до 2023 року цю земельну ділянку обробляли. Але їх племінниця після смерті своїх батьків повідомила їх, що вона буде вступати у спадщину та землю забере та продасть.

Суд критично оцінює показання даних свідків, оскільки свідок ОСОБА_8 , пояснював суду що спадкодавець ОСОБА_3 , був одиноким, жив сам із сином, дружини не було. Але на день смерті ОСОБА_3 , живою була його дружина, ОСОБА_4 , яка проживала разом з ОСОБА_3 , та пережила свого чоловіка більше ніж на 10 років, успадкувавши майно, що залишилось після його смерті. Тому суд критично відноситься і до показань цього свідка, що після смерті батька позивач забрав собі швейну машинку, меблі, тобто предмети домашнього вжитку, оскільки в будинку залишилась проживати мати позивача, тому забравши предмети домашнього вжитку позивач позбавив би свою матір майна, необхідного для повсякденного користування.

Свідок ОСОБА_1 , є дружиною позивача, тому заінтересована в результатах розгляду даного спору.

В свою чергу згідно наданої суду копії паспорту, позивач, ОСОБА_1 , був зареєстрований в АДРЕСА_2 з 24.06.1991 року. Спадкодавець ОСОБА_3 , був зареєстрований на день смерті по АДРЕСА_1 , тобто за зовсім іншою адресою, що само по собі спростовує факт спільного проживання.

Згідно наданого позивачем акту № 62 від 08.02.2023 року, складеного в.о. старости села Мишурин Ріг ОСОБА_9 , вказується, що ОСОБА_1 , здійснював догляд за своїм хворим батьком ОСОБА_3 , який проживав по АДРЕСА_1 , постійно проживав з ним та вів спільне господарство. Даний акт складений зі слів сусідів та очевидців ОСОБА_10 , та ОСОБА_8 .

В свою чергу згідно акту № 127 від 27.04.2023 року складеного в.о. старости села Мишурин Ріг ОСОБА_9 вказується, що ОСОБА_1 , не здійснював догляд за батьком та не проживав з ним. Таким чином суду надані два акти протилежного змісту, і відомості, викладені в акті № 127 від 27.04.2023 року позивачем будь-якими доказами не спростовані. Крім того відомості викладені в акті № 62 від 08.02.2023 року записані зі слів в тому числі і свідка ОСОБА_8 , показання якого суд ставить під сумнів.

Таким чином належними та без заперечними доказами не підтверджений факт проживання позивача разом зі своїм батьком на день його смерті. Суд погоджується з тим, що позивач, як син, допомагав своєму батькові, здійснював догляд за ним, в тому числі і в зв`язку із його з хворобою, але факт надання допомоги, здійснення догляду, та факт спільного проживання є зовсім різними фактами і факт спільного проживання позивача зі спадкодавцем ОСОБА_3 , не знайшов свого підтвердження.

Крім того відповідно до ч. 1 ст.549 ЦК УРСР в ред. 1963 року - Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Крім того, як вже зазначалось вище позивач подав державному нотаріусові заяву відповідно до якої вказав, що встановлений законом строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті батька пропустив, для продовження пропущеного строку за поновленням своїх спадкових прав в суд звертатись не буде. Тобто фактично відмовився від спадщини. В поданій нотаріусові заяві позивач не вказував, що проживав разом з батьком та фактично прийняв спадщину і заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину не подавав.

Факт вступу в управління спадковим майном, а саме спірною земельною ділянкою, також не знайшов свого підтвердження, оскільки спірна земельна ділнка перебувала в користуванні не лише позивача, а й іншого суб`єкта господарювання. Що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки. Крім того, ця земельна ділянка була успадкована іншими спадкоємцями, які передали позивачу її в користування, а не була в користуванні позивача, як спадкове майно, я ке не мало власника. після смерті спадкодавця.

На підставі вищевикладеного суд вважає що позовні вимоги в частині встановлення факту прийняття позивачем спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті батька ОСОБА_3 , задоволенню не підлягають.

