Постанова

від 30.05.2024 по справі 308/8292/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/8292/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Хамник М.М., з участю представника Закарпатської митниці Держмитслужби Зубенка І.І., представника заявника ОСОБА_1 адвоката Стець Р.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого дії представник адвокат Стець Ростислав Ярославович, про перегляд за нововиявленими обставнами постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2020 у справі №308/8292/20, винесеної за результатми розгляду справи про порушення митних правил, що надійшла із Закарпатської митниці Держмитслужби, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2020 у справі №308/8292/20, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 16.04.2021, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста відсотків вартості товару безпосереднього предмету порушення митних правил, що становить 96060498,02 грн., з конфіскацією на користь держави безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме: мобільних телефонів, ноутбуків, планшетів, годинників та аксесуарів, різних торговельних марок.

26.02.2024 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Стець Р.Я., в якій заявник просить скасувати за нововиявленими обставнами постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2020 у справі №308/8292/20.

В обґрунтування поданої заяви представник заявника посилається на те, що на даний час встановлено важливі обставини, які входили до предмета доказування у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, та які могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі та не були відомі на час розгляду справи. Відтак, представник заявника вважає, що існують об`єктивні підстави для перегляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, за нововиявленими обставинами, виходячи з наступного.

Представником заявника встановлено обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які безпосередньо мали б вплив на прийняття постанови Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у справі №308/8292/20, а відтак наведене рішення слід переглянути.

Зокрема, нововиявленими обставинами визнаються: відомості, які вказують на відсутність умислу в діях ОСОБА_1 на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, та встановлення осіб, які фактично вчинили дане правопорушення; встановлена інформація, що ОСОБА_1 не являвся перевізником та не надавав будь яких послуг з перевезення жодній особі.

Під час розгляду справи №308/8292/20 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ст. 483 МК України як особа, що нібито являється перевізником відповідно до вимог ст. 460 МК України.

Однак згодом з`ясовано, що ОСОБА_1 не являвся в 2020 році перевізником та не здійснював перевезення товару в 2020 році через митний кордон України в розумінні ст. 191 МК України.

Так до Державної служби України з безпеки на транспорті був поданий адвокатський запит №1128 від 31.10.2023 з проханням надати наступну інформацію: повідомити чи в період 2020-2021 р.р. звертався ОСОБА_1 із заявою про отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями; повідомити, чи Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпекою) здійснювалося в період 2020-2021 р.р. ліцензування господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, здобувачем якої був ОСОБА_1 ; повідомити про наявність відомостей та інформації в Єдиній інформаційно-аналітичні системі щодо оформлення в період 2020-2021 р.р. ОСОБА_1 трудових відносин із автомобільним перевізником-ліцензіатом, зокрема перебування ОСОБА_1 на посаді водія транспортного засобу.

27.11.2023 адвокатом Стець Р.Я. отримано відповідь №11006/2.1.2/15-23 від 06.11.2023 Державної служби України з безпеки на транспорті на адвокатський запит від 31.10.2023 №1128, у якій повідомлено, що згідно з відомостями, які містяться в Єдиному комплексі інформаційних систем Укртрансбезпеки, станом на 06.11.2023 ОСОБА_1 не звертався із заявою про отримання ліцензії. Укртрансбезпекою, як органом ліцензування не приймалося рішення щодо видачі ОСОБА_1 ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, зокрема у період 2020-2021 років.

Також був поданий адвокатський запит від 31.10.2023 №1127 до Головного управління ДПС у Львівській області з проханням надати наступну інформацію: повідомити чи ОСОБА_1 перебував в період 2020-2021 р.р. на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області як фізична особа підприємець; у випадку наявності такої інформації, надати відомості про основний вид економічної діяльності фізичної особи-підприємця, дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі, відомості про ліцензування виду господарської діяльності суб`єкта господарювання, відомості про видачу документів дозвільного характеру, місцезнаходження реєстраційної справи та належним чином завірені копії документів, які б підтверджували вище зазначену інформацію; повідомити чи ОСОБА_1 в період 2020-2021 р.р. подавалася податкова декларація до контролюючих органів у зв`язку з отриманням доходів пов`язаних із наданням послуг з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.

24.11.2023 адвокатом Стець Р.Я. отримано відповідь Головного управління ДПС у Львівській області від 08.11.2023 на адвокатський запит від 31.10.2023 №1127, в якому вказано, що станом на 03.11.2023 ОСОБА_1 не перебуває та не перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець, податкова звітність в період 2020-2021 р.р. не подавалася.

Отже, як зауважує представник заянивка, встановлено безперечні факти, які не були відомі під час розгляду справи в суді першої інстанції, що ОСОБА_1 не являвся перевізником та не здійснював перевезення згідно з п. 37 ст. 4 МК України, як і не інформував про таку діяльність відповідні державні органи.

Згідно з отриманою 14.12.2023 відповіддю на адвокатський запит від 27.11.2023, що був скерований на адресу ФОП ОСОБА_2 , встановлено що ОСОБА_1 працював лише водієм в даного суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 і саме цей суб`єкт господарювання (ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснював перевезення вантажу через митний кордон та являвся відповідно до вимог п. 37 ст. 4, ст. 191 МК України перевізником.

Наголошує, що у відповідності до вимог діючого законодавства господарська діяльність з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями потребує ліцензування. ОСОБА_1 не мав такої ліцензії не отримував її, не являвся підприємцем чи власником транспортного засобу і відповідно не міг та не здійснював фактично надання послуг з перевезення. Підтвердженням наведеного є те, що наявні в справі №308/8292/20 документи, щодо перевезення оформлялись ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , а не ОСОБА_1 (пункти 16 та 23 СМR), і саме ФОП Філяс має діючу ліцензію щодо діяльністості з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями серії ГБ 02112, виданої Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпекою).

До митного оформлення документи подавалися не ОСОБА_1 а декларантом ТОВ «ЮКРЕЙНІН КАСТОМ СЕРВІС», відповідно ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій на внесення недостовірних відомостей до документів що подавались до митного оформлення.

Також згідно з п. 1.3 трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю №20 від 05.09.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 приймається на посаду водія автотранспортних засобів. Положеннями вказаного трудового договору не передбачено жодних норм, згідно з якими на працівника покладався б обов`язок щодо перевірки найменування та маркування вантажу, кількість місць та інших формальностей, необхідних для здійснення переміщення товарів через митний кордон України, та відповідно не передбачено можливість притягнення до відповідальності працівника за не виконання цих дій.

Представник заявника вказує, що роботодавцем ФОП ОСОБА_2 не було виконанні обов`язки, покладенні на нього КЗпП України і допущено до роботи працівника ОСОБА_1 без проведення інструктажу щодо його посадових обов`язків та дій, які необхідно здійснити водію при перевезенні товарів через митний кордон України передбачені нормами Митного кодексу України. Підтвердженням наведеного є посадова інструкція ОСОБА_1 , отримана на адвокатський запит від 27.11.2023.

Таким чином, як зазначає представник заявника, є правдивим пояснення ОСОБА_1 про те, що при погрузці товару він не перебувавав, залишивши автомобіль для завантаження, і не був обізнаний з обов`язком перевіряти найменування та маркування вантажу, кількість місць. Виявлений товар знаходився в середній частині вантажного відсіку напівпричепу в 116 картонних коробках, що були розміщені серед іншого товару, заявленого як «запасні частини в асортименті, для автомобілів», та товар заявлений як «запасні частини в асортименті, для автомобілів» знаходився поверх незаявленого товару. Тому доступ до прихованого товару був ускладнений, оскільки огляд став би можливим тільки після повного вивантаження всього товару «запасні частини в асортименті, для автомобілів», та розпакуванні картонних коробок. Через наявні обставини ОСОБА_1 не був обізнаний і з тим що кількість місць не відповідає заявленим і про завантаження іншого товару крім запасних частин в асортименті йому не було відомо. Саме ці наявні умови стали підставою для не внесення відповідних застережень у CMR.

Отже, є наявні обставини, які не були відомі та встановлені судом першої інстанції під час судового розгляду, а саме про відсутність умислу ОСОБА_1 порушити митні правила України і здійснити приховування товару, тобто суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України.