Оскільки чинним законодавством,яке існувало на часвідкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , так і за чинним законодавством спадкоємець може прийняти спадщину або відмовитись від неї. Відмова від спадщини і була здійснена позивачем. Крім того суд критично ставиться до посилань позивача, що йому не було відомо про існування заповіту батька і саме ця обставина стала тим, що він не прийняв спадщину, оскільки позивач є сином спадкодавця, тобто самим близьким родичем, знав про смерть батька та наявність спадкового майна. в тому числі і спірної земельної ділянки, оскільки проживав із спадкодавцем в одному населеному пункті. Тому у нього були відсутні будь-які перешкоди для своєчасного прийняття спадщини після смерті батька та отримання інформації щодо наявності чи відсутності заповіту.

Крім того після смерті ОСОБА_3 , спадщину успадкувала його дружина, мати позивача, і якщо позивач пропустив строк для прийняття спадщини після смерті батька і подав заяву про відмову від спадщини, відкритої після смерті батька, то у позивача було право на прийняття спадщини, що відкрилась після смерті матері, ОСОБА_4 , як у спадкоємця першої черги, але позивач також не звернувся до нотаріуса із заявою про спадкування належного його матері майна і спадщину після смерті ОСОБА_4 ,, успадкувала його сестра ОСОБА_5 , після смерті якої спадщина була успадкована її чоловіком.

Таким чином протягом тривалого періоду часу після смерті ОСОБА_3 , спадщина переходила від одного спадкоємця до іншого і у позивача не виникало наміру на її успадкування. Таким намір виник у позивача лише після того як спірна земельна ділянка з 2012 року перейшла в користування до позивача А в подальшому між позивачем та відповідачкою, яка є спадкоємцем даної земельної ділянки після смерті батька, виник спір щодо подальшого користування позивачем даної земельною ділянкою. Оскільки відповідачка виявила намір розпорядження даною земельною ділянкою іншим чином.

Крім того, як вбачається з постанови державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 28.02.2023 року позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виходячи з того, що складений на ім`я позивача заповіт не відповідає нормам ст. 534 ЦК України , оскільки згідно даного заповіту у спадщину передається не земельна ділянка, а Державний акт, Інформація в Спадковому реєстрі щодо даного заповіту відсутня, позивач у встановлений в законодавстві строк заяви про прийняття спадщини не подав, фактично не вступив в управління або володіння спадковим майном, що підтверджується постановою нотаріуса.

Таким чином позивачем обраний не ефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки встановлення одного факту прийняття позивачем спадщини, недостатньо для оформлення спадкових прав позивача, який претендує на спадщину за заповітом.

Вимоги про скасування виданих свідоцтв про право на спадщину та державної реєстрації права власності на земельну ділянку є похідними від визнання за позивачем права на спадщину за заповітом і виходячи із першої позовної вимоги ще й передчасними. Оскільки позивач ставить вимоги лише про визнання ним факту прийняття спадщини, і не ставить вимоги про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом.

Таким чином у випадку задоволення першої позовної вимоги у позивача виникло б право на звернення до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно та внесення змін до раніше виданих свідоцтв про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст.1296 ЦК України - Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину .

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту прийняття позивачем спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , в частині спадкування спірної земельної ділянки, позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих на ім`я інших спадкоємці та скасування записів про реєстрацію права власності на земельну ділянку також задоволенню не підлягають.

Так як судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи із фактичних обставин, питання щодо пропуску строку позовної даності позивачем судом не розглядається та приймається при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про розподіл понесених судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, понесені судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витратив загальній сумі 2684.00 грн., відповідачем не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

У задоволенні позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Колос Наталія Вікторівна, юридична адреса: АДРЕСА_5 і державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Заря Віта Вікторівна, вул. Яцковського, 25 м. Верхньодніпровськ Кам`янскього району Дніпропетровської області про встановлення факту, прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 в частині спадкування за заповітом земельної ділянки площею 5.687 га. кадастровий номер 1221087000:01:007:0020, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування права власності на земельну ділянку - відмовити в повному обсязі.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текстрішення складений 31.05.2024року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 31.05.2024 року

Дата набрання законної сили: 02.07.2024 року