Звертає увагу, що відповідно до ст.3 Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956, до якого Україна приєдналась 01.08.2006, перевізник є відповідальним за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди. В цей же час притягується до відповідальності не перевізник ФОП ОСОБА_4 , а фізична особа ОСОБА_1 , який перебуває з підприємцем в трудових відносинах, незважаючи що, згідно з п. 37 ст. 4 МК України перевізник це особа, яка переміщує товари або бере на себе зобов`язання та відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України та/або митною територією України. Однак, в матеріалах справи відсутні №308/8292/20 будь-які докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 здійснював міжнародне перевезення товару, на підставі чого можна було дійти висновку, що останній виступав відповідно до п. 37 ст. 4 МК перевізником або виступав від імені перевізника та в силу виконуваних ним трудових обов`язків відповідав за додержання такими перевізником вимог, встановлених МК України та іншого законодавства. Наведене підтверджується і тим, що власником вантажного транспортного засобу та спеціалізованого причепу, якими здійснювалося переміщення товару через митний кордон України, являється ФОП ОСОБА_2 .

Також згідно з даними з відкритих джерел інформації, 31.01.2002 до Єдиного державного реєстру було внесено відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 , основний вид діяльності якого 49.41 вантажний автомобільний транспорт. В подальшому Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області 10.11.2002 відомості про ФОП ОСОБА_2 було внесено до Реєстру платників єдиного внеску та взято на облік за реєстраційним номером 041103634, за аналогічним основним видом економічної діяльності ФОП.

Крім того, представник заявника вказує, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець і не звертався із заявою про отримання ліцензії та Укртрансбезпекою як органом ліцензування не приймалося рішення щодо видачі ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, зокрема у період 2020-2021 років. Це вказує на відсутність вини у формі умислу, спрямованого на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, який передбачає диспозиція ст. 483 МК України.

Під час огляду товару було встановлено, що товар заявлений як «запасні частини в асортименті, для автомобілів» знаходився поверх незаявленого товару, доступ до прихованого товару був ускладнений, шляхом встановлення спеціальних листів ДВП а відтак їх огляд став можливим тільки після повного вивантаження всього товару «запасні частини в асортименті, для автомобілів», та розпакуванні картонних коробок. Наведене вказує, що мали місце умисні дії осіб по приховуванню товару для незаконного переміщення через митну територію України. Підтвердженням даного є лист управління СБУ на адресу Закарпатської митниці, що наявний в справі, в якому вказано що у них є інформація щодо підготовки для ввезення на територію країни незадекларованого товару, та прохання провести огляд даного автомобіля. Отже, на думку представника заявника, відповідний правоохоронний орган володіє відповідною інформацією стосовно реальних осіб, які вчинили умисні дії осіб по фактичному приховуванню товару для його незаконного переміщення через митну територію України.

У цей же час ОСОБА_1 з додатку «Дія» стало відомо, що в січні-лютому 2024 мало місце звернення до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявами про перегляд постанови у справі №308/8292/20 , де він був притягнутий до відповідальності за ст. 483 МК України за виключними обставинами. З постанов суду він дізнався, що зверталися до суду в інтересах ТОВ «АМАРКОРД КОМПАНІ» та «Intrade Group Company Соrр», де просили ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення виключно у виді штрафу в розмірі 100% вартості товару безпосереднього предмету порушення митних правил, а товар, вилучений під час провадження у справі про порушення митних правил №90693/30500/20, повернути власникам «Intrade Group Company Соrр» і TOB «АМАРКОРД КОМПАНІ».

Зважаючи на вказаний зміст звернень даних осіб до суду, ОСОБА_1 вважає, що встановлено осіб, які фактично вчинили дане правопорушення митних правил, а саме ТОВ «АМАРКОРД КОМПАНІ» та «Intrade Group Company Соrр», які просять повернути їм вилучений товар, що був ними попередньо прихований та доступ до якого був ускладнений, шляхом встановлення спеціальних дерев`яних листів. Це підтверджується наявними у справі листами ТОВ «АМАРКОРД КОМПАНІ» та «Intrade Group Company Соrр» про нібито помилкове завантаження товару, та умисне ненадання ними відповіді на запит митниці, щодо даних особи, яка допустила нібито помилкове завантаження, представлення інших документів.

Представник заявника, маючи обґрунтовані сумніви щодо походження та подальшого використання і місцезнаходження товару, вартість якого була покладено в основу штрафу ОСОБА_1 , звертався в правоохоронні органи, де він мав би знаходитись у зв`язку з його арештом в кримінальному провадженні. Однак, як виявилось, даний товар (мобільні телефони, макбуки, годдннинки та навушники), незважаючи на чинний арешт слідчого судді, був нібито 27.02.2022 переданий виконавчою службою на потреби армії та поліції.

На даний час на адвокатські запити правоохоронні органи та військова адміністрація відмовляє адвокату надати інформацію щодо подальшого руху товару, надаючи аналогічного змісту відписки, в яких вказує, що ОСОБА_1 не є власником товару, а він належать ТОВ «АМАРКОРД КОМПАНІ».

Як зазначає представник заявника, згідно з матеріалами справи на підставі ст. 483 МК України на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста відсотків вартості товару безпосереднього предмету порушення митних правил, що становить 96060498,02 грн., з конфіскацією на користь держави безпосередніх предметів порушення митних правил, та стягнуто на користь держави 420,40 грн. судового збору. Станом на вересень 2020 року (період, у якому на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на місяць становив 2197 грн., а мінімальна заробітна плата в місячному розмірі 5000 грн. Тобто йдеться про багатократне перевищення розмірами штрафу, накладених на ОСОБА_1 , офіційно визначених державою на один календарний місяць розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати. Джерелом сплати штрафу для ОСОБА_1 , безперечно, були його власні кошти. Тому накладення на нього штрафу за вчинення правопорушення є втручанням держави в гарантоване Основним Законом України право власності. Відтак, накладення такого штрафу вважає втручанням держави в гарантоване Конституцією України право власності, яке (таке втручання) не забезпечує справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й фундаментальними правами позивача захисту права власності. Отже, на думку представника заявника, до ОСОБА_1 було застосоване покарання, яке за своїм характером та ступенем суворості належить в цілому до кримінальної сфери.

Вказана істотна для справи обставина стала відома заявнику після отримання відповідей на адвокатські запити 31.10.2023 №1127, №1128 від 31.10.2023 від Державної служби України з безпеки на транспорті №11006/2.1.2/15-23 06.11.2023 та від Головного управління ДПС у Львівській області 08.11.2023, а рішення Конституційного Суду України від 05.07.2023 у справі №3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22), у якому визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац 2 ч. 1 ст. 483 МК України та втратив чинність через шість місяців із дня ухвалення рішення, тому представник заявника вважає, що строк подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами не пропущений.

28.02.2024 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Стець Р.Я. про уточнення до заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, у якій зазначив, що у мотивувальній частині заяви помилково було вказано, що нововиявленими та істотними обставинами для справи є рішення Конституційного Суду України від 05.07.2023 у справі №3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22), у якому визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац 2 ч. 1 ст. 483 МК України, на яке помилково здійснено посилання вперед останньому абзаці заяві за новоявленими обставинами. Фактично такими, окрім зазначених в заяві отриманих відомостей від Державної служби України з безпеки на транспорті та Головного управління ДПС у Львівській області, такими є відповідь ФОП Філяс та постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за січень-лютий 2024 року у справі №308/8292/20, які підтверджують встановлення осіб, які фактично вчинили дане порушення митних правил, передбачене ст. 483 МК України, та які просять повернути їм вилучений товар, що був ними попередньо прихований та доступ до якого був ускладнений, шляхом встановлення спеціальних дерев`яних листів. Окрім цього до заяви помилково не було долучено відповідь ФОП Філяс на адвокатський запис, яка була вказана в додатку.

Представник ОСОБА_1 адвокатСтець Р.Я.у судовомузасіданні заяву про перегляд за нововиявленими обставнами постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2020 у справі №308/8292/20 підтримав та наполягав на її задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у заяві та доданих до неї матеріалів.

Представник Закарпаської митниці Держмитслужби ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні поданої заяви, вважаючи таку необґрунтованою та безпідставною. Зазначив, що обставини того, що ОСОБА_1 не є перевізником і не міг бути притягнутий до відповідальності вже було предметом дослідження судом під час розгляду справи та під час її апеляційного перегляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника заявника та представника митного органу, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Конституції України підозрюваному, обвинуваченому і підсудному гарантується право на захист. Однією із найефективніших форм правового захисту прав громадянина є судовий захист. Право на захист у судовому порядку є конституційним і не вимагає додаткового закріплення в інших нормативно-правових актах.

Стаття 55 Конституції України містить норму, що встановлює право кожного: звертатися до суду для оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна та будь-якими, незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних

Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами належно не врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, як і не передбачено положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення прямої заборони перегляду постанов за нововиявленими обставинами.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

Виходячи із правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов також поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження і на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12); рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), суд вважає, що на цю категорію справ поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість суду застосувати аналогію закону при перегляді постанови суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема положення Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), які регламентують відповідні правовідносини, так як КУпАП не передбачає порядку і процедури перегляду справ за нововиявленими обставинами, хоча згідно міжнародних норм права це є невід`ємним правом особи (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), а для судів усіх інстанцій важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.

Як вказано у рішенні ЄСПЛ у справі «Швидка проти України», провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

З огляду на викладене та норми прямої дії Конституції України, положення національного законодавства, а також міжнародно-правові договори та рішення Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, суд приходить висновку, що реалізація права на судовий захист, шляхом подання заяви про перегляд судового рішення у даній справі підлягає регулюванню за аналогією закону.

Оскільки провадження у справах про адміністративне правопорушення вважається кримінальним до нього застосовуються норми КПК України, які передбачають перегляд рішення за нововиявленими обставинами та містять перелік даних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Згідно зі ст. 463 КПК України заява про перегляд судового рішення за виключними або нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №826/20239/16 (провадження №11-314апп20), у розумінні норм процесуального права саме в суді першої інстанції у проваджені за нововиявленими обставинами має переглядатися рішення цього самого суду, якщо заявлені нововиявлені обставини стосуються висновків і розсуду цього суду в частині, яка за наслідками апеляційного чи касаційного перегляду залишилася без змін. У тому разі, якщо суди апеляційної чи касаційної інстанції змінять рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, то саме судові акти судів цих інстанцій можуть і мають бути предметом перегляду у провадженні за нововиявленими обставинами, оскільки в цій частині (по суті спору чи з інших підстав) рішення суду першої інстанції зазнало сутнісних змін або було скасовано.

За змістом ст. 467 КПК України суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за виключними або нововиявленими обставинами без задоволення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №743/1378/13-к (провадження №51-1756км18) зазначено, що нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками: невідомість суду з причин, від нього незалежних; істотне значення для провадження; наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв`язку з їх невідомістю суду.

За змістом правової позиції, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року у справі №682/251/21 (провадження №51-4746км21) системне тлумачення положень статей 459, 462, 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) вони знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, на чому неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2011 року. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2019 року (провадження №51-9834кмо18), перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути. Предметом судового розгляду в порядку провадження за нововиявленими обставинами виступає не обвинувальний акт, а судове рішення, зокрема вирок суду, що набрав законної сили, яким установлено наявність чи відсутність винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину».

Проаналізувавши матеріали справи вважаю, що відомості від Державної служби України з безпеки на транспорті та Головного управління ДПС у Львівській області, а також відповідь ФОП Філяс та постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за січень-лютий 2024 року у справі №308/8292/20, на які посилається представник заявника, не є тими доказами, які в контексті ст. 459 КПК України можуть бути враховані судом як нововиявлені обставини, оскільки з матеріалів справи не вбачається неможливість отримання та подання до суду таких доказів раніше, а обставини, на доведення яких вони подані, вже були предметом дослідження судом першої інстанції під час розгляду справи по суті та апеляційним судом під час перегляду справи.

При цьому враховую, що важливим є дотримання принципу юридичної визначеності.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» та від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України» неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 в справі «Желтяков проти України»).

Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими. Така процедура сама по собі не суперечить вимозі щодоюридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» та рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії»).

Однак, як вже зазначено, заявником не доведено ні неможливість надати зазначені ним докази на остаточному розгляді справи, ні їх суттєвість для розгляду справи в тій мірі, що вони можуть бути враховані для виправлення помилок правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 (заява №3236/03) жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення.

Враховуючи викладене, вважаю, що подана заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 279, 283, 285 КУпАП, ст. ст. 522, 528 МК України, ст. 459 КПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого дії представник адвокат Стець Ростислав Ярославович, про перегляд за нововиявленими обставнами постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2020 у справі №308/8292/20, винесеної за результатми розгляду справи про порушення митних правил, що надійшла із Закарпатської митниці Держмитслужби, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, - відмовити.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник